Рішення

від 22.09.2020 по справі 916/2103/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2103/20

За позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Виробничого управління житлово-комунального господарства НАТІ (вул. Зелена,5, с. Нерубайське, Біляївський р-н, Одеська обл., 65092; код ЄДРПОУ 32936837)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Луцюк Р.П.

Суть спору : Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія (далі - АТ НАК ) Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виробничого управління житлово-комунального господарства НАТІ (далі - ВУЖКГ НАТІ ) про стягнення пені у сумі 15 086 грн. 27 коп., 3% у сумі 3 594 грн. 45 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2103/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідач проти позову заперечує частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 12.08.2020р., та просить суд зменшити розмір пені на 90%, до розміру 1 508 грн 63 коп.

Позивач проти зменшення пені заперечує з підстав, викладених у відповіді на відзив.

Позивач у справі зазначає, що 12.10.2018р. між АТ НАК Нафтогаз України (Постачальник) та ВУЖКГ НАТІ (Споживач) був укладений Договір №7178/18-ТЕ-23 постачання природного газу (далі - Договір), згідно якого Постачальник зобов`язався поставити Споживачу у 2018 році природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити цей газ на умовах цього Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору він передав у власність Споживача природний газ на загальну суму 3 103 503 грн 10 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначив, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не у строк, визначений Договором, чим порушував умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору.

Як зазначає позивач, згідно з п.8.2. Договору у разі невиконання Споживачем п.6.1. Договору він зобов`язується оплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З урахуванням строку прострочення сплати основного боргу за Договором, за розрахунком позивача, розмір нарахованої пені за неналежне виконання зобов`язань складає 15 086 грн. 27 коп. При цьому, позивач зазначає, що розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ст. 232 Господарського кодексу України та з наступного дня від дня прострочення основного зобов`язання.

Позивач також зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач зазначив, що, оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу у зазначений строк, він зобов`язаний сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 3 594 грн.45 коп.

У якості нормативного обґрунтування позову позивач посилається на положення п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Крім того, позивач зазначив, що згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Також позивач зазначив, що в силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач з позовними вимогами погоджується частково та зазначає, що ВУЖКГ НАТІ протягом 2018-2019 років надавало послуги з централізованого опалення виключно населенню на підставі укладених договорів на послуги з централізованого опалення, які, відповідно до положень Закону України Про житлово-комунальні послуги , що був чинним у період 2018-2019 років, та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, не містили обов`язку щодо сплати пені за несвоєчасно здійснені платежі за житлово-комунальні послуги. Оплата населенням за отримані житлово-комунальні послуги відбувалася несвоєчасно, а постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016р. №744 було передбачено відстрочення споживачам 50% плати за послугу з централізованого опалення шляхом оплати протягом міжопалювального періоду щомісяця рівними частинами з травня по вересень включно.

Відповідач зазначає, що протягом опалювального сезону 2018-2019 років він намагався вчасно оплачувати спожитий природний газ не зважаючи на заборгованість населення та Державного бюджету за наданими пільгами та субсидіями, та повністю погасило заборгованість до початку наступного опалювального сезону.

Враховуючи велику заборгованість населення по оплаті за послуги теплопостачання, яка станом на 01.11.2019р. становила 1 363 700 грн, посилаючись на положення ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пні на 90%, а саме: до 1 508 грн 63 коп.

Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 12.10.2018р. між АТ НАК Нафтогаз України (Постачальник) та ВУЖКГ НАТІ (Споживач) був укладений Договір №7178/18-ТЕ-23 постачання природного газу (далі - Договір), згідно якого Постачальник зобов`язався поставити Споживачу у 2018 році природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити цей газ на умовах цього Договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, між сторонами за Договором склалися правовідносини щодо поставки товару.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами п.11.1 Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018р.) він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, уклавши Договір №7178/18-ТЕ-23 постачання природного газу від 12.10.2018р., сторони за цим Договором прийняли набули певних зобов`язань, які мали виконувати виходячи з положень законодавства та умов Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору Постачальник передає Споживачу з 01.10.2018р. по 17.10.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 80,0 тис.куб.метрів.

Згідно п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Крім того, відповідно до п.п.6 п.72 Договору Споживач зобов`язався своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Додатковою угодою №1 від 26.10.2018р. сторони виклали у новій редакції п.2.1 Договору та зазначили, що Постачальник передає Споживачу з 01.10.2018р. по 26.10.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 90,0 тис.куб.метрів. Сторони також виклали у новій редакції п.3.8 Договору щодо порядку та умов передачі природного газу та виклали у новій редакції п.12.1 Договору, у якому встановили, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018р. до 26.10.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №3 від 06.11.2018р. сторони доповнили п.2.1 Договору абзацем наступного змісту: Постачальник передає Споживачу з 01.11.2018р. по 30.11.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 100,0 тис.куб.метрів; виклали у новій редакції п.5.2 Договору щодо ціни природного газу; виклали у новій редакції п.п.1 та 3 п.6.3 Договору щодо умов та порядку проведення розрахунків; виклали у новій редакції п.12.1 Договору, у якому встановили, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018р. до 30.11.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №4 від 30.11.2018р. сторони виклали розділи 1-12 Договору у новій редакції. Зокрема, у п.2.1 Договору сторони домовилися, що Постачальник передає Споживачу в період з 01.10.2018р. по 30.04.2019р. (включно) замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 670,0 тис.куб.метрів.

Згідно п.3.8 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2018р. приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.5.1 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2018р. оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Додатковою угодою №6 від 20.03.2019р. сторони виклали у новій редакції п.2.1 Договору та домовилися, що Постачальник передає Споживачу в період з 01.10.2018р. по 30.04.2019р. (включно) замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 493,660 тис.куб.метрів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Постачальник передав ВУЖКГ НАТІ природний газ загалом у обсязі 414,762 тис.куб.м. на загальну суму 3 103 503 грн 10 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2018р., від 31.12.2018р., від 31.01.2019р., від 28.02.2019р., від 31.03.2019р.,

Але, Споживач оплату за отриманий природний газ здійснював з порушенням умов Договору, не у визначені Договором строки, проти чого відповідач у справі не заперечує.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із частиною першою ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом та договором.

Згідно із п.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За умовами п.7.2 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2018р. у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.п.5.1,5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15.3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється Постачальником на суми оплат, проведені Споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256.

Отже, у даному випадку, враховуючи неналежне виконання Споживачем своїх зобов`язань щодо оплати за природний газ у строки, встановлені п.5.1 Договору, наявні правові підстави для нарахування Споживачу пені.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок суми пені, який позивачем проведено з урахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, та встановлено, що він є вірним, та розмір пені, що підлягає стягненню становить 15 086 грн. 27 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 3 594 грн. 45 коп., які також підлягають стягненню з відповідача.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на неякісну підготовку позовної заяви, яка містить посилання на умови Договору (пункти) в редакції, яка була змінена шляхом підписання сторонами, зокрема, додаткової угоди №4 від 30.11.2018р., якою, як вже зазначалося вище, сторони виклали розділи 1-12 Договору у новій редакції. Зокрема, після укладання сторонами додаткової угоди №4 до Договору, розділ 5 Договору регулює порядок та умови проведення розрахунків, а не розділ 6, як то було у первісній редакції Договору. Умови щодо нарахування пені у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.п.5.1,5.6 цього Договору, містяться у п.7.2 Договору додаткової угоди №4 від 30.11.2018р., замість п.8.2 Договору в редакції від 12.10.2018р.

Зазначене не впливає на суть прийнятого судом рішення, яке базується на доданих до позовної заяви доказах та які суд вивчає, надає їм правову оцінку метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, але свідчить про ставлення позивача як до іншої сторони у справі, так і до суду.

Щодо клопотання відповідача у справі про зменшення розміру пені на 90%, а саме: до суми 1 508 грн 63 коп., суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України розмір неустойки може бути зменшеним за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом, а не обов`язком суду.

При цьому, при розгляді питання щодо зменшення неустойки судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Але, відповідачем не наведено винятковості обставин, які б могли бути враховані судом для зменшення пені, адже, наявність лише низької платоспроможності значної кількості споживачів теплової енергії не може бути розцінено судом як виняткову обставину. Посилання відповідача на наявність у підприємства збитків у 2019 році та заборгованості населення по оплаті за послуги теплопостачання у 2019 році взагалі є незрозумілим, враховуючи те, що справа розглядається у 2020 році і відповідачем не надано доказів щодо стану розрахунків населення у 2020 році, а також щодо фінансового стану підприємства у 2020 році.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, відсутні підстави для зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

За таких обставин, позовна заява Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, ст.ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Виробничого управління житлово-комунального господарства НАТІ про стягнення - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виробничого управління житлово-комунального господарства НАТІ (вул. Зелена, буд. 5, с. Нерубайське, Біляївський р-н, Одеська обл., 65092; код ЄДРПОУ 32936837) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 15 086 грн. 27 коп., 3% річних у сумі 3 594 грн.45 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено 22 вересня 2020 р. у нарадчій кімнаті.

Суддя Н.В. Рога