Рішення

від 23.09.2020 по справі 918/718/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/718/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., розглянувши матеріали позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут" до відповідача Тучинської загальноосвітньої школи I-III ступенів Гощанської районної ради Гощанського району Рівненської області про стягнення заборгованості в розмірі 2 017,42 грн

Без виклику сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Благогаз збут" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Тучинської загальноосвітньої школи I-III ступенів Гощанської районної ради Гощанського району Рівненської області, в якому просить, посилаючись на ст.ст. 526, 530 ЦК України та ст. 193, 230 ГК України стягнути з відповідача 2 017,42 грн заборгованості за постачання природного газу згідно договору №65 від 29.12.2018 року та додаткової угоди.

Ухвалою суду від 22.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем додано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення якої покласти на Господарський суд Львівської області. Ухвалою суду від 22.07.2020 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

12.08.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив.

29.12.2018 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут (постачальник) та відповідачем - Тучинською загальноосвітньою школою I-III ступенів Гощанської районної ради Гощанського району Рівненської області (споживач) було укладено Договір № 65 про закупівлю природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві газове паливо (природній газ), належної якості та кількості у порядку, передбаченому Договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором (п. 1.1. Договору) (а.с. 6-15).

Також, із обставин справи вбачається, що 26.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут (постачальник) та Тучинською загальноосвітньою школою I-III ступенів Гощанської районної ради Гощанського району Рівненської області (споживач) було укладено Додаткову угоду № 19 до Договору № 65 від 26.12.2018 року, (а.с. 16) згідно якої сторони дійшли згоди продовжити дію Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році. Дана додаткова угода набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 01.03.2020 року, а в частині виконання грошових зобов`язань за цією угодою - до моменту повного та належного виконання Сторонами усіх своїх грошових зобов`язань. Очікувана сума закупівлі по Додатковій угоді в 2020 році складатиме 124 185, 60 грн. з ПДВ.

Позивач здійснював відповідачу поставку газу протягом січня-лютого 2020 року на суму 97 193,28 грн, відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ в розмірі 95 165,86грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2020 року по 02.06.2020 рік (відповідачем не підписаний).

ТОВ Благогаз Збут здійснював постачання у лютому 2020 році природного газу для відповідача, зокрема на суму 2 017,42 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу та видатковою накладною №РН-0000512 від 29.02.2020 року в об`ємі 0,20014м. куб на суму 2017,42 грн. з ПДВ.

За дані обсяги природного газу відповідач -Тучинська загальноосвітня школа не розрахувалась, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 2 017, 42 грн.

Відповідно до п.4.1.,4.2. Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07:00 години першого дня місяця до 07:00 години першого дня наступного місяця включно. Розрахунки Споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату та Акту приймання-передачі газу.

Протягом 01.02.2020 року позивач здійснював постачання природного газу відповідачу, що підтверджується даними інформаційної платформи.

Інформаційна платформа - це електронна платформа, функціонування та корегування якою забезпечується оператором ГТС ( Газотранспортної системи).

На підтвердження факту постачання відповідачу природного газу на вказану суму позивач надав суду наступні докази:

- копію акту приймання-передачі природного газу № РН-0000512 від 2020 року, згідно якого ТОВ Благогаз Збут передало, а Тучинська загальноосвітня школа прийняла природний газ в обсязі 0,20014 тис.м3 вартістю 2017,42 грн. з ПДВ;

- копію видаткової накладної № РН-0000512 від 29.02.2020 року.

Також, на підтвердження своєї позиції позивач надав суду копії актів звірки взаєморозрахунків, за якими відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 2017,42 грн.

Факт належного виконання зобов`язання повинен підтверджуватися первинними документами, котрі відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та статті 9 Закону України Про бухгалтерським облік та фінансову звітність .

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказані документи не містять підписів відповідача. Однак, суд враховує фактичне здійснення господарської операції, яке повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Верховний Суд у своїй постанові від 27.02.2018 року у справі № 813/1766/17 від 29.11.2019 року у справі №914/2267/18 серед іншого зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається факт господарської операції.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року по справі №826/7704/16 та від 17.04.2018 року по справі №820/475/17.

При цьому, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Дана позиція стосовно дослідження всіх доказів на підтвердження факту здійснення господарської операції в сукупності наведена у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 року по справі № 905/49/15 та від 05.12.2018 року по справі № 915/878/16.

Водночас, суд, зважаючи на встановлений приписами статей 6 та 627 ЦК України принципом свободи договору, констатує, що сторони у договорі обумовили порядок підтвердження обсягів спожитого природного газу. Згідно даного положення, обсяг фактично спожитого природного газу споживачем за поточний місяць повинен бути підтверджений реєстром газотранспортної організації.

Так, на підтвердження факту постачання відповідачу природного газу у розмірі 0,20014 тис.м3 вартістю 2017,42 грн. позивач надав суду:

- реєстр газотранспортної організації у вигляді інформації щодо остаточної алокації відборів споживача за 01.02.2020 року та інформації щодо закріплення споживача в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ Благогаз Збут , якою підтверджується факт постачання 01.02.2020 року ТОВ Благогаз Збут відповідачу природного газу (а.с. 21).

У зв`язку з цим, суд вважає доцільним наголосити і на тому, що фактично у відповідності до умов договору облік обсягів спожитого природного газу відповідачем здійснювався ТОВ Благогаз Збут , за результатами чого вносилися дані до Інформаційної платформи Оператора ГТС та було складено відповідні реєстри газотранспортної організації, на підставі яких і зроблено розрахунок фактично спожитих відповідачем обсягів природного газу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт здійснення господарської операції з поставки-приймання природного газу, оскільки вказані докази свідчать про реальний факт споживання відповідачем природного газу (вібдувся реальний рух активів внаслідок здійснення господарської операції з постачання-приймання природного газу).

Більш того, відповідач заперечуючи факт споживання поставленого позивачем природного газу взагалі не посилається на дані комерційного обліку. Так, заперечуючи факт споживання природного газу відповідач не надає суду жодних доказів на підтвердження своєї позиції, зокрема, даних комерційного обліку, знятих з приладів обліку, які б відображали показники лічильника станом на 28.02.2020 року які свідчили б про отримання відповідачем природного газу виключно у обсягах поставлених ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП .

Разом з тим, суд вважає доцільним проаналізувати заперечення відповідача щодо неотримання ним від позивача протягом лютого 2020 року природного газу та постачання йому з 01.01.2020 року природного газу виключно ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП .

10.01.2020 року міжТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП та Тучинською загальноосвітньою школою I-III ступенів Гощанської районної ради Гощанського району Рівненської області було укладено договір №ЛР-05/2020/1 на постачання природного газу від 01.02.2020 року, за яким постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2020 році природний газ (код за ДК 021:2015-09120000-6 Газое паливо) обсягах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором, а споживач зобов`язався прийняти газ та оплатити його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, що визначені договором (п. 1.1 договору). Копія договору наявна у матеріалах справи (а.с. 51-60).

Відповідно до п. 1.2 цього договору, постачальник передає споживачу у період з лютого 2020 року по грудень 2020 року (включно) природний газ в планових річних обсягах постачання газу до 112 317 куб.м., в т.ч. за газовими місяцями.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання та, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами в частині постачання природного газу з 01.02.2020 року по 31.12.2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

На підтвердження факту поставки ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП у лютому 2020 року природного газу відповідачем не надано жодного підтверджуючого документу ( копії технічного акту про фактичне споживання природного газу за договором; акту передачі-приймання природного газу; рахунку на оплату).

Таким чином, суд критично ставиться до позиції відповідача щодо підтвердження вказаними документами факту отримання природного газу протягом лютого 2020 року виключно від ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП , оскільки з наданих ним доказів не вбачається факт поставки у відповідних обсягах та певною вартісю природного газу відповідачу у лютому 2020 року. З наданих документів неможливо встановити з якого моменту, конкретної дати розпочалося постачання природного газу відповідачу у лютому 2020 року та протягом якого періоду воно здійснювалося.

Крім цього, керуючись приписами ст.ст. 78, 79 ГПК України, суд відзначає, що надані позивачем докази на підтвердження факту поставки відповідачу товару у своїй сукупності достовірно підтверджують обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог. При цьому, доказів на їх спростування відповідачем суду не надано.

Встановленими вище обставинами підтверджується факт постачання позивачем природного газу відповідачу, а тому суд констатує добросовісність поведінки позивача.

У свою чергу з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату заборгованості у розмірі 2017,42 грн за вих. №03/06-02 від 03.06.2020 року, в якій зазначив, що сума боргу за поставлений та спожитий у лютому 2020 року природний газ становить 2017,42 грн., просив сплатити на його користь суму основного боргу у вказаному розмірі. Крім цього, суд відзначає, що зазначені вище акт приймання-передачі природного газу, видаткова накладна та акт звірки взаєморозрахунків надсилались на адресу відповідача. Однак, як стверджує позивач, що не спростовано і відповідачем, останній на відміну від позивача свої зобов`язання в порушення приписів чинного законодавства щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару не виконав неналежним чином, а саме: несвоєчасно та не повному обсязі, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, суд прийшов до наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки товару, за яким згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне за своїм змістом положення викладене в ч. 1 ст. 265 ГК України.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До укладеного між сторонами договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з`ясовано судом, договір діє до моменту остаточного виконання сторонами взятих за цим договором зобов`язань та згідно із додаткової угоди № 19 від 26.12.2019 року продовжено строк дії договору № 65 від 29.12.2018 року.

Аналізуючи факт продовження дії укладеного між сторонами договору, суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Приписами ч. 3 ст. 206 ЦК України передбачено, що правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

При цьому, згідно з положеннями ч. 3 ст. 205 ЦК України, у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Тобто, укладення правочину може відбуватися і в формі мовчазної згоди та/або у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) сторін правочину.

Так, на виконання додаткової угоди № 19 від 26.12.2019 року до договору порядку продовження його дії сторонами шляхом власного вільного волевиявлення шляхом вчинення відповідних дій, а саме: передачі зі сторони позивача (постачальника за договором) та приймання з боку відповідача (споживача за договором) природного газу, було фактично продовжено дію укладеного між сторонами договору.

Також, слід зауважити, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар. В даному випадку і ця вимога була виконана. Позивачем на виконання встановленого договором обов`язку було поставлено у лютому 2020 року відповідачу природний газ у відповідному обсязі загальною вартістю 2017,42 грн.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вартість поставленого газу відповідно до чинного законодавства та умов договору. У даному випадку, враховуючи те, що поставка природного газу мала місце у лютому 2020 року, то беручи до уваги умови договору щодо порядку проведення розрахунку за поставлений газ, суд констатує, що останнім днем, оплати товару є 10.03.2020 року (п. 4.2. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості поставленого у лютому 2020 року природного газу не виконав у встановлений договором строк, то він відповідно вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Враховуючи вищевикладене та встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості поставленого газу, вимоги позивача в частині стягнення його вартості є обґрунтованими і доведеними, у зв`язку з чим позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за поставлений газ у розмірі 2017,42 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає вимоги позивача законними і обґрунтованими, а тому приходить до висновку про задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, згідно якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 237, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Тучинської загальноосвітньої школи I-III ступенів Гощанської районної ради Гощанського району Рівненської області (35415, Рівненська область, с. Тучин, вул. 1 травня, 22, ідентифікаційний код 22557542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 43, оф. 406, ідентифікаційний код 41849377) заборгованість за договором № 65 поставки природного газу за поставлений у лютому 2020 року природний газ у розмірі 2017,42 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2020 року.

Суддя Церковна Н.Ф.