Рішення від 08.09.2020 по справі 920/452/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.2020 Справа № 920/452/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю., суддя Жерьобкіна Є.А., суддя Джепа Ю.А., розглянувши матеріали справи № 920/452/19,

за позовом: Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області (вул.Князя Володимира,50, м.Путивль, Сумська область, 41500, код ЄДРПОУ 04058083),

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Меньшової Галини Павлівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 313 218,64 грн. та зобов`язання укласти договір оренди землі

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Руднєв Є.Г., адвокат, ордер №41 від 27.05.2020;

секретар судового засідання Молодецька В.О.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 31.05.2019 провадження у справі №920/452/19 відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.10.2019 закрито провадження у справі №920/452/19 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 у справі № 920/452/19 Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.10.2019 скасовано, а матеріали справи № 920/452/19 направлено до господарського суду Сумської області для продовження розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.02.2020 ухвалено розгляд справи № 920/452/19 здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Згідно Витягу з протоколу автоматичного визначення колегії суддів від 03.02.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю., суддя Котельницька В.Л., суддя Джепа Ю.А.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.02.2020 у справі № 920/452/19 призначено підготовче засідання. Підготовче засідання неодноразово відкладалось.

Ухвалою суду від 04.05.2020 закрито підготовче провадження у справі № 920/452/19 та призначено справу до судового розгляду по суті.

25.05.2020 у зв`язку з відпусткою судді Котельницької було замінено суддю - члена колегії. Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2020 змінено склад колегії суддів: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю., суддя Джепа Ю.А., суддя Жерьобкіна Є.А.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 313218,64 грн. та зобов`язати відповідача укласти з Путивльською міською радою договір оренди землі (користування земельною ділянкою кадастровий номер 5923810100:02:017:0037, площею 2,000 га), що розташована по вул. Ковпака, 3 в м. Путивль, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з часу виникнення у фізичної особи - підприємця Меньшової Галини Павлівни права власності на нерухоме майно у останньої виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку, яка використовується останньою для експлуатації й обслуговування об`єктів нерухомого майна та у комерційних цілях. Цього обов`язку ФОП Меньшова Г.П. не виконала, а отже без законних підстав зберігала у себе майно - кошти за оренду землі, що підлягають стягненню на підставі положень статті 1212 ЦК України.

Відповідач у відзиві (вх. №4985 від 21.06.2019) проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачу було відомо про те, що ані на земельній ділянці колишнього ТОВ "Путивльська пересувна механізована колона" загальною площею 2,1361 га, ні на окремо виділеній земельній ділянці (шляхом поділу зазначеної земельної ділянки) загальною площею 2,0000 га вона не здійснює господарську діяльність. Крім того, на зазначеній земельній ділянці розташовані будівлі інших власників: дві житлові квартири та приміщення колишнього магазину, яке також належить іншому власнику.

Від позивача надійшли пояснення по справі від 11.02.2020 №274 з додатковим обґрунтуванням свої позиції у справі, в яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до поданих позивачем листів, просить суд провести розгляд справи за відсутності представника Путивльської міської ради та врахувати при розгляді справи всі надані Путивльською міською радою пояснення, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях від 11.02.2020 №274, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

07.09.2020 відповідачем подано клопотання (вх.№7860/20) про перенесення розгляду справи на іншу дату та надати можливість ознайомитися з матеріалами справи Шевченку А.В. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що 07.09.2020 між відповідачем та адвокатом Шевченком Володимиром Альбертовичем укладено договір про надання правової допомоги при розгляді позову Путивльської міської ради до ФОП Меньшової Г.П.

Відповідачем не надано суду доказів в підтвердження заявленого клопотання. В судовому засіданні з 27.05.2020 (ордер № 41) приймає участь представник відповідача адвокат Руднєв Є.Г., який, на думку колегії суддів, повноважний представляти інтереси клієнта в судовому процесі.

Підстави для відкладення розгляду справи визначені ч.ч. 2, 3 ст. 202 ГПК України та пов`язані з неявкою в судове засідання учасника справи, виникненням технічних проблем, необхідністю витребування нових доказів тощо.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів, а чергове відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду справи, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку з чим клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в справі докази, заслухавши учасника судового процесу, суд встановив наступне:

12.03.2016 на підставі ліквідаційного балансу від 01.12.2015 товариства з обмеженою відповідальністю "Путивльська пересувна механізована колона" ФОП Меньшова Г.П. набула у власність нерухоме майно - комплекс, що складається з адмінбудівлі літ. " 2 Б", будівлі виробничого корпусу літ. " 2 Ж", будівлі КПП літ. " 1 Г", будівлі котельні " 1Р" та будівлі складу літ. " 1 З", які розташовані по вул. Ковпака, 3 в м. Путивль Сумської області.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.04.2019 №164673873 власником нерухомого майна - комплексу, який розташований по вул. Ковпака, 3 в м.Путивль, Сумської області є Меньшова Галина Павлівна; в розділі "Додаткові відомості" міститься відмітка - "Фізична особа-підприємець".

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що Меньшова Галина Павлівна зареєстрована як фізична особа-підприємець із 10.03.2011. Відомостей про припинення її підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом немає.

Набутий ФОП Меньшовою Г.П. у власність майновий комплекс був розташований на земельній ділянці площею 2,1361 га, що знаходилась у користуванні попереднього власника - ТОВ "Путивльська пересувна механізована колона" на підставі договору оренди земельної ділянки.

Зазначена земельна ділянка належить територіальній громаді м.Путивль на праві комунальної власності.

23.11.2016 рішенням 20 сесії Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області 7 скликання №618-МР надано дозвіл територіальній громаді м. Путивль в особі Путивльської міської ради на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий №5923810100:02:017:0035 по АДРЕСА_2 .

30.03.2017 рішенням 25 сесії Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області 7 скликання №815-МР затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий №5923810100:02:017:0035, код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту) дорожнього господарства в м. Путивль, по вул. Ковпака, 3, площею 2,1361 га на дві окремі земельні ділянки:

- 5923810100:02:017:0037, площею 2,0000 га, код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на території АДРЕСА_2 ;

- 5923810100:02:017:0038, площею 0,1361 га, код КВЦІІЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту дорожнього господарства на території м. Путивль, по вул. Ковпака, 3.

25.04.2017 Путивльська міська рада зареєструвала право комунальної власності на новоутворену в результаті поділу земельну ділянку кадастровий номер 5923810100:02:017:0037, площею 2,0000 га в АДРЕСА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №86828460 від 12.05.2017.

Меньшова Г.П. не погоджуючись з зазначеним поділом звернулась до Путивльської міської ради з заявою про надання дозволу на складання технічної документації щодо поділу земельної ділянки кадастровий №5923810100:02:017:0037 на дев`ять окремих земельних ділянок.

Рішенням 30 сесії від 31.08.2017 №1062 -МР "Про розгляд звернення Меньшової Г.П. " міська рада відмовила Меньшовій Г.П. в наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо зазначеного поділу земельної ділянки кадастровий №5923810100:02:017:0037. Вказавши, що запропонований поділ земельної ділянки суперечить вимогам чинного законодавства, є нераціональним та запропоноване цільове використання земельної ділянки не відповідає генеральному плану міста Путивль.

Не погоджуючись з зазначеними вище рішеннями Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області відповідач звернулась до Путивльського районного суду Сумської області з адміністративним позовом з вимогами скасувати як протиправні рішення Путивльської міської ради від 23.11.2016 №618-МР "Про надання дозволу територіальній громаді м.Путивль, в особі міської ради на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий №5923810100:02:017:0035 по АДРЕСА_2 ", від 30.03.2017 №815 - МР "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності кадастровий №5923810100:02:017:0035 по АДРЕСА_2 " та від 31.08.2017 №1062-МР "Про розгляд звернення Меньшової Г.П. ".

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 11.04.2018 у справі № 584/933/17 фізичній особі - підприємцю Меньшовій Г.П. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач вважає, що відповідач в період з 12.03.2016 по 24.04.2017 використовувала земельну ділянку кадастровий №5923810100:02:017:0035, площею 2,1361 га, по АДРЕСА_2 та в період з 25.04.2017 по 28.02.2019 використовувала створену в результаті поділу земельну ділянку, кадастровий №5923810100:02:017:0037, площею 2,0000 га, по АДРЕСА_2 без належним чином оформлених документів, що підтверджують право власності або право користування цією землею та без державної реєстрації відповідних прав згідно з вимогами ст. 125 Земельного кодексу України у вигляді несплаченої орендної плати у сумі 313218,64 грн.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач ФОП Меньшова Г.П. з 12.03.2016 є власником нежитлових приміщень ліквідованого Товариства з обмеженою відповідальністю "Путивльська пересувна механізована колона". Нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці комунальної власності площею 2,1361 га, що за договором оренди від 23.01.2002 перебувала у користуванні ТОВ "Путивльська пересувна механізована колона".

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Суд приходить до висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна право оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року справа №629/4628/16-ц; від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1009/15; від 07.12.2016 у справі №922/1009/15; від 11.02.2019 року у справі №922/391/18; від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що на земельній ділянці крім придбаного нерухомого майна відповідачем, розташовані будівлі інших власників, житлові квартири та приміщення колишнього магазину. Тоді як в матеріалах справи міститься інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.04.2019 №164673873 з якої вбачається, що власником нерухомого майна - комплексу, який розташований по АДРЕСА_2 є Меньшова Галина Павлівна , яка є фізичною особою-підприємцем.

Відповідачем не оформлено у встановленому законодавством порядку право користування земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно - комплекс, що складається з адмінбудівлі літ. " 2 Б", будівлі виробничого корпусу літ. " 2 Ж", будівлі КПП літ. " 1 Г" та будівлі складу літ. " 1 З", які розташовані по АДРЕСА_2 .

Позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 313218,64 грн. за період з 25.04.2017 по 28.02.2019.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.05.2018 у справі № 920/728/17 в задоволенні позову Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області до фізичної особи-підприємця Меньшової Галини Павлівни про стягнення 130623,90 грн збитків у вигляді неодержаних доходів за період з 12.03.2016 по 31.05.2017 було відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 № 920/728/17 вказане рішення залишене в силі, набрало законної сили.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.75 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставне нарахування позивачем коштів за період з 25.04.2017 по 31.05.2017.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 313 218,64 грн безпідставно збережених кошти в розмірі орендної плати такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 182 594,54 грн за період з 01.06.2017 по 28.02.2019.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно - првовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденнии строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденнии строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, в томі числі і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм матеріального права, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Меньшова Г.П. як власник майнового комплексу по АДРЕСА_2 звернулася до позивача з пропозицією щодо надання дозволу на складання проектів відведення земельних ділянок під придбаними будівлями.

З метою оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою та укладення договору оренди землі, відповідачем за участі спеціалістів було розроблено варіанти розподілу земельною ділянки із виділення єдиної частки площею 0,724 га та наданням дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

Так, в наявних у справі зверненнях (листах) від 24.02.2017, 19.07.2017, 01.04.2019, 19.04.2019, 08.05.2019 Меньшова Г.П. повідомляла Путивльську міську раду про те, що "земельна ділянка в розмірі 2 га для ведення підприємницької діяльності не потрібна".

Згідно з рішеннями Путивльської міської ради від 27.10.2016 № б/н, 31.08.2017 № 1062-МР "Про розгляд звернень Меньшової Г.П. ", рішенням виконавчого комітету Путивльської міської ради від 26.09.2017 № 118 "Про розгляд звернення Меньшової Г.П. " відповідачу було відмовлено у наданні дозволу на складання технічної документації щодо поділу земельної ділянки, щодо присвоєння окремих інвентарних номерів нежитловим будівлям (а.с. 36, 93, 111). Вказавши, що запропонований поділ земельної ділянки суперечить вимогам чинного законодавства, є нераціональним та запропоноване цільове використання земельної ділянки не відповідає генеральному плану міста Путивль.

Позивачем на підтвердження позовної вимоги про зобов`язання фізичної особи-підприємця Меньшової Г.П. укласти договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923810100:02:017:0037 площею 2,00 га надано рішення Путивльської міської ради від 31.08.2017 № 1062-МР "Про розгляд звернення Меньшової Г.П. ", відповідно до п. 2 якого повторно рекомендовано Меньшовій Г.П. укласти та зареєструвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923810100:02:017:0037 в АДРЕСА_2 . Відповідний проект договору оренди землі, що наданий позивачем до матеріалів справи, був додатком до Претензії-вимоги № 165 від 07.02.2017. Проте, об`єктом оренди за вказаним проектом договору є земельна ділянка загальною площею 2,1361 га, кадастровий номер 5923810100:02:017:0035.

Доказів надсилання чи вручення відповідачу проекту договору оренди земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 5923810100:02:017:0037 суду не надано, текст такого договору також не наведений позивачем у позовній заяві, а отже відсутні істотні умови договору оренди, визначені ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача укласти договір оренди землі на користування земельною ділянкою кадастровий номер 5923810100:02:017:0037, площею 2,0000 га, що розташована по АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача на користь позивача підялагає стягненню судовий збір в розмірі 2738,92 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 183, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. В задоволенні клопотання Меньшової Г.П. (вх.№7860/20 від 07.09.2020) про відкладення розгляду справи - відмовити.

2. Позов Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області до фізичної особи-підприємця Меньшової Галини Павлівни про стягнення 313 218,64 грн. та зобов`язання укласти договір оренди землі - задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Меньшової Галини Павлівни ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області (вул. Князя Володимира, 50, м. Путивль, Сумська область, 41500; код ЄДРПОУ 04058083) 182 594,54 грн заборгованості та 2738,92 грн витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення підписано 22.09.2020 у зв`язку з відпусткою головуючого судді з 16.09. по 18.09.2020.

Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко Суддя Є.А.Жерьобкіна

Суддя Ю.А. Джепа