Рішення

від 21.09.2020 по справі 922/1663/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1663/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників учасників справи:

прокурора - Лазарєва А.С., посвідчення № 047078 від 24.05.2017 р.

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Уманської місцевої прокуратури, м. Умань в інтересах держави, в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Христинівської районної державної адміністрації, м. Христинівка

до Приватного підприємства "Укрдидактик", м. Харків

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 34 517,5 грн.,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/1663/19.

ВСТАНОВИВ:

Уманська місцева прокурату звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі відділу освіти Христинівської районної державної адміністрації до відповідача, Приватного підприємства "Укрдидактик", про: визнання недійсною додаткової угоду № 1/1 від 30 жовтня 2018 року до договору № 47 від 16 жовтня 2018 року про закупівлю дидактичних матеріалів для навчання у початковій школі "Нова українська школа" - Код ДК 021:2015-391600001, за державні кошти, укладеної між позивачем та відповідачем; стягнення нарахованої суми пені та штрафних санкцій на загальну суму 34 517,5 грн.

Позов обґрунтовано тим, що виконання зобов`язань за договором, укладеним за результатами процедури закупівлі та в подальшому укладення додаткової угоди, якою сторонами було збільшено строк виконання зобов`язань, призводить до нераціонального та неефективного використання державних коштів та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленим в статті 3 даного Закону. А несплата штрафних санкції та пені у зв`язку з укладенням додаткової угоди № 1/1 до договору зумовила втрату державних коштів у розмірі 34 517,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.06.2019 року повернуто позовну заяву та додані до неї документи Уманській місцевій прокуратурі. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 року апеляційну скаргу керівника Уманська місцева прокуратура задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 05.06.2019 року у справі № 922/1663/19 скасовано. Справу передано на розгляд господарського суду Харківської області. 25 жовтня 2019 року матеріали справи № 922/16636/19 повернулись до господарського суду Харківської області. Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2019 року позовну заяву Уманської місцевої прокуратури залишено без руху; надано прокуророві строк п`ять днів, з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви. 08 листопада 2019 року, на виконання вимог ухвали суду, від прокурора надійшов супровідний лист про усунення недоліків. 12 листопада 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Відділу освіти Христинівської районної державної адміністрації, до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/1663/19 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 02 грудня 2019 року. 29 листопада 2019 року відповідачем надано до матеріалів справи відзив. 02 грудня 2019 року постановлено протокольні ухвали суду, на підставі статей 42, 165, 178, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 ГПК України, якими долучено до матеріалів справи відзив відповідача та відкладення підготовчого засідання на 16 грудня 2019 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 грудня 2020 року зупинено провадження у справі № 922/1663/19 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 912/2385/18. 27 липня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, провадження у справі № 922/1663/19 поновлено, призначено підготовче засідання на 10 серпня 2020 року. Протокольною ухвалою від 10 серпня 2020 року відкладено підготовче засідання на 17 серпня 2020 року. 17 серпня 2020 року, ухвалою суду, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/1663/19 на тридцять днів, до 21 вересня 2020 року та протокольною ухвалою від 17 серпня 2020 року відкладено підготовче засідання на 31 серпня 2020 року. 19 серпня 2020 року канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив (вх. № 19188). В підготовчому засіданні 31 серпня 2020 року головуючим суддею Калініченко Н.В. зауважено, що заява по суті справи не скерована суб`єктному складу учасників справи, подана поза межами строку на її подання та без заяви в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України та не містить доказів в підтвердження повноважень заступника керівника Уманської місцевої прокуратури, тобто наявна повна невідповідність процедурі подання. Протокольними ухвалами суду від 31 вересня 2020 року встановлено прокуророві строк для усунення недоліків подання відповіді на відзив до 08 вересня 2020 року та відкладено підготовче засідання на 14 вересня 2020 року. 07 вересня 2020 року прокурором, через установу поштового зв`язку, скеровано лист (вх. № 20861) до якого додано докази скерування відповіді на відзив суб`єктному складу учасників справи та докази в підтвердження повноважень заступника керівника Уманської місцевої прокуратури. 11 вересня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, за ініціативою суду продовжено прокуророві процесуальний строк на подання відповідь на відзив до 11 вересня 2020 року. Прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи подану прокурором відповіді на відзив. Встановлено відповідачу строк на подачу заперечень, в порядку статті 167 ГПК України, до 18 вересня 2020 року. 14 вересня 2020 року постановлено протокольну ухвалу суду, на підставі статей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 ГПК України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21 вересня 2020 року. 21 вересня 2020 року суд розпочав розгляд справи по суті. Присутній в судовому засіданні прокурор повністю підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у заяві по суті справи (позовна заява). Інші учасники справи в судове засідання своїх уповноважених представників не направили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. 21 вересня 2020 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово прокурора, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено такі обставини.

Відділом освіти Христинівської районної державної адміністрації проведено відкриті торги щодо закупівлі дидактичних матеріалів для навчання у початковій школі "Нова українська школа" - код ДК 021:2015:391600001, в кількості 1 421 штуки з очікуваною вартістю 537 820,00 грн. Оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднено 16 вересня 2018 року на веб-сайті "Prozorro - публічні закупівлі" за UA - 2018 - 09 - 11 - 000123-c. Основним критерієм вибору переможця - є ціна. Учасникам зазначених відкритих торгів були зареєстровані наступні учасники: Приватне підприємство "Укрдидактик" та Фізична особа - підприємець "Горбатко Віталій Олегович". За результатами проведення електронного аукціону та розгляду документів від учасників 02 жовтня 2018 року визначено переможцем процедури відкритих торгів згідно предмету закупівлі: дидактичних матеріалів для навчання у початковій школі "Нова українська школа" - код ДК 021:2015:391600001, в кількості 1 421 штуки з очікуваною вартістю 537 820,00 грн. та прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем, про що здійснено відповідне опублікування 02 жовтня 2018 року.

16 жовтня 2018 року між Відділом освіти Христинівської районної державної адміністрації (замовник, позивач у справі) та Приватним підприємством "Укрдидактик" (учасник, відповідач у справі) укладено договір № 47, за умовами якого учасник зобов`язується протягом 2018 року поставити замовнику (навчальні заклади відділу освіти Христинівської РДА, Черкаської області) товар, зазначений в ціновій пропозиції, а замовник - прийняти і оплатити такий товар. Найменування (номенклатура, асортимент) товару - ДК 021:2015:391600001 - шкільні меблі (дидактичні матеріали для навчання у початковій школі Нової української школи) кількість товару - 1 421 шт. За пунктом 1.4.1. договору визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язання сторонами у повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передавання товару, виконання робіт, надання послуг, у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної договорі. Відповідно до пункту 3.1. договору ціна цього договору становить 537 820,00 грн., замовник бере бюджетні зобов`язання у межах затверджених кошторисних призначень (бюджетних асигнувань) на суму 537 820,00 грн. Строк (термін) поставки (передачі) товару: 31 жовтня 2018 року. За порушення строків виконання зобов`язань стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (пункти 5.1.,7.3. договору). За пунктом 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, тощо). Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року.

Додатком № 1 до договору визначено перелік засобів навчання, які підлягають поставці (передачі).

Додатковою угодою № 1/1 від 30 жовтня 2018 року, у зв`язку із виникненням особливих економічних обставин зі сторони постачальника, за якими неможливо забезпечити виконання договору в обсягах, що погоджені до 31 жовтня 2018 року, сторони дійшли взаємної згоди щодо продовження терміну поставки товару до 23 грудня 2018 року договору № 47 від 16 жовтня 2018 року та пункт 5 договору викладено в наступній редакції: "Строк (термін) поставки (передачі) товару до 23 грудня 2018 року."

За період з листопада по грудень 2018 року, на виконання умов договору, було здійснено перерахування грошових коштів в сумі 404 170,00 грн.

Крім того, виконуючи обов`язкові до виконання умови договору, сторонами були сформовані наступні видаткові накладні: № 1 від 20 листопада 2018 року на суму 215 030,00 грн.; № 2 від 20 листопада 2018 року на суму 52 470,00 грн.; № 5 від 29 листопада 2018 року на суму 18 750, 00 грн.; № 26/11 від 29 листопада 2018 року на суму 13 770 грн.; № 26.12 від 21 грудня 2018 року на суму 104 150, 00 грн.

Додатковою угодою № 1, відповідно до статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони дійшли згоди внести зміни до договору, в частині зміни ціни договору, та визначили, що ціна договору становить 527 180,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 27 грудня 2018 року, у зв`язку із виникненням особливих економічних обставин зі сторони постачальника, за якими неможливо забезпечити виконання договору в обсягах, що погоджені до кінця 2018 року, постачальника, сторони дійшли взаємної згоди розірвати договір № 47 від 16 жовтня 2018 року.

За звітом про виконання договору про закупівлю вбачається, що за номером процедури закупівлі в електронній системі закупівель UA - 2018 - 09 - 11 - 000123-с, з посиланням на статті 651, 653, 654 Цивільного кодексу України та статтю 188 Господарського кодексу України, зазначено про розірвання договору.

За твердженням прокурора, внаслідок укладення додаткової угоди № 1/1 від 30 жовтня 2018 року, строк виконання зобов`язань сторін був збільшений, що призвело до порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" та стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Щодо підставності (процесуальної дієздатності) прокурора на звернення до суду з даним позовом до суду в інтересах Христинівської районної державної адміністрації.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Отже, обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом. Відтак, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і лише встановивши наявність такого - суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або про відмову у захисті.

Прокурор по даній справі звернувся до суду в інтересах держави та визначив у позовній заяві орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних праовідносинах, а саме - Христинівську районну державну адміністрацію.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.(абзаци 1-3 частини 4 статті цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 1 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

В матеріалах справи наявні докази скерування прокуратурою до органу - Христинівській районній державній адміністрації, повідомлення, в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» .

З огляду на те, що прокурор попередньо звернувся до позивача із повідомленням в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та в подальшому, у позовній заяві, навів правові підстави для представництва інтересів держави в особі Христинівської районної державної адміністрації по даній справі, суд рахує наявність у прокурора підстав для здійснення законних інтересів держави в особі Харківської обласної державної адміністрації за вимогами, які заявлені у позові.

Оскільки фінансування за оспорюваною додатковою угодою здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (субвенції) та місцевого бюджету, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ. Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Предметом спору у даній справі є правомірність укладення додаткової угоду № 1/1 від 30 жовтня 2018 року до договору № 47 від 16 жовтня 2018 року про закупівлю дидактичних матеріалів для навчання у початковій школі "Нова українська школа" - Код ДК 021:2015-391600001, за державні кошти, укладеної між позивачем та відповідачем.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним - стаття 204 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) договір є обов`язковим до виконання сторонами. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. В даному разі, судом береться до уваги редакція закону на момент виникнення спірних правовідносин.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За приписами статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Частина 4 статті 36 вказаного Закону встановлює, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Як встановлено з матеріалів справи, торги щодо закупівлі дидактичних матеріалів для навчання у початковій школі "Нова українська школа" - код ДК 021:2015:391600001 в електронній системі закупівель відбулись та було визнано їх переможця - Приватне підприємство "Укрдидактик", з яким в укладено договір № 47 від 16 жовтня 2018 року, за умовами якого учасник зобов`язується протягом 2018 року поставити замовнику (навчальні заклади відділу освіти Христинівської РДА, Черкаської області) товар, зазначений в ціновій пропозиції, а замовник - прийняти і оплатити такий товар. Найменування (номенклатура, асортимент) товару - ДК 021:2015:391600001 - шкільні меблі (дидактичні матеріали для навчання у початковій школі Нової української школи) кількість товару - 1 421 шт. При цьому, пунктом 5.1 договору сторони погодили, що строк (термін) поставки (передачі) товару - до 31 жовтня 2018 року. Даний строк також визначений у оголошенні про проведення відкритих торгів (а.с.124, том 1).

Відтак, з урахуванням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", сторонами на момент підписання договору були погоджені всі істотні умови, в тому числі і строк виконання зобов`язань за договором, відповідно до вимог частини 3 статті 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі» .

Відповідач, беручи участь у відкритих торгах, був ознайомлений із строками виконання та усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є 31 жовтня 2018 року, а отже, повинен був розумно оцінити вказану обставину. Тобто, відповідач знав про кінцевий термін виконання свого зобов`язання та підписав договір, тобто погодився із терміном поставки товару - до 31 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29 травня 2013 року (далі - Постанова Пленуму), вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно абзацу 5 пункту 2.10. Постанови Пленуму у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, які передбачені зазначеною нормою. Зокрема, відповідно до пункту 4 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", однією з таких підстав для внесення змін до договору є продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі

Отже, законодавством передбачено можливість разової зміни умов договору після його підписання щодо зміни строку виконання договору у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Тобто, підставою для зміни умов договору, можуть бути лише обставини, що виникли після його підписання та впливають на виконання зобов`язання сторін за договором, а не обставини, які спричинили порушення строків підписання договору чи зволікання з його підписанням.

Укладаючи спірну додаткову угоди, сторони визначили підставу для її укладення - виникненням особливих економічних обставин зі сторони постачальника, за якими неможливо забезпечити виконання договору в обсягах, що погоджені до 31 жовтня 2018 року.

Так, за пунктом 1.4.1. договору визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язання сторонами у повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передавання товару, виконання робіт, надання послуг, у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної договорі. Відповідно до пунктів 8.2, 8.4 договору доказом наявності обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Тобто, в сукупному тлумаченні умов договору, вбачається, що сторони передбачили, що підставою для продовження строку є істотна зміна обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за договором. А доказом істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання свої обов`язків за договором є відповідний документ виданий Торгово-промисловою палатою України.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що протягом існуючого строку поставки товару за договором, у останнього були об`єктивні обставини, що спричинили необхідність продовження такого строку поставки, в тому числи обставини непереборної сили. За листом Черкаської Торгово-промислової палати № 66/01.3-3 від 25 березня 2019 року встановлено, що ані позивач, ані відповідач не звертались з приводу підтвердження обставин непереборної сили чи визначення вартості шкільних меблів за період з жовтня 2018 року по дату формування листа (а. с. 126, том 1 ).

В розрізі зазначеного, вбачається, що відсутні жодні документально підтверджені докази наявності обставин для зміни істотної умови договору про закупівлю (строк виконання), протилежного сторонами не надано.

За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Як унормовано частиною 1 статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд оцінюючи обставини справи суд враховує, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підписуючи 16 жовтня 2018 року договір про поставку дидактичних матеріалів для навчання у початковій школі "Нова українська школа" - код ДК 021:2015:391600001, у пункті 5.1 якого вказано строк поставки до 31 жовтня 2018 року, відповідач мав оцінити можливість вчасного виконання договору, ризики та негативні наслідки для себе та контрагента по договору у зв`язку з невиконанням зобов`язань в строк. Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір з строком поставки до 31 жовтня 2018 року, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Наявні матеріали справи не містять жодного документального підтвердження об`єктивних обставин, що могло стати підставою для продовження зобов`язання між сторонами (позивачем та відповідачем) упродовж жовтня 2018 року та до моменту укладання додаткової угоди.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав та в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень укладеного договору, укладено додаткову угоду, якою суттєво збільшено строк виконання зобов`язання, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації. Зазначене порушує основні принципи, що передбачені статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» , а саме добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Додаткова угода № 1/1 від 30 жовтня 2018 року до договору № 47 від 16 жовтня 2018 року щодо зміни строку договору спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог - зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони (в даному разі прокурора) права на звернення до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди до нього. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Подібна правова позиція зазначена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1227/17 від 27 листопада 2018 року.

Наявність додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2018 року, якою було розірвано зобов`язання між сторонами, не має кваліфікуючої ознаки для суду в частині розгляду питання правової підставності укладення додаткової угоди № 1/1 від 30 жовтня 2018 року, якою було продовжено строк виконання зобов`язань між сторонами.

Отже, на підставі зібраних матеріалів, суд дійшов висновку про порушення сторонами статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та відсутність узгодженості таких дій сторін із загальними принципами, що визначені Законом України "Про публічні закупівлі", а відтак, щодо наявності підстав для визнання недійсною додаткової угоду № 1/1 від 30 жовтня 2018 року до договору № 47 від 16 жовтня 2018 року про закупівлю дидактичних матеріалів для навчання у початковій школі "Нова українська школа" - Код ДК 021:2015-391600001, за державні кошти, укладеної між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. До частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчасної повної поставки товару у строки, які обумовлені сторонами в договорі (до 31 жовтня 2018 року). За таких обставин, відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких звернувся прокурор до суду.

Враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, то такі дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Прокурор, вважаючи, що дії відповідача в частині неналежного виконання договірних відносин порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить вимогам чинного законодавства та статті 61 Конституції України. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17 та від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17).

У пункті 7.3 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язань стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості

Частина 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судом перевірено та встановлено, що розмір пені та штрафу, погоджений сторонами в пункті 7.3 договору, є узгодженим із нормою статті 231 Господарського кодексу України.

Дії відповідача щодо несвоєчасної поставки товару є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності, відповідно до умов пункту 7.3 договору.

Враховуючи умови договору в частині перебігу строків виконання зобов`язань, суд зазначає, що прострочення з поставки обумовленого договором товару розпочинається з 01 листопада 2018 року (тобто з наступної дати, після підписання договору сторонами - 31 жовтня 2018 року).

Згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Згідно із частиною 1 статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. Проте положення попереднього пункту не заважають тому, щоб та чи інша дія, яка має бути здійснена до спливу встановленого строку, виконувалася у день лише до закінчення нормального робочого часу.

Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що пеня та штраф можуть бути нарахованими лише з моменту прострочення виконання зобов`язання, при цьому останній день обумовленої поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені та штрафу.

Перевіривши правомірність нарахування прокурором пені та штрафу, виходячи з пункту 7.3 договору, приписів статті 231 ГК України, суд встановив, що останнім вірно визначено дату початку та закінчення періоду прострочення виконання зобов`язань, з огляду на викладене наданий до матеріалів справи розрахунок штрафної санкції (пені) є арифметично вірним, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в означеній частині та стягує з відповідача суму пені в розмірі 18 616,30 грн. При цьому, неточності у розрахунках (за період з 21 листопада 2018 року по 29 листопада 2018 року на суму 259 680,00 грн. та за період з 22 грудня 2018 року по 27 грудня 2018 року на суму 123 010,00 грн. щодо не коректного зазначення копійок) не знайшли свого відображення на загальній сумі, які фігурує у прохальній частині позову. Здійснивши перерахунок штрафної санкції, з урахуванням умов договору та допущеного відповідачем прострочення, господарський суд зазначає, що арифметично вірною сумою до стягнення є сума штрафу у розмірі 15 901,20 грн., а тому задовольняє зазначену позовну вимогу в повному обсязі.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд у вищих інстанції. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі, з підстав визначених вище.

Судові витрати зі сплати прокурором при поданні позову судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194 - 196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткової угоду № 1/1 від 30 жовтня 2018 року до договору № 47 від 16 жовтня 2018 року про закупівлю дидактичних матеріалів для навчання у початковій школі "Нова українська школа" - Код ДК 021:2015-391600001, за державні кошти, укладену між Відділом освіти Христинівської районної державної адміністрації та Приватним підприємством "Укрдидактик".

Стягнути з Приватного підприємства "Укрдидактик" (61176, місто Харків, вулиця Краснодарська, будинок 179-Б, квартира 112, ідентифікаційний код юридичної особи 42366394) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Христинівської районної державної адміністрації (20001, Черкаська область, Христинівський район, місто Христинівка, вулиця Соборна, будинок 47, ідентифікаційний код юридичної особи 38925709) пеню в розмірі 18 616,30 грн. та штраф в розмірі 15 901,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "23" вересня 2020 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/1663/19