Рішення

від 23.09.2020 по справі 922/2523/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р. Справа № 922/2523/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антип", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реклама Проект", м. Лозова, Харківська обл. про стягнення 5324,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антип", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реклама Проект", м. Лозова, Харківської обл. (далі за текстом - відповідач) 5324,00 грн., з яких:

4840,00 грн. основного боргу;

484,00 грн. штрафу.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 102/19 від 08.04.2019 щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2020 вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 11.08.2020.

Позивачем копію ухвали від 11.08.2020 отримано, про що свідчить зворотне поштове повідомлення № 019763/2, згідно з яким на адресу останнього надсилалась поштова кореспонденція (а. с. 24).

Проте, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 11.08.2020 повернулася на адресу суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» (а. с. 20-23). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд судом справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2020.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 08.04.2019 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 102/19 (далі за текстом - договір; а. с. 4-6), за умовами якого продавець продає, а покупець купує продукти харчування (в асортименті), надалі - товар. Назва та кількість товару визначається накладними або рахунками-фактурами, які датовані пізніше цього договору. Весь товар, поставлений під час дії даного договору від продавця до покупця, вважається поставленим на умовах даного договору, якщо інше зазначено у документах (п. п. 1.1-1.2 договору).

Відповідно до п.п. 4.1.-4.2. договору продавець продає товар (відпускає зі складу або поставляє на склад покупця) за відпускними цінами згідно накладних або діючих прейскурантів. Загальна сума договору складається з суми всіх накладних по цьому договору.

Пунктами 6.1.-6.3. договору передбачено умови платежу, а саме:

- на підставі попередньої оплати після зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

- за готівковий розрахунок на складі продавця через ЕККА в момент прийому-передачі товару.

- у випадку відсутності оплати до моменту поставки товару, товар вважається поставленим із відстрочкою платежу: протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно з п. 7.5 договору у випадку прострочення терміну оплати строком більше, ніж 45 календарних днів покупець повинен сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, а у випадку відсутності повідомлення будь-якої із сторін про припинення договору за 15 календарних днів до його закінчення, дія договору продовжується на наступний календарний рік. Кількість таких пролонгацій необмежена.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач на виконання умов договору поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № АН-037742 від 11.07.2019 (а. с. 7) на загальну суму 6840,00 грн.

Однак, відповідач у повному обсязі свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару не виконав, а саме, сплатив на користь позивача за отриманий товар лише 2000 грн. (25.10.2019 перераховано 1000,00 грн. та 04.11.2019 також 1000,00 грн.), Вказані обставини підтверджуються наданою позивачем банківською випискою з особового рахунку станом на 25.10.2019 та 04.11.2019 (а. с. 8-11).

Решту заборгованості в сумі 4840 грн. відповідач не сплатив.

Обставини щодо стягнення зазначеної заборгованості та штрафу, нарахованого на підставі п. 7.5 договору в зв`язку з простроченням оплати, стали підставами для звернення позивача до суду з позовом в межах даної справи.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар у сумі 4840,00 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростований. Строк виконання зобов`язань з його оплати встановлено умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 102/19 від 08.04.2019 та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 4840,00 грн. заборгованості за отриманий товар.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось, на підставі положень п. 7.5 договору у випадку прострочення терміну оплати строком більше, ніж 45 календарних днів покупець повинен сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

Товар відповідач отримав 11.07.2019 за видатковою накладною № АН-037742 від 11.07.2019, однак, розрахувався лише частково: сплативши 25.10.2019 на користь позивача 1000,00 грн та 04.11.2019 ще 1000,00 грн.

Зазначене надає позивачу право на нарахування штрафу на розмір простроченої заборгованості.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про його правомірність та арифметичну вірність. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 484,00 грн. штрафу.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 2102,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реклама Проект" (адреса: 64606, Харківська обл., м. Лозова, Мікрорайон 5, буд. 7, кв. 105; код ЄДРПОУ 41789926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антип" (адреса: 04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 21-А; код ЄДРПОУ 35018273):

4840,00 грн. основного боргу;

484,00 грн. штрафу;

2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням вимог п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак