Рішення

від 22.09.2020 по справі 926/1354/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

22 вересня 2020 року Справа № 926/1354/20

Суддя Т.І. Ковальчук, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/1354/20

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Припрутська пересувна механізована колона № 152» , м. Новоселиця, Чернівецької області,

про стягнення вартості втраченого обладнання в сумі 8997,34 грн.,

за участю: секретаря судового засідання Боднарчука В.В.,

представників сторін:

позивача - Сопко С.П., дов. № 53 від 28.12.2019,

відповідача - не з`явився,

В С Т А Н О В И В :

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Припрутська пересувна механізована колона № 152» про стягнення 8997,34 грн. вартості втраченого обладнання.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що проведеною працівниками позивача перевіркою виявлено відсутність дверей та ставні на об`єкті цивільної оборони (протирадіаційне укриття), переданому на баланс відповідача в процесі приватизації, визначені шляхом експертної оцінки збитки від відсутнього обладнання складають 8997,34 грн. і підлягають відшкодуванню відповідачем на підставі статті 147 Господарського та статті 1166 Цивільного кодексів України.

Ухвалою від 24.06.2020 позовну заяву РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях залишено без руху, заявнику встановлено 10-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви - надання оригіналу платіжного документа про сплату судового збору.

В установлений судом строк супровідним листом від 07.07.2020 № 10-12-01175 позивач усунув недоліки позовної заяви, з урахуванням чого ухвалою від 08.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження за участю представників сторін, розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 28.07.2020, позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив, відповідачеві встановлено строк для подання відзиву на позов і доказів на його підтвердження.

У підготовче засідання 28.07.2020 представник відповідача не з`явився, відзиву на позов не надійшло, надіслана на адресу ТОВ «Припрутська ПМК № 152» ухвала від 08.07.2020 повернулася без вручення з відміткою підприємства зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

З урахуванням указаних обставин ухвалою від 28.07.2020 підготовче засідання відкладено на 08.09.2020 за участю представників сторін, учасникам провадження роз`яснено право подати до суду заяву про розгляд справи без участі їх представників, відповідачеві встановлено новий строк для подання відзиву на позов - до 14 серпня 2020 року.

Окрім надіслання відповідачеві ухвали від 28.07.2020, про відкладення підготовчого засідання на 08.09.2020 керівника ТОВ «Припрутська ПМК № 152» повідомлено телефонограмою від 19.08.2020.

Після відкладення підготовчого засідання ухвалою від 28.07.2020 відзиву на позов відповідач не подав.

Ухвалою від 08.09.2020 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті в судовому засіданні призначено на 22.09.2020, участь представників сторін в судовому засіданні визначено на їх розсуд.

У судове засідання 22.09.2020 представник відповідача не з`явився без повідомлення причин неявки, надіслана на юридичну адресу ТОВ «Припрутська ПМК № 152» ухвала від 08.09.2020 повернулася без вручення з відміткою підприємства зв`язку про повернення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частин 1-3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ухвалою від 08.09.2020 участь представників сторін в судовому засіданні 22.09.2020 обов`язковою не визнавалася.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не отримує ухвали суду, які надсилалися на його юридичну адресу, вміщену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 7 статті 120 ГПК України унормовано, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З урахуванням зазначених норм ГПК відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання 22.09.2020.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача у засіданні 22.09.2020 висловився за розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 926/1354/20 та всі інші постановлені у цій справі ухвали були своєчасно направлені для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.07.2020 та з ухвалами про відкладення розгляду справи і призначення справи до розгляду по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відсутність відзиву на позов також не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, правом на участь в судовому засіданні та на подання відзиву на позов, суд, беручи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у судовому засіданні 22.09.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2020 просив задовольнити позов, пояснив, що під час перевірки стану переданої на утримання відповідача захисної споруди цивільного захисту виявлено відсутність дверей та ставні, вартість яких відповідач зобов`язаний відшкодувати відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до наказу № 286-П від 05.11.2001 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області прийняло рішення про приватизацію державного підприємства Новоселицького механізованого загону (код ЄДРПОУ 1037608, юридична адреса Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Комарова, 7) шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство (а.с. 9).

Наказом Фонду державного майна України № 231 від 06.03.2019 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях як юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області, Регіональне відділення по Чернівецькій області, Регіональне відділення Фонду державного майна по Тернопільській області (а.с. 73-74).

Відповідно до п. 2 даного наказу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, Регіонального відділення по Чернівецькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна по Тернопільській області.

Наказом Фонду державного майна України від 14.03.2019 р. № 255 затверджено Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, а наказом Фонду від 11.06.2019 р. № 555 затверджено зміни до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (а.с. 75-83). У зазначеному Положенні зі змінами закріплено правонаступництво позивача за Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області.

Днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях визначено 20 червня 2019 року (наказ ФДМУ № 578 від 18.06.2019, а.с. 84).

Таким чином, позивач є правонаступником реорганізованого Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (далі - РВ ФДМУ по Чернівецькій області).

Наказом РВ ФДМУ по Чернівецькій області № 332-КП від 05.12.2001 було створено комісію з приватизації державного підприємства Новоселицький механізований загін, наказом № 18-ОМ від 01.02.2002 затверджено акт оцінки майна державного підприємства Новоселицького механізованого загону.

Згідно пункту 10.2 Акту оцінки вартості майна державного підприємства Новоселицький механізований загін під час приватизації вбачається, що вартість майна, що вилучається із статутного фонду відкритого акціонерного товариства, що створюється під час приватизації (корпоратизації), становить 94,140 тис. грн. (а.с. 11-14).

Наказом РВ ФДМУ по Чернівецькій області № 30-ЗПП від 14.02.2020 затверджено План приватизації майна державного підприємства Новоселицький механізований завод.

У розділі ІІІ Плану приватизації майна державного підприємства Новоселицький механізований завод зазначено об`єкт, вартість якого у сумі 94,140 тис. грн. вилучається з вартості цілісного майнового комплексу: протирадіаційне укриття за адресою Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Комарова,7, інвентарний номер 10022; у розділі VII Плану приватизації визначено умови подальшого використання об`єктів, вартість яких не включена у вартість майна, що підлягає приватизації, а саме: об`єкт ЦО (цивільної оборони - суд) - протирадіаційне укриття утримувати в належному стані та використовувати за призначенням (а.с. 16-20).

Відповідно до наказу РВ ФДМУ по Чернівецькій області № 37-АТ від 22.02.2002 державне підприємство Новоселицький механізований загін перетворено у відкрите акціонерне товариство «Припрутська пересувна механізована колона № 152» , встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Припрутська пересувна механізована колона № 152» є правонаступником державного підприємства Новоселицький механізований загін (а. с. 21).

Рішенням виконавчого комітету Новоселицької міської ради Чернівецької області № 707 від 12.12.2007 нежитловій будівлі - об`єкту цивільної оборони (протирадіаційній споруді), власником якої є Держава, присвоєно порядковий номер 1 по вул. Комарова № 7 і визначено місцезнаходженням вищевказаної нежитлової будівлі наступну адресу - вул. Комарова 7/1 в м. Новоселиця Чернівецької області.

В акті технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) сховища № 197/001 від 19.02.2010 зафіксовано, зокрема, що обладнання захисної споруди, яка перебуває на утриманні балансоутримувача ВАТ «Припрутська ПМК-152» , включає захисно-герметичні двері і герметичні двері та ставні ДУ- IV - 2 шт., ДУ-ІІІ - 2 шт., СУ-IV - 3 шт., МЗС - 1 шт., МЗУ - 3 шт. (а.с. 28-29).

03.04.2012 проведено державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт цивільної оборони за Державою в особі Верховної ради в оперативному управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернівецькій області з видачею Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.04.2020 (а.с. 23, 24).

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.06.2020 вбачається, що відкрите акціонерне товариство «Припрутська пересувна механізована колона № 152» перетворено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Припрутська пересувна механізована колона № 152» (запис в ЄДРЮОФОПГФ № 2 від 10.02.2011 року, а.с. 67-70).

Згідно Облікової картки сховища об`єкт цивільної оборони за адресою м. Новоселиця Новоселицького району по вул. Комарова, 7/1 знаходиться на балансі ТОВ «Припрутська пересувна механізована колона № 152» . Відповідно до Технічної характеристики і Паспорта сховища об`єкт укомплектовано захисно-герметичними дверима ДУ-IV - 2 шт, ставнями СУ-IV - 2 шт., герметичними дверима ДУ-ІІІ - 2 шт. (а.с. 25-27).

Відповідно до Інвентаризаційного опису основних засобів ТОВ «Припрутська ПМК-152» від 31 грудня 2018 року об`єкт протирадіаційна споруда № 197/001 по вул. Комарова, 1 у м. Новоселиці обліковується за товариством, дані про її розукомплектування чи відсутність окремих складових в Інвентаризаційному описі не зазначені (а.с. 33).

12.11.2019 працівниками позивача було складено акт обстеження захисної споруди цивільного захисту сховища № 197/001 та його обладнання (м. Новоселиця, вул. Комарова, 7/1), яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Припрутська пересувна механізована колона № 152» (правонаступник ТОВ), але залишилося перебувати на його балансі (а.с. 39).

В цьому акті вказано, що за результатами обстеження станом на 12.11.2019 зафіксовано відсутність такого обладнання, як двері ДУ-IV 1 шт. та СУ-IV 1 шт. (ставні), яке (обладнання) було в наявності на об`єкті станом на 22.08.2018 згідно з пунктом 6 акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (сховища № 197/001 (96015) від 22.08.2018 (а.с. 39).

Позивачем проведено оцінку розміру збитків у зв`язку з відсутністю вказаного обладнання і визначено збитки на суму 8997,43 грн. згідно з актом оцінки збитків від 06.03.2020 (а.с. 40-48).

Вирішуючи спір по суті, суд застосовує такі норми законодавства України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» об`єктами управління державної власності, серед іншого, є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Статтею 6 цього Закону передбачено, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в областях. Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.

Згідно з пунктами 3-5 частини 1 статті 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до завдань Фонду державного майна України, серед іншого, віднесено:

- управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України;

- захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України;

- здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Абзацом 31 пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» передбачено, що Фонд державного майна України та його регіональні відділення у сфері приватизації державного майна приймають рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій.

Відповідно до пункту 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. № 908/68 (надалі - Положення), управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до такого принципу, як забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю.

Згідно з частинами 2, 4 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства та у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, - з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Пунктами 9, 10 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 р. № 138, передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами; балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд, конструкцій і обладнання, а також підтримання їх у стані, необхідному для проведення їх у готовність до використання за призначенням у строк, визначений паспортом захисної споруди, але не більше 12 годин.

З наведених правових норм слідує, що обов`язок збереження державного майна, що не увійшло до статутного фонду в процесі приватизації, виник у відповідача на підставі закону.

Відтак, відповідач, як балансоутримувач захисної споруди цивільного захисту - сховища, несе відповідальність за використання та утримання у належному стані зазначеного сховища та його складових частин (обладнання).

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 13 Цивільного кодексу України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 216 Господарського кодексу України унормовано, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

У відповідності до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна та його регіональні відділення здійснюють: державне регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; контроль за виконанням суб`єктами оціночної діяльності та оцінювачами вимог законодавства; контроль за дотриманням єдності методичного та організаційного забезпечення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності та ін.

Статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до статті 13 названого Закону рецензування акта оцінки майна, якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим. Рецензування акта оцінки майна виконують оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України. Рецензування акта оцінки майна оцінювачем, який працює в органі державної влади, на запити органів державної влади або у зв`язку з виконанням своїх посадових обов`язків здійснюється в межах повноважень, визначених посадовими інструкціями. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування і оцінювачі, які працюють у їх складі, несуть відповідальність відповідно до законів у межах положень та посадових інструкцій, що регламентують їх діяльність.

Відповідно до пункту 82 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2013 № 1891 (в редакції постанови КМУ від 20.02.2019 № 224, далі - Методика) визначення розміру збитків переважно здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки.

Пунктом 88 Методики передбачено, що в разі відсутності вихідних даних, що містять інформацію про пошкоджене майно до та після його розкрадання, нестачі, знищення, псування та неможливості особистого огляду пошкодженого майна виконавцем оцінки, що не дає йому змоги отримати відомості про стан майна до та після розкрадання, нестачі, знищення, псування здійснюється стандартизована оцінка збитків. У разі проведення стандартизованої оцінки збитків майна, що широко представлене на ринку подібного майна, орган приватизації нараховує збитки на підставі інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів, із дотриманням елементів порівняльного методичного підходу. При цьому вартість подібного майна підлягає коригуванню з урахуванням фізичних та функціональних ознак, технічного стану, дати виготовлення майна та іншого. Результати зазначеної стандартизованої оцінки збитків майна, що широко представлене на ринку подібного майна, відображаються в акті оцінки майна за формою згідно з додатком 15.

Оцінивши затверджений керівником Управління реалізації повноважень у Чернівецькій області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях І. Комаровською акт оцінки збитків від 06.03.2020 на відповідність наведеним вище законодавчим вимогам та дослідивши рецензію № 9 від 06.03.2020 на акт оцінки збитків, виконану рецензентом Г.Г. Пущук, суд дійшов висновку, що названі акт і рецензія відповідають встановленим до них вимогам, виконані сертифікованими суб`єктами оціночної діяльності та підтверджують розмір заподіяних відповідачем державі збитків від втрати обладнання - дверей ДУ-IV 1 шт. та ставні СУ-IV 1 шт., на суму 8997,34 грн.

Частинами 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України, зокрема, встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідач не надіслав до суду будь-яких доказів на спростування своєї вини в не збереженні переданого йому на утримання обладнання в складі сховища, яке є власністю держави та щодо якого позивач здійснює управлінські функції як уповноважений державою орган.

Натомість зібраними у справі доказами підтверджується факт і розмір збитків, заподіяних державі від неналежного утримання відповідачем державного майна.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За результатами розгляду справи суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, керуючись законом, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача відшкодування здійснених позивачем витрат на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Припрутська пересувна механізована колона № 152» про стягнення 8997,34 грн. збитків задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Припрутська пересувна механізована колона № 152» (вул. Комарова, 7 м. Новоселиця Чернівецької області, 60300, код ЄДРПОУ 01037608">01037608) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 42891875):

- 8997,34 грн. збитків за наступними реквізитами: отримувач УК м. Івано-Франківськ/ОТГ м. Ів-Фр/24060300, р/р UА368999980313040115000009612, код ЄДРПОУ 37952250;

- 2102,00 грн. судового збору за наступними реквізитами: отримувач Регіональне відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, код 42891875, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UА338201720343140002000142097, МФО 820172.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

Відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У судовому засіданні 22.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст підписано 23 вересня 2020 року.

Суддя Т.І. Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/