Постанова

від 08.09.2020 по справі 804/5527/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 804/5527/15

адміністративне провадження № К/9901/25170/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Синтиз до Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Синтиз на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 (суддя - Рябчук О.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Прокопчук Т.С.) у справі № 804/5527/15.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Синтиз (далі - ТОВ Синтиз ) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

скасувати рішення № 0011021703 від 19.11.2014 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) на суму 46615,44 грн.;

скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001032201 від 06.03.2015 на суму 220000,00 грн., № 0002651703 від 06.03.2015 на суму 44272,72 грн., № 0007642201 від 19.11.2014 на суму 340,00 грн., № 0007592201 від 19.11.2014 на суму 813132,00 грн., № 0007682201 від 19.11.2014 на суму 270449,12 грн., № 0007662201 від 19.11.2014 на суму 15000,00 грн., № 0007672201 від 19.11.2014 на суму 4860,00 грн., № 00010961703 від 19.11.2014 року на суму 466979,97 грн.;

позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0007612201 від 19.11.2014 на суму 20115,00 грн. залишити без розгляду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001032201 від 06.03.2015 на суму 220000,00 грн., № 00010961703 від 19.11.2014 на суму 466979,97 грн., № 0002651703 від 06.03.2015 на суму 44272,72 грн.; скасовано рішення № 0011021703 від 19.11.2014 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) на суму 46615,44 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007592201 від 19.11.2014 на суму 339946,00 грн. за основним зобов`язанням на суму 220508,50 грн. за штрафними санкціями; позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ № 0007612201 від 19.11.2014 на суму 20115,00 грн. залишено без розгляду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 скасовано в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ від 19.11.2014 № 0007612201 та в цій частині в позові відмовлено. В іншій частині - залишено без змін.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ Синтиз оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 в частині відмови в позові про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2014 № 0007642201, від 19.11.2014 № 0007682201, від 19.11.2014 № 0007662201, від 19.11.2014 № 0007672201, від 19.11.2014 № 0007592201 в частині нарахування грошового зобов`язання в сумі 252677,50 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ Синтиз зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано норми підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 135.5.4 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, статей 256-257, 261 Цивільного кодексу України, які регулюють порядок визначення строку позовної давності та визнання заборгованості безнадійною; на час проведення перевірки відповідачем сплинув, визначений статтею 102 Податкового кодексу України, строк нарахування зобов`язання з податку на прибуток, оскільки відлік строку позовної давності слід відраховувати від дати виникнення зобов`язання новому кредитору, тобто 08.08.2008.

Щодо застосування фінансових санкцій у зв`язку з перевищенням встановленого ліміту залишку готівки у касі в розмірі 270449,12 грн. зазначає, що квитанції до прибуткових касових ордерів мають суму меншу або дорівнюють 10000,00 грн., яка є гранично допустимою при розрахунках згідно вимог пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637. Видаткові накладні та авансові звіти мають суму більшу ніж 10000,00 грн., проте ці первинні документи не є касовими документами у розумінні пункту 1.2 Положення № 637, а доказами отримання грошових коштів у касі ТОВ Ферріт-Д від ОСОБА_1 є квитанції до прибуткових касових ордерів. Судами не надано правової кваліфікації порушень законодавства з питань дотримання касової дисципліни, оскільки на момент проведення перевірки була наявна копія Квитанції до прибуткового касового ордеру №9 від 06.08.2012 на суму 15000,00 грн., яка свідчить про сплату за товар за видатковою накладною №06/08 від 06.08.2012, яка підписана директором підприємства та скріплена печаткою підприємства отримувача коштів, а також не враховано правові норми, які регулюють питання втрати або пошкодження первинних документів. Судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок, що каса позивача підпадає під визначення пункту продажу товарів за нормами статті 14 Податкового кодексу України, а не є касою підприємства за нормами абзацу 9 пункту 1.2 Постанови Національного банку України №637. Щодо застосування фінансових санкцій в розмірі 340,00 грн. зазначає, що за наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 19.11.2014 №00076422010 про нарахування земельного податку було скасовано, а тому повторне притягнення до відповідальності згідно податкового повідомлення-рішення № 0007642201 є протиправним.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Дніпропетровська ОДПІ зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Дніпропетровською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Синтиз з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 07.11.2014 № 706/22-01/34195668, в якому відображено висновок про наступні порушення ТОВ Синтиз :

підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого заниження податок на прибуток за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 на суму 542088,00 грн.;

підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме - станом на 31.12.2013 не перераховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 271799,17 грн., в тому числі заборгованість по податку на доходи фізичних осіб за листопад 2013 року 31236,93 грн., за жовтень 2013 року 36426,80 грн., за вересень 2013 року 37042,92 грн., за серпень 2013 року 55953,47 грн., за липень 2013 року 55951,49 грн., та частково за червень 2013 року 55187,56 грн.;

абзацу г підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, абзацу а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме - у ІІІ, ІV кварталах 2012 року донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 39520,80 грн.;

абзацу 2 пункту 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині своєчасного неперерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 466154,41 грн.;

проведення торгівельної діяльності без отримання відповідного торгового патенту згідно пункту 125.1 статті 125 Податкового кодексу України;

перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі згідно абзацу 2 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , що складає двократний розмір сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день у сумі 135224,56 грн.;

пункту 287.6 статті Податкового кодексу України - не сплачено земельний податок на суму 20115,66 грн.;

пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України несвоєчасно надано податкові декларації за 2012 року граничний термін подання 21.02.2012, за 2013 року граничний термін подання 20.02.2013, фактично податкові декларації не подано;

абзацу 6 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , а саме - проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі сплачених коштів.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, та за результатами адміністративного оскарження, Дніпропетровською ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 19.11.2014 № 0007642201, яким ТОВ Синтиз нараховано земельний податок з юридичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 340,00 грн.;

від 19.11.2014 № 0007612201, яким ТОВ Синтиз нараховано земельний податок з юридичних осіб у розмірі 25144,58 грн., з яких за основним платежем 20115,66 грн., за штрафними санкціями 5028,92 грн.;

від 19.11.2014 № 0007592201, яким ТОВ Синтиз нараховано податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 813132,00 грн., з яких за основним платежем 542088,00 грн., за штрафними санкціями 271044,00 грн.;

від 19.11.2014 № 0007682201, яким до ТОВ Синтиз застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 270449,12 грн.;

від 19.11.2014 № 0007662201, яким до ТОВ Синтиз застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 15000,00 грн.;

від 19.11.2014 № 0007672201, яким до ТОВ Синтиз застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4860,00 грн.

від 19.11.2014 № 0010961703, яким ТОВ Синтиз нараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 466979,94 грн., за основним платежем 311319,97 грн., штрафні (фінансові) санкції 155659,97 грн.

від 06.03.2015 № 0001032201, яким ТОВ Синтиз нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 220000 грн.,

від 06.03.2015 № 0002651703, яким ТОВ Синтиз нараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 44272,72 грн.

рішення 19.11.2014 № 0011021703, яким до ТОВ Синтиз застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми несплачених єдиних внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 46615,44 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.

Щодо правомірності прийняття Дніпропетровською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 19.11.2014 № 0007642201, яким ТОВ Синтиз нараховано земельний податок з юридичних осіб, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 340 грн., судами встановлено наступне.

14.08.2007 між ТОВ Синтиз (покупець) та ПАТ Синельниківська теплоізоляція (продавець) укладено договір купівлі-продажу 1/5 частини комплексу нежитлових будівель виробничого призначення, розташованого за адресою: 52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Кирпична, буд. 13. Земельна ділянка під вказаним комплексом знаходиться в оренді у ПАТ Синельниківська теплоізоляція на підставі договору оренди від 31.05.2006 з Синельниківською міською радою, який зареєстрований у Синельниківському підрозділі центру державного земельного кадастру запис № 040611500022.

Орендну плату за земельну ділянку, на якій розташована належна ТОВ Синтиз частина комплексу нежитлових будівель, сплачує ПАТ Синельниківська теплоізоляція , як орендар земельної ділянки під усім комплексом нежитлових будівель, до якого входить і частина будівель, належних позивачу.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, ТОВ Синтиз як набувач права власності на частину комплексу нежитлових будівель, набуло право власності на земельну ділянку, на якій розташовані такі будівлі.

Разом з тим, згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Таким чином, в зв`язку з переходом права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, змінився користувач цієї земельної ділянки, у даному випадку ТОВ Синтиз , у якого як у землекористувача існує обов`язок по сплаті земельного податку.

Згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, податковим органом вірно застосовано до позивача штрафні санкції за своєчасно не подані податкові декларації з земельного податку або орендної плати за землю за 2012, 2013 роки.

Підставою для прийняття Дніпропетровською ОДПІ податкового повідомлення-рішення № 0007672201 від 19.11.2014 на суму 4860,00 грн. стало те, що позивачем здійснювалась торгівельна діяльність у пункті продажу товарів за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 без отримання відповідного торгового патенту, чим порушено підпункт 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України.

Судами встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, ТОВ Синтиз здійснювалась торгівельна діяльність продукцією власного виробництва фізичним особам та суб`єктам господарювання за готівкові кошти через пункт продажу товарів в адміністративному будинку, що підтверджено прибутковими касовими ордерами від 02.07.2012 № 86 на суму 784,73 грн. та № 87 на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками збору за провадження деяких видів діяльності є суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності, зокрема, торговельна діяльність у пунктах продажу товарів.

Згідно з пунктами 267.6.1, 237.6.2 пункту 267.7 статті 267 Податкового кодексу України оригінал торгового патенту повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля реєстратора розрахункових операцій; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці в автомагазинах, на розвозках та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках, прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, в яких проводяться розважальні ігри. Торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду.

Згідно з пунктом 125.1 статті 125 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги: за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.1-267.6.3 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу, сплачують штраф у розмірі збору на один календарний місяць (для діяльності у сфері розваг - у розмірі збору на один квартал).

Судами з`ясовано, що ТОВ Синтиз не заперечувало факт здійснення торгівлі у своїй адміністративній будівлі, однак зазначло, що такий будинок не є пунктом продажу.

Разом з тим, згідно з підпунктом 14.1.211 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пункт продажу товарів для цілей розділу XII цього Кодексу - це: магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі; лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб`єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності.

Таким чином, адміністративна будівля, у якій позивач здійснював торгівлю товаром підпадає під визначення пункту продажу, торгівельної точки.

Фактично, ТОВ Синтиз визнано допущене порушення підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України - здійснення торгівельної діяльності без патенту, однак позивач зазначає, що контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 19.11.2014 № 0007672201 вказано про порушення пункту 1 абзацу 6 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки № 436/95 від 12.06.1995, проте вірно було б зазначати, що ТОВ Синтиз порушено підпункт 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України.

Недоліки оформлення податкового-повідомлення-рішення не є безумовною підставою для його скасування, оскільки не нівелюють порушень податкового законодавства, допущених платником податків, що встановлено судами під час розгляду даної справи.

Допущена у податковому повідомленні-рішенні помилка не спростовує порушення, допущеного ТОВ Синтиз . В спірному податковому повідомленні-рішенні міститься посилання на акт перевірки, який став підставою для винесення рішення, в якому обґрунтовано саме недотриманням вимог статті 267 Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2014 № 0007672201є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Судами також встановлено, що ТОВ Синтиз придбало через підзвітну особу, на яку покладено матеріальну відповідальність - ОСОБА_1 у ТОВ Ферріт-Д товар - вугілля ДОН . ОСОБА_1 здійснено сплату готівковими коштами ТОВ Ферріт-Д за вугілля ДОН : на суму 66000,00 грн. квитанція до прибуткового касового ордеру № 19 від 01.10.2012 до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 123 від 01.10.2012; на суму 22000,00 грн. квитанція до прибуткового касового ордеру № 21 від 05.10.2012 до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 124 від 05.10.2012; на суму 22000,00 грн. квитанція до прибуткового касового ордеру № 22 від 08.10.2012 до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 125 від 08.10.2012; на суму 22000,00 грн. квитанція до прибуткового касового ордеру № 23 від 12.10.2012 до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 126 від 12.10.2012; на суму 22000,00 грн. квитанція до прибуткового касового ордеру № 24 від 15.10.2012 до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 127 від 15.10.2012; на суму 22000,00 грн. квитанція до прибуткового касового ордеру № 25 від 19.10.2012 до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 128 від 19.10.2012; на суму 22000,00 грн. квитанція до прибуткового касового ордеру № 26 від 22.10.2012 до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 129 від 22.10.2012; на суму 22000,00 грн. квитанція до прибуткового касового ордеру № 27 від 25.10.2012 до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 130 від 25.10.2012.

Відповідно до частини 1 Постанови Правління Національного банку України від 09.02.2005 № 32, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України18.04.2005 № 410/10690 (чинній на момент виникнення правовідносин) встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 № 40/10320, у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Згідно з пунктом 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується. Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними спеціальними платіжними засобами. У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Таким чином, довіреною особою ТОВ Синтиз сплачено готівкові кошти протягом 8 діб, понад встановлену граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства іншому протягом 1 дня.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Щодо посилань позивача на те, що застосовані до нього санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими, а тому можуть бути застосовані лише в межах визначеного статтею 250 Господарського кодексу України гранично допустимого строку слід зазначити наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте, з набранням 01.01.2011 чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VI зі сфери дії статті 250 Господарського кодексу України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Порядок застосування цих санкцій з 01.01.2011 врегульовано статтями 113, 114 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

В свою чергу, відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу, пунктом 102.1 якої передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Таким чином, позивача правомірно притягнуто до відповідальності згідно податкового повідомлення-рішення від 19.11.2014 № 0007682201

Також за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом встановлено виплату готівкових коштів працівнику підприємства ОСОБА_2 у розмірі 15000,00 грн. по звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 06.08.2012 № 82 без надання одержувачем коштів оригіналу платіжного документа (в наявності ксерокопія квитанції до прибуткового касового ордеру № 9 від 06.08.2012).

Про відсутність на час здійснення податкової перевірки звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 06.08.2012 № 82, позивач не заперечував.

До матеріалів справи долучено копію звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 06.08.2012 № 82 та копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 9 від 06.08.2012, копію пояснювальної записки ОСОБА_2 .

Пунктом 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Податкове повідомлення-рішення від 19.11.2014 № 0007662201 є правомірним з огляду на те, що на час проведення перевірки існувало порушення, зокрема був відсутній платіжний документ, чек, квитанція, яка б підтверджувала отримання ОСОБА_2 коштів.

Порушення підприємством підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України обґрунтовано не відображенням у складі податкових декларацій з податку на прибуток сум кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності.

01.10.2007 між ТОВ Синтиз (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер Сервіс Люкс (Виконавець) укладено договір № 01-11/07У, розрахунки по якому проводяться після підписання акта виконаних робіт обома сторонами, а також згідно наданого рахунку протягом 30 банківських днів.

01.08.2008 ТОВ Синтиз та ТОВ Інтер Сервіс Люкс підписано акт заліку зустрічних однорідних вимог № 302, згідно до якого сума заборгованості ТОВ Синтиз перед ТОВ Інтер Сервіс Люкс по договору № 01-11/07У від 01.10.2007 складає 1207581,42 грн.

Відповідно до повідомлення про відступлення права вимоги від 05.08.2008 ТОВ Інтер Сервіс Люкс відступило ТОВ Геліос Град Плюс право вимоги, яке виникло на підставі договору № 01-11/07У від 01.10.2007 на суму 1207581,42 грн.

08.08.2008 ТОВ Синтиз здійснено часткову сплату ТОВ Геліос Град Плюс по договору № 01-11/07У від 01.10.2007.

За вказаним договором в перевіряємий період сума кредиторської заборгованості позивача вже набула статусу безнадійної кредиторської заборгованості і обов`язок підприємства відобразити таку заборгованість в податковій звітності з податку на прибуток на момент проведення перевірки настав. Сума кредиторської заборгованості сторонами не заперечується.

Згідно договору № 01-11/07У від 01.10.2007 сума кредиторської заборгованості ТОВ Синтиз вже набула статусу безнадійної кредиторської заборгованості і обов`язок підприємства відобразити таку заборгованість в податковій звітності з податку на прибуток на момент проведення перевірки настав.

Відповідно до пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою. Інші доходи включають, зокрема, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Позивач мав відобразити несплачену суму боргу як безнадійна кредиторська заборгованість у наступному звітному періоді, що слідувала за закінченням строку погашення заборгованості.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в позові є правильними та підлягають залишенню без змін.

В частині задоволення позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Синтиз залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі № 804/5527/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна