Рішення

від 22.09.2020 по справі 364/691/20

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/691/20

Провадження № 2/364/235/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2020 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Кулинич Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володарка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ,

до ОСОБА_2 ,

треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Центр надання адміністративних послуг Володарської районної державної адміністрації Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

про скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 28 липня 2020 року звернувся до суду з названим позовом, в якому вказав, що 01 грудня 2005 року на її ім`я, ОСОБА_1 , було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯБ № 314470, площею 4,1688 га. При виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі було встановлено, що дана земельна ділянка перетинається з іншою земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на землю серії ЯА № 580420, площею 4,5106 га. Наявність зареєстрованого державного акта на ім`я ОСОБА_2 , позбавляє права ОСОБА_1 на розпорядження своєю земельною ділянкою та позбавляє його можливості отримати витяг з Державного земельного кадастру, реєстрацію власності в Центрі надання адміністративних послуг та укладення договору оренди земельної ділянки та в подальшому його рестрації, тому позивач просить суд скасувати державну рестрацію Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 580420, площею 4,5106 га., кадастровий номер 3221686000:03:003:0003, із цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого 01 грудня 2005 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 01.05.327.00145; скасувати запис про проведення державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 580420, площею 4,5106 га., кадастровий номер 3221686000:03:003:0003, від 24.09.2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1921707732216; номер запису про право власності :33370428, індексаційний номер: 48839568.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву, якою просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала заяву, якою просила розгляд справи проводити без її участі та вказала, що позовні вимоги позивача визнає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центр надання адміністративних послуг Володарської районної державної адміністрації в судове засідання не направили свого представника, подали до суду заяву, в якій просили суд розгляд справи проводити без участі їх представника за наявними матеріалами справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не направили свого представника, подали до суду пояснення де просили розгляд справи проводити без участі їх представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Із матеріалів справи встановлено, що 01 грудня 2005 року на її ім`я ОСОБА_1 , було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯБ № 314470, площею 4,1688 га., із цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рачківської сільської ради Володарського району Київської області. кадастровий номер земельної ділянки 3221686000:03:003:0017 (а.с. 11). При виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) було встановлено, що дана земельна ділянка перетинається з іншою земельною ділянкою кадастровий номер якої 3221686000:03:003:0003. Площа співпадає на 63,1908%. Дана земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на землю серії ЯА № 580420, площею 4,5106 га., виданого 01.12.2005 року (а.с. 38).

21.05.2014 року Володарським районним судом Київської області було винесено рішення, яким визнано недійним державний акт на право власності на земельну ділянку ЯА № 580420, площею 4,5106 га., із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рачківської сільської ради Володарського району Київської області та зобов`язано Держземагенство у Володарському району скасувати його кадастровий номер (а.с. 43-45). 24.09.2019 року ОСОБА_2 було видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із кадастровим номером 3221686000:03:003:0003, який було наданий відповідачем 20.09.2019 року до центру надання адміністративних послуг Володарської районної державної адміністрації Київської області, де було проведено державну реєстрації право власності на земельну ділянку та внесено відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексаційний номер:182248056 (а.с. 42).

Так, право особи на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

За визначенням ч. 1 ст. 193 ЗК України Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлюються Законом України Про Державний земельний кадастр .

Так, згідно з ч. 1 ст. 5 вказаного вище Закону ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Відповідно до вимог частини 1 статті 9 Закону України Про Державний земельний кадастр внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відомості про земельні ділянки, що вносяться до Державного земельного кадастру, визначені в частині 1 статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр , серед яких, зокрема, кадастровий номер, місце розташування, опис меж, площа, міри ліній по периметру, координати поворотних точок меж, а також дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.

При цьому, згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про Державний земельний кадастр кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі та скасовується у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом скасування відповідного запису.

Відповідно до п. 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, запис у поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстротором на підставі рішення суду. За змістом ч. 1 ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

За змістом ч.ч. 1-2 ст. 55 Закону України Про землеустрій встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Вказаний висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 10.10.2018 року у справі № 738/1885/16-ц, від 21.11.2018 року у справі № 207/4112/15-ц, від 13.12.2018 року у справі № 344/11313/14-ц, від 20.11.2019 року у справі № 726/1894/18.

Пунктом 1 частини 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на рехумоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на рехумоме майно та їх обтяжень , державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

При цьому, за правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, позивач звертаючись до суду з позовом про скасування державної реєстрації права власності, як на підставу пред`явленого позову вказує на порушення його права щодо користування земельною ділянкою.

Разом з тим, стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як визначено положеннями статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Так, як вбачається рішення № РВ - 32023311702020 від 17.03.2020 року, виданого реєстратором позивачу відмовлено у внесенні відомостей( змін до них) до Державного земельного кадастру.(а.с. 32).

Проаналізувавши матеріали наданої суду технічної документації, наданих позивачем (приєднаних до матеріалів позовної заяви) доказів, доводи позивача за встановлених судом обставин, про порушення його прав внаслідок видачі на належну йому земельну ділянку, що створює перешкоди у присвоєнні кадастрового номеру та вільному володінні земельною ділянкою.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження як на підставу відмови у позові суду надано не було.

При цьому, згідно положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, диспозитивність, за змістом ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

За правилами ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином особа має право пред`явити до суду таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий державний акт.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що докази, які були подані позивачем відповідають дійсності та не викликають сумніву щодо їх достовірності, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про задоволення даного позову.

Керуючись ПОСТАНОВОЮ ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ № 7 ВІД 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", СТ.СТ. 78, 125, 126, 131, 152, 153, 155 ЗЕМЕЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ, СТ.СТ. 12, 83, 89, 141, 200-206, 263-265, 268 ЦПК УКРАЇНИ, СУД, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Центр надання адміністративних послуг Володарської районної державної адміністрації Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про скасування державної реєстрації права власності - задовольнити повністю.

Скасувати державну рестрацію Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 580420, площею 4,5106 га., кадастровий номер 3221686000:03:003:0003, із цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого 01 грудня 2005 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 01.05.327.00145;

Скасувати запис про проведення державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 580420, площею 4,5106 га., кадастровий номер 3221686000:03:003:0003, від 24.09.2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1921707732216; номер запису про право власності: 33370428, індексаційний номер: 48839568.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області (п. 15 п.п. 15.1, 15.5 ч.1 розділу ХІІІ „Перехідні положення" ЦПК України (у редакції Закону №2147-VІІІ).

Суддя О. В. Ткаченко