Рішення

від 22.09.2020 по справі 542/749/20

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа №542/749/20

Провадження №2/542/463/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області

в складі головуючого судді - Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малоперещепинського сільського комунального господарства, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - прокурора Новосанжарського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області, про скасування арешту майна, суд -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 19.06.2020 року звернувся до суду з позовом до Малоперещепинського сільського комунального господарства про скасування арешту майна, та посив скасувати арешт з усього рухомого та нерухомого майна, що належить йому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: с.Старі Санжари, Новосанжарського району, Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17 травня 2011 року слідчим прокуратури Новосанжарського району Полтавської області Скляренко Д.С., розглянувши матеріали кримінальної справи № 11117009032 по обвинуваченню ОСОБА_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ст. 175 ч.1 КК України, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Решетники Новосанжарського району, жителя АДРЕСА_1 б таке не знаходилося.

Згідно постанови Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15.11.2011 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 175 КК України закрито відповідно до п. є) ст.1 Закону України Про амністію у 2011 році .

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.06.2020 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 21.07.2020 року (а.с.12).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21.07.2020 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду на 22.09.2020 року (а.с.20).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22.09.2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено прокурора Новосанжарського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву про розгляд справи у його відсутність, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.23).

Представник відповідача Малоперещепинського сільського комунального господарства в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи без їх участі (а.с. 15).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача прокурор Новосанжарського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області, в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, надавши заяву про розгляд справи без його участі (а.с.25).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, матеріали кримінальної справи №1-133/11, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом частин 1 та 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Судом встановлено, що 17 травня 2011 року слідчим прокуратури Новосанжарського району Полтавської області Скляренком Д.С., у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ст. 175 ч.1 КК України, був накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Решетники Новосанжарського району, жителя с.Старі Санжари, Новосанжарського району де б таке не знаходилося, з метою забезпечення цивільного позову (виконання вироку суду в частині можливої конфіскації майна) (а.с.5, 99 - кримніальної справи).

Згідно з постанови Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15.11.2011 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 175 КК України закрито відповідно до п. є) ст.1 Закону України Про амністію у 2011 році (а.с.8, 207 - кримінальної справи). Питання про скасування арешту на майно судом не вирішено.

Суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна № 5 від 03 червня 2016 року зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому, згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року по справі №643/3614/17, питання про звільнення майна з-під арешту вирішується в порядку визначеному ЦПК України, якщо такий арешт оспорюють не особи, притягнуті до кримінальної відповідальності (за КПК 1960). Відповідно до пункту дев`ятого розділу ХІ Перехідні положення КПК України 2012 року, арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна, поширюються норми КПК України 1960 року. Проте, положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126). Із урахуванням викладеного, а також втрати чинності КПК України 1960 року, тривалого часу, що минув після закриття справи, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися у правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання у право власності шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права. Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, котра зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред`являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії (частина перша статті 28 КПК України 1960 року). Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. Отже, з урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Так, судом встановлено, що арешт накладено на майно позивача в рамках розгляду кримінальної справи, постанова по якій набрала законної сили.

Виходячи з пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 та постанови суду про закриття кримінальної справи, ОСОБА_1 будучи начальником Старосанжарського СКГ обвинувачувася у безпідставній невиплаті заробітної плати з квітня 2010 року по квітень 2011 року в розмірі 32648,86 грн.

При цьому згідно з довідкою Малопрещепинського СКГ №12 від 10.06.2020 року (а.с.9), вбачається, що заборгованість із сплати заробітної плати працівникам підприємства в сумі 32648,86 грн. за період з квітня 2010 року по квітень 2011 року погашена.

А відповідно до довідки Новосанжарського районного відділу ДВС від 22.09.2020 року №13670 (а.с.24), вбачається, що виконавчі документи (відкриті виконавчі провадження) про стягнення з ОСОБА_1 , 1966 року народження, не перебувають, арешт на майно, належне ОСОБА_1 , не накладався.

Таким чином, суд вважає, що арешт майна позивача порушує його право на вільне розпорядження належним йому майном та підлягає захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зняття арешту із належного йому майна підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Малоперещепинського сільського комунального господарства, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - прокурора Новосанжарського відділу КобеГляцької місцевої прокуратури Полтавської області, про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений слідчим прокуратури Новосанжарського району Полтавської області 17.05.2011 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 175 КК України, з усього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: с.Старі Санжари, Новосанжарського району, Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , місце проживання: с.Старі Санжари, Новосанжарського району, Полтавської області;

відповідач: Малоперещепинське сільське комунальне господарство, місцезнаходження: вул.Старосанжарська, 70, с.Старі Санжари, Новосанжарського району, Полтавська область, код ЕГРПОУ 33952717;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - прокурор Новосанжарського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області, місцезнаходження: вул.Незалежності,32, смт.Нові Санжари, Полтавська область.

Повний текст рішення складений 22.09.2020 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва