Ухвала

від 15.09.2020 по справі 908/2993/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 29/12/19-16/3/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.09.2020 Справа № 908/2993/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича , за участі секретаря судового засідання Подгайної В.О., розглянувши матеріали заяви розпорядника майна арбітражного керуючого Гладія О.В. про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сошників" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс", в межах справи № 908/2993/19

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сошників" (69044 м. Запоріжжя майдан Профспілок, 5, к.-572; код з ЄДР: 31598616),

Кредитор-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс" (69063 м.Запоріжжя вул.Чекістів, 5; адреса для листування : 70600, м.Пологи Запорізької області, вул. Зарічна, 55-А; код з ЄДР: 39277048),

Кредитор-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005 м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-б; код з ЄДР: 20490012),

Розпорядник майна - арбітражний керуючий Гладій Олександр Васильович (адреса: 49000 м. Дніпро а/с - 189)

За участю представників учасників:

від кредитора-1 ТОВ "Теріс Плюс" - адвокат Шульга Л.М., довіреність № 5 від 02.01.2019, свідоцтво № 310 від 20.04.2000

від боржника ТОВ "Агрофірма "Сошників" - адвокат Тітов В.А., договір про надання правової допомоги б/н від 19.03.2020, ордер на надання правової допомоги серії ЗП № 124745 від 04.08.2020

розпорядник майна ТОВ "Агрофірма "Сошників"- арбітражний керуючий Гладій О.В., ухвала Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 у справі № 908/2993/19

Присутній ОСОБА_7., паспорт НОМЕР_1 від 16.07.2009

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 (суддя Кричмаржевський В.А.) відкрито провадження у справі №908/2993/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сошників"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс" до боржника в розмірі 1 416 692,88 грн боргу; вимоги в розмірі - 140 510,00 грн штрафу ухвалено врахувати в реєстрі вимог кредиторів у шосту чергу; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гладія О.В.; визначено грошову винагороду розпоряднику майна - три розміри мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання ним своїх повноважень, яку ухвалено здійснювати за рахунок коштів, авансованих заявником (ініціюючим кредитором) на депозитний рахунок Господарського суду Запорізької області за три місяці виконання повноважень розпорядника майна, а у разі, якщо процедура буде тривати після закінчення авансованих заявником коштів - основну винагороду розпорядника майна сплачувати за рахунок коштів, одержаних боржником у результаті господарської діяльності; заборонено боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; попереднє засідання суду призначено на 21.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 визнані кредиторські вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до боржника у розмірі 462 100,40 грн з другою чергою задоволення, 3842,00 грн судового збору з першою чергою задоволення; підсумкове засідання призначено на 18.02.2020.

11.02.2020 до суду надійшла заява розпорядника майна арбітражного керуючого Гладія О.В. про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладеного ініціюючим кредитором - ТОВ "Теріс Плюс" та боржником - ТОВ "Агрофірма "Сошників". Заява подана в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.02.2020 заяву було прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство та на 12.03.2020 призначено засідання суду з розгляду заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.02.2020 підсумкове засідання у справі відкладено на 17.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.03.2020 судове засідання з розгляду заяви розпорядника майна арбітражного керуючого Гладія О.В. про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019 було відкладено до 21.04.2020.

За результатами підсумкового засідання 17.03.2020 Господарським судом Запорізької області прийнято постанову, якою було задоволено клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Гладія О.В. та голови комітету кредиторів - ТОВ "Теріс Плюс" про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; припинено процедуру розпорядження майном боржника; припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Гладія О.В.; визнано ТОВ "Агрофірма "Сошників" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Мірошника І.В.; встановлено основну грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора - три розміри мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора, сплату якої визначено здійснювати за рахунок коштів, одержаних боржником в результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; зобов`язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру протягом 12 місяців, за результатами проведеної роботи подати до господарського суду звіт про свою діяльність та ліквідаційний баланс банкрута для затвердження.

Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Гладій О.В. не погодився із прийняттям Господарським судом Запорізької області постанови у справі від 17.03.2020, оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі розпорядник майна просив скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 17.03.2020 у справі та ухвалити нове рішення, яким продовжити строк процедури розпорядження майном у справі.

Призначене на 21.04.2020 засідання суду з розгляду заяви розпорядника майна арбітражного керуючого Гладія О.В. про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019 не відбулося у зв`язку із направленням матеріалів справи №908/2993/19 до Центрального апеляційного господарського суду.

За результатами апеляційного перегляду постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2020 апеляційну скаргу розпорядника майна було задоволено частково, скасовано постанову Господарського суду Запорізької області від 17.03.2020, справу передано для подальшого розгляду до Господарського суду Запорізької області.

Шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/2993/19 визначено до розгляду судді Ніколаєнку Р.А.

Відповідно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області №П-347/20 від 22.07.2020 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/2993/19 в частині заяви розпорядника майна арбітражного керуючого Гладія О.В. про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, за результатами якого визначено суддю Ніколаєнка Р.А. для розгляду вказаної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. прийнято до розгляду в межах справи №908/2993/19 про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Сошників" заяву розпорядника майна арбітражного керуючого Гладія О.В. про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сошників" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс", засідання суду з розгляду заяви призначено на 17.08.2020 о 10.00, ухвалою від 17.08.2020 засідання відкладено до 15.09.2020, 10.30.

Заяву розпорядником майна подано в порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також з підстав, передбачених ст.ст.203, 215, 234 Цивільного кодексу України. Розпорядник майна вказує, що внаслідок взяття за оспорюваним договором поставки зобов`язання щодо сплати (передплати) за товар перед ТОВ Теріс Плюс в сумі 1405100,00 грн, ТОВ Агрофірма Сошників стало неплатоспроможним. Оскільки за умовами договору покупець - ТОВ Агрофірма Сошників здійснює передплату і тільки після того продавець - ТОВ Теріс Плюс здійснює поставку товару, то це означає, що боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони. Також розпорядник майна стверджує, що договір поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019 укладено з метою створення штучної заборгованості та ініціювання справи про банкрутство ТОВ Агрофірма Сошників , а не з метою виконання правочину, оскільки боржник взяв на себе зобов`язання протягом трьох днів сплатити грошові кошти та при цьому не мав ні грошових коштів, ні будь-яких інших активів, за рахунок яких було б можливим отримати кошти, ні будь-яких угод, за якими можливо б було отримати прибуток та спрямувати його на сплату товару, а отже договір є фіктивним.

Боржником було надано відзив (вих.№ 36 від 21.02.2020), згідно з яким ТОВ Агрофірма Сошників не погоджується із заявою розпорядника майна в цілому та заперечує проти її задоволення. Боржником пояснено, що договір поставки №КП-001/2019 від 02.01.2019 було укладено з метою настання реальних наслідків, передбачених умовами договору. Для виконання зобов`язань щодо сплати попередньої оплати за договором ТОВ Агрофірма Сошників мало намір отримати позику від фізичної особи. Проте вже після укладення договору було з`ясовано, що фізична особа, яка мала надати позику, не має необхідної суми грошових коштів і укладення договору позики не відбулось. Враховуючи, що укладення договору поставки з ТОВ Теріс Плюс вже відбулось на той момент, ТОВ Агрофірма Сошників не змогло виконати свої зобов`язання за Договором.

Ініціюючий кредитор - ТОВ Теріс Плюс з підстав, викладених у поданому суду відзиві (вих.№ 02/1-36 від 21.02.2020) також заперечив проти доводів розпорядника майна, вважає заяву про визнання договору поставки недійсним безпідставною. Зазначив, що визнання договору недійсним не призведе до повернення до складу ліквідаційної маси майна, оскільки ТОВ Теріс Плюс не отримувало від ТОВ Агрофірма Сошників майно або грошові кошти за цим договором. Необґрунтованими вважає доводи розпорядника майна про фіктивність правочину, про те, що договір вчинений без наміру створення правових наслідків, оскільки між сторонами передувало проведення переговорів, боржник мав отримати поворотну фінансову допомогу від контрагента, а ТОВ Теріс Плюс , щоб мати можливість виконати умови договору зі своєї сторони, придбало товар, який був предметом договору поставки за відповідною специфікацією, у ТОВ Бізон-Імпорт згідно з договором №КП-001/2018-Т від 26.12.2018, тобто, мало реальний намір поставити техніку. З посиланням на ст. 204 ЦК України, ініціюючий кредитор вказує про те, що заборгованість за договором поставки була стягнута за рішенням суду і під час розгляду справи № 908/469/19 господарським судом недійсність договору не була встановлена. Заперечив і проти доводів заявника про те, що саме після укладення даного договору боржник став неплатоспроможним, оскільки заборгованість перед бюджетом у боржника існувала ще у 2018 році, а отже настання неплатоспроможності боржника не пов`язане з укладенням спірного договору. Просить у задоволенні заяви відмовити.

Розпорядником майна було надано відповідь на відзив ТОВ Агрофірма Сошників (вих.№ 01-34/33-04 від 17.04.2020), у якому він наполягає на заявлених вимогах та фіктивності оспорюваного договору. Наголошує, що усвідомлюючи відсутність власних коштів та ресурсів для виконання умов договору в частині здійснення передплати, маючи намір лише отримати позику, а не отримавши її фактично, без будь-яких конкретних домовленостей по строках, ТОВ Агрофірма Сошників взяло грошове зобов`язання зі сплати протягом трьох днів майже 1,5 млн. грн, а в подальшому, не отримавши позику, ТОВ Агрофірма Сошників не було вжито заходів ні для все ж таки отримання позики, ні заходів щодо відмови від виконання безпідставно взятих на себе зобов`язань згідно з наданими нормами законодавства правами (розірвання, зміна умов договору), та навпаки визнало заборгованість разом зі штрафними санкціями за несплату в обумовлені строки.

На новому розгляді, на ухвалу господарського суду від 27.07.2020 у даній справі (якою заяву прийнято до розгляду в іншому складі суду) розпорядником майна надані пояснення (вих.№ 01-34/09-08 від 06.08.2020), де зазначено про незмінність заявлених ним вимог та їх правового обґрунтування.

На новому розгляді отримані також письмові пояснення ТОВ Агрофірма Сошників щодо розгляду поданої арбітражним керуючим Гладієм О.В. заяви про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019 (вих.№ 13-08 від 13.08.2020). У поясненнях, які підписані директором ТОВ Агрофірма Сошників ОСОБА_1 , стверджується про те, що договір повністю відповідає вимогам чинного законодавства та не є фіктивним, оскільки був спрямований на реальне настання правових наслідків та був укладений з метою отримання прибутку для погашення існуючої на той момент заборгованості перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області в розмірі 393800,00 грн. Пояснено, що директором ТОВ Агрофірма Сошників на власний ризик було прийнято рішення щодо подальшого здійснення Товариством господарської діяльності у напрямку постачання сільськогосподарської техніки, насіння для сівби, засобів захисту рослин, проаналізовано цей сегмент ринку та потенційних споживачів, з чого зроблено висновок, що це дозволить Товариству за короткий період досягти максимального результату та отримати бажаний дохід, який би вирішив усі проблеми ТОВ Агрофірма Сошників . Наведено, що наприкінці грудня 2018 директором було проведено зустріч у м.Запоріжжі зі знайомим ОСОБА_2 задля надання ТОВ Агрофірма Сошників грошової позики у розмірі 1500000,00 грн для придбання сільськогосподарської техніки у ТОВ Теріс Плюс . За наслідками переговорів було досягнуто домовленості про те, що 03.01.2019 ОСОБА_2 з ТОВ Агфрофірма Сошників буде укладено договір позики і це підтверджується заявами свідків, складеними у відповідності до вимог ст. 88 ГПК України. Також в поясненнях зазначено, що на думку ТОВ Агрофірма Сошників , арбітражний керуючий Гладій О.В. має намір порушити принцип правової визначеності та поставити під сумнів рішення Господарського суду Запорізької області від 11.12.2019 у справі № 908/468/19 (яким з ТОВ Агфрофірма Сошників на користь ТОВ Теріс Плюс стягнуто заборгованість та штрафні санкції за договором поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019), що є недопустимим.

Також за підписом директора ОСОБА_1 ТОВ Агрофірма Сошників подано заяву (вих.№ 13-08/2 від 13.08.2020) про долучення до матеріалів справи заяв свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , справжність підписів яких посвідчено приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун В.І. та приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Коноваловою О.В. відповідно. Зави долучено до справи.

ТОВ Теріс Плюс надані пояснення (вих.№ 11/8 від 11.08.2020), де приведені аналогічні викладеним у раніше поданому відзиві заперечення. Також на відповідні аргументи розпорядника майна відзначено, що відмовлятись від оспорюваного договору поставки у ТОВ Теріс Плюс не було жодного сенсу, оскільки ТОВ Теріс Плюс в свою чергу взяло обов`язки перед ТОВ Полетехніка і розраховувало їх виконати після отримання оплати від ТОВ Агрофірма Сошників . До того ж, враховуючи сезонне призначення товару, іншого покупця, який би був готовий придбати товар, не було та й немає. Крім того, на ухвалу суду від 27.07.2020 пояснено, що товар, який мав бути переданий за оспорюваним договором поставки та придбаний ТОВ Теріс Плюс для того у ТОВ Бізон-Імпорт (наразі - ТОВ Полетехніка ), покупцю - ТОВ Агрофірма Сошників не передавався, оскільки за умовами договору поставка здійснюється тільки після 100% оплати, і на цей час товар знаходиться у ТОВ Теріс Плюс .

На дату засідання 15.09.2020 (після засідання 17.08.2020) до суду надійшло клопотання боржника - ТОВ Агрофірма Сошників (вих.№ 20/08/1 від 20.08.2020) про долучення до матеріалів справи листа приватного нотаріуса Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Коновалової О.В. від 18.08.2020 № 197/01-16 та врахування його при оцінці доказу - заяви свідка. Доданий до заяви лист нотаріуса, у якому йдеться про помилково зазначену дату у тексті посвідчувального напису (16.08.2020 замість 13.08.2020), долучено до справи.

Від ТОВ Полетехніка на виконання ухвали від 27.07.2020 із супровідним листом (вих.№ 02/3-673 від 19.08.2020) отримано докази щодо виконання договору поставки №КП-001/2018-Т від 26.12.2018 між ТОВ Теріс Плюс та ТОВ Бізон-Імпорт (колишня назва ТОВ Полетехніка ) - акт прийому-передачі, видаткову накладну, довіреність, банківську виписку. Також від ТОВ Полетехніка отримані письмові пояснення (вих.№ 02/3 від 01.09.2020) на ухвалу суду від 17.08.2020. У листі та більш розгорнуто - у поясненнях ТОВ Полетехніка веде мову про відсутність у суду правових підстав витребовувати докази від ТОВ Полетехніка , яке не являється учасником справи, хоча ТОВ Полетехніка визнало за можливе виконати вимоги суду, а також збирати докази. Мотивування на такі заявлення викладені судом в ухвалі від 17.08.2020, враховуючи аналогічні аргументи представника кредитора-1 в минулому засіданні, які також приведені в цій ухвалі. Суд вважає, що мотивування є досить докладним та в додатковому обґрунтуванні потреби немає.

Розпорядником майна представлені додаткові пояснення (вих.№ 01-32/14-09 від 10.09.2020), у яких ним підтримано раніше надані обґрунтування. Зауважено, що за вимогами ст.1047 ЦК України договір позики між ТОВ Агрофірма Сошників та ОСОБА_2 , про який ведуть мову боржник та кредитор-1, мав бути укладеним у письмовій формі, період часу, протягом якого ОСОБА_2 мав надати кошти ТОВ Агрофірма Сошників згідно з наданими поясненнями директора ТОВ Агрофірма Сошників є незначним - з 27.12.2018 по 03.01.2020, однак раптово - наступного дня після укладення спірного договору поставки ОСОБА_2 повідомив про неможливість надати кошти, а тому є підстави вважати, що договір позики чи фінансової допомоги взагалі не передбачалося укладати. Доказів на підтвердження реальності намірів отримати позику та виконати умови спірного договору поставки ТОВ Агрофірма Сошників не надані.

Також судом отримані письмові пояснення представника ТОВ Агрофірма Сошників адвоката Тітова В.А. (б/н від 14.09.2020), де продубльовані пояснення ТОВ Агрофірма Сошників за підписом директора ОСОБА_1 та, крім того, на твердження розпорядника майна про фіктивність спірного договору зазначено, що заявником взагалі не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, факту порушення його прав чи інтересів з боку ТОВ Агрофірма Сошників та ТОВ Теріс Плюс укладенням спірного договору, а також того, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) не додержано встановлених статтею 203 ЦК України вимог, враховуючи положення статті 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину. Також представником відзначено, що заявник не є стороною спірного правочину, а відтак за правилами частини 2 статті 215 ЦК України має право на звернення до суду із позовом про визнання недійсним правочину, якщо він доведе що є заінтересованою особою та підтвердить, що його права і законні інтереси безпосередньо порушені договором і у результаті визнання договору недійсним та проведення реституції його права чи інтересі будуть відновлені. Наголошено про те, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту; відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, і підставою для відмови у задоволенні позову.

Засідання суду 17.08.2020, 15.09.2020 з розгляду заяви розпорядника майна ТОВ Агрофірма Сошників про визнання договору недійсним зафіксовано аудиозаписом за допомогою програмно-апаратного комплексу Акорд .

За підсумками судового засідання 15.09.2020, після заслуховування присутніх, безпосереднього дослідження судом в засіданні матеріалів справи, у нарадчій кімнаті прийнято судове рішення. Постановлено ухвалу, вступну та резолютивну частини якої оголошено після виходу з нарадчої кімнати та повідомлено присутніх про складання повного тексту ухвали протягом п`яти днів з дня оголошення скороченого тексту.

Надавши оцінку матеріалам та обставинам справи, поясненням та аргументам учасників спірних відносин, суд встановив наступне та дійшов таких висновків.

02.01.2019 ТОВ Теріс Плюс , як продавцем, та ТОВ Агрофірма Сошників - покупцем, укладений договір поставки № КП-001/2019 (далі також Договір поставки, Договір).

П.1.1 Договору поставки визначено, що цим Договором регулюються відносини сторін з поставки сільськогосподарської техніки, насіння для сівби, засобів захисту рослин (за текстом договору - товар). Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, розмір товарного кредиту визначаються сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору. (п.1.1 Договору).

Згідно п.2.1 Договору вартість Договору становить загальна вартість поставленого Товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець оплачує товар на підставі рахунку продавця, перерахуванням грошових коштів в гривні на поточний рахунок продавця у строк та в порядку, зазначеному в специфікації. Якщо оплата буде здійснена без рахунку-фактури, продавець самостійно здійснює зарахування отриманих грошових коштів. Платіж є здійсненим з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Розрахунки можуть здійснюватись в інший спосіб визначений специфікацією.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що датою поставки є дата підписання акту приймання-передачі товару, а пунктом 4.5 Договору передбачили, що в разі якщо фактична дата поставки товару не відповідає строку поставки, який сторони погодили в Договорі, то дата поставки товару за актом та/або видатковою накладною є новою датою поставки товару за цим договором.

П. 6.2 Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю штраф у розмірі десять процентів від суми заборгованості.

Згідно з п.6.3 Договору, у разі порушення покупцем умов Договору продавець має право в односторонньому порядку шляхом направлення відповідної заяви: вимагати оплати 100% вартості товару до дати поставки цього товару, та/або змінити строк поставки товару та/або відмовитися повністю або частково від Договору та вимагати повернути вже поставлений Товар, вимагати тимчасового повернення Товару та утримувати Товар у себе до повного виконання грошових зобов`язань Покупцем.

П.п.7.1, 7.2 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє один календарний рік, але в будь-якому разі до повного виконання Договору. Продавець має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору повністю або частково у разі: порушення покупцем строків оплати за товар, невиконання інших умов цього Договору, у випадку загрози невиконання Договору, про що продавець повідомляє покупця.

Специфікацією №001 від 02.01.2019 до Договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019 - Додатком до Договору (далі Специфікація) визначені назва товару (жниварка зернова, жниварка для прибирання соняшника, дискова борона), кількість (по одній одиниці товару), ціна за одиницю товару, вартість товарів. Загальна вартість товарів склала 1405100,00 грн з урахуванням ПДВ (п.1 Специфікації).

П. 2 Специфікації визначено порядок оплати: 1-й платіж -1405100,00 грн, в т.ч ПДВ, що складає 100% вартості товару, протягом 3 робочих днів з моменту укладання договору.

П.3 Специфікації визначено строк поставки - протягом 15 календарних днів з дати отримання продавцем 100% вартості товару.

Як слідує з матеріалів справи і це будь-ким не заперечується, ТОВ Агрофірма Сошників не здійснило оплату товару згідно з умовами, визначеними у Специфікації.

ТОВ Теріс Плюс подало до Господарського суду Запорізької області позовну заяву (вих.№ 01/6 від 11.02.2019) про стягнення з ТОВ Агрофірма Сошників 1405100,00 грн основного боргу за Договором поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019 та 140510, 00 грн штрафу згідно з п.6.2 цього Договору, за якою господарським судом відкрито провадження у справі № 908/469/19.

Поданим в межах зазначеної справи відзивом на позовну заяву (вих.№ 2 від 08.04.2019) ТОВ Агрофірма Сошників повідомило, що заперечень проти позову не має, ТОВ Агрофірма Сошників дійсно не виконало зобов`язання за договором поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладеного з позивачем, а саме: не здійснило розрахунки за договором на умовах 100% попередньої оплати у сумі 1405100,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.05.2019 у справі № 908/469/19 позов ТОВ Теріс Плюс задоволено повністю та стягнуто з ТОВ Агрофірма Сошників на користь ТОВ Теріс Плюс 1405100,00 грн основного боргу, 140510,00 грн штрафу, а також 11592,08 грн судового збору, на примусове стягнення 16.07.2019 видано наказ, який ТОВ Теріс Плюс було пред`явлено для виконання до Вознесенівського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, постановою ВДВС від 19.07.2019 було відкрито виконавче провадження № 59595500.

25.10.2020 Господарським судом Запорізької області отримано заяву ТОВ Теріс Плюс (вих.№ 01/30-1 від 21.10.2019) про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ Агрофірма Сошників , у підставу якої покладено рішення Господарського суду Запорізької області від 23.05.2019 у справі № 908/469/19, постанову державного виконавця від 19.07.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59595500 за наказом господарського суду від 16.07.2019 по справі № 908/469/19 та факт невиконання боржником грошового зобов`язання у загальному розмірі 1557202,88 грн.

В порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Гладій О.В. заявив про недійсність правочину - Договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладеного боржником з ТОВ Теріс Плюс .

Ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) передбачено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Крім того, ч.2 тієї ж статті КУзПБ визначено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Розпорядник майна в заяві послався на абз.3 ч.1 та абз.2 ч.2 ст.42 КУзПБ, зазначивши, що боржник внаслідок укладення оспорюваного Договору взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого став неплатоспроможним, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

До того ж, пославшись на ст.203 ЦК України, згідно з якою фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, розпорядник майна, зазначив, що Договір поставки укладено з ціллю утворення штучної заборгованості та з метою ініціювання справи про банкрутство ТОВ Агрофірма Сошників , а не з метою виконання правочину.

Обґрунтування позиції та висновків розпорядника майна, які приведені в описовій частині ухвали, суд знаходить підставними.

Натомість, суд знаходить необґрунтованими та в певній мірі надуманими також приведені в описовій частині ухвали заперечення та доводи боржника - ТОВ Агрофірма Сошників та ініціюючого кредитора - ТОВ Теріс Плюс , які з боку боржника також підкріплені заявами свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (єдиного учасника та директора ТОВ Агрофірма Сошників ).

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 610, ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання;3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст.693 Цивільного кодексу України унормовано, що на випадок якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Ст.538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Ч.2 ст.205 Господарського кодексу України передбачено, що у разі неможливості виконання зобов`язання повністю або частково зобов`язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов`язану сторону від відповідальності за невиконання зобов`язання відповідно до вимог закону.

Матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується, що сторони спірного Договору поставки не діяли у передбаченому законом порядку.

Виходячи зі змісту пояснень боржника, підкріплених заявами свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , директор ТОВ Агрофірма Сошників ОСОБА_1 для здійснення платежу за Договором поставки з ТОВ Теріс Плюс напередодні до укладення Договору - наприкінці грудня 2018 року домовився з ОСОБА_2 про отримання позики в розмірі 1,5 млн.грн, однак ОСОБА_2 позичити цю суму в обумовлені строки не зміг в зв`язку із його особистими обставинами, про що ОСОБА_1 стало відомо наступного дня після укладення Договору поставки.

Належних доказів повідомлення боржником продавця за Договором - ТОВ Теріс Плюс про неможливість здійснення передплати у встановлений Договором строк у справу не надано.

ТОВ Теріс Плюс , не отримавши суму передплати за товар, зі свого боку, не зупинило чи не відмовилося від виконання свого обов`язку, повідомивши про це боржника.

Заходів щодо зменшення невигідних для сторін майнових та інших наслідків сторонами не вжито.

Зокрема, будь-якою з сторін Договором не ініційовано зміну умов договору в порядку, передбаченому ст.651 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, на прийнятних для обох сторін умовах.

Також ТОВ Теріс Плюс не відмовилося повністю або частково в односторонньому порядку від Договору поставки, як то передбачено п.п.6.3, 7.2 Договору.

Щодо умови п.6.3 Договору поставки в частині права продавця вимагати 100% оплати товару до дати поставки товару судом зазначається, що за приписами ст.203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Договір поставки є двостороннім та передбачає зустрічне виконання зобов`язання.

З контекстного аналізу приведених вище правових норм Цивільного та Господарського кодексів України слідує, що заявлення постачальником вимоги про стягнення з покупця, який не вніс суму передплати у встановлений Договором строк (тобто з боржника, який прострочив, виконання зобов`язання) можливе лише в разі виконання продавцем зустрічного зобов`язання з постачання товару.

В даному випадку товар за Договором боржнику поставлений не був, що слідує з матеріалів справи та підтверджено ТОВ Теріс Плюс в наданих поясненнях (вих.№ 11/8 від 11.08.2020), де зазначено, що товар знаходиться в нього та не передано, оскільки за умовами Договору передача товару здійснюється лише після його 100% оплати.

В той же час, боржник, прострочивши виконання свого зобов`язання, але й не отримавши виконання договірного зобов`язання ТОВ Теріс Плюс з поставки товару, беззаперечно визнав заборгованість, зокрема у поданому до господарського суду відзиві під час розгляду справи № 908/469/19.

Тобто, не отримавши товар та за відсутності вчинення продавцем заходів з поставки, виявлення намірів щодо того, боржник погодився на стягнення з нього вартості цього неотриманого товару.

Приведені обставини підтверджують те, що боржником прийнято на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, в результаті чого в нього виникла необґрунтована кредиторська заборгованість.

Згідно з абз.2 ч.2 ст.42 КУзПБ такі обставини визначені підставою визнання недійсним правочину, вчиненого боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Окрім того, в даному випадку суд вважає за необхідне зазначити про таке.

З наявних у справі пояснень боржника, директора боржника ОСОБА_1., кредитора ТОВ Теріс Плюс , а також й усних пояснень представника цього кредитора Шульги Л.М. в засіданнях слідує, що укладенню Договору передували наступні події та переддоговірні перемовини:

- з боку боржника - прийняття рішення про подальше здійснення господарської діяльності, яка фактично припинилися з 2016 року, у напрямку постачання сільськогосподарської техніки, насіння для сівби, засобів для захисту рослин, який виходячи з аналізу ринку та потенційних споживачів дозволить за короткий період досягти максимального результату, отримати бажаний дохід та вирішити усі проблеми Товариства, погасити заборгованість перед ГУ ПФУ в Запорізькій області, отримати прибуток для подальшого розвитку Товариства:

- переговори директора ТОВ Агрофірма Сошників - ОСОБА_1 з директором ТОВ Теріс Плюс - ОСОБА_4 , які відбулися 17.12.2018, на яких була також безпосередньо присутня представник ТОВ Теріс Плюс Шульга Л.М., в ході яких директор ТОВ Агрофірма Сошників повідомив, що для оплати за товар по Договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019 ТОВ Агрофірма Сошників має отримати поворотну фінансову допомогу та що домовленість з контрагентом досягнута, дату договору визначено. Директор ТОВ Теріс Плюс , в свою чергу, повідомив, що для придбання необхідного товару має намір отримати позику від ТОВ Полетехніка (колишня назва - ТОВ Бізон-Імпорт ). 27.12.2018 ТОВ Теріс Плюс отримало від ТОВ Полетехніка поворотну фінансову допомогу в розмірі 1124080,00 грн та для того, щоб мати можливість виконати зобов`язання з поставки перед ТОВ Агрофірма Сошників , ТОВ Теріс Плюс придбало товар у ТОВ Полетехніка за договором поставки № КП-001/2018-Т від 26.12.2018;

- переговори наприкінці грудня 2018 року директора ТОВ Агрофірма Сошників з його знайомим ОСОБА_5 , в ході яких останній запевнив про надання у перших числах січня 2019 року у позику 1,5 млн грн.

ТОВ Теріс Плюс у справу надані (у копіях) договір поставки №КП-001/2018-Т від 26.12.2018 між ТОВ Теріс Плюс та ТОВ Бізон-Імпорт (колишня назва ТОВ Полетехніка ), специфікацію до цього договору, де вказані ті ж самі найменування товару, що й в специфікації до спірного Договору, акт прийому-передачі, видаткову накладну від 28.12.2018, банківську виписку як на підтвердження надходження 27.12.2018 поворотної фінансової допомоги від ТОВ Бізон-Імпорт в розмірі 1124080,00 грн.

ТОВ Полетехніка на ухвалу суду надані докази щодо виконання договору поставки №КП-001/2018-Т від 26.12.2018 між ТОВ Теріс Плюс та ТОВ Бізон-Імпорт (у копіях) - акт прийому-передачі, видаткову накладну від 28.12.2018, довіреність, видану Шульзі Л.М. на укладення та підписання угод, банківську виписку на підтвердження отримання 27.12.2018 від ТОВ Теріс Плюс 1124080,0 грн. в рахунок оплати техніки згідно з договором №КП-001/2018-Т від 26.12.2018.

Суд знаходить сумнівними пояснення боржника, директора боржника щодо впевненості у внесенні суми передплати за Договором поставки від 02.01.2019 протягом трьох днів з дня укладення Договору за рахунок очікуваної за усною домовленістю з фізичною особою ОСОБА_6 позики, враховуючи зокрема суму позики (1,5 млн грн), а також зазначення про дізнання наступного ж дня після укладення Договору поставки з ТОВ Теріс Плюс про неможливість надання позики ОСОБА_2 . При цьому будь-які ґрунтовні пояснення про причини неможливості ОСОБА_2 надання коштів, настання такої неможливості у такий короткий проміжок часу не надані (йдеться лише зібране посилання на особисті обставини).

За вимогами ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з п.5 розд.ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень,

Таким чином, договір позики мав бути укладений у письмовій формі.

Стверджуючи про висновок, зроблений шляхом аналізу ринку і потенційних покупців, про досягнення за рахунок запланованої діяльності з постачання сільгосптехніки та продукції, про отримання доходів за короткий період, боржником не надано будь-яких доказів, в т.ч. пояснень, на впровадження діяльності в цьому напрямку (інформацію про коло потенційних споживачів, покупців, попередні договори, листування щодо налагодження господарських відносин, тощо).

Натомість, боржник безумовно визнає та приймає зобов`язання зі сплати за неотриману сільгосптехніку, не вчинивши будь-яких заходів до виправлення ситуації.

Також судом зазначається, що оскільки при вивченні матеріалів справи судом було з`ясовано, що договір поставки № КП-001/2018-Т від 26.12.2018 між ТОВ Бізон-Імпорт (нині - ТОВ Полетехніка ) та ТОВ Теріс Плюс , виходячи з його змісту, з боку ТОВ Бізон-Імпорт , підписано начальником юридичного відділу Шульгою Л.М. на підставі довіреності № 6 від 01.01.2018, в засіданні 17.08.2020 було задано відповідне запитання, на яке Шульга Л.М. підтвердила, що цей договір підписано саме нею на підставі довіреності, яка була видана їй ТОВ Бізон-Імпорт . Також пояснила, що на звернення директора ТОВ Теріс Плюс нею, як адвокатом, було укладено договір на надання правової допомоги з цим Товариством, але при цьому одночасно вона являється діючим начальником юридичного відділу ТОВ Полетехніка .

Не заперечується, що таке може мати місце.

Але при цьому судом при дослідженні витребуваних в межах справи про банкрутство матеріалів реєстраційної справи ТОВ Теріс Плюс звернуто увагу, що довіреність на вчинення певних дій видавалася Шульзі Л.М. ТОВ Теріс Плюс в особі директора ОСОБА_4 ще 09.09.2014, потім - 17.05.2019.

Також звернуто увагу, що місцезнаходження ТОВ Полетехніка за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (отриманий судом витяг станом на 27.07.2020) - 70600, м.Пологи Пологівського району Запорізької області, вул. Зарічна, 55-А співпадає з адресою, яку ТОВ Теріс Плюс в документах зазначає своєю адресою листування.

Крім того, не можна не звернути увагу в розрізі наданих доказів на пояснення ТОВ Теріс Плюс (вих.№ 11/8 від 11.08.2020) про те, що відмовлятись від оспорюваного договору поставки у ТОВ Теріс Плюс не було жодного сенсу, оскільки ТОВ Теріс Плюс в свою чергу взяло обов`язки перед ТОВ Полетехніка і розраховувало їх виконати після отримання оплати від ТОВ Агрофірма Сошників .

Але ж також відповідно до тих самих пояснень ТОВ Теріс Плюс та наданих ТОВ Полетехніка та ТОВ Теріс Плюс банківських виписок, суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 1124080,00 грн. для придбання товару та розрахунків за договором поставки №КП-001/2018-Т від 26.12.2018 з ТОВ Бізон-Імпорт (ТОВ Полетехніка ) ТОВ Теріс Плюс отримало 27.12.2018 (призначення платежу - надання поворотної фінансової допомоги за договором №ТК-014/2017 від 01.02.2017), а ТОВ Бізон-Імпорт того ж дня - 27.12.2018 отримало суму 1124080,00 грн як сплату за техніку згідно договору КП-001/2018-Т від 26.12.2018.

Додатково варто підкреслити обставини про те, що ТОВ Агрофірма Сошників , погоджуючись на ймовірну позику та за рахунок неї - здійснення передплати у надкороткий термін та в значному розмірі, не мало активів, в т.ч. грошових коштів, а також не здійснювало діяльності, з якої міг би бути отриманий дохід.

Але ж добросовісний суб`єкт господарювання, його керівник за відсутності активів та одночасно за наявності кредиторської заборгованості, має утримуватись від дій, правочинів, які безпідставно або сумнівно можуть призвести до зменшення активу та навпаки - до збільшення пасиву юридичної особи.

Відсутність діяльності та активів підтверджується самим боржником, його фінансовими звітами за останні три роки. Зокрема, у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство (вих.№ 2Б від 15.11.2019) ним вказується про нездійснення діяльності з 2015 року, відсутність коштів на рахунку, відсутність будь-якого майна та поряд з цим - про заборгованість перед Пенсійним фондом України станом на 01.11.2019 в сумі 447213,29 грн.

Крім того, згідно з витребуваною судом інформацією про рух коштів боржника за період з 01.01.2016 до 30.07.2020 АТ Альфа-Банк - правонаступника АТ Укрсоцбанк (вих.№ 18492/БТ від 06.08.2020) з доданням банківської виписки, грошові кошти на рахунку боржника відсутні, 05.06.2019 проведено комісію за ведення рахунку при відсутності руху коштів протягом одного року, попередня операція - 31.03.2014.

Згідно з інформацією АБ Укргазбанк (вих.№ БТ-7161 від 13.08.2020) рух коштів по рахунку ТОВ Агрофірма Сошників за період з 01.01.2016 по 30.07.2020 не відбувався.

При цьому, наприкінці 2018 року, тобто напередодні укладення Договору поставки з ТОВ Теріс Плюс , ТОВ Агрофірма Сошників змінює місцезнаходження з адреси: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Сошників, вул.Іванова, 3 на адресу: м.Запоріжжя, майд.Профспілок 5, кімн.572, про що свідчать матеріали реєстраційної справи ТОВ Агрофірма Сошників , витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відомості про зміну місцезнаходження до ЄДР внесені 29.12.2018).

Аналіз викладених обставини у їх сукупності не надає підстав дійти висновків про те, що Договір поставки між ТОВ Агрофірма Сошників та ТОВ Теріс Плюс укладено з метою настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином, а також з метою отримання результатів та досягнення цілей, про які ведуть мову сторони цього правочину. Натомість, Договір має ознаки фіктивності.

За наслідками укладення Договору не відновлена господарська діяльність ТОВ Агрофірма Сошників , не погашені вимоги перед ПФУ, а навпаки збільшився пасив ТОВ Агрофірма Сошників та виникла кредиторська заборгованість перед ТОВ Теріс Плюс , яка боржником визнана, та яка, підкріплена судовим рішенням, стала підставою для ініціювання ТОВ Теріс Плюс відкриття справи про банкрутство ТОВ Агрофірма Сошників .

За положеннями ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на приведені мотивування суду, заяву розпорядника майна боржника - ТОВ Агрофірма Сошників арбітражного керуючого Гладія О.В. слід задовольнити та визнати недійсним Договір поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладений боржником з ТОВ Теріс Плюс менш як за рік до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ Агрофірма Сошників .

Доводи та аргументи боржника та ініціюючого кредитора не знаходять свого підтвердження, виходячи з встановлених матеріалів та обставин справи.

На заперечення боржника щодо наміру розпорядника з поданням заяви порушити принцип правової визначеності та поставити під сумнів рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/469/19 зазначається таке.

Рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/469/19 в будь-якому разі не ставиться під сумнів.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас, за приписами ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, цивільне законодавство виходить з презумпції правомірності правочину, однак будь-який правочин та за будь-яких умов, етапу, тощо його чинності, в тому числі - нотаріально посвідчений правочин, повністю чи частково виконаний правочин, правочин, за яким відбулося стягнення за судовим рішенням, може бути визнаний судом недійсним в разі заявлення про це відповідною особою.

Переконання боржника (представника - адвоката) про відсутність у розпорядника майна прав на заявлення про недійсність Договору на підставі ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, оскільки він не є стороною спірного правочину та ним не доведено порушення його прав чи інтересів, є хибними.

У відповідності до ч.9 ст.44 КУзПБ розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у томі числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом.

Заява розпорядника майна подана в порядку ст.42 КУзПБ. З такою заявою арбітражний керуючий вправі заявляти про недійсність правочинів, укладених боржником у підозрілий перед відкриттям провадження у справі про банкрутство період, з підстав, передбачених цією нормою та одночасно з загальних підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

Враховуючи певні інші твердження доводи, міркування учасників спору, в тому числі і розпорядника майна, судом зазначається, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи. Водночас, вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи .

У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в рівних долях на боржника та ТОВ Теріс Плюс - сторін Договору та підлягає відшкодуванню розпоряднику майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.3, 12, 20, 129, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву розпорядника майна - арбітражного керуючого Гладія Олександра Васильовича про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладеного між ТОВ Агрофірма Сошників та ТОВ Теріс Плюс задовольнити.

Визнати недійсним договір поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сошників (69044, м.Запоріжжя майдан Профспілок, 5, к.-572; код ЄДРПОУ 31598616) та Товариством з обмеженою відповідальністю Теріс Плюс (69063 м.Запоріжжя вул.Чекістів, 5; код ЄДРПОУ 39277048).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Сошників (69044 м. Запоріжжя майдан Профспілок, 5, к.-572; код ЄДРПОУ 31598616) на користь арбітражного керуючого Гладія Олександра Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 203 від 28.02.2013, поштова адреса: 49000, м. Дніпро, а/с 189, ідент.№ НОМЕР_2 ) 2102 /дві тисячі сто дві/ грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Теріс Плюс (69063, м.Запоріжжя вул.Чекістів, 5; адреса для листування: 70600, м.Пологи Запорізької області, вул. Зарічна, 55-А; код ЄДРПОУ 39277048) на користь арбітражного керуючого Гладія Олександра Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 203 від 28.02.2013, поштова адреса: 49000, м. Дніпро а/с 189, ідент.№ НОМЕР_2 ) 2102 /дві тисячі сто дві/ грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Копії ухвали направити кредиторам, боржнику, розпоряднику майна.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, відповідно до ст.235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку з протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали за правилами, визначеними ст.ст. 254-259 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.09.2020.

Суддя Р.А.Ніколаєнко