Рішення
від 04.08.2020 по справі 757/1623/20-ц
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1623/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т. Г.

при секретарі Ємець Д.О.,

за участю:

представника позивача: Дугінова Д. А.,

представника відповідача - Тузової В. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк , про захист прав споживачів та стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів -

В С Т А Н О В И В :

15.01.2020 до суду надійшла позовна заява в провадження судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г., яка була передана судді 16.01.2020.

Ухвалою судді від 17.01.2020 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

20.02.2020 закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням доводів викладених у відповіді на відзив.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 12, 13 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Судовим розглядом встановлено, що 13 лютого 2014 р., через систему Приват24 , ОСОБА_1 в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК було відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1 та внесено на цей рахунок 30 000, 00 дол. США.

Навесні 2014 р., у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень Відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, рахунок Позивача було безпідставно заблоковано Відповідачем. Нарахування відсотків було припинено.

З метою отримання доступу до належних Позивачу коштів та нарахованих по ним відсотків він неодноразово звертався до банку із вимогами поновити йому доступ до рахунку, але дані вимоги банком виконані не були.

У зв`язку із цим Позивач був вимушений звернутися до суду.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 р., у справі № 757/ 51774/17-ц, вирішено стягнути з банка на користь ОСОБА_1 37 684, 61 дол. США (вклад та відсотки) та 31 440, 96 грн. (три процента річних).

Не погоджуючись із рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2018 р., банк оскаржив його в апеляційному порядку та просив суд скасувати рішення суду 1-ї інстанції та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Київський апеляційний суд, постановою від 21.08.2019 р., залишив рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2018 р. без змін.

Незважаючи на те, що Постанова Київського апеляційного суду від 21.08.2019 р., набрала законної сили, банк продовжує порушувати права свого клієнта та не повертає належні останньому кошти незважаючи на те, що 21 січня 2018 р. видав Позивачу довідки про залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 чим підтвердив факт перебування належних Позивачу коштів у банку.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Стаття 1 Закону України Про захист прав споживачів визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України Про захист прав споживачів , а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно із частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку про поширення положень Закону України Про захист прав споживачів на спірні правовідносин.

Зазначені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16 та від 01 червня 2016 року у справі № 2558цс15, від 28 вересня 2016 року у справі №6-1699цс16, від 13 березня 2017 року у справі №6-2128цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 р. у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), у справі № 757/70995/17-ц (провадження № 61-20253св19).

Доводи відзиву Відповідача зводяться до незгоди із розрахунками сум пені, зробленою стороною Позивача. Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов`язання суд застосовує до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов`язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з наведеного, суд застосовує частину третю статті 551 Цивільного кодексу України.

Суд вважає, що неправомірна поведінка боржника не повинна залишатися безкарною, бо ніхто не має права отримувати будь-які переваги з своєї незаконної поведінки. Порушення вимог закону не може бути для боржника вигіднішим ніж його виконання.

Відповідач є функціонуючим загальнонаціональним банком та закриття його відділення чи філії не може вплинути на обов`язок банку щодо виплати відсотків та вкладів клієнтам банку.

Перевіривши наданий представником позивача розрахунок грошових сум, суд приходить до висновку про його правильність у частині нарахувань пені, але оскільки сума пені значно перевищує розмір сум утримуваних коштів, суд на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України вважає за можливе зменшити її до сум утримуваних банком коштів Позивача (вкладу та відсотків).

Відтак позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки стягнення пені в іноземній валюті суперечить вимогам чинного законодавства, тому що згідно вимог ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у національній валюті то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовим рішенням виключно у національній валюті України - гривні.

Таким чином суд конвертує суми пені, розраховані у валюті, та стягує їх у гривні за офіційним курсом Національного банку України встановленим на 04.08.2020 р. (27, 73 грн. за 1 долар США).

Згідно з пунктом 1 частини другої, шостої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а з врахування того, що в силу частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів позивач був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 10449 грн. 94 коп. в дохід держави.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 1, 10, 22 Закону України Про захист прав споживачів ,

ст. ст. 2, 47 Закону України Про банки та банківську діяльність ,

ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,

суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк про стягнення пені задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користьОСОБА_1 : 1 044 994, 24 грн. пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів за депозитним рахунком № НОМЕР_1 (еквівалент у гривні суми утримуваних банком коштів 37 684, 61 дол. США помножений на 27, 73 грн. (курс гривні до долара США встановлено НБУ на 04.08.2020 р.).

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк на користь Держави судовий збір у розмірі 10449 грн. 94 коп.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН : НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційного банку ПРИВАТБАНК , код ЄДРПОУ 14360570, поштовий індекс 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д; поштовий індекс 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.08.2020

Суддя Т.Г. Ільєва

Дата ухвалення рішення04.08.2020
Оприлюднено24.09.2020

Судовий реєстр по справі —757/1623/20-ц

Постанова від 22.02.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Стрільчук Віктор Андрійович

Ухвала від 06.02.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Стрільчук Віктор Андрійович

Ухвала від 10.07.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Черняк Юлія Валеріївна

Постанова від 06.06.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Кирилюк Галина Миколаївна

Ухвала від 03.12.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Кирилюк Галина Миколаївна

Ухвала від 07.12.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Чобіток Алла Олександрівна

Ухвала від 05.10.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Чобіток Алла Олександрівна

Ухвала від 02.10.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Чобіток Алла Олександрівна

Рішення від 04.08.2020

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Ільєва Т. Г.

Ухвала від 20.02.2020

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Ільєва Т. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні