Постанова

від 22.09.2020 по справі 320/3902/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3902/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів Костюк Л.О. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Лисенко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області № 0004511304 від 24.04.2019 про донарахування податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 89262,00 грн., та штрафні санкції 62458,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області № 0004521304 від 24.04.2019 про донарахування податкового зобов`язання з військового збору в сумі 7439,00 грн., та штрафні санкції 5162,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області № 00012591401 від 24.04.2019 про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 25515,00 грн., та штрафні санкції 6378,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області № 00012581401 від 24.04.2019 про донарахування адміністративного штрафу в сумі 510,00 грн. та інші санкції.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Також, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взяв до уваги та не надав належної правової оцінки наявним беззаперечним доказам у справі в їх сукупності, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що прийняті у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, з огляду на виявлені порушення податкового законодавства у діяльності позивача.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДФС у Київській області у період з 20.02.2019 по 13.03.2019, на підставі направлень на перевірку від 20.02.2019 №№505, 506, 507, 508, 509, 510, 511, 512, 572, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.77.4 ст. 77, п.82.1 с. 82 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за лютий 2019 проведена документальна планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної виїзної перевірки.

За результатом проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області складено акт від 20.03.2019 року № 223/10-36-14-01/30724898, в якому зафіксовані виявлені наступні порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН":

1) п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 139.2.2 п. 139.2 статті 139, п.п. 140.4.2 пункту 140.4, п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-Vl (зі змінами та доповненнями), МСБО №1, п. 10, п. 34 МСБО №2 "Запаси", п 5, 7, 8 МСБО 19 "Виплати працівникам", ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (зі змінами та доповненнями), п. 8, п. 27 МСБО № 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки", п. 4.50 Концептуальних основ фінансової звітності, в результаті чого занижено податок на прибуток на 11799997 грн., в т. ч. на 7640974 грн. за 2017р., на 654829 за 1 кв. 2018р., на 3439 680 грн. за 1 півр. 2018р., на 4159023 грн. за 9 міс. 2018р., завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на 33542360 грн.

2) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.6, п.201.10 та п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями, в результаті чого:

занижено податок на додану вартість на 3114533 гри., в т. ч. на 106292 грн. за вересень 2016р., на 984689 грн. за жовтень 2016р., на 83333 грн. за листопад 2016р., на 160740 грн. за грудень 2016р., на 185 869 грн. за травень 2017р., на 155551 за червень 2017р., на 212 882 грн. за липень 2017р., на 119 214 грн. за серпень 2017р., на 93668 грн. за жовтень 2017р., на 625399 грн. за грудень 2017р., на 62 088 за лютий 2018р., на 178768 грн. за березень 2018р., на 146040 грн. за травень 2018р.

3) п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями) ТОВ "ВІССМАНН" в перевіряємому періоді не подавалась звітність про суми податкових пільг з ПДВ за формою 1-ПП за періоди: з 01.01.2016 по 31.12.2016р., з 01.01.2018р. по 31.03.2018р., з 01.01.2018р. по 30.06.2018р., з 01.01.2018р. 30.09.2018р. Згідно вимог п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами і доповненнями) за неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання

4) п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, абзац "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на 89262,00 грн. за період 01.01.2016р. по 30.09.2018р.

5) п.п.1.4 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено військового збору на 7439,00 грн. за період 01.01.2016р. по 30.09.2018р.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 20.03.2019 № 223/10-36-14-01/30724898 позивач направив на адресу Головного управління ДФС у Київській області заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 20.03.2019 № 223/10-36-14-01/30724898 вих. № 91/19 від 09.04.2019, до яких ТОВ "ВІССМАНН" долучено копії документів на 689 аркушах за реєстром, який є додатком до заперечень та міститься у матеріалах справи.

Позивачем також було надано відповідачу доповнення до заперечень до акту документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 20.03.2019 № 223/10-36-14-01/30724898 вих. №109/19 від 18.04.2019.

Листом №14840/10/10-36-14-01 від 19.04.2019 Головне управління ДФС у Київській області оформило відповідь ТОВ "ВІССМАНН" "Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки" выдповыдно до якого висновки викладені в акті перевірки від 20.03.2019 № 223/10-36-14-01/30724898 будуть частково переглянуті з урахуванням додатково наданих документів та пояснень до заперечення, яке отримане листом від 10.04.2019 та будуть враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень.

На підставі висновків акта перевірки від 20.03.2019 № 223/10-36-14-01/30724898, Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0012611401 від 24.04.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток 8467433 грн., штрафні санкції 2116858,25 грн.;

- № 0004511304 від 24.04.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб 89262 грн. та штрафні санкції 62458 грн.;

- № 0004521304 від 24.04.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору 7439 грн. та штрафні санкції 5162 грн.;

- № 0012591401 від 24.04.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість 25515 грн. та штрафні санкції 6378,75 грн.;

- № 0012581401 від 24.04.2019, яким визначено суму адміністративного штрафу та інших санкцій у розмірі 510 грн.

Не погоджуючись з прийнятими ГУ ДФС у Київській області податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав до ДФС України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення вих. № 117/19 від 03.05.2019.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 04.07.2019 № 30608/6/99-99-11-04-01-25, за результатами розгляду скарги позивача, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.04.2019 № 0012611401 , та залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 24.04.2019 №№ 0004511304, 0004521304, 0004521304, 0012581401.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0004511304 від 24.04.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб 89262 грн. та штрафні санкції 62458 грн.

За змістом акту перевірки вбачається, що ТОВ "ВІССМАНН" протягом перевіряємого періоду, згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, відшкодовувало кошти працівникам на представницькі витрати (в т.ч. будучи у відрядженні за кордоном). Згідно звітів про витрати, понесені на проведення ділових переговорів, програми проведення ділових переговорів (час проведення 18.00-24.00), наказу щодо організації проведення ділових переговорів, чеків з ресторанів кошти витрачались на ділові зустрічі включаючи алкогольні напої.

Крім того, податковим органом в ході перевірки встановлено, що ТОВ "ВІССМАНН", протягом перевіряємого періоду, згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, відшкодовувало кошти працівникам за послуги таксі за кордоном. Відповідно Інструкції, затверджена наказом Мінфіну України, від 13.03.1998 року № 59 витрати на проїзд до місця відрядження та назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду автомобільним транспортом загального користування (крім таксі).

Також, згідно акту перевірки, ТОВ "ВІССМАНН", 03 листопада 2016 року придбало подарункові набори у ТОВ "Хаус лайн" на загальну суму 42048,00 грн. Використання подарункових наборів оформлювалось загальним актом списання товарно-матеріальних цінностей від 30.12.2016 року № 1 (підстава: використання у господарській діяльності) підписаний головою комісії ОСОБА_1

Платниками податку на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Абзацом "є" підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.01.2016 по 30.09.2018 ТОВ "ВІССМАНН" проводились ділові переговори, в які були відряджені працівники ТОВ "ВІССМАНН"

Відповідно до наказів "Щодо організації проведення ділових переговорів", ТОВ "ВІССМАНН" організовувались ділові зустрічі з партнерами з метою проведення переговорів, презентаційних заходів в тому числі закордоном.

За змістом звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та відповідних фіскальних чеків ТОВ "ВІССМАНН" відшкодовувало працівникам витрати, в т.ч. на закордонні відрядження, зокрема:

1) директор ОСОБА_2 - звіти про використання коштів №3/2 від 25.03.2016; №89 від 15.03.2016; № 243 від 16.06.2016; №2/7 від 06.06.2016; № 353 від 23.08.2016; № 350 від 17.08.2016; № 340 від 12.08.2016; №458 від 10.11.2016; № 487 від 05.12.2016; № 61 від 27.02.2017; № 32 від 06.02.2017; № 101 від 17.03.2017; № 89/1 від 20.03.2017; № 175 від 12.006.2017; № 191 від 30.06.2017; № 236 від 14.08.2017; №241 від 15.08.2017; № 242 від 16.08.2017; № 243 від 17.08.2017; № 269 від 11.09.2017; № 347 від 27.11.2017; № 371 від 18.12.2017; № 26 від 12.02.2018; № 24 від 07.02.2018; № 89 від 02.04.2018; № 150 від 04.05.2018; № 163 від 18.05.2018; № 162 від 15.06.2018; № 207 від 30.07.2018; № 231 від 20.08.2018; № 244 від 30.08.2018;

2) працівник ОСОБА_3 - звіти про використання коштів № 60 від 27.02.2017;

3) заступ. Директора ОСОБА_1- звіти про використання коштів № 55 від 27.02.2017; № 164 від 31.05.2017, всього на загальну суму 418153,23 грн.

Відтак, понесені ТОВ "ВІССМАНН" витрати на закордонні відрядження були здійснені на підставі наказів та підтверджені звітами про використання коштів та відповідним чеками .

Відповідно до п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств. Додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув`язненими. Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім`ї або від імені чи за їх дорученням будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об`єктів рухомого чи нерухомого майна, що належить таким особам або використовується ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);

д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Статтею 165 ПК України визначено доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу №ZBAO_20161101/P від 01.11.2016 "Про проведення рекламно-маркетингового заходу" було проведено рекламно-маркетинговий захід, присвячений проведенню підсумків роботи ТОВ "ВІССМАНН" в 2016 році та інформуванню потенційних покупці про стратегію роботи на ринку України в 2017 році в період 15.12.2016-30.12.2016р. в ході якого відповідно до службових записок керівником ТОВ "ВІССМАНН" було надано згоду на розповсюдження рекламної продукції і використання ТМЦ для проведення рекламно-маркетингового заходу, було затверджено програму та календарний план рекламно-маркетингового заходу в той самий період.

На підставі видаткової накладної № УТ-110308 від 03.11.2016 ТОВ "Хауслайн" було поставлено на підставі замовлення № ХЛУТ-102704 від 02.11.2016 ТОВ "ВІССМАНН" подарункові набори для вина, 8 пр. загальною вартістю 42048,00 грн. За фактом виконання вказаної господарської операції ТОВ "Хауслайн" було виписано ТОВ "ВІССМАНН" податкову накладну № 110308 від 03.11.2016.

Комісією в складі заступника директора ОСОБА_1 , зав.господарством ОСОБА_4 , заступником гол.бухгалтера ОСОБА_5 складено акт списання товарно-матеріальних цінностей №1 від 30.12.2016 на суму 139143,80 грн. Витрати на захід підтверджені звітом про витрати, понесені на проведення рекламно - маркетингового заходу в період з 15 по 30 грудня 2016 року, в якому перелічені учасники такого заходу, всього більше 150 суб`єктів господарської діяльності.

Відповідач вважає, що мало місце неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з відповідальної особи ОСОБА_1 у листопаді, 2016 року з доходу, отриманого як додаткове благо в сумі 42048,00 грн. з коштів перерахованих ТОВ "Хауслайн" за подарункові набори, які списані загальним актом списання товарно-матеріальних цінностей від 30.12.2016 року №1.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, придбані у ТОВ "Хауслайн" подарункові набори були використані ТОВ "ВІССМАНН" у господарській діяльності, а саме під час рекламно-маркетингового заходу, присвяченому підведенню підсумків роботи ТОВ "ВІССМАНН" в 2016 році та інформуванню про стратегію роботи на ринку України потенційних покупців в 2017 році.

Придбані позивачем 03.11.2016 у ТОВ "Хауслайн" подарункові набори були куплені з метою проведення рекламної акції, та були подаровані невизначеному колу осіб, зокрема представникам торгових партнерів та потенційним покупцям ТОВ "ВІССМАНН".

Зазначене виключає можливість визначити конкретного платника податку - споживача додаткового блага.

При цьому, додаткове благо повинно бути персоніфікованим та пов`язано із конкретною фізичною особою - платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та бути виражене у формі коштів, матеріальних або нематеріальних цінностях, послугах чи інших видах доходу.

Відтак, відповідач під час визначення додаткового блага повинен обов`язково вказувати фізичну особу - платника податків, у якої це благо виникає, та період, у який це додаткове благо виникло.

Колегія суддів зауважуэ, що витрати працівника підприємства, пов`язані з організацією та проведенням прийомів, презентацій, свят, розваг, придбання та розповсюдженням подарунків, не вважаються надміру витраченими коштами, виданими йому під звіт, та не оподатковуються ПДФО у разі, якщо такі витрати здійснені з рекламними цілями та належним чином документально підтверджені.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, понесені ТОВ "ВІССМАНН" витрати на проведення рекламно-маркетингового заходу 15-30.12.2016, де було розповсюджено рекламну продукцію на суму 42048,00 грн. є документально підтвердженими та здійсненими в рекламних цілях.

Згідно з підпунктом 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК України, до даних сум перевищення не включаються (а отже, не оподатковуються ПДФО) документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових або безготівкових коштів, наданих платникові податків під звіт роботодавцем на організацію й проведення прийомів, презентацій, свят, розваг і відпочинку, придбання й розповсюдження подарунків, у межах граничного розміру таких витрат, передбачених у розділі III Податкового кодексу, здійснених таким платником і/або іншими особами з метою реклами .

Наразі, витрати позивача на продукти харчування та алкогольні напої здійснені під час закордонних відряджень у зв`язку із проведенням ділових зустрічей, завдяки яким ТОВ "ВІССМАНН" забезпечувало підтримання співробітництва з компаніями на ринку, обговорення подальших стратегій, шляхів та методів просування на ринку України нових продуктів торгівельної марки VIESSMANN.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач проводив заходи рекламного характеру для збільшення доходів підприємства, зазначене обумовлює відсутність правових підстав для визнання зазначених витрат додатковим благом окремих платників податків та включення їх до ПДФО працівників.

При цьому, відшкодування ТОВ "ВІССМАНН" працівникам коштів на представницькі витрати (в т. ч. у відрядженнях закордоном) підтверджені належними первинними документами.

Наказом Міністерства фінансів України від 14 вересня 2010 року №1026 затверджено Норми коштів на представницькі цілі бюджетних установ та порядку їх витрачання.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1026 ці Норми і порядок витрачання коштів на представницькі цілі застосовуються бюджетними установами.

Відповідно до пункту 2 Наказу № 1026, представницькими вважаються витрати бюджетних установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій, які прибули на запрошення для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв`язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва.

До представницьких належать витрати, пов`язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті установи, оплатою номерів у готелях.

Таким чином, витрати, понесені на придбання спиртних напоїв працівниками підприємства, які перебували у відрядженні з метою обслуговування представницького заходу, є представницькими витратами.

Відтак, враховуючи, що зазначені представницькі витрати не вважаються додатковим благом особи як платника податку то відповідно з них не утримується податок на доходи фізичних осіб.

Також, відповідач вважав додатковим благом витрати на оплату послуг таксі працівникам підприємства під час закордонних відряджень.

Відповідно до приписів абз.2 п.п. 170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об`єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов`язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Інструкції № 59, відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд до вокзалу, аеропорту або пристані і з вокзалу, аеропорту або пристані (якщо ці пункти розташовані за межами міста) в місцях відправлення, призначення та пересадки, а також витрати на проїзд за місцем відрядження на міському транспорті (рейсові автобуси, метро, тролейбуси, трамваї тощо (крім таксі) за умови, що працівникові не надавалися безкоштовно засоби пересування. У разі потреби пересування країною відрядження керівник підприємства може визначити відрядженому працівникові вид транспорту, яким він може користуватися. Якщо така пропозиція не надходить, працівник самостійно розв`язує читання про вибір виду транспорту. Витрати за користування таксі або оренду автотранспорту можуть бути відшкодовані лише з дозволу керівника підприємства. Указані витрати відшкодовуються лише за наявності підтвердних документів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що витрати працівників ТОВ "ВІССМАНН" на таксі під час відрядження були документально підтвердженні та компенсовані роботодавцем у порядку та на умовах, передбачених пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції № 59.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0004511304 від 24.04.2019 та наявності підстав для його скасування.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на протиправність висновку відповідача про заниження податку на доходи фізичних осіб, відповідно відсутнє заниження позивачем податкового зобов`язання з військового збору, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0004521304 від 24.04.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору 7439 грн. та штрафні санкції 5162 грн. як похідного.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0012591401 від 24.04.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість 25515 грн. та штрафні санкції 6378,75 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено заниження показника рядку 1 податкової Декларації з податку на додану вартість на суму 25515,00 грн. за грудень 2016, в результаті зменшення податкового зобов`язання, з огляду на відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/ розрахунків коригувань за грудень 2016 року, з контрагентом ТОВ "Спецінжиніринг".

Відповідно до приписів пп.192.11.1 п. 1921.11 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Статтею 50 пункту 50.1 та статті 102 ПК України передбачено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до вимог пп.192.1.1. п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Тобто, помилка при заповненні Додатку 1 уточнюючого розрахунку не позбавляє позивача права на зменшення податкового зобов`язання відповідно до пп. 192.1.1 ПК України та подання уточнюючого розрахунку у терміни визначені статтею 102 ПК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "ВІССМАНН" 26.12.2016 було виписано ТОВ "Спецінжиніринг" та подано до контролюючого органу розрахунки коригування до податкових накладних:

- розрахунок коригування № 487 від 26.12.2016 до податкової накладної №300 від 17.04.2014;

- розрахунок коригування № 488 від 26.12.2016 до податкової накладної №390 від 25.04.2014;

- розрахунок коригування № 489 від 26.12.2016 до податкової накладної №299 від 17.04.2014;

- розрахунок коригування № 490 від 26.12.2016 до податкової накладної №119 від 11.06.2014;

- розрахунок коригування № 491 від 26.12.2016 до податкової накладної №389 від 25.04.2014;

- розрахунок коригування № 492 від 26.12.2016 до податкової накладної №89 від 02.10.2014, де визначено зменшення суми ПДВ наз аг. суму 25515,29 грн., які відповідно до квитанцій №1 від 19.07.2017 були прийняті ДФС України

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0012591401 від 24.04.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість 25515 грн. та штрафні санкції 6378,75 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0012581401 від 24.04.2019, яким визначено суму адміністративного штрафу та інших санкцій у розмірі 510 грн.

За змістом акту перевірки, ТОВ "ВІССМАНН" в перевіряємому періоді не подавалась звітність про суми податкових пільг з ПДВ за формою 1-ПП за періоди: з 01.01.2016 по 31.12.2016р., з 01.01.2018р. по 31.03.2018р., з 01.01.2018р. по 30.06.2018р., з 01.01.2018р. по 30.09.2018р.

Разом з тим, Актом камеральної перевірки своєчасності подання звіту про суми податкових пільг ТОВ "ВІССМАНН" за І квартал 2018 року, І півріччя 2018 року (звітний (податковий) період) від 18.10.2018 № 1469/10-36-54-05/30724898 було зафіксовано порушення вимог п.46.1 ст.46, пп.49.18.2 п.49.18, ст..49 розділу ІІ ПК України, а саме ТОВ "ВІССМАНН" не подано звіти про суми податкових пільг за звітні періоди - І квартал 2018 року - граничний термін подання 10.05.2018- не подано; за І півріччя 2018 року - граничний термін надання 09.08.2018 - не подано.

На підставі висновків вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0113675405 від 20.11.2018 на суму 340,00 грн.

Позивачем було сплачено визначене контролюючим органом грошове зобов`язання на підставі акта перевірки в розмірі 340,00 грн, що підтверджується відомостями платіжного доручення № 343 від 19.02.2019 № 343.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначене в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 24.04.2019 № 0012581401 ГУ ДФС у Київській області сума штрафної санкції, фактично є подвійним стягненням штрафних санкцій одного й того самого правопорушення позивача, а тому наявні підстави для його скасування.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 23.09.2020 року.