Ухвала

від 22.09.2020 по справі 908/2341/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.09.2020 Справа № 908/2341/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Науменка А.О., розглянувши матеріали заяви про видачу судового наказу

заявника: Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» , ідентифікаційний код юридичної особи 19199961 (01011, м. Київ, пров. Євгена Гуцала, буд. 3; адреса для листування: 65098, м. Одеса, вул. Боженка, 19В)

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю ПІРАМІДА 2010 , ідентифікаційний код юридичної особи 37171592 (69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 3-А)

за вимогою про стягнення суми 5035,00 грн.

Без повідомлення (виклику) заявника і боржника.

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Фарлеп-Інвест» звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПІРАМІДА 2010 5035,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 14.09.2020 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2341/20 та визначено до розгляду судді Науменку А.О.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з вимогами ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відповідно до ст.ст.76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту заяви, вбачається, що між заявником та боржником укладено господарський договір № 1023745/12 про надання телекомунікаційних послуг від 09.02.2015. З жовтня 2019 боржник порушує зобов`язання за договором щодо оплати телекомунікаційних послуг. Сума простроченого грошового зобов`язання за договором складає 5035 грн 00 коп.

До заяви додано: договір 1023745/15 про надання телекомунікаційних послуг від 09.02.2015, додатки до договору, акт прийому-передачі обладнання від 01.11.2018, претензія від 15.06.2020 з проектом акту звірки та доказами направлення боржникові, а також розрахунок заборгованості до заяви про видачу судового наказу.

Інших доказів на підтвердження правовідносин сторін у спірний період та виникнення заявленої до стягнення заборгованості у заяві не вказано та до неї не додано.

При цьому, у заяві заявник вказує про направлення боржникові неодноразово рахунків на оплату, а також 15.06.2020 разом із претензією направлення рахунку, однак рахунків на оплату до заяви не надає.

У розрахунку суми заборгованості до заяви про видачу судового наказу заявник зазначає залишок заборгованості попереднього періоду та часткову оплату у вересні 2019 - 1722 грн 00 коп., при цьому доказу оплати зазначеної суми не надає.

Суд зазначає, що сам по собі розрахунок заборгованості, без доказів на його обґрунтування не є належним доказом на підтвердження виникнення заявленої до стягнення суми. Тому відомості, які зазначені заявником у розрахунках заборгованості, мають бути підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи викладене, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до неї документами.

Із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що в задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити на підставі п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

До того ж, заявником не додано до заяви копії доданих до неї документів боржникові.

За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 147, 150, п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариствау «Фарлеп-Інвест» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПІРАМІДА 2010 5035,00 грн.

Додаток на адресу заявника: оригінал платіжного доручення № 847086 від 18.08.2020 про сплату судового збору у розмірі 210,20 грн. (на 1 арк.), копія заяви стягувача про видачу судового наказу із доданими до неї документами, наданих для направлення боржникові в порядку, передбаченому ст. 156 ГПК України.

Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/ .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст. 257 ГПК України.

Ухвала підписана 22.09.2020.

Суддя А.О. Науменко