Вирок

від 28.07.2020 по справі 490/5629/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5629/19

Провадження № 1-кп/490/197/2020

У Х В А Л А

24 липня 2020 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12019150020000060 про обвинувачення

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Батагай Верхоянського району Республіки Якутія Російської Федерації, постійного місця проживання не має

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 121 Кримінального Кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1. Під час судового розгляду кримінального провадження прокурор заявив клопотання про надання тимчасового доступу до документів - результатів КТ-досліджень головного мозку потерпілого ОСОБА_7 , проведених 16 січня 2019 року та 18 січня 2019 року.

Необхідність у такому обґрунтовувала необхідністю в подальшому провести додаткову судово-медичну експертизу з метою встановлення обставин та причини смерті потерпілого ОСОБА_7 .

Окрім того, прокурор вказувала, що з відомостей, що містяться у цьому документі, можливо встановити відомості про характер ушкоджень, що були заподіяні потерпілому нападником.

Прокурор також зазначав, що вказаний ним доступ не був здійснений під час досудового розслідування через те, що, з огляду на стан доказів на тій стадії, необхідність у такому була відсутньою.

Захисник та обвинувачений у суді проти задоволення клопотання не заперечували.

Встановлені судом обставин із посиланням на докази

2. Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні, зокрема, такого злочину

15 січня 2019 року близько 21.00 години, перебуваючи на території міського кладовища, розташованого за адресою: місто Миколаїв, вул. Степова, 35, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_7 наніс тому тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких той помер.

Ці дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані за частиною 2 статті 121 Кримінального Кодексу України - як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

3. В межах досудового розслідування цього кримінального провадження було проведено два експертних дослідження, за наслідками яких були складені:

-за життя ОСОБА_7 - висновок експерта ОСОБА_8 від 25 січня 2019 року № 71;

-після смерті ОСОБА_7 - висновок експерта ОСОБА_9 від 25 березня 2019 року № 378.

При цьому відзначені в кожному з цих висновків тілесні ушкодження, що були виявлені в ОСОБА_7 , частково різняться.

Цю обставину експерт ОСОБА_8 у суді пояснила тим, що частина з тілесних ушкоджень, виявлених під час розтину, не була належним чином описана у наданих їй медичних документах, а частина ушкоджень, виявлених під час розтину, утворилась/зникла внаслідок лікування.

З роз`яснень цього експерта також вбачається, що для повного усунення наявних невідповідностей необхідно докладно вивчити медичну документацію щодо обставин лікування ОСОБА_7 .

4. Прокурор просить про надання доступу до документів, що дозволяють об`єктивно встановити характер заподіяних ОСОБА_7 нападником тілесних ушкоджень.

Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.

5. Відповідно до статті 3 Конституції України саме життя людини визнається найвищою соціальною цінністю, а згідно до статті 27 Основного Закону кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити життя людину.

Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права

Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностейдемократичного суспільства».

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов`язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов`язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов`язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatismutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.

Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб

Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.

/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах

«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/

6. Відповідно до статті 91 Кримінального Процесуального Кодексу України:

"У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема:

1)подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2)винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3)вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням"

/пункти 1 - 3 частини 1/.

7. Відповідно до статті 333 Кримінального Процесуального Кодексу України заходи забезпечення кримінального провадження /зокрема - тимчасовий доступ до документів/ застосовуються під час судового провадження згідно з положеннямирозділу ІІцього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом. При цьому під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування.

Якщо судом під час судового провадження прийнято рішення про надання доступу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами. Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов`язана надати до них доступ у порядку, передбаченомустаттею 290цього Кодексу.

8. Відповідно до частин 5-6 статті 163 Кримінального Процесуального Кодексу України суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:

1)перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

2)самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;

3)встановлення обставин справи без отримання доступу до них не є можливим.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

9. Повертаючись до обставин розгляду цієї справи, суд відзначає, що поза розумним сумнівом є те, що:

-в цьому випадку в межах цього кримінального провадження встановленню підлягають, зокрема, характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, що були заподіяні ОСОБА_7 ;

-встановлення цих обставин без дослідження вказаних прокурором документів не є можливим;

-вказані прокурором документи поза розумним сумнівом перебувають у володінні вказаної прокурором установи.

10. Говорячи про причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування, суд відзначає, що єдиною причиною такого є відсутність належної ретельності та дбайливості із боку органів досудового розслідування.

10.1. В той же час, законодавчих перешкод для надання доступу у такому разі діюче законодавство не містить.

10.2. При цьому характер відомостей, що наразі мають бути отриманими, доводить, що в цьому випадку є наявними саме такі прогалини розслідування, які підривають його здатність встановити обставини смерті ОСОБА_7 , що в свою чергу, створюється ризик недодержання позитивного обов`язку держави щодо розслідування підозрілих смертей.

Оцінюючи ці обставини у їх сукупності, суд виходе з таких засад.

-поза розумним сумнівом, законодавче обмеження права на здійснення тимчасового доступу під час судового розгляду кримінального провадження є покликаним на забезпечення рівності прав сторін у процесуальному змаганні.

-в той же час, наведеної вище правової позиції Європейського Суду з прав людини визначає право на життя /елементом якого є обов`язок держави щодо розслідування підозрілих смертей/ основоположним та таким, на якому ґрунтуються інші засади прав людини.

З огляду на таке вчинення дій щодо належного розслідування випадку смерті ОСОБА_7 /яка дійсно є підозрілою/ на будь-якій стадії кримінального провадження суд вважає виправданим та домірним певному обмеженні прав сторін у змагальному процесі внаслідок проведення слідчих дій на більш пізніх стадіях кримінального провадження.

10.3. Суд також враховує, що задоволення клопотання не призведе до істотного порушення права на захист та принципу змагальності сторін, адже сторона захисту матиме достатні можливості для ознайомлення з новими доказами та належного захисту своїх інтересів у процесуальному змаганні.

Суд враховує й те, що сторона захисту проти здійснення тимчасового доступу до речей та документів не заперечує.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Надати прокурору ОСОБА_10 та слідчим СВ Центрального ВП ГУ НП України в Миколаївській області ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф-1" (кодЕДРПОУ 32125028),розташованого заадресою:м.Херсон,вулиця КарлаМаркса /нині-Потьомкінська),будинок 99,квартира 54, на електронному та паперовому /у вигляді знімку/ носіях, а саме:

-серію КТ-зрізів головного мозку Рижкова /під час проведення дослідження прізвище вказане, як " ОСОБА_14 , отримані внаслідок КТ-дослідження його головного мозку 16 січня 2019 року

-серію КТ-зрізів головного мозку ОСОБА_7 , отримані внаслідок КТ-дослідження його головного мозку 18 січня 2019 року;

Строк дії ухвали встановити в 1 місяць (до 24 серпня 2020 року включно)

Роз`яснити посадовим особам Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф-1" положення частини 1 статті 166 КПК України, згідно яких, у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями КПК України з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

Ухвала оскарженню окремо від судового рішення не підлягає.

СУДДЯ = ОСОБА_15 =