Рішення

від 16.09.2020 по справі 675/595/20

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/595/20

Провадження № 2/675/416/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2020 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Пашкевича Р. В.,

за участі: секретаря судового засідання - Гедзенюк В. В.,

позивача - ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Картавих С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Медтехсервіс про скасування наказу про звільнення з роботи, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом до Приватного підприємства Медтехсервіс , який в подальшому було уточнено, та просила скасувати наказ директора приватного підприємства Медтехсервіс від 18 лютого 2020 року № 14 про звільнення її на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що вона з 30 травня 2019 року працювала фармацевтом аптеки № 6 (м. Ізяслав, вул. Вокзальна, 9). Наказом директора ПП Медтехсервіс № 14 від 18.02.2020 її звільнено з займаної посади 14.02.2020 за вчинення винних дій працівника, які дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника, згідно з пунктом 2 ст. 41 КЗпП України.

Вважає дії відповідача незаконними, оскільки підставою винесення даного наказу є ревізія аптеки, за наслідком якої було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей. Вказує, що дана ревізія була здійснена з грубим порушенням трудового законодавства, та без її участі та матеріально-відповідальної особи ОСОБА_3 , тому просить скасувати даний наказ.

Ухвалою суду від 23.03.2020 відкрито провадження у справі та з урахуванням ст. 19 ЦПК України суд вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження.

Протокольною ухвалою від 16.09.2020, судом прийнято уточнення позовної заяви.

16 вересня 2020 року ухвалою Ізяславського районного суду, позовну заяву ОСОБА_1 до ПП Медтехсервіс в частині заявлених вимог: про поновлення на посаді фармацевта ПП Медтехсервіс з 15 лютого 2020 року; стягнення з ПП Медтехсервіс середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15 лютого 2020 року по день поновлення на роботі; стягнення з ПП Медтехсервіс моральної шкоди в сумі 1000000 грн. - залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просить задовольнити його у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позицію свого довірителя щодо задоволення позову у повному обсязі. Додатково пояснив, що відповідачем при проведені інвентаризації не було дотримано вимоги Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань затверджених Наказом МФУ № 879 від 02.09.2014, а саме: під час проведення інвентаризації проводився відпуск товарно-матеріальних цінностей; перевірка проводилась за допомогою комп`ютерної техніки, однак документи (відомості) повинні були б складатися від руки. Також вважає, що позивач не повинна нести повну індивідуальну матеріальну відповідальність, оскільки в аптеці є завідувач, тому в даному випадку мала б бути колективна матеріальна відповідальність. Крім того, звертає увагу суду, що оспорюваний наказ є незаконним у зв`язку з тим, що позивач попередньо вже була звільнена за власним бажанням.

Представник відповідача ПП Медтехсервіс Картавих С. М. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, попередньо подавши письмовий відзив, у якому відповідач вважає позов необґрунтованим. Зокрема, представник відповідача не погоджується з доводами позивача стосовно того, що інвентаризація аптеки № 6 м. Ізяслав, вул. Вокзальна, 9 проведена неналежним чином. Вказує, що інвентаризація проводилася за участі позивача, за наслідком якої було виявлено нестачу, від дачі пояснень ОСОБА_1 відмовилась, у зв`язку з чим її було звільнено з підстав втрати довір`я, тому просить відмовити у задоволенні позову.

З`ясувавши позицію учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 30.05.2019 прийнята на роботу фармацевтом аптеки № 6 м. Ізяслав, вул. Вокзальна, 9 з повною матеріальною відповідальністю з випробуванням 1 місяць (Наказ ПП Медтехсервіс № 30 від 29.05.2019).

30 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ПП Медтехсервіс укладено безстроковий трудовий договір. Цього ж дня ОСОБА_1 було ознайомлено з посадовою інструкцією фармацевта, про що свідчить її підпис.

Також, 30.05.2019 з ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

04 лютого 2020 року ОСОБА_1 подано заяву про звільнення за власним бажанням з 21.02.2020.

Наказом директора ПП Медтехсервіс № 12 від 13.02.2020, ОСОБА_1 фармацевта аптеки № 6 (м. Ізяслав, вул. Вокзальна, 9) звільнено 14.02.2020 за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Однак, 14.02.2020 при проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей аптеки № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , було виявлено нестачу на суму 15452,14 грн. Від написання пояснень щодо даної нестачі, ОСОБА_1 відмовилась.

Таким чином, на підставі наказу директора ПП Медтехсервіс № 14 від 18.02.2020 на заміну наказу № 12 від 13.02.2020, ОСОБА_1 звільнено 14.02.2020 за вчинення винних дій, які дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника, відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП.

Відповідно до положення статті 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків.

Статтею 41 КЗпП України встановлено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам організаціям, їх працівниками від 29 грудня 1992 року роз`яснено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

Як вбачається з договору про повну матеріальну відповідальність від 30.05.2019, ОСОБА_1 , працюючи на посаді фармацевта аптеки, несе повну матеріальну відповідальність за збереження матеріальних цінностей, а відповідно до пункту 5 посадової інструкції, здійснює відпуск виготовлених в аптеці і готових лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Відповідно до довідки ПП Медтехсервіс від 30.06.2020, в аптеці № 6 м. Ізяслав, вул.Вокзальна, 9 в період роботи ОСОБА_1 з 29.05.2019 по 14.02.2020, працювала лише вона одна як матеріально відповідальна особа.

Вказане також стверджується показами свідка ОСОБА_3 , яка являється завідуючою аптеки ТОВ Біомед 2000 , суду показала, що в аптеці № 6 матеріально-відповідальною особою являється лише ОСОБА_1 , а вона лише на прохання керівництва ПП Медтехсервіс допомагала проводити ревізію, оскільки ОСОБА_1 має фізичні вади.

Отже, ОСОБА_1 відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність, та посадової інструкції забезпечувала прийом та відпуск товару, а також передачу виручки в касу підприємства, а відтак і відповідала за їх цілісність, тому посилання представника позивача, щодо укладення колективної матеріальної відповідальності не заслуговують на увагу.

Що стосується посилань представника позивача про те, що інвентаризація була проведена з порушенням Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань затверджених Наказом МФУ № 879 від 02.09.2014, спростовується наступним.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно договорів про виконання робіт від 10.02.2020, ПП Медтехсервіс доручив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 провести 14.02.2020 інвентаризацію аптеки № 6 м. Ізяслав, вул. Вокзальна, 9.

14 лютого 2020 року проведеною комісією у складі Батаєвої Г. О., ОСОБА_5 , інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей аптеки № 6 АДРЕСА_1 , було встановлено нестачу товару в розмірі 15452,14 грн.

Під час проведення інвентаризації були присутні також ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 .

Допитані в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , суду показали, що 14.02.2020 проводилась інвентаризація товарно-матеріальних цінностей аптеки № 6 м. Ізяслав, вул. Вокзальна, 9, під час якої була присутня ОСОБА_1 та її чоловік. Будь-яких зауважень щодо неправомірності проведення інвентаризації з боку ОСОБА_1 не було. Також вказали, що під час ревізії проводився відпуск товару, однак це було враховано у звіті.

Правомірність даної інвентаризації також стверджується: наказом ПП Медтехсервіс про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 14.02.2020; інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей розпискою від 14.02.2020; звітом про проведення ревізії структурного підрозділу від 14.02.2020, на яких наявні підписи ОСОБА_1 .

Достовірність нестачі також підтверджується актами інвентаризації від 14.02.2020, та бухгалтерською довідкою ПП Медтехсервіс від 18.02.2020.

Згідно вказаних документів було встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей по аптеці № 6 м. Ізяслав, вул. Вокзальна, 9 в сумі 15452,14 грн.

Щодо даної нестачі, ОСОБА_1 відмовилась надавати пояснення, що стверджується Актами комісії, та пояснювальними записками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 від 14.02.2020.

Крім того, відповідно до п. 14 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань затверджених Наказом МФУ № 879 від 02.09.2014, матеріали інвентаризації можуть бути заповнені як рукописним способом, так і за допомогою електронних засобів обробки інформації.

Також, дана перевірка відповідає вимогам ч. 5 ст. 8, ст. 9, ст. 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV.

Таким чином доводи представника про неправомірність проведення інвентаризації в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження.

Разом з тим, заслуговують на увагу посилання представника позивача, щодо порушення процедури звільнення ОСОБА_1 , а саме те, що вона була звільнена за власним бажання, а в подальшому за втратою довір`я, виходячи із наступного.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України зобов`язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. ст. 232, 233 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій; працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що 04.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про звільнення її за власним бажанням.

Наказом директора ПП Медтехсервіс № 12 від 13 лютого 2020 року, вказану заяву було задоволено та звільнено ОСОБА_1 за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України з 14.02.2020.

Проте, в подальшому відповідач виніс інший наказ № 14 від 18.02.2020 на зміну до наказу № 12 від 13.02.2020, яким звільнив ОСОБА_1 за вчинення винних дій, які дають підстави для втрати довір`я до неї з боку власника, відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП з 14.02.2020.

Дані відомості також відображені у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 .

Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 на час винесення наказу № 14 від 18.02.2020, яким її було звільнено з 14.02.2020 за втратою довір`я, вона вже була звільна 14.02.2020 за наказом № 12 від 13.02.2020 за власним бажанням, та на її місце була прийнята інша особа ОСОБА_6 .

Отже, відповідач на день винесення наказу № 14 від 18.02.2020 на зміну до наказу № 12 від 13.02.2020, не врахував, що між ними та ОСОБА_1 припинилися трудові правовідносини, тому оспорюваний наказ був виданий не правомірно.

Таким чином, виходячи з встановлених фактичних обставин, меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень діючого законодавства України та наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 1091477 ОСОБА_1 являється інвалідом ІІ групи з дитинства, тому згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 80-81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Скасувати наказ директора приватного підприємства Медтехсервіс від 18 лютого 2020 року № 14 про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Стягнути з приватного підприємства Медтехсервіс на користь держави 840 грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач - Приватне підприємство Медтехсервіс , код ЄДРПОУ 31536759, місце знаходження: вул. Ю.Сіцінського, 28, м. Хмельницький.

Повний текст судового рішення складено 21 вересня 2020 року.

Суддя: Р. В. Пашкевич