Постанова

від 15.09.2020 по справі 336/6570/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 15.09.2020 Справа № 336/6570/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/6570/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Щаслива О.В.

Провадження № 22-ц/807/2560/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2020 року про відмову у відстроченні виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаальянс про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року, яким солідарно з нього та ТОВ Мегаальянс стягнуто на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 32968,98 доларів США, пені - 56229,36 доларів США та 11188 грн. судових витрат.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначає, що у березні 2014 року в нього було діагностовано хронічну ниркову недостатність, хворобу нирок V ступеню. Стан його здоров`я не дозволяв працювати, та навпаки, змусив нести значні матеріальні витрати, що сприяло виникненню заборгованості перед Банком. У лютому 2016 року заявнику зроблено операцію в Пакистані, на теперішній час встановлено інвалідність другої групи довічно.

На теперішній час Банком проводиться процедура оцінки належної ОСОБА_1 квартири, після чого буде прийнято рішення щодо реструктуризації боргу. Проте його родиною винайдена можливість частково погасити заборгованість Банку, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 просив суд відстрочити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року по справі № 336/6570/15-ц за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 та ТОВ Мегаальянс про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення залишено без задоволення.

Ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення мотивована тим, що заявник не посилається на надзвичайні обставини як на підстави для відстрочення виконання рішення, а зауважує лише на тяжкій хворобі, на яку страждає, а сама по собі хвороба відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України не може бути підставою для відстрочення, оскільки враховується лише у сукупності з винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Судом також встановлено, що відповідач отримав статус особи з інвалідністю 28 грудня 2004 року, а отже наведена обставина не виникла раптово, а існує з 2004 року, тому не є надзвичайною в розумінні статті 435 ЦК України. Суд першої інстанції залишаючи заяву ОСОБА_1 без задоволення також звернув увагу, що заявником не зазначено строку його відстрочення, окрім того ОСОБА_1 є солідарним боржником, проте просить відстрочити виконання рішення щодо усіх боржників без наведення відповідних підстав.

На вказану ухвалу, посилаючись на неповне дослідження обставин справи та невірну оцінку доказам, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на медичні документи, які підтверджують погіршення стану його здоров`я, зокрема виписку № 4003, в якій зазначено про трансплантацію нирки, яку було проведено в Пакистані. Лікування було пов`язано з більш чим значними матеріальними витратами, що і призвело до утворення заборгованості по кредиту. Судом також залишено поза увагою, що до ускладнення захворювання ОСОБА_1 систематично та належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом. Скаржник також посилався на те, що на теперішній час ведуться перемовини між ним та Банком про пільгове погашення кредиту, досягнуто домовленості щодо виплати певної суми для вирішення питання про реструктуризацію боргу, але у зв`язку з карантином, введеним на території України, ОСОБА_1 тимчасово втратив можливість отримувати доходи від підприємницької діяльності і потрібну суму зможу зібрати лише восени. На підтвердження того, що заявник є фізичною особою-підприємцем, і його діяльність пов`язана з реалізацією сільськогосподарської продукції, на що дуже негативно вплинув карантин, що є загально відомою обставиною, ОСОБА_1 додав до апеляційної скарги витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просить скасувати хвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2020 року, та своєю постановою задовольнити його заяву про відстрочення виконання зазначеного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ УкрСиббанк зазначають, що її доводи безпідставні та необґрунтовані, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2020 року вважають такою, що постановлена із дотриманням вимог законодавства. Зазначають, що оскільки погіршення здоров`я ОСОБА_1 відбулось до ухвалення рішення по справі, посилання на дані обставини обґрунтовано відхилені судом першої інстанції. Посилання ОСОБА_1 на неспроможність виконання рішення суду внаслідок погіршення фінансового становища не підтверджені доказами і не є в розумінні закону виключними обставинами, що зумовлюють необхідність відстрочення виконання рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи та пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ Мегаальянс на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за кредитним договором в розмірі 32968,98 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 46229,36 грн., та судові витрати у розмірі 11188,06 грн. (а.с. 92-93).

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013від 26червня 2013року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною права на суд та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України Про виконавче провадження , згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статей 435ЦПК України і 33 Закону України Про виконавче провадження є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Оцінюючи ці докази у їх сукупності і взаємному зв`язку та враховуючи фактичні обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що заявник не довів виключних обставин для надання відстрочки.

Так, на підтвердження обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду, заявником зазначено, що в березні 2014 року в нього було діагностовано хронічну ниркову недостатність, хворобу нирок V ступеню, у зв`язку з чим він проходив курси стаціонарного лікування, стан його здоров`я не дозволяв працювати. Сім`я заявника була вимушена виїхати з придбаної квартири до родичів, а квартиру здавати в найм. В лютому 2016 року заявнику було зроблено операцію з трансплантації нирки в Пакистані.

При цьому, колегія судді звертає увагу, що відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Проте, заявник в своїй заяві не зазначив період, на який просить відстрочити виконання судового рішення, та не навів обставин, настання яких позитивно вплине на виконання рішення.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що звертаючись до суду з заявою у січні 2020 року, заявник посилається на обставини, які виникли з 2004 по 2016 роки. Так, статус особи з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_1 надано у грудні 2004 року (а.с. 161), хронічну ниркову недостатність у нього діагностовано в березні 2014 року (а.с. 157-160), а операцію з трансплантації нирки, яка проводилась у Пакистані мала місце у лютому 2016 року (а.с. 162).

Також слід зазначити, що доказів на підтвердження того, що погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 позбавило його можливості виконувати рішення суду, зокрема доказів суттєвого погіршення матеріального стану внаслідок хвороби, заявником також не надано.

Отже, заявником не доведено наявність виняткових обставин, що виникли в ході виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких ст.435ЦПК України пов`язує можливість здійснити відстрочення виконання судового рішення.

Ті обставини, на які посилається заявник в своїй заяві, не є винятковими, а зазначені доводи є недостатніми та не підтверджуються матеріалами справи.

У свою чергу, невиконання рішення суду у визначені законом строки без відповідних правових підстав, передбачених законом, зокрема ст.435 ЦПК України, не відповідатиме засадам цивільного законодавства, передбаченим ст.3 ЦК України, оскільки може призвести до порушення охоронюваних законом прав та інтересів ПАТ УкрСиббанк , які підтверджені судовим рішенням, що Таким чином, аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність обставин, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення суду або про неможливість його виконання.

Доводи апеляційної скарги про те, що введення на території України карантину є підставою для відстрочення виконання рішення не є тими обставинами, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робить його виконання неможливим. Крім того, доказів на підтвердження зміни майнового стану у зв`язку з введенням на території України карантину заявником не надано.

На думку колегії суддів, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права. Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та наявним у ній доказам, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.

Безпідставне та необґрунтоване розстрочення виконання рішення суду буде порушувати законні права та інтереси стягувача та нівелювати сутність рішення суду та мету його ухвалення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2020 року по цій справі - залишити без змін.

Постанова є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 23 вересня 2020 року.

Головуючий:

Судді: