ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.09.2020Справа № 910/7227/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код 14305909)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дріада Експо" (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, нежиле приміщення 43; ідентифікаційний код 40858726)
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 218 850, 04 грн,
без повідомлення (виклику) представників сторін
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дріада Експо" та ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд достроково та солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 011/4108/447813 від 04.09.2018 в розмірі 218 850, 04 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 193 242, 68 грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 90 986, 04 грн та заборгованості зі відсотками - 25 607, 36 грн, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 23 952, 13 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд зазначає, що ухвала суду від 01.06.2020 направлялася на адресу відповідача-2 поштовим повідомленням № 0105471838264, однак, конверт з вказаною ухвалою повернувся на адресу суду.
Відтак, станом на дату ухвалення рішення відповідачами відзиву на позовну заяву до суду не подано, враховуючи те, що строки розгляду справи продовжувалися у відповідності до вимог п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 03.07.2020 та у зв`язку із запровадженням на території України карантину Кабінетом Міністрів України з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, а також не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачі повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/7227/20 за правилами спрощеного позовного провадження належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
04.09.2018 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дріада Експо" (далі - боржник) був укладений кредитний договір № 011/4108/447813 за умовами якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі: 400 000 (чотириста тисяч) гривень 00 коп., а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором.
Кінцевий термін погашення кредиту - 04.09.2020, або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі) (п. 1.3. кредитного договору)
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору протягом всього строку фактичного користування кредитом (в тому числі після настання кінцевого терміну погашення) позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 28,5 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.
Згідно п. 3.1 кредитного договору обов`язковими умовами надання позичальнику кредиту або його частини (траншу) є: сплата позичальником комісії, зазначеної в підпункті 2.6.1. договору; укладання договорів забезпечення відповідно до умов статті 4 договору; наявність поточного рахунку; надання Кредитору письмової заяви Позичальника про надання Кредиту із зазначенням цільового використання не пізніше кінцевого терміну надання Кредиту та за умови, що сума запитаного Кредиту, зазначена в заяві не перевищує розмір невикористаного ліміту; підписання Графіку; відсутність обставин Дефолту.
Згідно п. 12.1. кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що ним були виконані обумовлені договірні зобов`язання та надано кредитні кошти в сумі 400 000, 00 грн на умовах передбачених кредитним договором, однак, відповідач-1 в супереч вимогам п. 5 кредитного договору не виконав взятих на себе договірних зобов`язань, а саме, не здійснював щомісячного погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту та відсотків по кредиту. Внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дріада Експо" утворилася заборгованість в розмірі 218 850, 04 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 193 242, 68 грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 90 986, 04 грн та заборгованості зі відсотками - 25 607, 36 грн, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 23 952, 13 грн.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За умовами ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом на виконання вимог п. 3.2 кредитного договору, Банком було надано відповідачу-1 кредитні кошти в сумі 400 000, 00 грн шляхом перерахування їх у безготівковій формі з позичкового на поточний рахунок позичальника, що підтверджується копією виписки по рахунку № НОМЕР_2 .
Таким чином, суд вказує, що позивач обумовлені договірні зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредит в розмірі 400 000, 00 грн.
Положеннями п. 2.2. договору сторони погодили, що нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом ( в т.ч. простроченої) протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту в повному обсязі.
Відповідно до п. 5.1., 5.2. кредитного договору позичальник зобов`язався здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором. Позичальник зобов`язався здійснювати повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами) в розмірі згідно графіку. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою зазначеною в кредитному договорі.
Згідно п. 5.3. кредитного договору позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 04 числа, та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі. Якщо дата платежу, зазначена у графіку, не є банківським днем, позичальник зобов`язаний здійснити платіж не пізніше останнього банківського дня, що передує даті платежу, визначеному у графіку. При прострочені погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за період прострочення сплаті додатково до сум, передбачених графіком.
За умовами п. 8.1. кредитного договору у разі настання обставини Дефолту (невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором, а також інші обставини, які на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконанні), кредитор має безумовне право вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості.
Пунктом 10.1. кредитного договору, позичальник засвідчив та гарантував, що є суб`єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим та існуючим згідно з законодавством України; діяльність позичальника (його службових осіб та найманих працівників), у т.ч. операції з використанням отриманих за договором грошових коштів, не пов`язані та не будуть пов`язані з легалізацією злочинних доходів, фінансуванням тероризму, фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення або з корупційною діяльністю, а також з проведенням заборонених операцій (зокрема, позичальник не є санкціонованою особою) чи проведенням заборонених операцій або фінансових операцій, що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу) або мають на меті уникнення оподаткування чи уникнення виконання вимог та обмежень, передбачених банківським, валютним законодавством, законодавством з питань фінансового моніторингу; на момент укладання договору позичальник володіє достатнім рівнем платоспроможності і кредитоспроможності, необхідним для вчасного виконання ним своїх зобов`язань за договором, та не існує відомих позичальнику обставин, які можуть негативним чином вплинути на його фінансовий стан, рівень платоспроможності і кредитоспроможності. Позичальник має всі повноваження для укладання та виконання умов договору, укладання та виконання умов договору не суперечить положенням законодавства України, іншим документам позичальника, а також не суперечить жодним положенням договорів, укладених позичальником з іншими особами або положенням інших правочинів, дія яких поширюється на позичальника, а також не існує рішення про призначення арбітражного керуючого та/або ліквідатора, ліквідаційної комісії та інших аналогічних осіб, що обмежують/скасовують повноваження позичальника/органів управління позичальника, тощо; не існує ніякого відомого позичальнику судового провадження або розслідування/перевірки з боку державних чи інших органів, в тому числі відсутні справи про банкрутство, рішення про припинення (ліквідацію, реорганізацію) юридичної особи позичальника, які можуть суттєво негативно вплинути на фінансовий стан або діяльність позичальника, обсяг його правоздатності або дієздатності та про які кредитор не був попереджений до укладання договору.
В п. 10.2. кредитного договору, позичальник засвідчив, що всі ризики, пов`язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладанні договору та/або договорів забезпечення позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання позичальником договору, договору забезпечення, а також для невиконання позичальником зобов`язань за вищезазначеними договорами.
Так, з огляду на викладені вище положення кредитного договору, суд зазначає, що з укладенням даного кредитного договору у позичальника виник обов`язок повернути Банку кредит та відсотки за кредитним договором у строки та в розмірах чітко встановлених графіком погашення кредитної заборгованості.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно абз. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Суд вказує, що із наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості підтверджується факт прострочення заборгованості за кредитним договором № 011/4108/447813 від 04.09.2018 станом на 15.04.2020 в розмірі 218 850, 04 грн, з яких: заборгованості за кредитом - 193 242, 68 грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 90 986, 04 грн та заборгованості зі відсотками - 25 607, 36 грн, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 23 952, 13 грн.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем-1 виконані зобов`язання по сплаті кредиту та відсотків в матеріалах справи не міститься.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитом в розмірі 218 850, 04 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Приписами ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04.09.2018 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - кредитор) та громадянином України ОСОБА_1 (далі - поручитель) був укладений договір поруки № 011/4108/447813/П за умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору № 011/4108/447813 від 04.09.2018 в повному обсязі.
Отже, як було встановлено судом вище, позивальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, а саме: не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом.
Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивачем на адресу позичальника та поручителя були направлені вимоги вих. № 114/5-178269 від 17.02.2020 та вих. №114/5-178270 від 17.02.2020 про дострокове виконання боргових зобов`язань за кредитним договором та відповідно надано можливість добровільно врегулювати спір, погасивши заборгованість протягом 30 днів.
Однак, доказів сплати заборгованості у визначені кредитором у вимозі строки в матеріалах справи не міститься.
Крім того, суд вказує, що відповідачами доводів позивача спростовано не було, доказів протилежного не надано.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Згідно ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).
Так, договором поруки передбачено, що поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору № 011/4108/447813 від 04.09.2018 в повному обсязі.
Відповідно до п. 2.1. договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.
Разом з тим, суд зазначає, що оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оскільки позивачем доведено факт забезпечення на підставі договору поруки № 011/4108/447813/П від 04.09.2018 зобов`язань відповідача-1 саме за кредитним договором № 011/4108/447813 від 04.09.2018, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та відповідно стягнення з відповідача-2 - ОСОБА_1 заборгованості відповідача-1 у сумі 218 850, 04 грн за кредитним договором № 011/4108/447813 від 04.09.2018, як солідарного боржника.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дріада Експо" (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, нежиле приміщення 43; ідентифікаційний код 40858726) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість за кредитом в розмірі 218 850 (двісті вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 04 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) грн 75 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 21.09.2020
Суддя Д.О. Баранов
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 21.09.2020 |
Оприлюднено | 24.09.2020 |
Номер документу | 91746728 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Баранов Д.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні