Рішення

від 21.09.2020 по справі 910/8833/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2020Справа № 910/8833/20 Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Фермерського господарства "АГРО-ПОВІТ" (31353, Хмельницька область, Летичівський район, с. Голосків, вул. Молодіжна, 2, код ЄДРПОУ 32231405)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (01054, м. Київ, вулиця Олеся Гончара, 41, літ. А, офіс 310, код ЄДРПОУ 36716311)

про стягнення 331 599, 62 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "АГРО-ПОВІТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" про стягнення 331 599,62 грн заборгованості, у зв`язку з неналежним виконанням договорів поставки сільськогосподарської продукції № 272-01/18К від 31.01.2018 та № 288-02/18К від 09.02.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.06.2020 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

07.07.2020 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

10.08.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуальних строків для подачі відзиву, в якій просить поновити строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Також 10.08.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" строк для подачі відзиву на позовну заяву та запропонувати протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 08.09.2020 року до 18.09.2020 року включно на лікарняному, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з лікарняного - 21.09.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2018 між Фермерським господарством "АГРО-ПОВІТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 272-01/18К, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме кукурудзу 3-го класу (код товару 1005 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД) урожаю 2017 року, надалі іменовану як товар у кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі (пункт 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору загальна кількість поставленого товару сторонами визначена у 600 +/- 5 % тон, а його ціна без ПДВ складає 3858,33 грн за 1 метричну тонну. Загальна вартість поставки без ПДВ складає 2 314 998,00 грн (разом з ПДВ - 2 777997,60 тн.)

Згідно з п. 3.1. договору постачальник поставляє товар покупцеві у заліковій вазі на умовах поставки EXW (франко-склад) - зерновий склад постачальника (адреса складу 31535, Хмельницька область, Летичівський р-н, с. Голосків).

Відповідно до п. 3.2. договору строк поставки товару по 20 лютого 2018 року. Поставка партіями допускається.

Пунктом 4.1. договору поставки сторони передбачили, що покупець здійснює оплату 100% вартості кожної партії товару шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку, підписання даного договору та у разі належного виконання постачальником умов поставки товару (пункти 3.1-5.4 даного договору). Оплата поставки партіями допускається.

09.02.2018 між Фермерським господарством "АГРО-ПОВІТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 288- 02/18К.

Згідно умов даного договору Фермерське господарство "АГРО-ПОВІТ" зобов`язалося поставити, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме кукурудзу 3-го класу (код Товару 1005 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД) урожаю 2017 року, надалі іменовану як товар у кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору загальна кількість поставленого товару сторонами визначена у 480 +/- 10% тон, а його ціна без ПДВ складає 3833,33 грн за 1 метричну тонну. Загальна вартість поставки без ПДВ складає 1 839 998,40 грн. (разом з ПДВ - 2 207998,08 тн.)

Згідно з п. 3.1. договору постачальник поставляє товар покупцеві у заліковій вазі на умовах поставки EXW (франко-склад) - зерновий склад постачальника (адреса складу 31535, Хмельницька область, Летичівський р-н, с. Голосків.

Відповідно до п.3.2 договору строк поставки товару по 28 лютого 2018 року. Поставка партіями допускається.

Пунктом 4.1. договору поставки сторони передбачили, що покупець здійснює оплату 100% вартості кожної партії товару шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку, підписання даного договору та у разі належного виконання постачальником умов поставки товару (пункти 3.1-5.4 даного договору). Оплата поставки партіями допускається.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Постачальником було поставлено покупцю за договорами поставки сільськогосподарської продукції № 272-01/18К від 31.01.2018 та № 288-02/18К від 09.02.2018 кукурудзу 3 класу у загальній кількості 1080,00 тон у заліковій вазі загальною вартістю 4 985 995, 69 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, зокрема, № РН-0000003 від 05.02.2018, № РН-0000005 від 06.02.2018, № РН-0000007 від 07.02.2018, № РН-0000009 від 08.02.2018, № РН-0000010 від 13.02.2018, № РН-0000011 від 14.02.2018, № РН-0000012 від 14.02.2018, № РН-0000013 від 15.02.2018, № РН-0000014 від 16.02.2018 № РН-0.000015 від 20.02.2018, № РН-0000016 від 21.02.2018, № РН-0000017 від 26.02.2018, № РН-0000018 від 27.02.2018, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином позивач виконав свої договірні зобов`язання за даними договорами у повному обсязі, поставивши вчасно, до 27.02.2018 року, обумовлений у вказаних договорах товар, а саме кукурудзу 3 класу в загальній кількості 1080,00 тон ( 600 тон + 480 тон).

На вимогу виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу рахунок фактуру № СФ-000003 від 01.02.2018 на оплату поставлених за договором поставки №272- 01/18К 600 тон кукурудзи 3 класу на суму 2 777 997, 60 грн (з ПДВ) та рахунок фактуру № СФ-000006 від 09.02.2018 на оплату поставлених за договором поставки №288- 02/18К від 09.02.2018 480 тон кукурудзи 3 класу на суму 2 207 998, 08 грн (з ПДВ).

Проте відповідач лише частково виконав свої договірні зобов`язання, сплативши з порушенням обумовлених договором термінів лише частину одержаного за договорами поставки №272- 01/18К та №288- 02/18К товару в загальній сумі 4 654 396,07 грн, сплативши їх на рахунок постачальника до 12.02.2020.

Позивачем та відповідачем складено та підписано повноважними представниками сторін Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 31.12.2018 заборгованість відповідача складала 997 199, 15 грн.

Гарантійним листом № 27-05/19 від 27.05.2019 відповідач підтвердив заборгованість перед відповідачем в розмірі 997 199, 15 грн та зобов`язався її погасити до 31.06.2019 року.

Частину боргу відповідачем повернуто, що підтверджується долученою до матеріалів справи карткою рахунку 631, контрагент ТОВ ВВП ГРУП .

29.10.2019 року позивачем було направлено відповідачу претензію № 32 про сплату заборгованості за договором. Проте дана претензія залишена останнім без відповіді.

Фактичний залишок неоплаченого відповідачем товару за двома договорами поставки в розмірі 331 599, 62 грн свідчить про те, що зобов`язання відповідача за договором поставки сільськогосподарської продукції №272-01/18К від 31.01.2018 виконано повністю, заборгованість залишилась лише за договором поставки сільськогосподарської продукції №288- 02/18К від 09.02.2018.

Таким чином, станом на дату складання позовної заяви відповідач має заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 331 599, 62 грн.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки факт поставки товару позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати вартості або повернення товару у повному обсязі суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 331 599, 62 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (01054, м. Київ, вулиця Олеся Гончара, 41, літ. А, офіс 310, код ЄДРПОУ 36716311) на користь Фермерського господарства "АГРО-ПОВІТ" (31353, Хмельницька область, Летичівський район, с. Голосків, вул. Молодіжна, 2, код ЄДРПОУ 32231405) заборгованість в розмірі 331 599 (триста тридцять одна тисяча п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 62 коп. та 4 974 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) грн 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.09.2020

Суддя І.О. Андреїшина