Рішення

від 18.09.2020 по справі 916/825/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/825/20 Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Овчар А.С.

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02222)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссила" (вул. Центральна, 14, кв.3, с. Весняне, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57134)

про стягнення 23876,40 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Арнаут Н.О.;

від відповідача : не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссила", в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 23876,40 грн, з яких: 20187,58 грн основного боргу, 2467,84 грн пені та 1220,98 грн 12% річних.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 23.10.2019 №16003-15/2019 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий від позивача товар.

Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справи не з`являвся, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/825/20; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; запропоновано відповідачу подати відзив на позов із урахуванням вимог статті 165 ГПК України та ч.1 ст.251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Станом на час прийняття позовної заяви місцезнаходження відповідача було за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 30, оф. 5. В процесі розгляду справи відповідач змінив місцезнаходження на: Миколаївська обл., с. Весняне, вул. Центральна, 14, кв. 3, а отже, враховуючи, що справа не належить до виключної підсудності іншого суду, то вона підлягала розгляду Господарським судом Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2020 було призначено розгляд справи №916/825/20 у судовому засіданні з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "20" липня 2020 о 14год. 30хв.

20.07.2020 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву в судовому засіданні до "04" вересня 2020 о 10год. 00хв. 04.09.2020 року у судовому засіданні судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 18 вересня 2020 о 15 год.00 хв. Про перерви у судовому засіданні представника позивача було повідомлено під розписку, а відповідача шляхом направлення відповідних ухвал в порядку ст. 120 ГПК України.

У судовому засіданні 18.09.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

23.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссила" (покупець) було укладено договір №16003-15/2019 (а.с.14-19, т.1), згідно з п.1.1. якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця визначені цим договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (товар), а також надати шиноремонтні послуги (послуги), а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату.

Відповідно до п.1.2. договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за цим договором, термін та умови передачі, визначаються в рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару.

За умовами п.1.3. договору найменування, вартість та обсяг наданих послуг зазначається в актах виконаних робіт, укладених сторонами, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п.п.2.4., 2.5., 2.6. договору погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних та в рахунках на оплату, що являються невід`ємними складовими даного договору без складання специфікацій. Покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовились, що уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника, у тому числі перевізника, покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні тощо. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника. При цьому печатка покупця може не використовуватись, якщо факт невикористання печатки в господарській діяльності підтверджений установчими документами покупця.

Відповідно до п. 2.7. договору перелік уповноважених осіб визначається покупцем на підставі виданої постачальнику генеральної довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. У разі зміни переліку уповноважених осіб на приймання товару покупець повинен внести зміни в генеральну довіреність. Відповідальність за своєчасне надання даних про зміну уповноважених осіб несе покупець.

Згідно з п. 3.1. договору ціна на товар і послуги погоджується сторонами у кожному окремому випадку і вказується у товарних (видаткових) накладних, товарно-транспортних накладних, замовленнях-нарядах та актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору за домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом сторони вважають суму, на яку постачальник може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту.

Згідно з п.п.3.3., 3.4. договору у випадку продажу товару на умовах попередньої оплати постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату. Якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженою ним особи на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.

Відповідно до п. 3.7. договору зобов`язання покупця за цим договором щодо оплати поставленого товару та наданих послуг вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника.

За умовами п.п.5.2., 5.3. договору за порушення грошового зобов`язання за цим договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення. Сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до п.п.8.2., 8.4. договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

Згідно генеральної довіреності від 23.10.2019 (а.с.20, т.1) за підписом директора ТОВ Трассила Полуніної О.В. та головного бухгалтера Мазуренко Д.В., відповідач уповноважив механіка Ламбова В.Є. на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача, підписувати товарно-транспортні та видаткові накладні згідно з вищевказаним договором. Вказана довіреність також містить зразок печатки відповідача. Термін дії довіреності визначено в 1 рік з 23.10.2019.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.24-26, т.1), на виконання умов вищевказаного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 63787,44 грн за наступними видатковими накладними: від 22.11.2019 №SI0002046419 на суму 46800,00 грн, термін сплати до 17.12.2019; від 22.11.2019 №SI0002046967 на суму 587,46 грн, термін сплати до 27.11.2019; від 27.11.2019 №SI0002056212 на суму 16399,98 грн, термін сплати до 17.12.2019. Для здійснення відповідачем оплати отриманого товару за вказаними накладними позивачем було виставлено відповідні рахунки (а.с.21-23, т.1).

Заперечень відповідача щодо отримання товару на підставі вищевказаних видаткових накладних матеріали справи не містять. Між цим, відповідач за отриманий від позивача товар на підставі вищевказаних накладних частково розрахувався, сплативши позивачу 22.11.2019 20000,00 грн та 03.03.2020 23599,86 грн, що підтверджується наявними у справі виписками з рахунку позивача (а.с.27-28, т.1). На підтвердження здійснення відповідачем інших оплат по спірним поставкам матеріали справи доказів не містять.

З врахуванням вищевикладеного, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 20187,58 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, позивачем нараховані до стягнення з відповідача відповідно до умов договору пеню в сумі 2467,84 грн та 12% річних в сумі 1220,98 грн. Розрахунок сум пені та відсотків річних позивачем здійснено по кожній накладній окремо з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат та станом на 25.03.2020.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором поставки від 23.10.2019 №16003-15/2019 в сумі 20187,58 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий товар суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача пеню та відсотки річних.

При перевірці викладеного позивачем у позовній заяві розрахунку спірних сум судом встановлено його часткову невірність, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок, згідно якого вірними сумами є: пеня в розмірі 2464,81 грн та 12% річних в розмірі 1213,56 грн. При цьому відповідачем розрахунки позивача не заперечені.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссила", підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача основний борг в сумі 20187,58 грн, пеню в сумі 2464,81 грн та відсотки річних в сумі 1213,56 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 2101,08 грн судового збору.

Також, в позовній заяві позивач просив покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, зазначивши, що позивач фактично поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн та очікує ще понести витрати в розмірі 2400,00 грн. Водночас, 18.09.2020 позивачем було подано суду заяву, в якій він повідомив суд, що позивачем під час розгляду даної справи витрати на правничу допомогу були понесені виключно в сумі 6000,00 грн відповідно до договору про надання правової допомоги від 23.03.2020 №1/23/03/2020 та додаткової угоди до цього договору від 23.03.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч.ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.30-37, т.1), на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, позивачем разом з позовом надано суду:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 23.03.2020 №1/23/03/2020, укладений між позивачем та адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем, згідно з п. 1.1. якого адвокат взяв на себе зобов`язання в порядку та на умовах цього договору надати позивачу необхідну правову допомогу щодо захисту прав та інтересів у Господарському суді Одеської області шляхом здійснення позовної роботи відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Транссила щодо стягнення з останнього суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій, а позивач зобов`язався виплатити адвокату гонорар за надання такої правової допомоги;

- додаткову угоду від 23.03.2020 до вищевказаного договору, згідно якої сторони домовились, що розмір винагороди за надання послуг за вищевказаним договором, зокрема, становить: за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, яким врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Одеської області позовної заяви - 6000,00 грн;

- опис наданих адвокатом послуг за вищевказаним договором на суму 6000,00 грн;

- платіжні доручення, що підтверджують здійснення позивачем на користь адвоката оплат за надані послуги по вищевказаному договору на загальну суму 6000,00 грн;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 08.11.2019 серії МК №001709, видане на ім`я Спиридонова Олега Володимировича.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Так, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Проаналізувавши зміст вищевказаних доказів, наданих позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд вважає, що надані адвокатом послуги цілком відповідають критеріям реальності, розумності їх розміру та такими, що підтверджуються матеріалами справи, а отже враховуючи відсутність в матеріалах справи клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги з обґрунтуванням неспівмірності цих витрат, суд не вбачає наявності підстав для відмови або зменшення розміру витрат, заявлених позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

З врахуванням вищевказаного та приймаючи до уваги, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Автодистриб`юшн Карго Партс судом було задоволено частково, витрати позивача на правничу допомогу слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача витрати останнього на правничу допомогу в розмірі 5997,37 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссила" (вул. Центральна, 14, кв.3, с. Весняне, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57134, код ЄДРПОУ 42237052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222, код ЄДРПОУ 37141112) основний борг в сумі 20187 /двадцять тисяч сто вісімдесят сім/грн 58 коп, пеню в сумі 2464 /дві тисячі чотириста шістдесят чотири/грн 81 коп, відсотки річних в сумі 1213 /одну тисячу двісті тринадцять/грн 56 коп, судовий збір в сумі 2101 /дві тисячі сто одну/грн 08 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 5997 /п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім/грн 37 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 23 вересня 2020 р.

Суддя Д.О. Бездоля