Рішення

від 24.09.2020 по справі 922/1271/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1271/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостард", м. Харків про стягнення 139 854,15 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД" (позивач) звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостард" (відповідач) заборгованість за Договором купівлі-продажу №М526/12 від 25.12.2014 в сумі 139854,15 грн., яка складається з: 93 146,79 грн. - основного боргу; 46 573,39 грн. - штрафу; 133,97 грн. - 3% річних. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлення відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.

Ухвалою суду від 08.07.2020 на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", продовжено строк розгляду справи по суті на строк дії карантину.

17.07.2020 від позивача надійшло клопотання про закриття провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 93 146,79 грн. у зв`язку з його оплатою після відкриття провадження по справі.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що оплату основної суми заборгованості відповідачем здійснено після відкриття провадження по справі, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про закриття провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 93 146,79 грн. за відсутністю предмету спору.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, ухвали суду від 28.04.2020, 08.07.2020 не отримав.

При цьому, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Вищезазначені ухвали суду направлялись відповідачу на адреси зазначені позивачем у позовній заяві: юридична адреса - 61003, м.Харків, вул.Квітки-Основ`яненка, 7; фактична адреса - 02000, м. Київ, вул. Академіка Білецького, 34, які були повернуті до суду з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім того, суд враховує, що за приписами ч.1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте відзив на позовну заяву у строк встановлений судом або докази погашення заборгованості не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2020 продовжено строк розгляду справи на строк дії карантину. Проте, враховуючи те, що матеріали справи містять докази та документи, необхідні для правильного вирішення спору, з метою незатягування судового процесу, та враховуючи права та інтереси сторін, суд дійшов висновку про розгляд даної справи з винесенням судового рішення.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мостард (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № М526/12 від 25.12.2014 року (надалі - Договір), відповідно до умов п. 2.1. якого продавець на протязі терміну дії чинного Договору зобов`язався передавати у власність, а покупець - приймати товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах визначених цим Договором.

Пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 4.3. Договору покупець зобов`язався повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом 7 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Як стверджує позивач, на підставі Договору і згідно видаткових накладних №0310110 від 31.01.2020, № 0310161 від 31.01.2020, № 0350123 від 04.02.2020, №0360561 від 05.02.2020, № 0380090 від 07.02.2020, № 0380118 від 07.02.2020, №0380128 від 07.02.2020, № 0440187 від 13.02.2020, № 0450117 від 14.02.2020, №0450142 від 14.02.2020, № 0490159 від 18.02.2020, №0520126 від 21.02.2020, №0520130 від 21.02.2020, № 0520146 від 21.02.2020, №0590106 від 28.02.2020, №0590132 від 28.02.2020, № 0630112 від 03.03.2020, № 0630148 від 03.03.2020, №0660087 від 06.03.2020, № 0660139 від 06.03.2020, №0660247 від 06.03.2020, №0710124 від 11.03.2020, № 0730086 від 13.03.2020 позивач відвантажив відповідачу товар (рибну продукцію та морепродукти) на загальну суму 933 528,78 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату товару в розмірі 840 381,99 грн., і станом на час звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 93 146,79 грн. В процесі розгляду справи відповідачем сплачено основну суму боргу в розмірі 93 146,79 грн., у зв`язку з чим провадження в цій частині позовних вимог закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Проте, у зв`язку з тим, що відповідачем було допущено порушення строків оплати товару позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 50% від несплаченої вартості переданого товару, який становить 46 573,39 грн. на підставі п.4.5. Договору та 3% річних в розмірі 133,97 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та ст. 509 ЦК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Сторони у п. 4.5. Договору передбачили, що у випадку порушення покупцем п.4.3. чинного Договору більше ніж на 25 календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 50% несплаченої вартості переданого покупцеві товару.

Приймаючи до уваги прострочення відповідачем оплати товару по договору понад 25 календарних днів, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 50% несплаченої вартості переданого покупцеві товару, а саме в сумі 46 573,39 грн. Дана вимога позивача узгоджується з умовами Договору та положеннями чинного законодавства України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 133,97 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність їх нарахування, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 133,97 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

З огляду на вищенаведене, позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення штрафу та 3% річних, оскільки заявлений до стягнення основний борг був позивачем погашений у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України та керуючись ст.ст. 526, 546, 548, 549, 610-612, 623-625, 629, 631 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 ГК України, ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 93 146,79 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мостард (61003, м.Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 7, код ЄДРПОУ 38158834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛАГМАН СІФУД (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 6-В, код ЄДРПОУ 39369112) штраф в розмірі 46 573,39 грн., 3% річних в розмірі 133,97 грн., судовий збір в розмірі 702,01 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно зі ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "24" вересня 2020 р.

Суддя Л.В. Шарко