Рішення

від 24.09.2020 по справі 922/914/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/914/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Старченка Сергія Миколайовича, м.Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал 12", м. Харків про стягнення 20 649,84 грн, без участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Старченко Сергій Миколайович (позивач) звернувся до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал 12" (відповідач) заборгованість за заявкою на перевезення вантажу в сумі 20 000,00 грн., 3% річних в сумі 551,95 грн., інфляційні втрати в сумі 97,89 грн. Судовий збір в сумі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов заявки на перевезення вантажу в частині своєчасної оплати за надані позивачем транспортні послуги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлення відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, ухвалу про відкриття провадження у справі від 30.03.2020 не отримав.

При цьому, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про призначене судове засідання. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.03.2020 направлялась відповідачу на адресу зазначену позивачем у позовній заяві: 61064, м.Харків, вул. Бакуніна, буд. 15, яка співпадає з адресою, зазначеною у виписці з ЄДРПОУ, проте ухвала була повернута до суду з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте відзив на позовну заяву у строк встановлений судом або докази погашення заборгованості не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2020 продовжено строк розгляду справи на строк дії карантину. Приймаючи до уваги, що строк дії карантину в Україні було продовжено до 31 жовтня 2020 року, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять докази та документи, необхідні для правильного вирішення спору, з метою уникнення затягування судового процесу, та враховуючи права та інтереси сторін, суд дійшов висновку про розгляд даної справи з винесенням судового рішення.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

09.03.2019 до фізичної особи - підприємця Старченко Сергія Миколайовича (перевізник), який здійснює вантажні перевезення, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал 12" (експедитор) надійшла заявка на транспортування вантажу № 9/03 (а.с. №9).

Відповідно до зазначеної заявки експедитор замовив послуги вантажним транспортом на 12.03.2019 за маршрутом з України м. Суми до Російської федерації м. Лобня, найменування вантажу - дерев`яні заготовки в палетах. Відповідно до заявки вартість фрахту визначена експедитором у розмірі 20 000,00 грн. Умовами заявки визначено, що оплата експедитором має бути здійснена перевізнику в термін до 20 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Як стверджує позивач, 12.03.2019 перевізником виконано заявку та вантаж своєчасно доставлений до отримувача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 0104048 від 12.03.2019 (а.с. №10).

14.03.2019 на адресу відповідача позивачем направлено рахунок-фактуру №38 за надані послуги відповідно до заявки № 9/03 від 09.03.2019 (а.с. №11).

Позивач зареєстрований платником ПДВ, а тому після складання акту наданих послуг та рахунку зареєстрував в єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 38, із якої вбачається, що контрагенту з податковим номером 42615460, що відповідає податковому номеру ТОВ "Глобал 12" надані послуги на загальну суму 20 000,00 грн., в тому числі ПДВ 0%, оскільки постачання послуг відбулось на митній території України за ставкою 0% (а.с. №19).

Як зазначає позивач, 26.03.2019 оригінали документів, а саме заявки, рахунку, міжнародної товарно - транспортної накладної, податкової накладної та акт наданих послуг були направлені позивачем представнику відповідача - Кудрявцеву Анатолію Валерійовичу, які отримано ним 27.03.2019 (а.с. №14).

За таких обставин, позивач вважає, що рахунок за надані послуги мав бути оплачений не пізніше 20-ти банківських днів, а саме 24.04.2019. Проте, відповідач оплату рахунку не здійснив, перестав уникати зустрічі та не відповідав на телефон.

Як стало відомо позивачу, вантаж, який він перевозив відправлявся відповідачем іншому товариству - ТОВ "Старком-С", так як саме цей відправник був зазначений в міжнародній товарно-транспортній накладній. Позивач направляв запит ТОВ "Старком-С" щодо здійсненого перевезення та отримав відповідь, що дійсно автомобілем позивача надавались послуги ТОВ "Старком-С" по зазначеному вище маршруту за замовленням експедитора - ТОВ "Глобал 12", послуги сплачені останньому в повному обсязі. Також, замовником на перевезення надані документи на підтвердження зазначеного, а саме копія договору перевезення із якого вбачається, що ТОВ "Глобал 12" як експедитор взяло на себе зобов`язання перед ТОВ "Старком-С" з приводу перевезення вантажу, і в свою чергу останнім сплачені послуги посереднику ТОВ "Глобал 12" за перевезення вантажу в сумі 20000 грн. Таким чином, ТОВ "Глобал 12", отримавши кошти за перевезення протиправно не перерахувало їх позивачу за надані послуги з перевезення вантажу.

Зазначене вище стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за заявкою на перевезення вантажу в сумі 20 000,00 грн., 3% річних в сумі 551,95 грн., інфляційні втрати в сумі 97,89 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із наданням послуг по перевезенню вантажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналізуючи спірні правовідносини та заявлені позивачем позовні вимоги, суд застосовує до даних правовідносин положення глав 64, 65 ЦК України щодо договорів перевезення вантажів та транспортного експедирування.

До договірних зобов`язань позивача належало зобов`язання здійснити перевезення вантажів автомобільним транспортом у відповідності до транспортного замовленням експедитора (відповідача), а зобов`язанням відповідача в свою чергу було здійснення усіх розрахунків з перевізником у повному обсязі та у строки, передбачені умовами заявки.

Тобто, за своїм змістом укладений між сторонами договір відповідає ознакам договору перевезення. При цьому, погоджені сторонами інші умови договору, надали йому ознак договору транспортного експедирування.

Та обставина, що укладений між сторонами договір має ознаки різних господарських угод, не позбавляє його юридичної сили, оскільки за приписами статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Так, за умовами заявки на транспортування вантажу №9/03 від 09.03.2019, яка містить всі істотні умови, необхідні для чинності договору, позивач взяв на себе зобов`язання здійснити транспортне замовлення відповідача на перевезення дерев`яних заготівок на палетах, а відповідач - оплатити перевізнику надані транспортні послуги. В заявці на перевезення зазначено дату та час завантаження, номер автомобіля, водія, маршрут перевезення, місце навантаження вантажу, місце розвантаження вантажу, місце розмитнення, рід вантажу, його кількість, масу брутто, строк доставки вантажу, фрахтову суму за замовленням, форму оплати, строк оплати.

Міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 0104048 від 12.03.2019 підтверджується факт доставки позивачем вантажоодержувачу вантажу згідно вищевказаної транспортної заявки і зазначена товарно-транспортна накладна містить відмітки вантажоодержувача про отримання вантажу.

Також, позивачем складено акт здачі-приймання наданих послуг №38 від 14.03.2019 та виставлено відповідачу рахунок на оплату послуг.

Як стверджує позивач, ним 26.03.2019 на адресу відповідача були направлені товарно-транспортна накладна, акт надання послуг, рахунок на оплату послуг автоперевезення. Зазначені документи були отримані відповідачем 27.03.2019, проте не підписані та не оплачені (а.с. 14).

Відповідно до статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно зі статтею 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 916 ЦК України).

Відповідно до п. 3.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, з подальшими змінами і доповненнями договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).

Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів (п. 3.2. Правил).

За положеннями п. 14.1. Правил форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів.

Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних (п.14.4.Правил).

Із матеріалів справи вбачається, що строк оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу за товарно-транспортною накладною на підставі вищенаведеної заявки визначено - до 20 банківських днів з дати отримання оригіналів документів, тобто кінцевим строком оплати є 24.04.2019. Проте, відповідач свої зобов`язання у встановлений строк не виконав, оплату за надані послуги позивачу не здійснив.

При цьому суд зауважує, що в матеріалах справи містяться докази відправки відповідачем вантажу, який перевозив позивач ТОВ "Старком-С", і останній був зазначений в міжнародній товарно-транспортній накладній. Автомобілем позивача надавались послуги ТОВ "Старком-С" по зазначеному вище маршруту за замовленням експедитора ТОВ "Глобал 12", і послуги останньому сплачені в повному обсязі в сумі 20 000,00 грн. На підтвердження вищезазначеного, позивачем надані до матеріалів справи копія договору №11/03 надання транспортно-експедиційних послуг від 11.03.2013, укладеного між ТОВ "Глобал 12" (експедитор) та ТОВ "Старком-С" (клієнт), копію транспортної заявки №12/03 від 11.03.2019, копію рахунку-фактури №15/03/2019 від 14.03.2019, копію акту надання послуг №15/03/2019 від 14.03.2019, копію платіжного доручення № 400 від 07.05.2019, яким ТОВ "Старком-С" сплачені послуги посереднику ТОВ "Глобал 12" за транспортні перевезення в сумі 20 000,00 грн.

Враховуючи те, що ТОВ "Глобал 12" не перерахувало на рахунок позивача грошові кошти за транспортне перевезення вантажу, у нього наявна заборгованість у розмірі 20 000,00 грн., а тому вимога позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу є цілком обґрунтованою.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із аналізу вищезазначеної норми вбачається, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 551,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 97,89 грн. за період 24.04.2019 по 24.03.2020.

Перевіривши правильність їх нарахування, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 551,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 97,89 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

Щодо судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат у сумі 6000,00 грн. представник позивача надав: копію договору про надання правничої допомоги в господарській справі від 12.03.2020, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням "Веріта Груп" в особі керуючого партнера адвоката Молібог Юлією Миколаєвною, копію ордеру серія ВМ №1004770, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію рахунку на оплату № 6 від 12.03.2020, копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 24.03.2020, копію платіжного доручення №606 від 24.03.2020 про сплату позивачем на користь адвоката 6000,00 грн.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 24.03.2020 вартість наданих адвокатом послуг склала 6000,00 грн., з яких:

- 4000,00 грн - складання (підготування) позову

- 2000,00 грн - копіювання та завіряння документів для подання в суд.

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвокатом відповідача з захисту прав останнього, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн., які підлягають стягненню з позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Старченка Сергія Миколайовича задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал 12" (61064, м. Харків, вул. Бакуніна, буд. 15, код ЄДРПОУ 42615460, р/р НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Фізичної особи-підприємця Старченка Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ІНП НОМЕР_2 , п/р НОМЕР_3 в СФ ПАТ КБ "ПриватБанк") заборгованість за заявкою на перевезення вантажу в сумі 20000,00 грн., 3% річних в сумі 551,95 грн., інфляційні втрати в сумі 97,89 грн., судовий збір в сумі 2102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "24" вересня 2020 р.

Суддя Л.В. Шарко