Рішення

від 15.09.2020 по справі 922/881/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/881/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Сервіс ЛТД", м.Харків, про стягнення 2771942,58 грн, за участю представників:

позивача - Коваль Г.Ю. (довіреність № 08-21/4452/2-19 від 27.12.2019);

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада, м.Харків, 24.03.2020 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Сервіс ЛТД", м.Харків, про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2018 по 31.12.2019 у розмірі орендної плати в сумі 2771942,58 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2020 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі 922/881/20 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

Підготовче засідання у справі неодноразово відкладалося за клопотаннями як позивача так і відповідача у зв`язку із запровадженням на території України карантину та фактичним припиненням діяльності підприємством відповідача, переходом на дистанційну роботу та відсутністю в його штаті юриста.

Водночас, у своїх клопотаннях відповідач зазначив, що він обов`язково прийматиме участь у розгляді справи із залученням адвоката чи юриста для надання правової допомоги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2020, занесеною до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження у справі було продовжено на 30 днів - до 25.06.2020.

Ухвалою господарського суду від 01.09.2020, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/881/20 закрито; розгляд справи по суті призначено на 15.09.2020 о 14:10 год.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.09.2020, представниця позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився; про причину неявки суд не повідомив.

Доказів отримання відповідачем копії ухвали-повідомлення від 01.09.2020 про призначення розгляду справи по суті на 15.09.2020 на час даного судового засідання до суду не надійшло.

Як вбачається з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта", поштове відправлення №6102253067240, яким було відправлено на адресу відповідача копію ухвали-повідомлення від 01.09.2020, не було вручено адресатові під час доставки з "інших причин".

При цьому, ухвала-повідомлення суду від 15.08.2019 була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже, відповідач не був обмежений у доступі до інформації про дату і час проведення судового засідання.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, якою було встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, була отримана відповідачем 02.04.2020. Проте, відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав та в межах підготовчого провадження у справі, яке тривало п`ять місяців, не звертався до суду з клопотанням про продовження встановленого судом строку для подання відзиву. Отже, відповідач не скористався наданим йому правом на викладення своєї позиції щодо заявлених позовних вимог у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи, що визначені статтею 202 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи по суті за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представниці позивача, суд встановив наступне.

Харківською міською радою, відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, було здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Зокрема, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 25.02.2020 здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по вул. Свистуна, 12-А у м. Харкові, розробленого ТОВ "Інститут планування територій", та витягу з Державного земельного кадастру від 20.01.2020 № НВ-0004418342020.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004418342020, площа вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:13:005:0032 складає 0,3363 га.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,3363 га (кадастровий номер 6310138500:13:005:0032) по вул. Свистуна, 12-А у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі, право власності на які зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Сервіс ЛТД", та тимчасова споруда (кіоск).

Вказана земельна ділянка використовується ТОВ "Прайм Сервіс ЛТД" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, а також для розміщення тимчасової споруди.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Свистуна, 12-А у м. Харкові від 25.02.2020.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.02.2020 № 201683253, право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1", загальною площею 113,6 кв.м, літ. "Б-1", загальною площею 103,8 кв.м по вул. Свистуна, 12-А у м. Харкові з 13.04.2016 зареєстроване за відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу від 13.04.2016 № 592.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.02.2020 № 201682634, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6310138500:13:005:0032, площею 0,3363 га з 26.06.2018 зареєстроване за Харківською міською радою.

Крім того, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004418342020, земельна ділянка площею 0,3363 га з кадастровим номером 6310138500:13:005:0032 по вул. Свистуна, 12-А у м. Харкові знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування стаціонарної АЗК з магазином. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 15.06.2018.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку (у період з 01.07.2018 по 31.12.2019) по вул. Свистуна, 12-А у м. Харкові, з урахуванням приписів ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, вбачається, що земельна ділянка площею 0,3363 га з кадастровим номером 6310138500:13:005:0032 по вул. Свистуна, 12-А у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004418342020.

Тобто ТОВ "Прайм Сервіс ЛТД", набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку у період з 01.07.2018 по 31.12.2019 не оформило речового права на вказану земельну ділянку.

Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13 була затверджена Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, яка застосовується з 01.01.2014 і по теперішній час. Базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова становить 291,18 грн.

Згідно з листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 № 22-28-0.22-125/2-19, нормативну грошову оцінку земель міста Харкова станом на 01.01.2019 необхідно індексувати на коефіцієнт 1.8920602, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06, 2017 рік- 1,0 та 2018 рік - 1,0.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489 від 25.11.2016 затверджено новий Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777, який застосовується з 01.01.2017.

Відповідно до цього Порядку, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306 (додаток 1 Порядку).

Відповідно до розрахунку, ТОВ "Прайм Сервіс ЛТД" зберегло кошти за користування спірною земельною ділянкою у період з 01.07.2018 по 31.12.2018 в сумі 923980,86 грн та у період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в сумі 1847961,72 грн.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "Прайм Сервіс ЛТД" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Свистуна, 12-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:13:005:0032) від 05.12.2018 № 1129/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ТУ Держгеокадастру у Харківській області.

Таким чином, ТОВ "Прайм Сервіс ЛТД" у період з 01.07.2018 по 31.12.2019 не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул. Свистуна, 12-А у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати в сумі 2771942,58грн.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності, обґрунтовуючи позовні вимоги наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтями 142 Конституції України та ст.ст.16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з приписами ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада м.Харкова як власник спірної ділянки делегує ХМР повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Відповідно до п.19 ч.1 ст.64 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідач здійснює свою господарську діяльність на території, яка належить Харківській міській раді.

У спірний період договору оренди між сторонами укладено не було, як наслідок, оренда плата не сплачується.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю та належить територіальній громаді м.Харкова, представницьким органам якої є Харківська міська рада, доказів протилежного до суду не надано.

Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Харківська міська рада, відповідно до вимог п.п. 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та ч. 1 ст.122 Земельного кодексу України, є органом, який діє від імені територіальної громади, здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, Харківською міською радою здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

В пункті п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6, зокрема, зазначено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень".

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

У п.65 постанови від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Верховний Суд у Постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, застосувавши положення ч. 2 ст. 20 і ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", зазначив, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються ж витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав, за користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти.

Згідно з п. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З аналізу змісту норм ст.ст.1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст. 174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень представників сторін вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По-перше, судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою за адресою: вул. Свистуна, 12-А у м.Харкові загальною площею 0,3363 га (кадастровий номер 6310138500:13:005:0032).

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно з ст.206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, здійснюється за плату, що має вноситися на користь ХМР на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю, тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок Харківської міської ради, оскільки власником спірної земельної ділянки у м.Харкові є територіальна громада м.Харкова в особі Харківської міської ради.

Згідно зі ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м.Харкова в особі Харківської міської ради.

Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 23.05.2018 року по справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17.

З огляду на вищевикладене, позовні Харківської міської ради про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за спірний період суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах Закону.

Право користування (оренди) чи інші речові права відповідача на земельну ділянку по вул.Свистуна, 12-А у м.Харкові загальною площею 0,3363 га (кадастровий номер 6310138500:13:005:0032), на якій розташована нежитлова будівля, що належить відповідачу, у спірний період не зареєстровані за відповідачем.

Тобто, у відповідності до положень п."а" ч. 2 ст. 83 ЗК України, земельна ділянка по вул.Свистуна, 12-А у м.Харкові у спірний період належала територіальній громаді м.Харкова на праві комунальної власності. Проте, перебуває ця земельна ділянка, як свідчать матеріали справи та вбачається з пояснень позивача, у фактичному володінні і користуванні відповідача.

Згідно з наявними у справі розрахунками розмір орендної плати, нарахованої за володіння і користування ТОВ "Прайм Сервіс ЛТД" цією земельною ділянкою в спірний період і збереженої (заощадженої) у себе відповідачем становить 2771942,58грн.

Правові підстави для звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати орендної плати і збереження (заощадження) її відповідачем у спірний період відсутні.

Такі обставини свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна збереженого (заощадженого) відповідачем без достатніх правових підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічним чином встановлено перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди, унормовують положення статті 377 ЦК України.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про оренду землі", до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права користування на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном. Цього обов`язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберігає у себе майно - кошти за оренду землі. Вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі статей 1212-1214 ЦК України.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок у себе за рахунок іншої особи (потерпілого власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігав у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст.1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством України, зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Відсутність укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "Прайм сервіс ЛТД" у спірний період договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов`язання.

Відсутність неправомірних дій (бездіяльності) відповідача означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме, в результаті укладення договору купівлі-продажу будівлі, що зареєстровано належним чином в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, посвідчення цього договору в нотаріальному порядку, його державної реєстрації.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі на даний час в Україні також не вважається правопорушенням. Так, частина третя статті 125 ЗК України в редакції від 25.10.2001 року, котра раніше забороняла "приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації" була виключена Законом України від 05.03.2009 № 1066-VI. Жодних інших норм, котрі б містили заборону такого володіння і використання чинне законодавство не містить.

Не є правопорушенням також і дії/бездіяльність відповідача, що безпосередньо стосуються порядку укладення договору оренди землі. Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов`язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований. Більш того, згідно з існуючим і станом на даний час порядком укладення договорів оренди земельних ділянок немає не тільки такого обов`язку, немає навіть і такої можливості. Моменту укладення договору оренди передують різного роду організаційні, правові, технічні та інші заходи, здійснення яких знаходиться поза межами волі й контролю потенційного орендаря. Їх невиконання (неналежне чи несвоєчасне виконання) не може бути поставлене в провину відповідачеві.

Не може бути поставлене відповідачеві в провину і невиконання (несвоєчасне виконання) ним приписів ч. 2 ст. 123 ЗК України (особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації). Ця норма не містить визначення строку, в який ці дії мають бути вчинені. Тобто, строк виконання цього зобов`язання не встановлений. Як свідчать матеріали справи позивач вимог в порядку ст. 530 ЦК України про виконання цього обов`язку відповідачеві не пред`являв, у інший спосіб строк виконання цього обов`язку не встановлював. Тобто, бездіяльність у вигляді не звернення з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки також не може бути визнана деліктом (навіть у разі її наявності, що в цьому випадку матеріалами справи не доведено), а отже не може бути підставою виникнення деліктних зобов`язань.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема, ст.ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст. 216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд окремо зауважує про неможливість застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди - ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин можна дійти до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст.1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм, вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч. 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

Згідно з розрахунками, наданими позивачем, розмір орендної плати (вартість майна, безпідставно збереженого відповідачем) у спірний період становить 2771942,58 грн.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою КМУ від 19.04.1993 № 284 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він розрахований на застосування лише у деліктних правовідносинах, та інших вичерпно визначених в його пункті 1 випадках (вилучення (викупу) та тимчасове зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів, у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок).

У п. 33 та п. 35 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2020 року по справі № 922/2843/19 зазначено, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (п. 33), нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17) (п.35).

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка є сформованою, оскільки має кадастровий номер, площу, адресу, нормативно грошова оцінка земельної ділянки покладена в основу розрахунку ціни позову, що підтверджується матеріалами справи.

Судом перевірено розрахунок позивача, встановлено його арифметичну вірність та відповідність вимогам законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Сервіс ЛТД" (вул. Академіка Проскури, 1, офіс 110, м. Харків, 61070; код ЄДРПОУ: 39659267) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003; код ЄДРПОУ: 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (ІВАN) UА958999980314080611000020002, МФО: 899998, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК м. Харкова) - безпідставно збережені за період з 01.07.2018 по 31.12.2019 кошти у розмірі орендної плати у сумі 2771942,58 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Сервіс ЛТД" (вул. Академіка Проскури, 1, офіс 110, м. Харків, 61070; код ЄДРПОУ: 39659267) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003; код ЄДРПОУ: 04059243; за реквізитами: реєстраційний рахунок UА908201720344280001000032986, банк отримувача - Державна казначейська служба України м.Київ, МФО банку: 820172) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 41579,14 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "24" вересня 2020 р.

Суддя Н.М. Кухар