Рішення

від 14.09.2020 по справі 640/1843/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м. Київ № 640/1843/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача - Григор`євої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Експографіка доГоловного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Експографіка (далі-позивач/ ТОВ Експографіка ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі- відповідач/ ГУ Держпраці у Київській обл.), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 24.12.2019 №КВ1952/1520/АВ/ТД/ФС-704.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю накладання на позивача штрафу з огляду на порушення з боку відповідача порядку проведення інспекційного відвідування та хибність висновків, викладених в акті перевірки, оскільки факту допущення позивачем до роботи фізичних осіб без належного оформлення трудових відносин не було.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваної постанови, прийнятої у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими порушеннями вимог законодавства про працю та зайнятість населення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу №5990 від 21.11.2019 року та направлення №1952 від 21.11.2019 року про проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору суб`єктом господарювання ТОВ Експографіка , інспекторами праці було здійснено виїзд для проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності позивачем.

27 листопада 2019 року Головним управлінням Держапраці у Київській області складено вимогу про надання документів №1952, якою зобов`язано керівника ТОВ Експографіка у строк до 10 год. 00 хв. 03.12.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

За результатами інспекційного відвідування, посадовими особами ГУ Держапраці у Київській області складено акт інспекційного відвідування від 06 грудня 2019 року №КВ 1952/1520/АВ, яким встановлено порушення ТОВ Експографіка :

- ч.1 ст. 21, ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, а саме: ТОВ Експографіка допущено до роботи громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин відповідно діючого законодавства України.

Листом від 16.12.2019 №43/2/19/21635 ГУ Держпраці у Київській області повідомило ТОВ Експографіка про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на ТОВ Експографіка .

24 грудня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу №КВ1952/1520/АВ/ТД/ФС-704, якою, відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України Про зайнятість населення , частини третьої статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України накладено на товариство з обмеженою відповідальністю Експографіка штраф у розмірі 250380,00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо підстав та порядку проведення інспекційного відвідування посадовими особами відповідача.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено частиною першою статті 6 Закону № 877-V.

Суд зауважує, що у Законі № 877-V дійсно відсутня така підстава для проведення позапланового заходу, як результат аналізу інформації, отриманої з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

Однак, суд звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 6 Закону № 877-V проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Отже наведено норма права містить у своїй побудові виключення із загального правила.

Суд повторює, що за правилами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.

Аналіз наведеної норми права дає підстави стверджувати, що у разі проведення позапланового заходу органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, інші підстави для його проведення можуть бути визначені відповідним законом, який регулює цю сферу. І таким нормативно-правовим актом, у даному випадку, є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823, підпунктом 1 та 2 пункту 5 якого визначено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Згідно наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 21.11.2019 №5990 проведення інспекційного відвідування щодо дотримання законодвства про працю, не оформлення трудових відносин у ТОВ Експографіка призначено на підставі звернення ОСОБА_3 від 13.11.2019 №К-5702.

За приписами пункту 8 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Згідно з пунктом 9 Порядку №823 тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

Пунктом 13 Порядку №823 визначено, що під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право:

1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;

2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування;

3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:

відсутності службового посвідчення;

коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування;

4) вимагати припинення інспекційного відвідування у разі перевищення визначеного пунктом 9 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу;

5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта інспекційного відвідування;

6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед поданням акта інспекційного відвідування для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою;

7) перед підписанням акта інспекційного відвідування бути поінформованим про свої права та обов`язки;

8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства;

9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об`єкта відвідування;

10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці;

11) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань;

12) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

13) оскаржувати відповідно до пункту 26 цього Порядку припис та/або вимогу інспектора праці.

У відповідності до пункту 14 Порядку №823 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

З аналізу викладених вище вимог законодавства про працю, вбачається, що інспектори праці під час здійснення інспекційного відвідування зобов`язані пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення та надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування.

З вищевикладеного вбачається, наведеним вище порядком не передбачено надання інспекторами праці документів, зазначених у направленні, зокрема, наказу про проведення перевірки та звернення, що стало підставою для інспекційного відвідування.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що інспектування позивача проведено з дотриманням норм Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823.

Щодо виявлених в ході інспекційного відвідування порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 16, 17, 18 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пункту 24 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Крім того, частиною першою статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України).

Частиною четвертою статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2 - 7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення , визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

З аналізу норм законодавства вбачається, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Як зазначено в акті перевірки та в оскаржуваній постанові, позивачем, у порушення частини першої статті 21, частин першої та третьої статті 24 КЗпП України допущено до роботи громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин відповідно до діючого законодавства України.

Так, за приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу наведених норм, суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.

Суд наголошує, відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

За приписами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Судом встановлено, між товариством з обмеженою відповідальністю Експографіка , в особі директора Очканова О.А. (замовник), з однієї сторони і фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , (винонавець), був укладений договір від 07 листопада 2019 року №19/11, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи).

Відповідно до пунктів 1.2-1.5 договору, виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку й сам організовує процес надання послуг (виконання робіт); виконавець вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців виконавець оплачує за власний рахунок, згідно з домовленістю з даними особами; факт надання відповідних послуг (робіт) з боку виконавця засвідчується актами прийому наданих послуг (виконаних робіт). Акт прийому наданих послуг (виконаних робіт) підписується сторонами після надання послуг (виконання робіт) та є невід`ємною частиною даного договору.

Строк надання послуг - до 31.01.2020 року (пункт 1.7 Договору).

Відповідно до пункту 2 на умовах даного Договору виконавець зобов`язується надати послуги постепечатної обробки готової продукції для надання їй завершеного і лаконічного вигляду. Загальний обсяг послуг визначається сукупністю замовлень в межах дії цього Договору. Забезпечити високу якість надаваним послугам. Нести повну відповідальність за дотримання правил використання спеціалізованої техніки та техніки безпеки роботи із верстатами, піклуватися про технічний стан техніки та проводити її періодичний технічний огляд. Забезпечувати наявність витратних матеріалів для експлуатації наданих в використання виробничих засобів.

З наведеного вбачається, що між позивачем та ОСОБА_1 укладений саме цивільно-правовий договір, який має самостійний предмет договору, строки надання послуг, а його укладання залежало виключно від волевиявлення обох сторін.

Також факт надання фізичною особою ( ОСОБА_1 )послуг позивачу саме на підставі цивільно-правової угоди підтверджується замовленнями до цивільно-правового договору від 19.11.2019 №19/11актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.2020 №б/н, платіжними дорученнями, з огляду на що вбачається, що позивач виплачував виконавцю послуг не заробітну плату, а саме винагороду згідно умов договорів.

Як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем, за вказаним договором позивачем сплачені єдиний соціальний внесок, податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, на підтвердження чого позивачем надані копії відповідних платіжних доручень.

Окремо суд зазначає, що укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, а інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Також вищезазначені обставини підтверджуються показами ОСОБА_1 , якого було допитано в судовому засіданні в якості свідка.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 у справі №806/2064/18 .

З урахуванням викладеного, суд вважає помилковим висновки відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 за цивільно-правовими договорами по суті виконував трудові функції, оскільки цивільно-правові договори не містять тих умов, які повинні бути у трудовому договорі.

Щодо ОСОБА_2 , з матеріалів справи вбачається, що наказом (розпорядженням) №19/11/12-1 від 12 листопада 2019 року ОСОБА_2 прийнято на роботу з 13 листопада 2019 року у виробничий відділ на посаду оператора друкарського устаткування.

Проте, як зазначає позивач, повідомлення про прийняття на роботу вказаного працівника направлено до контролюючого органу 17.01.2020 на виконання припису про усунення виявлених недоліків від 06.12.2019.

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17 червня 2015 року № 413 визначено, що повідомлення підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів, зокрема, засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису.

Суд зауважує, що оскільки фактичний допуск працівника до роботи здійснено на підставі наказу про прийняття на роботу, несвоєчасне подання повідомлення про прийняття на роботу не свідчить про те, що фактичний допуск до роботи здійснено без оформлення трудового договору.

Також вищезазначені обставини підтверджуються показами ОСОБА_2 , якого було допитано в судовому засіданні в якості свідка.

Щодо посилань відповідача на письмові пояснення фізичних осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які ідентифіковані відповідачем, як працівники позивача, суд зазначає наступне.

Підпунктом 3 п.11 Порядку №823 визначено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право: наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення .

Водночас, Порядком №823 або будь-яким іншим нормативним документом з питань праці не визначено правового статусу таких пояснень, процедури їх відібрання, в процесі якої відповідним чином здійснюється встановлення особи, яка надає пояснення та здійснюється попередження такої особи за юридичну відповідальність у випадку подання недостовірних пояснень.

В той же час, пояснення не містять в собі ідентифікації особи за серією і номером паспорта або РНОКПП, що позбавляє суд процесуальної можливості чітко та однозначно ідентифікувати осіб, які складали пояснення з метою допиту їх в якості свідків.

За таких обставин суд відхиляє надані відповідачем пояснення, як належні докази повідомлених в них обставин.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини, що встановлені та підтверджені відповідними доказами, судом встановлено, що відповідачем не доведено правомірність спірного рішення, оскільки перебування вказаних вище фізичних осіб у трудових відносинах з ТОВ Експографіка без належного оформлення жодним чином не доведено.

Отже, вказані вище обставини в сукупності свідчать про протиправність постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.12.2019 №КВ1952/1520/АВ/ТД/ФС-704, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОГРАФІКА" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області (вул. Вавілових, 10,Київ 60,04060, код ЄДРПОУ39794214) №КВ1952/АВ/ТД/ФС-704 від 24.12.2019р.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 3755,55грн. відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОГРАФІКА" (вул. Інженерна, 1А,,Київ 13,01013, код ЄДРПОУ40410975) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (вул. Вавілових, 10,Київ 60,04060, код ЄДРПОУ39794214)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 24.09.2020.

Суддя С.К. Каракашьян