Постанова

від 24.09.2020 по справі 520/9817/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 р.Справа № 520/9817/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 06.08.20 року по справі № 520/9817/2020

за позовом ОСОБА_1

до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, в якому просила суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №62346944, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем;

- стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження №62346944 є протиправною, оскільки, відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Також згідно частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Таким чином, у даному випадку, відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення з фізичної особи, місце проживання та місце роботи якої, є місто Харків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Клименка Романа Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича надійшов виконавчий документ, який в повному обсязі відповідає ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , містить всі необхідні відомості, строк пред`явлення такого виконавчого документу до виконання не пропущено, а сам виконавчий документ пред`явлено до виконання за адресою місця проживання боржника, вказаною у виконавчому документі, а тому у приватного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого напису № 12523 від 15.05.2020, що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. стягувачу без прийняття його до виконання.

Відповідач звертає увагу, що місце реєстрації не є підтвердженням того, що особа проживає за даною адресою, а отже, адреса: АДРЕСА_1 не є підтвердження того, що ОСОБА_1 проживала на день відкриття виконавчого провадження саме в Харківській обл., адже норми законодавства вказують на те, що громадяни України мають право вільно пересуватися по території України та вільного вибору місця проживання без офіційної реєстрації.

На думку відповідача, що на час вирішення даного судового спору виконавчий напис від № 12523 від 15.05.2020 є чинним, що позивачем не оскаржується, а тому у приватного виконавця не було жодних підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідач зазначає, що приватний виконавець не вправі давати правову оцінку діям приватного нотаріуса при вчиненні виконавчого напису і правомірності таких дій не була предметом судового розгляду у рамках даної адміністративної справи.

Відповідач вважає, що приватним виконавцем не порушено вимог законодавства, так як він керувався інформацією, яка міститься у відповідному виконавчому документі.

Таким чином, відповідач вважає свої дії під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження - правомірними та такими, що відповідають законним вимогам.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серія НОМЕР_2 виданого Косівським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 27.07.2010 року.

Згідно інформації Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича перебуває виконавче провадження №62346944 у відношенні боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказане виконавче провадження відкрито на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. за №12523 від 15.05.2020 виданого про стягнення з боржника, ОСОБА_1 , коштів у розмірі 43384,03 грн.

15.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Р.В. у межах виконавчого провадження №62346944 прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження та накладено арешт на кошти боржника.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови від 15.06.2020 ВП №62346944 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а тому, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України Про виконавче провадження та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження , приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Вищевказана норма Закону України Про виконавче провадження є диспозитивною, згідно з якою у стягувача є право вибору пред`явлення виконавчого документу або ж за місцем реєстрації, або ж за місцем проживання боржника.

Частиною 1 статті 24 вказаного Закону визначено, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України Про виконавче провадження (ч. 1 ст. 27 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ).

Аналізуючи наведене, колегія зазначає, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал 15 червня 2020 року звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича із заявою №б/н від 22 травня 2020 року про примусове виконання рішення в якій просили відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 12523 від 15.05.2020 виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 43 384,03 гривень.

Виконавчим документом - виконавчим написом № 12523 від 15.05.2020, що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. встановлено:

- місце реєстрації боржника - АДРЕСА_2 ;

- місце проживання Боржника - АДРЕСА_3 .

Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника, ОСОБА_1 , знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що приватний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження здійснює перевірку відповідності виконавчого документа вимогам ст. 4 Закону України Про виконавче провадження щодо його оформлення, проте не здійснює перевірку змісту такого виконавчого документа.

Слід звернути увагу, що зазначення у виконавчому написі № 12523 від 15.05.2020 виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., серед іншого, місце проживання чи перебування фізичної особи - боржника відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження є обов`язковою вимогою до виконавчого документа.

За змістом ст.сг. 24, 26 Закону України Про виконавче провадження , якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно па яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Колегія суддів вважає, оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича надійшов виконавчий документ - виконавчий напис №12523 від 15.05.2020, що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Місце проживання житло, розташоване на території адміністративно- територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

А тому, місце реєстрації не є підтвердженням того, що особа проживає за даною адресою, а отже, адреса яка зазначена саме в паспорті: АДРЕСА_2 не є підтвердження того, що ОСОБА_1 проживала на день відкриття виконавчого провадження саме в Харківській обл., адже норми законодавства вказують на те, що громадяни України мають право вільно пересуватися по території України та вільного вибору місця проживання без офіційної реєстрації.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження у взаємозв`язку з ч. 3 ст. 26 того ж Закону, щодо відомостей про місце проживания , місце перебування чи місцезнаходження особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживания адже, в Законі України Про виконавче провадження застосовуються всі три окремих поняття.

Законом України Про виконавче провадження , Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (зі змінами), чи будь-яким іншим нормативно- нравовим актом, не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

Отже, враховуючи, що виконавець не має обов`язку перевірити місцезнаходження боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі, колегія суддів вважає, що у приватного виконавця Клименка Романа Васильовича не було підстав вважати, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання та повертати його стягувачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова приватного виконавця від 15.06.2020 року ВП №62346944 про відкриття виконавчого провадження прийнята з дотриманням норм Закону України Про виконавче провадження .

Враховуючи викладене, колегія суддів дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені нормативно правові акти, дійшла висновку, що у спірних правовідносинах приватний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.

Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив передчасні висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року по справі № 520/9817/2020, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року по справі № 520/9817/2020 скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 24.09.2020 року