Постанова

від 17.09.2020 по справі 520/12421/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 р. Справа № 520/12421/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Макаренко Я.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 28.01.20 року у справі № 520/12421/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ЗЕРНОГРАД"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Зерноград" (далі - позивач, ТОВ "АПК Зерноград") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001561411 від 27.08.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 задоволено адміністративний позов ТОВ "АПК Зерноград".

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001561411 від 27.08.2019 (форма «Р» ) про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АПК Зерноград" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 230416, 25 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями у розмірі 184333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 46083, 25 грн.

Стягнуто на користь ТОВ "АПК Зерноград" сплачену суму судового збору в розмірі 3457,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "АПК Зерноград" відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить доводи, аналогічні викладеним у акті перевірки, рішенні Державної податкової служби України про результати розгляду скарги та відзиві на адміністративний позов. Посилається на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.200.1, 200.2, 200.4 ст.200, п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій із ТОВ «Аріант Інвест Компані» .

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «АПК Зерноград» зареєстровано у встановленому законом порядку та знаходиться на податковому обліку в контролюючих органах та є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) (т.1 а.с.89).

Основним видом діяльності ТОВ «АПК Зерноград» за КВЕД є 46.21 "Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин" (т.1 а.с.71).

Податковим органом на підставі наказу Головного управління ДФС від 17.07.2019 № 5034 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "АПК Зерноград" (код ЄДРПОУ 34468954) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з ТОВ «Аріант Інвест Компані» (код ЄДРПОУ 41706059) за вересень 2018 року, що відображено у податковій декларації з ПДВ за вересень 2018 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 2623/20-40-14-11-10/34468954 від 01.08.2019 з додатками (т.1 а.с.52-70, 71-73).

Згідно висновків акту перевірки, встановлено наступні порушення ТОВ «АПК Зерноград» :

- п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.200.1, 200.2, 200.4 ст.200, п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 184333,00 грн., у тому числі за вересень 2018 року у сумі 184333,00 грн. (т.1 а.с.52-70).

На підставі висновків проведеної перевірки 27.08.2019 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001561411, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 230416,25 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 184333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 46083,25 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "АПК Зерноград" 03.09.2019 було подано скаргу до Державної податкової служби України.

23.09.2019 ТОВ "АПК Зерноград" отримано рішення Державної податкової служби України від 20.09.2019 № 2654/6/99-99-08-05-01 про продовження строку розгляду скарги до 08.11.2019 (т.1 а.с.74).

11.11.2019 ТОВ "АПК Зерноград" отримано рішення Державної податкової служби України від 07.11.2019 № 8636/6/99-00-08-05-01, яким податкове повідомлення-рішення № 00001561411 від 27.08.2019 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с.76-82).

Не погоджуючись із цим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "АПК Зерноград" звернулося до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Вказав, що надані позивачем первинні документи по взаємовідносинах із контрагентами підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, а також спростовують висновки акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Підставою для винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 28.10.2019 №00000960502 та №00000970502, є висновки перевірки стосовно порушення ТОВ «АПК Зерноград» п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.2, 200.4 ст.200, п.п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 184333,00 грн., у тому числі за вересень 2018 року у сумі 184333,00 грн.

Висновки податкового органу про порушення грунтуються на тому, що контрагент позивача ТОВ «Аріант Інвест Компані» здійснював господарські операції, які не мають реального характеру, а надані до перевірки первинні документи містять недоліки та не відображають у повному обсязі зміст господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Особливості правового регулювання оподаткування податком на додану вартість встановлено положеннями ст.ст.180-211 розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно із п.198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, в тому числі, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З аналізу змісту вказаних норм слідує, що право платника податків на включення сум до податкових зобов`язань з податку на прибуток та до податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти як придбання або продаж цим платником податків товарів, основних фондів, отримання або надання послуг чи робіт, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; так і підтвердження обліковими, розрахунковими документами цих господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку відповідних сум.

Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Проте, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню показників податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Зокрема, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

З аналізу змісту ст.ст.61, 62, 71-74 ПК України вбачається, що інформація, зібрана відповідно до вимог цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Разом з тим, висновки, викладені в акті перевірки або звірки щодо встановлених платником податків порушень, в свою чергу, не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

З огляду на зазначене, висновки, викладені в акті перевірки або довідках про проведення звірки, зокрема, щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, необхідно оцінювати із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом.

Як свідчать матеріали справи, 02.07.2018 між ТОВ «Аріант Інвест Компані» (Виконавець) та ТОВ «АПК Зерноград» (Замовник) укладено Договір № 02/07-1 про надання послуг, предметом якого надання Виконавцем за дорученням Замовника послуг з пошуку постачальників зернових культур (т.1 а.с.90-91).

Відповідно до п.1.2 Договору вартість послуг за даною угодою складає 3 % від загальної вартості поставлених Замовнику об`ємів пшениці, третикале (без ПДВ), які визначаються за звітом до акту виконаних послуг. При необхідності отримання додаткових послуг до цього договору, Сторони укладають додаткову угоду, яка буде невід`ємною частиною цього договору, з чітким визначенням термінів, умов і вимог до послуг, що виконуються.

Згідно із п. 2.2 Договору Замовник відповідно до цього Договору зобов`язується після закінчення виконання робіт виплатити винагороду, згідно з актом виконаних послуг.

Відповідно до п.4.1 Договору заявка на надання послуг приймається Виконавцем в усній або письмовій формі завчасно, в строк не менше доби до передбачуваного виконання послуг.

Згідно із п.4.2 Договору остаточний розрахунок по наданих послугах здійснюється згідно з актами виконаних послуг.

На підтвердження виконання умов цього Договору позивачем надано до суду копії наступних документів: актів виконаних послуг, звітів до актів виконаних послуг, протоколів узгодження договірної ціни, платіжних доручень, банківських виписок, заяви про необхідний обсяг зернових культур на період липень-вересень 2018 року, виписаних ТОВ «Аріант Інвест Компані» податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.92-118).

Також, на підтвердження виконання умов зазначеного Договору про надання послуг від 02.07.2018 ТОВ «АПК Зерноград» надано до суду копії договорів купівлі-продажу та постачання зернових культур, укладених зі знайденими ТОВ «Аріант Інвест Компані» контрагентами-постачальниками, та документів, складених під час здійснення таких господарських операцій: видаткові накладні, рахунки на оплату, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, складені та зареєстровані продавцями/постачальниками податкові накладні.

Зокрема, позивачем надано договори та первинні документи, укладені з наступними контрагентами-постачальниками:

- Договір купівлі-продажу №24/07-1 від 24.07.2018, укладений між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та СФГ «Дружба» (продавець) (т.1 а.с.119-130);

- Договір купівлі-продажу №11/07-1 від 11.07.2018, укладений між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Елітне» Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України» (продавець) (т.1 а.с.131-178);

- Договори поставки №2/07-18 від 18.07.2018, №2/08-18 від 17.08.2018, укладені між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та Інститутом рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України » (постачальник) (т.1 а.с.179-205, т.2 а.с.49-72, т.3 а.с.54-60);

- Договір купівлі-продажу №11/07-1 від 11.07.2018 та додаткові угоди до нього від 20.07.2018, 02.08.2018, 04.08.2018, 17.08.2018, укладені між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та ТОВ «Квадро» (продавець) (т.1 а.с.206-227, т.2 а.с.73-98);

- Договір купівлі-продажу №03/08-1 від 03.08.2018, укладений між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та ТОВ «Агроленд 2010» (продавець) (т.1 а.с.228-237);

- Договори купівлі-продажу №02/08-1 від 02.08.2018, №06/08-1 від 06.08.2018, №16/08-1 від 16.08.2018, № 06/09-1 від 06.09.2018, укладені між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та СФГ «Віктор» (продавець) (т.1 а.с.238-250, т.2 а.с.1-29, т.3 а.с.47-53);

- Договір купівлі-продажу №01/08-1 від 01.08.2018, укладений між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та ПСП «Вікторія» (продавець) (т.2 а.с.30-48);

- Договір купівлі-продажу №21/08-1 від 21.08.2018, укладений між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та ПОМП «Лиман-Січ» (продавець) (т.2 а.с.99-121);

- Договір купівлі-продажу №15/08-1 від 15.08.2018, укладений між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та ПСОП «Єдність» (продавець) (т.2 а.с.122-132);

- Договори купівлі-продажу №09/08-1 від 09.08.2018, № 04/09-1 від 04.09.2018, укладені між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та ПСП «Мельникове» (продавець) (т.2 а.с.133- 142, т.3 а.с.110-115);

- Договір купівлі-продажу №23/08-1 від 23.08.2018, укладений між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та СФГ «Міняйленко Василя Врежовича» (продавець) (т.2 а.с.143-164);

- Договори поставки №21-08/18ПШ від 21.08.2018, №20-08/18ПШ від 20.08.2018, №16-08/18ПШ від 16.08.2018, укладені між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та ФГ «Надія» (постачальник) (т.2 а.с.165-203, т.3 а.с.138-159);

- Договір купівлі-продажу №16/08-2 від 16.08.2018, укладений між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та ПАТ «Племінний завод імені 20 річчя Жовтня» (продавець) (т.2 а.с.204-215);

- Договори купівлі-продажу №20/08-1 від 20.08.2018, № 10/09-2 від 10.90.2018, укладені між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та СФГ «Чуприни В.М.» (продавець) (т.2 а.с.216-224, т.3 а.с.207-221);

- Договори купівлі-продажу №20/08-1 від 20.08.2018, №16/08-3 від 16.08.2018, укладені між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та ТОВ агрофірма «Прогрес» (продавець) (т.2 а.с.225-250, т.3 а.с.1-46);

- Договір купівлі-продажу№ 17/09-1 від 17.09.2018, укладений між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та ТОВ «Регіон-СХ Трейд» (продавець) (т.3 а.с.61-66);

- Договір купівлі-продажу № 03/09-1 від 03.09.2018, укладений між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та СФГ Никоненко В.О. (продавець) (т.3 а.с.67-109);

- Договори купівлі-продажу № 12/09-1 від 12.09.2018, № 05/09-2 від 05.09.2018, укладені між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та CФГ Кочерещенко М.І. «Світанок» (продавець) (т.3 а.с.116-137);

- Договір купівлі-продажу №21/09-1 від 21.09.2018, укладений між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та СФГ «Прогрес» (продавець) (т.3 а.с.160-181);

- Договір купівлі-продажу №05/09-1 від 05.09.2018, укладений між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та ПП агрофірма «Фаворит» (продавець) (т.3 а.с.182-206);

- Договір купівлі-продажу №10/09-1 від 10.09.2018, укладений між ТОВ «АПК Зерноград» (покупець) та ТОВ «Юрбор-Агро» (продавець) (т.3 а.с.222-241).

Колегія суддів звертає увагу, що податковим органом не наведено доводів стосовно нереальності укладення та виконання договорів купівлі-продажу та постачання зернових культур, укладених із зазначеними контрагентами-постачальниками.

Також, податковим органом в акті перевірки та у рішенні Державної податкової служби України від 07.11.2019 № 8636/6/99-00-08-05-01 зазначено, що ТОВ «АПК Зерноград» до перевірки надано договір про надання послуг від 02.07.2018 №02/07-1, податкові накладні, акти виконаних послуг до них, звіти до актів виконаних послуг, платіжні доручення.

Разом з тим, податковий орган вказує на непідтвердження здійснення договору про надання послуг від 02.07.2018 №02/07-1, укладеного між ТОВ «Аріант Інвест Компані» (Виконавець) та ТОВ «АПК Зерноград» (Замовник) (далі - Договір №02/07-1).

Щодо доводів апелянта про ненадання документів, які б мали повну інформацію про об`єм необхідних закупівель, які потрібно ТОВ «АПК Зерноград» , колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, згідно із п. 2.1 Договору № 02/07-1 замовник зобов`язується передати виконавцеві повну інформацію про об`єми необхідних закупівель.

Відповідно до п.4.1 Договору № 02/07-1 заявка на надання послуг приймається Виконавцем в усній або письмовій формі завчасно, в строк не менше доби до передбачуваного виконання послуг.

Позивачем надано до матеріалів справи заяву від 02.07.2018 (т.1 а.с.114), якою ТОВ «АПК Зерноград» повідомлено ТОВ «Аріант Інвест Компані» про необхідний обсяг зернових культур на період липень-вересень 2018 року.

Крім того, умовами Договору №02/07-1 передбачено не лише письмову форму такої заявки, а й усну.

Отже, судовим розглядом не підтверджено посилання контролюючого органу на відсутність документів, які б мали повну інформацію про об`єм необхідних закупівель.

Колегія суддів не приймає доводи ГУ ДПС у Харківській області про ненадання документів, які підтверджують способи пошуку ТОВ «Аріант Інвест Компані» потенційних контрагентів-постачальників позивача, та про те, що ТОВ «АПК Зерноград » не потребувало послуг ТОВ «Аріант Інвест Компані» , оскільки було укладено договори із контрагентами, із якими позивач раніше здійснював господарські операції, з огляду на наступне.

Умовами Договору № 02/07-1 не визначено, якими саме способами ТОВ «Аріант Інвест Компані» буде здійснювати пошук потенційних постачальників для позивача.

Більше того, за звичаями ділового обороту суб`єкт господарювання, який замовляє іншому суб`єкту надання послуг, не втручається у господарську діяльність виконавця. Надання послуг здійснюється в процесі господарської діяльності контрагентів позивача, які можуть організувати свою діяльність на власний розсуд і позивач, з урахуванням відсутності пов`язаності з цими особами, не може впливати на такі особливості.

Чинним законодавством передбачено, що способи господарської діяльності не можуть суперечити вимогам законодавства. При цьому, у випадку вчинення суб`єктом господарювання або його службовими/посадовими особами кримінального, адміністративного чи іншого правопорушення, до вказаних суб`єктів буде застосовано відповідний вид відповідальності. Однак, притягнення суб`єктів до відповідного виду відповідальності не входить до повноважень позивача.

Також, законодавцем не передбачено вимог до якості або складності послуг з пошуку покупців та постачальників.

Умовами Договору № 02/07-1 не було передбачено вимогу знайти постачальників, з якими позивач не мав жодних господарських відносин з поставки зернових культур в попередніх періодах.

Податковим органом на підтвердження такого доводу надано копії податкових накладних від 08.04.2016, 21.07.2017, 16.12.2016, 02.08.2017 та 20.07.2017, складених за результатами здійснення господарських операцій лише з 3 контрагентами постачальниками: Державне підприємство «Дослідне господарство «Елітне» Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України» , ПСП "Вікторія", ТОВ "-Квадро-" (т.4 а.с.46-55).

Разом з тим, ТОВ «АПК Зерноград» було укладено договори купівлі-продажу та постачання зернових культур із контрагентами, знайденими ТОВ «Аріант Інвест Компані» , кількість яких становить більше, ніж 20.

При цьому, колегія суддів враховує, що на даний час в країні здійснює господарську діяльність велика кількість сільськогосподарських підприємств. Середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ «АПК Зерноград» за звітний період складала 6 осіб. Зазначена обставина свідчить про обґрунтованість залучення позивачем до пошуку потенційних контрагентів-постачальників інших осіб на умовах цивільно-правових договорів.

Щодо доводів податкового органу, що акти виконаних послуг не відображають зміст наданих послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Складені акти виконаних послуг містять посилання на Договір № 02/07-1, вид наданих послуг, їх загальну вартість та суму ПДВ, що підлягає сплаті у складі їх вартості, скріплені підписами відповідних посадових осіб замовника та виконавця та печатками підприємств.

При цьому, до кожного з актів виконаних послуг додано звіти, в яких чітко зазначено, яких саме постачальників (найменування підприємства) знайдено, на яку суму відбулася поставка позивачеві товару та дату укладеного позивачем із постачальником договору.

Також колегія суддів враховує, що податковий орган не заперечує укладення позивачем договорів купівлі-продажу та постачання зернових культур.

Чинним законодавством не затверджено певну форму акту виконаних послуг та не заборонено складати акти виконаних робіт чи наданих послуг за формою, які було складено позивачем та ТОВ «Аріант Інвест Компані» , а тому він повинен відповідати загальним вимогам до первинних документів. Необхідність наведення в таких актах більш детального опису змісту та обсягу господарських операцій, ніж це було зроблено в актах, оформлених за результатами надання послуг ТОВ «Аріант Інвест Компані» , відповідачем нормативно не обгрунтовується.

З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі сукупності документів (зокрема договорів, додаткових угод та ін.) зробити висновок про те, що господарські операції фактично виконані.

При цьому, колегія суддів враховує, що вартість отриманих позивачем послуг відповідно до умов Договору 02/07-1 залежить від загальної вартості поставлених Замовнику обсягів пшениці, третикале (без ПДВ), які визначаються за звітом до акту виконаних послуг.

Позивачем надано копії протоколів узгодження договірної ціни, підписаних ТОВ «АПК Зерноград » із ТОВ «Аріант Інвест Компані» , в яких визначено - за яким договором, із яким контрагентом та скільки було поставлено пшениці.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що акти виконаних послуг у сукупності з іншими первинними документами містять детальний опис змісту та обсягу господарських операцій, здійснених між ТОВ «АПК Зерноград» із ТОВ «Аріант Інвест Компані» .

Щодо доводів податкового органу про наявність недоліків в оформленні платіжних доручень позивача стосовно оплати отриманих від ТОВ «Аріант Інвест Компані» послуг, а саме: вказано невірне призначення платежів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» , затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція) платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно із п. 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Відповідно до п. 3.7 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Матеріалами справи підтверджено (т.1 а.с.103-108, 109-113), що ТОВ «АПК Зерноград» здійснено розрахунок із виконавцем договору з ТОВ «Аріант Інвест Компані» , на підтвердження чого позивачем надано копії платіжних доручень, в яких у графі "призначення платежу" зазначено: "сплата за послуги по пошуку постачальників зернових культур згідно рахунку № 71 від 28.09.2018". У банківських виписках у графі "призначення платежу" вказано: "сплата ТОВ «Аріант Інвест Компані» за послуги по пошуку постачальників зернових культур".

Отже, із наданих позивачем платіжних доручень та банківських виписок можливо достовірно встановити, що ТОВ «АПК Зерноград» було сплачено ТОВ «Аріант Інвест Компані» за послуги по пошуку постачальників зернових культур.

Згідно із ч.2 ст.9 Закону №996 неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню показників податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю.

Наявність або відсутність окремих документів чи помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, податковим органом не надано достатніх та беззаперечних доказів стосовно того, що первинні документи, складені під час здійснення ТОВ «АПК Зерноград» із ТОВ «Аріант Інвест Компані» господарських операцій, містять недостовірні дані.

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які унеможливлюють ідентифікувати відповідні господарські операції, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Колегія суддів не приймає довід податкового органу про наявність податкової інформації стосовно ТОВ «Аріант Інвест Компані» та його контрагентів, з огляду на наступне.

Відповідачем не надано до суду вироку чи іншого судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у контрагента позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення.

Також, не надано судового рішення щодо фіктивності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Посилання контролюючого органу на нездійснення господарських операцій ТОВ «Аріант Інвест Компані» із його контрагентами, із якими у позивача не було укладено договорів, не може бути підставою для настання негативних наслідків для позивача та не може бути підставою для визнання господарських операцій позивача такими, що не мають реального характеру.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15, від 16 квітня 2020 року у справі №810/3443/18, від 30 квітня 2020 року у справі №818/806/16, яку відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Колегія суддів також відмічає, що податковим органом не надано до суду як акти перевірок контрагентів, так і будь-які інші документи, які безпосередньо підтверджують вчинення позивачем відповідних порушень.

Отже, посилання податкового органу про наявність інформації стосовно вчинення контрагентами позивача чи, тим більше, третіми особами, які мали господарські взаємовідносини із контрагентами позивача, порушень чинного податкового законодавства не можуть вважатися судом беззаперечним доказом нереальності господарських операцій позивача із його контрагентами, оскільки податковим органом на підтвердження зазначеної інформації не надано до суду достатніх, належних та беззаперечних доказів.

Разом з тим, на час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Аріант Інвест Компані» був зареєстрований юридичною особою та був платником податку на додану вартість, а матеріали справи не містять доказів та відомостей про скасування податковими органами свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача, діяльність якого сприймається контролюючими органами як нереальна.

Податковим органом не наведено доводів та не надано доказів, які свідчили б, що документи від імені як позивача, так і його контрагента підписані неуповноваженими особами.

Контрагентом позивача при здійсненні вказаних господарських операцій було складено податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а в акті перевірки зауважень до їх оформлення не зазначено.

При цьому слід враховувати, що чинним законодавством не встановлено обмежень щодо включення до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту сум по господарських операціях за умови, що контрагенти платника податків зареєстровані належним чином, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні негативні відомості щодо стану таких контрагентів, а також контрагенти є платниками податку на додану вартість.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» платник податку та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України вони є окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.03.2020 у справі №140/2715/18.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях у справі "Булвес" АД проти Болгарії" дійшов висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

У рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" наголошено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень процесуального законодавства.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Враховуючи зазначене, судовим розглядом не підтверджено висновки податкового органу стосовно порушення ТОВ «АПК Зерноград» вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.2, 200.4 ст.200, п.п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог ТОВ «АПК Зерноград» .

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року у справі № 520/12421/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Я.М. Макаренко С.С. Рєзнікова Постанова складена в повному обсязі 24.09.20 р.