Постанова

від 22.09.2020 по справі 280/1171/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1171/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представника відповідача Смикової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства Промтехсервіс на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2020 р. (суддя Садовий І.В., повне судове рішення складено 18.05.2020 р.) в справі № 280/1171/20 за позовом Приватного підприємства Промтехсервіс до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Промтехсервіс звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2020 р. № 0001930507 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 25 078,75 грн., в тому числі за основним платежем - 20 063 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 015,75 грн., № 0001940507 про зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду), в розмірі 211 068 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2020 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що первинні документи, якими позивач підтверджує виконання господарських операцій, мають істотні недоліки, оскільки наявність окремих недоліків у первинних документах, які надані позивачем, не є підставою для твердження про відсутність господарської операції. З цього питання посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові 23.04.2019 р. в справі № 825/1610/17, відповідно до якої надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, не дійсність даних в яких встановлена судом.

Також зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, наданий до перевірки акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) з ТОВ Актів-Інком не містить відомостей про використання субпідрядних організацій, хоча проведеною перевіркою встановлено залучення ТОВ Сарон Борн до виконання підрядних робіт, не свідчить про порушення позивачем ДСТУ БД. 1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , оскільки сферою застосування цього стандарту є будівництво за рахунок бюджетних коштів, коштів державних, комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Враховуючи статус сторін договору підряду №29 від 02.05.2019 року та кошти, які слугували в якості оплати, застосування цього стандарту для позивача є не обов`язковим. Також вказує, що оскільки підрядник не погоджував з замовником залучення субпідрядника, довідки про вартість виконаних робіт та витрати (примірна форма КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) підписувались між замовником та підрядником як сторонами договору підряду №29 від 02.05.2019 року.

На думку апелянта, є неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність у контрагента позивача та субпідрядника відповідного штату працівників (за професіями будівельників), матеріальних ресурсів, оскільки позивач як замовник не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів. Також вказує, що одним з видів діяльності контрагента позивача є інші спеціалізовані будівельні роботи, н.н.і.у.

Зазначає про неврахування судом першої інстанції пояснень позивача, що в договорах про відступлення права вимоги, на підставі яких позивачем здійснювалась погашення заборгованості, допущена описка в частині зазначення предмету договору № 29 від 02.05.2019 р., а також відсутності зв`язку між укладенням договорів про відступлення права вимоги та формування позивачем податкових зобов`язань.

Висновок суду першої інстанції про те, що первинні документи, які надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, не містять усіх необхідних реквізитів, зокрема, найменування об`єкта будівництва, вважає необґрунтованим та зазначає, що укладення договору з ТОВ Актів-Інком обумовлено необхідністю належного виконання умов договору, укладеного позивачем з ДП Місцеві дороги Запорізької області , № 29/03-АвЧер від 29.03.2019 р., відповідно, в рамках договору підряду № 29 від 02.05.2019 р. роботи виконувалися на ділянках доріг, визначених додатком 2 та в дефектних актах до договору №29/03-АвЧер від 29.03.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи вважається повідомленим належним чином з огляду на приписи частини 8 статті 126 КАС України, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ Актів-Інком у травні 2019 року, за результатами якої складено акт №23/08-01-05-07/30502069 від 27.01.2020.

Згідно з висновками акту перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.36, пп.14.1.181, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету, на суму 20 063 грн., в т.ч. за травень 2019 року - 20 063 грн., та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за травень 2019 року на суму 211 068 грн.

Відповідачем відмовлено у задоволенні заперечень платника податків.

12.02.2020 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №0001930507, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку додану вартість на загальну суму 25 078,75 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 20 063 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5 015,75 грн.; №0001940507 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 211 068 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства базується на не підтвердженні здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ Актів-Інком , які оформлені договором підряду №29 від 02.05.2019.

Судом першої інстанції зазначено, що документи, якими позивач підтверджує здійснення господарських операцій, містять суттєві недоліки та суперечності, зокрема, щодо відсутності місця виконання робіт, відсутності завдання, не зазначення особи, що підписала первинні документи (посада, прізвище, а є тільки підпис), акт приймання виконаних будівельних робіт не містить відомостей про залучення субпідрядника ТОВ Сарон Борн .

Крім того, суд першої інстанції вказав, що як ТОВ Актів-Інком , так й ТОВ Сарон Борн , не мають основних засобів, трудових ресурсів, в тому числі робочих будівельних спеціальностей, відсутні докази залучення стороннього трудового ресурсу у інших суб`єктів господарювання за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу, необхідних для виконання будівельних робіт за замовленням позивача.

Також судом першої інстанції зазначено про відсутність доказів проведення позивачем розрахунків з контрагентом. Зокрема, укладені договори відступлення прав вимоги укладені на виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу №29 від 02.05.2019 (а не договором підряду), укладеного між позивачем та TOB Актів-Інком , реальність операцій за яким не розглядається в рамках цієї справи.

При цьому договори про відступлення право вимоги містять суперечливі відомості про місцезнаходження нових кредиторів, а деякі договори взагалі не містить таких відомостей.

Позивачем не обґрунтовано необхідність укладення договору з контрагентом, а також не надано доказів використання придбаних робіт у власній господарській діяльності.

Зважаючи на приведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення, та, відповідно, про необґрунтованість позовних вимог.

Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП Промтехсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ Актів-Інком у травні 2019 року, за результатами якої складено акт №23/08-01-05-07/30502069 від 27.01.2020 р., за висновками якого встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36, пп.14.1.181, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету, на суму 20 063 грн., в тому числі за травень 2019 року - 20 063 грн., та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за травень 2019 року на суму 211 068 грн.

Позивачем подано контролюючому органу заперечення на акт перевірки 29.01.2020 р., в задоволенні яких відмовлено.

ГУ ДПС 12.02.2020 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001930507 про збільшення ПП Промтехсервіс суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 25 078,75 грн., в тому числі за основним платежем - 20 063 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 015,75 грн.; № 0001940507 про зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 211 068 грн.

Підставою збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за зменшення розміру від`ємного значення є висновок контролюючого органу про нереальність господарської операції з придбання позивачем у ТОВ Актів-Інком будівельних робіт.

Судом встановлено, що 02.05.2019 р. між ПП Промтехсервіс як замовником та ТОВ Актів-Інком як підрядником укладено договір підряду № 29 по ремонту доріг, за умовами якого підрядник повинен своїми силами і засобами, на власний ризик, надати послуги по ремонту доріг відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації; загальна вартість робіт складає 1 386 786,11 грн., в тому числі податок на додану вартість - 231 131,02 грн.; здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами або їх уповноваженими представниками і оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг форми КБ-2.

Позивач підтверджує фактичне виконання умов договору підряду наступними документами: договірною ціною, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актом надання послуг № 36 від 16.05.2019 р., актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року, підсумковою відомістю ресурсів, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на ремонт доріг.

На підтвердження оплати придбаних будівельних робіт позивач посилається на платіжні доручення № 194 від 22.05.2019 р. на суму 124 810,74 грн., № 204 від 03.06.2019 р. на суму 48 537,52 грн., № 251 від 01.07.2019 р. на суму 277 437,85 грн., № 248 від 01.07.2019 р. на суму 222 411,41 грн., № 264 від 08.07.2019 р. на суму 20 404,10 грн., № 286 від 19.07.2019 р. на суму 136 812 грн.

Решта коштів, за позицією позивача, сплачена на розрахункові рахунки інших суб`єктів підприємницької діяльності на підставі договорів відступлення права вимоги.

Матеріали справи містять копії таких договорів, в яких зазначено, що договори відступлення права вимоги укладені на виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу № 29 від 02.05.2019 р. (а не договором підряду), укладеного між позивачем та TOB Актів-Інком .

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу у вказаній редакції датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу в зазначеній редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Видача позивачу постачальниками належним чином оформлених податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, не є спірним питанням.

За приписами п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 цього кодексу при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на п.ідставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, не відтворюють змісту господарських операцій, не містять інформації щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи не підтверджують фактичного придбання позивачем робіт за спірною угодою, оприбуткування таких робіт, а також використання придбаних будівельних робіт в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Так, кошторисна документація (договірна ціна на ремонт доріг, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 (форма №1), акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2019 р. (форма КБ-3)) не містить відомостей про місце (адресу) виконання робіт, а також найменування об`єкта будівництва. У приведених документах зазначено тільки ремонт доріг .

Підсумкова відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 містять підпис особи, що склала ці документи, проте не містить відомостей про цю особу (посада, прізвище), графа перевірив не заповнена.

Крім того, за умовами договору підряду від 02.05.2019 р. № 29 підрядник TOB Актів-Інком бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик надати послуги по ремонту доріг відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Тобто, умовами договору підряду не передбачено залучення субпідрядника до виконання умов договору підряду.

Додатком Т до ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , яким встановлено форму акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в), передбачено обов`язкове зазначення найменування субпідрядників.

В цьому випадку акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в не містить відомостей про залучення субпідрядника.

Разом з тим, податковою перевіркою встановлено залучення ТОВ Акітв-Інком субпідрядника TOB Сарон Борн до виконання підрядних робіт.

Вказані недоліки у своїй сукупності позбавляють надані позивачем докази сили первинних документів, що підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій.

Суд також визнає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем не обґрунтована необхідність залучення підрядника, а також субпідрядника, до виконання будівельних робіт. При цьому суд зауважує, що як ТОВ Акітв-Інком , так й TOB Сарон Борн , не мають у штаті працівників будівельних спеціальностей, а позивачем не надано доказів залучення цими суб`єктами господарювання таких осіб за умовах цивільно-правових договорів.

Суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність належних доказів проведення позивачем повного розрахунку з підрядником, з урахуванням приведених судом першої інстанції дефектів договорів відступлення права вимоги, зокрема, щодо неправильного зазначення виду договору, за яким здійснення відступлення права вимоги, а також неможливості ідентифікації осіб, які прийняли на себе права вимоги від ТОВ Актів-Інком .

Посилання позивача на помилку в частині зазначення виду договору, за яким відступлено право вимоги, судом не приймаються до уваги, як й посилання на те, що не є предметом доказування відносини між ТОВ Актів-Інком та новими кредиторами, оскільки приведені обставини додатково вказують на недоведеність фактичного придбання позивачем саме у ТОВ Актів-Інком відповідних будівельних робіт.

Стосовно пов`язаності спірних господарських операцій з господарською діяльністю позивача суд зазначає наступне.

Позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції не надавались докази використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Позивачем як довід апеляційної скарги зазначено, що придбання послуг у ТОВ Актів-Інком обумовлено необхідністю належного виконання умов договору, укладеного позивачем з ДП Місцеві дороги Запорізької області , № 29/03-АвЧер від 29.03.2019 р.

Також позивачем до апеляційної скарги додано цей договір та зазначено про неможливість надання цього доказу до суду першої інстанції.

Суд, враховуючи обґрунтування позивача щодо неможливості надання такого доказу до суду першої інстанції через діючі карантинні обмеження та дистанційну роботу підприємства, приймає цей доказ, але зазначає, що пов`язаність спірних господарських операцій з необхідністю виконання саме позивачем умов договору, укладеного з ДП Місцеві дороги Запорізької області , не спростовує недоведеності реальності придбання позивачем послуг з ремонту доріг саме у ТОВ Актів-Інком .

Доводи апелянта про те, що відсутність в первинних документах адреси будівельних робіт не свідчить до невиконання цих робіт, оскільки такі адреси зазначені в додатку 2 та в дефектних актах до договору №29/03-АвЧер від 29.03.2019 р., укладеному позивачем ДП Місцеві дороги Запорізької області , суд визнає безпідставними та зазначає, що зміст господарської операції (до якої належать як вид робіт, так й адреса виконання робіт) мають бути зазначені у первинних документах, складених за результатами конкретної господарської операції.

Додаток 2 та дефектні акти складені на виконання договору № 29/03-АвЧер від 29.03.2019 р. та підтверджують проведення робіт саме позивачем у межах господарських відносин з ДП Місцеві дороги Запорізької області , відповідно не мають статусу первинних документів в межах господарських відносин між позивачем та ТОВ Актів-Інкам .

Суд не заперечує право позивача здійснювати власну господарську діяльність на власний розсуд, на вільний вибір контрагентів, проте вказує, що платник податку має право на формування податкового кредиту лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Приведені вище недоліки у своїй сукупності не дозволяють дійти висновку про реальність господарських операцій.

Оскільки суд вище дійшов до висновку про недоведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій, не підтвердження формування позивачем податкового кредиту належними первинними документи, тільки факт видачі постачальниками податкових накладних, які за формою відповідають вимогам законодавства, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, не може бути підставою для висновку про правомірність формування складу податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд погоджує висновок суду першої інстанції та відповідача про завищення позивачем податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями, що свідчить про обґрунтованість зменшення позивачу від`ємного значення з податку на додану вартість та збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи апелянта про те, що висновки суду першої інстанції не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, практикою Європейського суду з прав людини, є безпідставними, оскільки в спірному випадку судом встановлена нереальність господарських операцій.

Стосовно посилання апелянта на те, що саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок із доведеності правомірності своїх рішень, проте відповідачем не надано таких доказів, а позивачем належними докази доведено фактичне здійснення спірних господарських операцій, суд зазначає наступне.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, встановлений частиною 2 статті 77 КАС України щодо доказування правомірності свого рішення, не є абсолютним.

В силу специфіки спірних правовідносин саме у позивача наявні докази на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, тому на виконання ч. 1 ст. 77 КАС України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, позивач також не звільнений від обов`язку надання доказів на підтвердження своїх вимог.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Промтехсервіс на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2020 р. в справі № 280/1171/20 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2020 р. в справі № 280/1171/20 за Приватного підприємства Промтехсервіс до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 22.09.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.09.2020 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко