Постанова

від 21.09.2020 по справі 140/8878/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/8878/20 пров. № А/857/8443/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Большакової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року про забезпечення позову (головуючий суддя Плахтій Н.Б., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євроброк Україна до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Євроброк Україна звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.05.2020 №41771 в частині прийняття рішення щодо відповідності товариства п.8 Критеріїв ризикованості платника податку на додану вартість та внесення до Журналу ризикових платників; зобов`язання виключити з переліку ризикових платників податку на додану вартість.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.05.2020 №41771, в частині прийняття рішення щодо відповідності ТзОВ Євроброк Україна п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість та внесення до Журналу ризикових платників.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року заяву задоволено, зупинено дію рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15 травня 2020 року №41771 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОБРОК Україна (43000, Волинська область, м.Луцьк, вулиця Дубнівська, 22Б, код ЄДРПОУ 42662699) пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість та внесення до Журналу ризикових платників.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить таке скасувати і прийняти нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що в постанові Верховного Суду від 03.03.2020 по справі №240/3665/19 суд зазначив, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДФС є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку передбаченому ПК України та нормативно-правових актів, прийнятих на виконання вимог цього Кодексу. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно - аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базі, контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролючих органів.

Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) рівно як і протокол Комісії не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій систем інформація є службовою та використовується податковими органами для обробка зібраної Інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконанню покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійсненні відповідних прав та обов`язків.

Верховний Суд також зауважив, що на користь цієї позиції свідчить аналіз положень підпункту 201.16.3. пункту 201.16. статті 201 ПК України в редакції, яка вже не діяла на час спірних правовідносин, проте чітко визначала, що саме рішення про відмову в реєстрації податкової накладної\розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржена в адміністративному або судовому порядку.

Після внесення змін до пункту 201.16 статті 201 ПК України Законом 2245-VIII законодавець виключив зазначену норму з Кодексу, надавши повноваження Кабінету Міністрів України визначати порядок та підстави реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Кабінет Міністрів України від 21.02.2018 постановою №117 затвердив Порядок розгляду скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації. Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що платник податків має оскаржити в адміністративному або судовому порядку саме рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН з дня набрання таким рішенням чинності.

Суд зазначив, що віднесення Комісією контролюючого органу Товариства до переліку платників податків які відповідають критеріям ризиковості є передумовою зупинення податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН. В подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування.

Отже, законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що в правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій. А тому, саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом прав, (свобод) та інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, і в межах цього спору підставами позову, серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню платника податків до переліку таких платників податків які відповідають критеріям ризиковості.

Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що використання контролюючим органом податкової інформації наявної в інформаційних системах ДПС або внесення інформації в такі бази за результатами її опрацювання у певних спосіб здійснення податкового контролю, зокрема, віднесення Товариства до платників, які відповідають критеріям ризиковості, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, безпосередньо рішення Комісії по віднесенню платника податків до переліку таких платників які відповідають критеріям ризиковості без прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань не порушує права та інтереси позивача.

Також слід зазначити, що абзацом 22 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

А тому, у позивача незалежно від зупинення податкової накладної існуватиме обов`язок включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Крім того, апелянт зазначає, що Порядком прийняття рішень про реєстрацію / відмову у реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН, затверджений наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 передбачено право, а не обов`язок платника податків надавати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Таким чином, платник податку самостійно приймає рішення про надання/ненадання пояснень до складених податкових накладних / розрахунків коригування до них, реєстрація в ЄРГШ яких була зупинена, на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію подат накладних/розрахунків коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації.

Наслідком прийняття рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків є можливість зупинення реєстрації податкових накладних платника податків, разом з тим наведені норми вказують, що право вчинення визначених дій щодо реєстрації податкових накладних залежить від волевиявлення позивача та ніяким чином не може обмежуватися

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригуванню такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу.

При цьому, відповідно до абзацу 2 зазначеної статті, у разі зупинення реєстр податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН згідно з пунктом 201.16 статті 211 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16,4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Вищезазначене ще раз підтверджує той факт, що негативні наслідки для платників податків не наступають у зв`язку із зупиненням реєстрації податкових накладних.

Згідно Рекомендації №К. (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акті, його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначальної: впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Апелянт зазначає, що з поданої ТОВ ЄВРОБРОК УКРАЇНА заяви про забезпечення позову, ні з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не вбачається в чому саме полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди їх правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не наведено конкретних обставин, які б підтверджували, що захист їх прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.

Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі взагалі не зазначає про те, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача та у чому полягатимуть значні зусилля та витрати позивача.

У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України проведення суб`єктом господарювання у встановлені терміни реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що адмініструє орган ДПС, легалізує здійснення таким суб`єктом операцій з постачання товарів (послуг) та є підставою для покупця для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, при цьому пунктом 201.16 статті 216 цього Кодексу передбачено, що реєстрація податкової накладної може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених КМУ.

01 лютого 2020 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок) у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Згідно з пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податків підставою для віднесення платника податків до ризикових є наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

При цьому у пункті 2 Порядку наведені наступні терміни:

критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик;

ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

Отже, питання відповідності платника податків Критеріям ризиковості платника податків має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання таким платником для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

При цьому моніторинг проводиться в автоматизованому порядку.

Згідно рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 15.05.2020 №41771 ТзОВ ЄВРОБРОК Україна віднесено до ризикових платників податків на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податків, підставою для його прийняття слугувала та обставина, що позивач відповідає ознакам вигодоформуючого суб`єкта , який формує схемний податковий кредит за рахунок маніпулювання показниками СЕА ПДВ.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що ТзОВ ЄВРОБРОК Україна формує показники СЕА ПДВ за наслідками здійснення господарських операцій з імпорту транспортних засобів в Україну та подальшої їх реалізації на митній території України, при цьому спірне рішення контролюючого органу не містить належних обґрунтувань наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення платником податків вказаних операцій з постачання товарів.

Оскаржуване позивачем рішення стало підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, що подані товариством при здійсненні реалізації транспортних засобів в користь ТОВ АВТО-СКАУТ , ТОВ ЛЕДР БЕЗПЕКА ГРУП , ТОВ ТРАНС КОМПАНІ , ТОВ ЛЮВІМАР тощо.

Також, суд першої інстанції врахував, що Європейський суд з прав людини у рішенні Пантелеєнко проти України від 29 червня 2006 року зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні Дорани проти Ірландії від 31 липня 2003 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у вищевказаних рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Враховуючи вищевказані норми законодавства та практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції правильно вважав, що порушення свободи здійснення господарської діяльності підприємства у зв`язку із зупиненням реєстрації податкових накладних внаслідок прийняття рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості платника податків, є необхідними підставами, які свідчать про обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Крім того, заходи забезпечення адміністративного позову щодо зупинення дії оскаржуваного рішення, про вжиття котрих у заяві просить позивач, відповідають предмету позову, водночас вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.

Також суд вірно зазначив, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Забезпечуючи позов суд першої інстанції вірно врахував, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення господарської діяльності товариства у зв`язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, оскільки відновлення ділових зв`язків та нормалізація ведення господарської діяльності з врахуванням введення по усій території України карантинних заходів, що зумовило погіршення ведення бізнесу, призведе до значних зусиль та витрат. Крім того, спірне рішення порушує права не тільки позивача, а і його контрагентів, оскільки у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних останні не мають можливості формувати податковий кредит.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовуюють висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року про забезпечення позову по справі № 140/8878/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

О.О. Большакова

повний текст складено 24.09.2020