Рішення

від 24.09.2020 по справі 414/1735/20

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/1735/20

Провадження № 2/414/390/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Невської сільської ради Кремінського району Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до Невської сільської ради Кремінського району Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина. За життя ОСОБА_4 залишила заповіт від 20.02.2012, за яким заповіла все майно, що буде належати їй на час смерті позивачу. До складу спадкового майна входить тільки земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Невської сільської ради Кремінського району Луганської області.

18.08.2020 позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак йому було відмовлено, оскільки він пропустив строк для прийняття спадщини, а також не надав документів, які б підтверджували факт спільного проживання та/або реєстрації за однією адресою із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Позивач вважає, що пропустив зазначений строк із поважних причин, оскільки про існування заповіту він дізнався лише 12.08.2020 від приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Тимошенка М.М. під час звернення до останнього по особистим питанням, до цього часу позивачу нічого не було відомо про існування заповіту.

ОСОБА_1 наголосив, що йому було відомо про смерть ОСОБА_4 , на поховання якої він надавав фінансову допомогу, проте вони із заповідачем не були родичами та на момент її смерті спільно не проживали, у той час як нотаріусом не було вжито заходів для розшуку спадкоємця за заповітом, дублікат якого позивач за власною ініціативою отримав лише 12.08.2020.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці із дня набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у підготовче засідання не з`явилися, остання через канцелярію суду надала заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також зазначила, що позовні вимоги сторона позивача підтримує у повному обсязі.

Представник Невської сільської ради Кремінського району Луганської області у підготовче засідання не з'явився, заступник голови сільради Зозуля В. надав суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника заінтересованої особи, в якій також зазначив, що заперечень проти позову сільрада не має.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які містяться в матеріалах справи як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Невське Луганської області померла ОСОБА_4 , 1920 року народження, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 13.08.2020 Кремінським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с. 10).

20 лютого 2012 року приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Тимошенком М.М. був посвідчений заповіт, згідно з яким ОСОБА_4 заповіла все своє майно позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначений заповіт був зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 189, що підтверджується витягом № 61272233, а дублікат заповіту був виданий ОСОБА_1 12.08.2020 (а.с. 14-15, 16, 17).

До складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , входила земельна ділянка площею 5,2172 га, яка розташована на території Невської сільської ради Кремінського району Луганської області та була надані померлій для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 075893 (а.с. 35-36).

18 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдамірова Е.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак позивачу письмовим роз`ясненням нотаріуса № 390/01-16 від 18.08.2020 було повідомлено про неможливість видати свідоцтво, оскільки позивачем був пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини та водночас не було надано документів, які б підтверджували факт спільного проживання та/або реєстрації за однією адресою разом із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини. Також нотаріусом було повідомлено позивача про те, що після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не відкривалася, що також підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру за № 61338699 від 18.08.2020 (а.с. 11-12, 13).

Позивач не є родичем померлої ОСОБА_4 , а також не проживав та не був зареєстрований із нею за однією адресою на час відкриття спадщини, що підтверджується довідками виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області №№ 1549, 3025, 3026 від 13.08.2020 (а.с. 7, 8, 9).

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України (в редакції на час виникнення відповідних правовідносин) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 23.08.2017 у справі № 1320цс17 та від 06.06.2018 у справі 592/9058/17-ц, який суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

При цьому коло причин, що можуть свідчити про поважність пропуску спадкоємцем строку подання заяви про прийняття спадщини, законом не визначено, а отже суд у кожному конкретному випадку з урахуванням наданих доказів та обставин справи визначає, чи є достатні підстави для визначення додаткового строку для подання такої заяви.

У той же час, необізнаність спадкоємця про існування заповіту, яка за своїм характером не є тотожною таким обставинам, як відсутність інформації про смерть спадкодавця або спадкову масу, може визнаватися поважною причиною пропуску ним строку для прийняття спадщини, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, а також беручи до уваги перевірку вжиття нотаріусом заходів в межах заведеної спадкової справи щодо наявності заповіту та роз`яснення всім спадкоємцям права подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 06.09.2017 та Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 315/765/14-ц.

Як зазначається у позові, причиною пропуску позивачем шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини є те, що про існування заповіту він дізнався лише 12 серпня 2020 року від приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Тимошенка М.М. під час звернення до останнього у особистому питанні, до цього часу позивачу нічого не було відомо про існування заповіту.

Суд констатує, що поважність причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини позивачем обумовлюється необізнаністю позивача про існування заповіту, якому нотаріусом не було повідомлено про наявність такого заповіту, у той час як доказів зворотного суду не надано. Таким чином, позивач був позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права у відповідності до чинного законодавства.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Також відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права

Прецедентна практика ЄСПЛ містить принцип належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: Беєлер проти Італії , Онер`їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти Польщі ). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.10.1979 у справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства (пункт 32). Законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

В той же час, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Більше того, згідно зі стандартом, розробленим у практиці ЄСПЛ на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до третього критерію, уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення від 23.09.1982 року справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції ). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі Трегубенко проти України ).

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише за умови, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки він втратить право на спадкування майна, яке залишилося після смерті спадкодавця, який висловив своє останнє волевиявлення у формі заповіту, складеного на ім`я позивача.

Відповідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що відповідач надав суду письмову заяву, в якій безумовно визнав позовні вимоги, суд приймає визнання відповідачем позову. При цьому судом враховано, що у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, оскільки судом було встановлено, що позивач пропустив встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 з поважної причини, а також з огляду на відсутність заперечень проти позову з боку відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю у три місяці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 206, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Невської сільської ради Кремінського району Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю у три місяці з дня набрання цим рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів із дня складення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Невська сільська рада Кремінського району Луганської області (ідентифікаційний код 04336180; місцезнаходження: Луганська область, с. Невське, вул. Яроцького, 15).

Суддя І.Г. Безкровний