Рішення

від 23.09.2020 по справі 643/6565/20

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/6565/20

Провадження № 2/643/2796/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Єрмак Н.В. розглянувши в залі суду в м. Харкові в спрощеному позовному проваджені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСУС ЛІЗИНГ про визнання недійсним договору фінансового лізингу,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ про визнання договору фінансового лізингу №01419 від 11.05.2018 року, укладеного між ним та представником ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ , недійсним та стягнення з відповідача на його користь 170000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11.05.2018 року між нею та ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ було укладено договір фінансового лізингу № 01419, який нотаріально не посвідчувався. Предметом вказаного договору був транспортний засіб RAVON R2 . Вартість предмета лізингу відповідно до п. 8.2. договору становила 7566,00 доларів США, що на момент укладання договору складало еквівалентно 199000,00 грн.

11.05.2018 року відповідно до договору на рахунок ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ р/р НОМЕР_1 , код отримувача 41597671, МФО 334851, позивачем був сплачений авансовий платіж в сумі 170000,00 грн., але у визначений договором строк автомобіль позивач так і не отримав.Окрім сплати позивачем вказаного платежу, договір не виконувався і його сторонами не вчинялося жодних дій щодо його виконання, зокрема, подальша оплата не проводилася, транспортний засіб, що був предметом договору, лізингоодержувачу не передавався.

Крім цього, на думку позивача договір фінансового лізингу, укладений між ним та ТОВ ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ містить несправедливі умови, визначені ч.3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , а саме: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору. Отже, існує невідповідність положень договору фінансового лізингу добросовісності, розумності, справедливості, рівності сторін у договорі, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 30.04.2020 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження, тощо): не застосовувалися.

Відповідач у строк передбачений ухвалою суду від 30.04.2020 року відзив на позовну заяву не надав, вищезазначена ухвала останнім була отримана.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

11.05.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ було укладено договір фінансового лізингу №01419 відповідно до якого відповідач взяв на себе обов`язок придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (транспортний засіб RAVON R2 ), а лізингоодержувач (позивач) зобов`язалася прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

На виконання вказаного договору позивачем сплачено 170000,00 гривень- авансовий платіж, згідно договору фінансового лізінгу.

06.04.2020 року року позивачем на адресу відповідача був направлений лист-вимога щодо повернення грошової суми в розмірі 170000,00 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що договір, окрім сплати позивачем вказаного платежу, не виконувався і його сторонами не вчинялося жодних дій щодо його виконання, зокрема, подальша оплата не проводилася, транспортний засіб, що був предметом договору лізингоодержувачу не передавався.

Таким чином, правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законом України Про фінансовий лізинг та Законом України Про захист прав споживачів у їх системному зв`язку.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу - лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк, не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину він є нікчемним, тобто його недійсність виникає відповідно до закону й не потребує рішення суду про визнання такого договору недійсним.

Згідно ч.1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізиногоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно достатті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 11.05.2018 року №01419, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ , нотаріально посвідчено не було, повного виконання договору не відбулось, на підставі чого суд приходить до висновку, що вищенаведений договір фінансового лізингу є нікчемним через недодержання сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п.п. 7, 10 Постанови пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина першастатті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Оскільки позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача коштів, сплачених нею за договором фінансового лізингу, є наслідком недійсності нікчемного правочину, вона підлягає задоволенню з огляду на вимоги ст. 216 ЦК України.

Таким чином, кошти в сумі 170000,00 грн., сплачені ОСОБА_1 ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ , підлягають поверненню.

Разом з тим, вимога визнати недійсним договір не може бути задоволена, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,13,76-81,141,263,265,268,274 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСУС ЛІЗИНГ про визнання договору недійсним та стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСУС ЛІЗИНГ , ЄДРПОУ 41597671, адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А, корп.404-3, на користь ОСОБА_1 , ( зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ), кошти в розмірі 170000,00 ( сто сімдесят тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСУС ЛІЗИНГ , ЄДРПОУ 41597671, адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А, корп.404-3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Московський районний суд м. Харкова.

Суддя: Н.В.Єрмак