Постанова

від 22.09.2020 по справі 643/3413/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року

м. Харків

справа №643/3413/20

провадження № 22-ц/818/4370/20

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря Сізонової О.О. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2

треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Меркурій-Інвест , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Літвінова Яна Миколаївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Меркурій-Інвест , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Літвінова Яна Миколаївна про скасування обтяження

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3

на рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 травня 2020 року у складі судді Горбунової Я.М.,-

в с т а н о в и в :

28 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив припинити заборону на нерухоме майно - квартиру, майнові права на двокімнатну квартиру загальною площею 65,00 кв.м. на 7 поверсі в будинку АДРЕСА_1 , зареєстровану приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я.М. 28.10.2008 р., реєстраційний номер 8122480.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 травня 2020 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.05.2020 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Зазначає, що оскільки АТ Банк Меркурій , особа в інтересах якої накладено арешт на квартиру, ліквідовано, то відповідачем у справі є лише боржник - ОСОБА_2 .

Також зазначає, що посилання суду першої інстанції на Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є помилковим, оскільки в даному випадку розповсюдження обтяження на квартиру позивача не пов`язане з виникненням, зміною чи припиненням права власності, а виникло внаслідок зміни номерів квартири та невнесення відповідних змін до іпотечного договору та запису про обтяження.

Також зазначає, що судом першої інстанції розглянуто справу в спрощеному провадженні без повідомлення сторін, що призвело до порушення прав позивача та інших учасників справи щодо можливості надати додаткові докази, які суд вважав ненаданими позивачем.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність обставин на які посилався позивач, оскільки ним не доведено порушення його прав та інтересів через наявність заборони на відчуження майнових прав на зовсім інший об`єкт нерухомості, відсутні данні, що саме ОСОБА_2 є власником квартири, майнові права на яку передавалися в іпотеку, не заявлено вимоги до інших сторін забезпечувального договору іпотеки, які об`єктивно можуть бути заявниками по зверненню до органу реєстрації про скасування чи зміну обтяження. Крім того, не надано доказів на предмет вчинення або відмови у вчиненні нотаріальних дій, пов`язаних з посвідченням будь-яких договорів по розпорядженню, належною йому на праві власності квартирою.

Такі висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Судовим розглядом встановлено, що 31.03.2008 р. між ОСОБА_1 та ТОВ Меркурій-Інвест було укладено Договір В4/169 про інвестування у будівництво житлового будинку. Згідно з умовами вказаного Договору позивач здійснив інвестування у будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , а ТОВ Меркурій-Інвест забронювала за ним об`єкт - 1-кімнатну квартиру робочий номер ІНФОРМАЦІЯ_1 у четвертій секції на 5-му поверсі загальною площею 49,6 кв.м. ( а.с. 7). Умови Договору сторонами були виконані.

Згідно акту прийому-передачі квартири в рахунок погашення облігацій від 21.04.2010 р. ТОВ Меркурій-Інвест в рахунок погашення облігацій передав, а позивач прийняв 1-кімнатну квартиру (проектним номером169), існуючий номер за даними БТІ № 178, яка знаходиться на 5-му поверсі житлового будинку по АДРЕСА_2 .( а.с. 8).

З Довідки № 1 від 21.04.2010 р., яка видана ТОВ Меркурій-Інвест , вбачається, що позивач ОСОБА_1 повністю здійснив розрахунки з ТОВ Меркурій-Інвест .(а.с.11)

На підставі рішення виконавчого комітету Московської районної в м. Харкові ради від 22.06.2010 р. № 90/7 на ім`я ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 .( а.с. 8 зворот).

З витягу Єдиного реєстру заборон вбачається, що на підставі договору іпотеки від 28.10.2008 р. накладено заборону на 2-кімнатну квартиру загальною площею 65,00 кв.м на 7-му поверсі в будинку, що є об`єктом будівництва за адресою: АДРЕСА_4 ( а.с. 12).

Відповідно до ч.1 ст..4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З аналізу наведених положень закону суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що у даній справі предметом доказування є факт того, що на належну позивачу на праві власності 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 50,5 кв.м., житловою площею 23,7 кв.м. накладено обтяження.

Обов`язок доказування таких обставин в силу положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що звернувшись з даним позовом до суду, позивачем на підтвердження заявлених ним вимог щодо скасування обтяження надано копія витягу з Єдиного реєстру заборон, який сформовано 11.01.2018 р., та з якого вбачається, що на підставі договору іпотеки від 28.10.2008 р. накладено заборону на 2-кімнатну квартиру загальною площею 65,00 кв.м на 7-му поверсі в будинку, що є об`єктом будівництва за адресою: АДРЕСА_4 ( а.с. 12), а також надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна АДРЕСА_6 , який сформовано 20.01.2019 ( а.с. 14 зворот).

Отже, суд першої інстанції розглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказах, наданих позивачем.

Так, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна АДРЕСА_6 , який сформовано 20.01.2019 за вказаними параметрами запиту у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості відсутні .

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням зазначеного, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 20.01.2019 року, тобто безпосередньо перед зверненням до суду, убачається, що об`єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_7 , власником якого є позивач, під обтяженнями (заборони або арештом) не перебуває (а.с. 14-15).

Тому підстав для зняття обтяження не вбачається.

Доводи апеляційної скарги, що відповідачем у справі є лише боржник - ОСОБА_2 , оскільки АТ Банк Меркурій , особа в інтересах якої накладено арешт на квартиру, ліквідовано, спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем суду не надано будь-яких достовірних доказів, що відповідач ОСОБА_2 на час розгляду справи є власником квартири, майнові права на яку передавалися в іпотеку, та саме відповідач ОСОБА_2 порушує права позивача.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції положень пункту 2 частини четвертої статті 274 ЦПК України та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, тоді як ця справа повинна розглядатися в порядку загального позовного провадження з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Часиною 4 статті 274 ЦПК України встановлено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.03.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Меркурій-Інвест , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Літвінова Яна Миколаївна про скасування обтяження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відкриваючи провадження у справі та призначаючи справу до розгляду, суд першої інстанції встановив відсутність обставин для розгляду справи в загальному провадженні.

Відповідно до положень частини 7 статті 279 ЦПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

З матеріалів справи убачається, що копія ухвали Московського районного суду м. Харкова від 02.03.2020 була направлена позивачу та особисто їм отримана 15.04.2020 року.

Таким чином позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також мав достатньо часу для того, щоб звернутися до суду з клопотанням про розгляд справи з повідомленням сторін, але таким правом позивач не скористався, не міститься такого клопотання і в матеріалах позовної заяви.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, залишає судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Так як апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук

Повне судове рішення складено 24 вересня 2020 року.