Рішення

від 21.09.2020 по справі 219/14722/19

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/14722/19

Провадження № 2/219/1110/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря Єлісеєвої С.Є., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , Калинівська сільська рада Бахмутського району Донецької області, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, про визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

ОСОБА_2 через представника ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , Калинівська сільська рада Бахмутського району Донецької області, КП Бахмутське БТІ , Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, про визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування на: Ѕ частку житлового будинку (літера А-1а-а3) загальною площею 88,80 кв.м, жилою - 30 кв.м, сараю (літера Б ), погребу (літера б, б1 ), убиральня (літера В ), огорожі (літера № 1-3), побудованих у 1989 році, за адресою: АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 була видана земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій останні побудували будинок у 1989 році. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка, відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частки будинку із прибудинковими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач, як спадкоємець за законом першої черги, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_6 , який відкрив спадкову справу, видав свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, що розташовані під спірним житловим будинком за вищевказаною адресою. Відповідачі, її діти, відмовились приймати спадщину. У видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний будинок, нотаріусом відмовлено, у зв`язку з тим, що за життя ОСОБА_6 не зареєстрував право власності на спірний житловий будинок . Іншим чином оформити право власності, ніж звернутися із позовом до суду, позивач не має можливості.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.70).

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду (а.с.239).

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явились, надали заяви про визнання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.

Третя особа ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, останній надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів, що при житті ОСОБА_6 побудував частину спірного житлового будинку, ввів його в експлуатацію, зареєстрував право власності та набув право власності на нього. Вважає, що будинок належить йому, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа Калинівська сільська рада Бахмутського району Донецької області повідомлена про місце, дату та час розгляду справи. Представник направив лист про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог не заперечує.

Треті особи КП Бахмутське БТІ та Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області повідомлені про місце, дату та час розгляду справи. Представники до суду не з`явилися.

У зв`язку із неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яким врегульовано спірні правовідносини, дійшов до такого висновку.

Як вбачається з копії виписки із рішення № 114/1 від 18.05.1988 р. виконком Артемівської райради народних депутатів дозволив ОСОБА_6 та ОСОБА_5 побудувати новий будинок замість старого по АДРЕСА_1 (а.с.19).

Відповідно до копії дозволу на виконання робіт № 166 від 25.05.1988 р. районний архітектор Артемівського району дозволив ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на земельній ділянки АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому Калінінської сільської Ради народних депутатів від 16.05.1988 р., проведення робіт з будівництва жилого будинку розміром 6,0 х 8,0, згідно генерального плану забудови (а.с.20, 22).

З копії довідки від 25.05.1988 року, виданої районним архітектором, ОСОБА_6 , згідно рішення виконкому Артемівської Ради народних депутатів № 114/1 від 18.05.1988 р., є індивідуальним забудовником жилого будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (а.с.19).

З акту від 14.05.1988 р. вбачається, що голова Артемівського райвиконкому виділив в натурі земельну ділянку, згідно рішення виконкому Калінінської сільської Ради народних депутатів від 16.05.1988 р., загальною площею 600 кв.м, яка розташована в АДРЕСА_1 , в користування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.21).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДН № 143839, виданого Калінінською сільською Радою народних депутатів 02.12.1999 р., ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,1353 га, яка розташована на території с. Григорівка Калінінської сільради, землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (а.с.23).

ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_6 , що підтверджується відміткою, яка міститься в копії паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , виданого Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області 12.03.1996 року (а.с.7), подружжя має дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 18.05.1972 р., серії НОМЕР_3 від 24.07.1979 р., свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 05.08.2000 р. (а.с.11, 14).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , що встановлено з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 14.10.2014 року (а.с.8).

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 23.09.2017 року, спадкова справа №156/2016, спадкоємцем майна ОСОБА_6 , 1947 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщина складається з земельних ділянок площею 0,1130 га та 0,0223 га, які розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_6 на підставі державного акту серії 1-ДН №143839, виданого Калінінською сільською радою народних депутатів 02.12.1999 року, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка) в межах згідно плану. (а.с.24-28).

Постановою від 23.09.2017 нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємцем ОСОБА_2 не надано правовстановлюючих документів на вищевказаний будинок.

З листа Першої бахмутської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 196/01-16 від 26.03.2020 року, встановлено, що нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 156/2016 від 14.04.2016 на майно ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видані свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за реєстровими номерами 1-1334, 1-1335 від 23.09.2017 р., що підтверджується інформаційною довідкою зі Садкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 29.01.2020 р., інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 29.01.2020 р., інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.02.2020 р. (а.с.79-88, 129-131).

Як вбачається із копії свідоцтва про право власності від 04.07.2013 ОСОБА_5 є власником житлового будинку, загальною площею 44,4 кв.м, житловою площею 15 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.148).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.07.2013, вбачається, що складовими частинами вищевказаного будинку, який належить ОСОБА_5 є погріб з шийкою (літера б), мансарда житлова (літера А-1), сарай (літера Б), убиральня (літера В), ворота (літера №1-2), огорожа (літера №3).

З копії технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений 19.12.2012 КП Артемівське БТІ , встановлено, що власниками будинку з надвірними спорудами, побудованого у 1989 році, є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . З технічного паспорту вбачається, що ОСОБА_5 належить Ѕ частини: житлового будинку літера (А-1, а, а1) з мансардою, загальною площею 44, 4 м2, житлова 15,0 м2, сараю (літера Б) з погрібом (літера б), убиральні (літра В), огорожі літера (№1-3). Інші Ѕ частини будинку та надвірних споруд закреслена, а отже ОСОБА_5 не належить.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1213 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як встановлено судом, нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності у спадкоємця документу, що підтверджує право власності на спадкове майно, яке підлягає державній реєстрації (а.с.15).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до абз. 3 частини 2 статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України Про власність , Законом України від 07 грудня 1990 року № 553-XII Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування , Законом України від 25 грудня 1974 року Про державний нотаріат , постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР , Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2012 року № 296/5, Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/05, та іншими нормативними актами.

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється: оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними; по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

З наданого до матеріалів справи технічного паспорту, складеного 24 липня 2017 року Комунальним підприємством Бахмутське бюро технічної інвентаризації та виданого позивачу, вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. А-1, а-2, загальною площею 44,4 кв.м., всього по будинку 88,8 кв.м та надвірних споруд під літ. Б - сарай з погрібом, В - убиральня, літера № 1-3 - огорожа, рік побудов яких - 1989 рік (а.с.53-55).

Отже, померлий ОСОБА_6 набув за життя право власності на вказане домоволодіння, яке переходить у порядку спадкування до спадкоємців.

Оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва (втратила чинність), якою не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, а документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних жилих будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації, суд дійшов висновку, що позивачкою обраний належний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який є найбільш ефективним у спірних правовідносинах.

Згідно статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_2 своєчасно, у встановлений законом шестимісячний строк, прийняла спадщину, подав до Першої бахмутської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 (а.с.129).

Як встановлено судом і це підтверджено матеріалами справи відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спадщину після смерті батька не приймали та визнали позовні вимоги.

Враховуючи ті обставини, що позивачка, у встановлений законом строк прийняла спадщину, шляхом подання у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, заяви про прийняття спадщини, однак позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, а тому порушене право позивачки підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на Ѕ частину: житлового будинку з мансардою (літера А-1, а2), сараю (літера Б ) з погрібом, убиральні (літера В ), огорожі (літера №1-3) за адресою: АДРЕСА_1 .

Стосовно позовних вимог щодо визнання права власності в порядку спадкування на погріб (літера - б), то вони не підлягають задоволенню, оскільки погріб належить ОСОБА_5 , як власнику Ѕ частини сараю (літера Б) (а.с.149-150).

За викладених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати суд покладає на позивачку за її заявою.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76-80, 265 ЦПК України, суд,

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса знаходження: АДРЕСА_2 ), яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , іпн НОМЕР_6 ), до ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , іпн НОМЕР_7 ), ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , іпн НОМЕР_8 ), треті особи - ОСОБА_5 (адреса проживання: АДРЕСА_6 , іпн НОМЕР_9 ), Калинівська сільська рада Бахмутського району Донецької області (адреса знаходження: Донецька область, м. Бахмут, с-ще Калинівка, вул. Лісова, 32, ЄДРПОУ 04341057), Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області (адреса знаходження: Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівельників, 30, ЄДРПОУ 37719821) про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування за законом, право власності на Ѕ частину: житлового будинку номер АДРЕСА_1 (літера А-1, а2), сараю (літера Б ) з погрібом, убиральні (літера В ), огорожі (літера №1-3), після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 21 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Любчик

21.09.2020