Рішення

від 24.09.2020 по справі 519/972/18

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №519/972/18

2/519/85/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2020 року м. Южне

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Барановської З.І., секретаря - Гнатюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що він 10.10.2016 уклав договір позики з ОСОБА_2 , відповідно до якого, вона отримала від нього грошові кошти у розмірі 7000 доларів США та зобов`язалась їх повернути позивачу не пізніше 10.09.2018. Також у договорі позики сторони погодили, що у разі невиконання зобов`язання по поверненню коштів, ОСОБА_2 зобов`язується передати позивачу у власність земельну ділянку, що належить їй на праві приватної власності, на підставі Договору дарування від 10 вересня 2014 року. Однак до цього часу відповідач не повернула кошти позивачу та не передала у власність земельну ділянку.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 09.01.2019 відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

25.05.2020 до Южного міського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути заборгованість за договором позики з відповідача шляхом визнання права власності на земельну ділянку.

24.09.2020 до Южного міського суду Одеської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині стягнення судового збору в розмірі 1960 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує, просить розглядати справу у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі, заява про розгляд справи у її відсутність до суду не надходила.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.282-284 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.10.2016 сторони уклали договір позики, відповідно до якого позивач передав, а відповідач отримала грошові кошти у розмірі 7000 доларів США, які остання зобов`язалась повернути в строк до 10.09.2018, що підтверджується розпискою від 10.10.2016 .

Згідно п.3 Договору позики вказано, що у разі невиконання зобов`язання по поверненню коштів в строк до 10.09.2018, ОСОБА_2 зобов`язується в рахунок погашення боргу передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, що належить їй на праві приватної власності, на підставі Договору дарування від 10 вересня 2014 року та знаходиться за адресою: с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, кадастровий номер 4820982200:12:051:0496.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка кадастровий номер 4820982200:12:051:0496 належить на праві приватної власності відповідачу.

Відповідач не виконала свої зобов`язання ані про повернення грошових коштів, ані про передачу відповідачу зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до ст.16 ЦК України , одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Нормами ст.610 ЦК України встановлено, що зобов`язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ст.625 ЦК України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно стаття 1046 Цивільного кодексу України : за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до вимог статті 1049 Цивільного кодексу України : Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1 Закону України Про заставу та ст.572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою та сьомою статті 20 Закону України Про заставу передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов`язання застава зберігається в початковому обсязі. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам.

Таким чином, право позивача, що виникло з укладеного договору позики, на повернення позичальником в обумовлений строк наданих у борг коштів, є порушеним, і спосіб його захисту шляхом передачі боржником у власність позивачу об`єкту нерухомості є ефективним, та таким, що не суперечить діючому законодавству.

Одночасно під час ухвалення рішення, судом враховується, що приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту у відповідному національному органі (ст.13 Конвенції).

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий стороною на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 1960 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.3, 12, 81, 141, 265, 282, 284 ЦПК України , ст.ст.526, 589, 590, 610, 629, 1046, 1049 ЦК України , ст.ст.1,20 Закону України Про заставу , суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 10.10.2016 у розмірі 196000 грн. шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 4820982200:12:051:0496, що розташована за адресою: с. Коблеве, Березанський район , Миколаївська область .

Встановити порядок виконання рішення, що воно є підставою для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером, 4820982200:12:051:0496, що розташована за адресою: с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область за ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1960,00 грн.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду .

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП суду не відомий, паспорт НОМЕР_2 , виданий Южненським МВ УМВС Одеської області 26.12.1996.

Суддя Южного міського суду

Одеської області З.І. Барановська