Рішення

від 24.09.2020 по справі 599/1589/20

ЗБОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

н.п.2/599/641/2020

Справа № 599/1589/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р.

Зборівський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Іваницького О.Р.,

при секретарі Сеньківській З.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Зборів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить розділити майно, яке належить їм з відповідачем ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя та визнати за ними право власності по Ѕ частині житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 ; по Ѕ частині земельної ділянки площею 0,2400 га. із кадастровим номером 6122684300:02:001:0162 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 .

Представник позивачки позовні вимоги підтримала, про що подала відповідну заяву.

Відповідач, будучи повідомленим, в судове засідання не з`явився в зв`язку з чим, суд вважає, що слід провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення , якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Судом встановлено що, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17.11.1990 року зареєстрували шлюб у Вербівчицькій сільській раді Бродівського району Львівської області, актовий запис № 23, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 . У них в шлюбі народилося двоє дітей, які вже повнолітні. Ведучи спільне господарство набули майно, зокрема:

житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , (будівельний паспорт на забудову земельної ділянки від березня 1994 р.);

земельну ділянку площею 0,2400 га. із кадастровим номером 6122684300:02:001:0162 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 , (рішення Калинвської сільської ради від 30 грудня 1993 р.).

Таким чином вищезазначені докази дають суду підстави зробити висновок, що спірне майно набуте за час шлюбу, а отже є спільною сумісною власністю подружжя. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя в зв`язку з чим суд вважає, що за сторонами слід визнати право власності по Ѕ частині спірного майна.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.60, 69-71 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на об`єкти нерухомого майна, набутого в шлюбі, зокрема:

Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 ;

Ѕ частину земельної ділянки площею 0,2400 га. із кадастровим номером 6122684300:02:001:0162 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на об`єкти нерухомого майна, набутого в шлюбі, зокрема:

Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 ;

Ѕ частину земельної ділянки площею 0,2400 га. із кадастровим номером 6122684300:02:001:0162 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Тернопільської апеляційного суду через Зборівський районний суд протягом 30 днів.

Суддя Зборівського

районного суду Іваницький О.Р