Постанова

від 24.09.2020 по справі 153/370/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 153/370/20

Провадження № 22-ц/801/1382/2020

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дзерин М. М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 рокуСправа № 153/370/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Ковальчука О. В.,

суддів: Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Бушанської сільської ради Ямпільського району Вінницької області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційною скаргою Бушанської сільської ради Ямпільського району Вінницької області на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 28 травня 2020 року суддею цього суду Дзериним М. М., зі складанням його повного тексту 04 червня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2020 року Бушанська сільська рада Ямпільського району Вінницької області (далі - Бушанська сільська рада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи його тим, що 17 листопада 2018 року відповідач, який до 28 травня 2019 року перебував на посаді сільського голови Бушанської сільської ради,керуючи у технічно справному стані автомобілем ZAZ Forza, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, який знаходився на балансі позивача, рухаючись автомобільною дорогою Ямпіль-Могилів-Подільський у напрямку міста Могилів-Подільський, неподалік села Петрашівка Ямпільського району Вінницької області з урахуванням дорожніх умов, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого допустив виїзд автомобіля за межі проїжджої частини догори, де наїхав на дерево. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль зазнав технічних ушкоджень та згідно з висновком автотехнічної експертизи не придатний для відновлення, а проведення ремонтних робіт є економічно недоцільним. Матеріальний збиток, який завданий сільській раді дорівнює ринковій вартості транспортного засобу.

Відповідно до довідки Бушанської сільської ради № 737 від 25 жовтня 2019 року балансова вартість автомобіля ZAZ Forza, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, становить 120 000 грн.

Вироком Ямпільського районного суду Вінницької області та вироком Вінницького апеляційного суду у справі № 153/804/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та встановлено, що транспортний засіб, який перебуває на балансі Бушанської сільської ради та яким 17 листопада 2018 року керував відповідач, був знищений внаслідок ДТП.

Пославшись на викладене та на неможливість відновлення пошкодженого транспортного засобу, Бушанська сільська рада просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошові кошти в сумі 120 000 грн. матеріальних збитків, які завдані внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17 листопада 2018 року та стягнути грошові кошти в сумі 1 238 грн.16 коп. витрат, які були понесені у зв`язку із проведенням оцінки транспортного засобу та судові витрати у сумі 2102 грн.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року у задоволенні відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги

У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач зазначив, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач клопотань про призначення автотоварознавчої експертизи в ході розгляду справи не заявляв та висновок експерта на підтвердження розміру матеріального збитку на момент розгляду справи не надав, отже розмір реальної вартості пошкодженого майна позивача не доведено.

Із такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 склав присягу та був прийнятий на посаду сільського голови Бушанської сільської ради Ямпільського району Вінницької області (а. с. 111-112).

Відповідно до п. 6 Посадової інструкції сільського голови, з якою ОСОБА_1 ознайомився 06 листопада 2015 року, сільський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень (а. с. 97-100).

Рішенням 19 сесії 7 скликання Бушанської сільської ради Ямпільського району Вінницької області № 231 від 19 березня 2018 року вирішено придбати легковий автомобіль для потреб сільської ради вартістю 120000,00 грн. (а. с. 107).

14 травня 2018 року Бушанською сільською радою Ямпільського району Вінницької області укладено договір купівлі-продажу автомобіля, який був у використанні № БУ/214283-51496, відповідно до якого сільська рада придбала автомобіль ZAZ Forza, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску за 120000,00 грн (а. с. 102-103).

Згідно з технічним паспортом СХК № 64627 18 травня 2018 року автомобіль ZAZ Forza, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, зареєстровано за Бушанською сільською радою Ямпільського району Вінницької області (а. с. 27).

Відповідно до рішення Бушанської сільської ради Ямпільського району Вінницької області № 27 від 12 червня 2018 року Про затвердження Порядку використання службового легкового автомобіля Бушанської сільської ради та встановлення лімітів використання пального та Порядку використання службового легкового автомобіля Бушанської сільської ради службовий легковий автомобіль використовується тільки для поїздок, пов`язаних із службовою діяльністю посадових осіб. Службовий легковий автомобіль закріплюється за сільським головою, а у разі його відсутності за особою, яку призначає сільський голова відповідальним. Право на керування автомобілем сільської ради, в зв`язку із відсутністю посади водія, має сільський голова. Особа, яка винна у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди при використанні службового автомобіля сільської ради, несе відповідальність у відповідності до чинного законодавства України (а.с.108-110).

З табеля виходу на роботу працівників Бушанської сільської ради за листопад 2018 року встановлено, що 17 листопада 2018 року ОСОБА_1 був вихідний (а. с. 101).

Вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 01 липня 2019 року (а. с. 43-48), який скасовано в частині призначення покарання вироком Вінницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/84324351) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Судами було встановлено, що 17 листопада 2018 року ОСОБА_1 , керуючи у технічно справному стані автомобілем ZAZ Forza, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, рухаючись автомобільною дорогою Ямпіль-Могилів-Подільський у напрямку міста Могилів-Подільський, неподалік села Петрашівка Ямпільського району Вінницької області з урахуванням дорожніх умов, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого допустив виїзд автомобіля за межі проїжджої частини догори, де наїхав на дерево.

28 травня 2019 року рішенням 28 позачергової сесії 7 скликання Бушанської сільської ради Ямпільського району Вінницької області № 317 ОСОБА_1 звільнений із займаної посади сільського голови на підставі його заяви від 20 травня 2019 року (а. с. 25).

20 грудня 2019 року Бушанською сільською радою Ямпільського району Вінницької області видано довідку про те, що службовий автомобіль ZAZ Forza, державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходиться на балансі сільської ради, балансовою вартістю 120000,00 грн (а. с. 26).

Зі звіту оцінки транспортного засобу від 20 грудня 2019 року № 137 та протоколу огляду транспортного засобу встановлено, що відновлення автомобіля марки ZAZ Forza, державний номерний знак НОМЕР_1 , є економічно недоцільним, а матеріальний збиток дорівнює ринковій вартості цього КТЗ та становить 147201, 68 грн. (а. с. 28-42).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Бушанської сільської ради Ямпільського району Вінницької області від 08 квітня 2020 року та копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 до складу сім`ї ОСОБА_1 входять: дружина ОСОБА_2 та неповнолітній син ОСОБА_3 (а. с. 60-61).

З довідки про заробітну плату й інші доходи від 08 квітня 2020 року № 275 встановлено, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за 6 місяців становить 91 133 грн. 10 коп. (а. с. 63).

За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року в справі № 908/1108/17 вказано, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди .

У пункті 18 постанови Пленуму ВСУ від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками роз`яснено, що при визначенні розміру матеріальної шкоди, заподіяної працівниками самовільним використанням в особистих цілях технічних засобів (автомобілів, тракторів, автокранів і т.п.), що належать підприємствам, установам, організаціям, з якими вони перебувають у трудових відносинах, слід виходити з того, що така шкода, як заподіяна не при виконанні трудових (службових) обов`язків, підлягає відшкодуванню із застосуванням норм цивільного законодавства. У цих випадках шкода відшкодовується у повному обсязі, включаючи і не одержані підприємством, установою, організацією прибутки від використання зазначених технічних засобів.

Згідно з приписами ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 затверджено Національний стандарт № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав (далі - Національний стандарт № 1, Стандарт).

Згідно з пунктами 35, 38 Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур.

Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: - витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); - дохідний; - порівняльний.

Порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

Пункти 16, 47 даного Національного стандарту №1 визначають, що визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача.

На підставі викладеного, враховуючи встановлену вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, відповідно, і у завданні збитків, з урахуванням поданих позивачем доказів про розмір цих збитків, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач має відшкодувати завдану сільській раді шкоду в повному обсязі, оскільки він, перебуваючи в трудових відносинах з позивачем, маючи у користуванні службовий автомобіль, самовільно використав його в особистих цілях та не під час виконання службових обов`язків, внаслідок чого автомобіль зазнав технічних ушкоджень та не придатний для відновлення, тому, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачено ст. 13 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути 120000,00 грн матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено розмір заподіяних йому збитків (шкоди) внаслідок ДТП та відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки балансова вартість автомобіля підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, звіт про оцінку майна № 137 від 20 грудня 2019 року є дійсним, тому підстави для його неврахування відсутні, а відповідач будь-яких інших доказів вартості пошкодженого автомобіля не надав, зокрема не подав доказів, які б вказували на менший чи/або інший розмір завданих збитків, ніж заявлено позивачем.

Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача у суді першої інстанції щодо пропущення строку позовної давності, встановленого ст. 233 КЗпП України, оскільки положеннями цієї статті визначені строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів, а не спорів пов`язаних з відшкодуванням шкоди на підставі ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, отже рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які були понесені у зв`язку із розглядом справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч. 1, п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до п. п. 9, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

У абз. 2 п. 35 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах судам роз`яснено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що Бушанська сільська рада Ямпільського району Вінницької області зверталась до ОСОБА_1 з проханням добровільно сплатити кошти за завдані збитки службовому автомобілю в розмірі 120000,00 грн (а. с. 50).

Відповідно до платіжного доручення № 140 від 13 грудня 2019 року Бушанська сільська рада Ямпільського району Вінницької області за оцінку колісних транспортних засобів сплатила 1238,16 грн. (а. с. 49).

Згідно з квитанцією № 54 від 28 лютого 2020 року Бушанська сільська рада Ямпільського району Вінницької області сплатила 2102, 00 грн судового збору за звернення до суду з позовною заявою (а. с. 5).

16 липня 2020 року Бушанська сільська рада Ямпільського району Вінницької області сплатила 3153,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги, що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1770376584.1 (а. с. 152).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а. с. 62).

З копії довідки до акта огляду медико-санітарною експертною комісією серії 12 ААБ № 641414, копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого №13187, копії із медичної карти стаціонарного хворого № 154, копії виписки з історії хвороби №1440, копії виписки із медичної карти амбулаторного хворого № 1525, копії виписки епікризу № 474, копії консультативного висновку спеціаліста від 31 жовтня 2019 року та від 23 жовтня 2019 року, копії санаторно-курортної карти №86, копій протоколів обстеження головного мозку від 17 грудня 2018 року, 04 грудня 2018 року, 31 жовтня 2019 року, копії протоколу обстеження відділу хребта від 31 жовтня 2019 року та копії протоколу обстеження грудного відділу хребта від 20 березня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та втратив частково працездатність (а. с. 69-82).

За таких обставин, враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судових витрат в усіх судових інстанціях, у зв`язку з задоволенням позовних вимог та вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 141, п. п. в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Бушанської сільської ради Ямпільського району Вінницької області задовольнити, рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Бушанської сільської ради Ямпільського району Вінницької області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) на користь Бушанської сільської ради Ямпільського району Вінницької області (код ЄДРПОУ - 04325800, адреса: вул. Гоголя, 24, с. Буша, Ямпільський район, Вінницька область) грошові кошти в сумі 120000,00 грн (сто двадцять тисяч гривень) матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Бушанської сільської ради Ямпільського району Вінницької області (код ЄДРПОУ - 04325800, адреса: вул. Гоголя, 24, с. Буша, Ямпільський район, Вінницька область) сплачені нею суми судових витрат за оцінку колісних транспортних засобів в розмірі1238,16 грн., за подання позовної заяви в розмірі 2102,00 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета

Текст постанови виготовлено 24 вересня 2020 року.