Рішення
від 14.09.2020 по справі 219/10696/19
АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/10696/19

Провадження № 2/219/544/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Кривошапко І.О., представника відповідача Юхти О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бахмуті цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Часівоярський вогнетривкий комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 просить стягнути з Публічного акціонерного товариства Часівоярський вогнетривкий комбінат на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., завдану трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми, посилаючись на те, що з 04 вересня 1996 року по 11 листопада 2004 року він перебував у трудових правовідносинах з ПАТ Часівоярський вогнетривкий комбінат . 24 квітня 2004 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого він отримав трудове каліцтво, а саме: струс головного мозку, закритий перелом обох кісток середньої третини лівого передпліччя зі зміщенням, неповний відрив лівої вушної раковини, відрив мочки правої вушної раковини, закритий перелом остистих відростків 2-3 шийних хребтів, забій спинного мозку, закритий перелом сідничної кістки справа. Висновком МСЕК в 2004 році йому вперше встановлено 80% стійкої втрати працездатності та II групу інвалідності. Згодом підтверджено 80% стійкої втрати працездатності та II групу інвалідності. У зв`язку з трудовим каліцтвом, яке він зазнав під час роботи на підприємстві, він став інвалідом II групи та втратив 80 % свої працездатності, що призвело до порушення його особистих немайнових прав, а також порушення нормальної життєдіяльності, оскільки він прийшов працювати на підприємство та мав гарний стан здоров`я, а через травму втратив 80 % своєї первісної працездатності та став інвалідом в молодому віці, вимушений з цим жити. Позивач постійно відчуває нестерпний біль, у зв`язку з чим постійно змушений проходити лікування, на що витрачає багато коштів. Крім того, за станом здоров`я його звільнили з роботи, що також спричинило йому моральні страждання. Через фізичні вади (він втратив повністю функцію лівої руки, яка на теперішній час повністю паралізована, в нього спотворене обличчя через чисельні шрами), він не має можливості вести повноцінне сімейне та особисте життя, частково порушені його відносини з оточуючими людьми, близькими, друзями та знайомими, а також були порушені його плани на подальше життя, через що в нього з`явилось почуття тривоги за майбутнє.

30 вересня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 травня 2020 року клопотання позивача ОСОБА_1 задоволено та провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи № 219/8742/19 (провадження № 61-5064ск20) за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Часівоярський вогнетривкий комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми, де правовідносини, які виникли між сторонами, є подібними до правовідносин, які виникли у цивільній справі № 219/10696/19 за позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 09 липня 2020 року провадження у справі поновлено у зв`язку із усуненням обставин, що викликали його зупинення, продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження зі стадії судового розгляду.

24 грудня 2019 року від відповідача ПАТ Часівоярський вогнетривкий комбінат до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що нещасний випадок на виробництві стався внаслідок особистої необережності самого позивача та порушення ним норм охорони праці. Крім того, Бахмутським відділенням Фонду соціального страхування на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми, вже була виплачена моральна шкода (а.с. 35-37).

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився. Надав суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Юхта О.В. у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково на суму 5000 грн., пояснивши, що нещасний випадок на виробництві стався внаслідок особистої необережності самого позивача та порушення ним норм охорони праці, хоча позивачем пройдено всі необхідні інструктажі та навчання з охорони праці. Вважає, що розмір моральної шкоди суд повинен визначати в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Крім того, зазначила, що позивачем не надано жодного доказу про спричинення йому моральної шкоди, крім довідки (висновку) МСЕК, що не є безперечним доказом завдання йому саме моральних страждань. Тому вважає, що сума моральної шкоди занадто завищена. Також посилається на те, що ОСОБА_1 вже звертався до суду за захистом своїх прав з аналогічними позовними вимогами, у зв`язку із чим відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої втратою здоров`я на виробництві, виплатило 25000 грн. Таким чином, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 5000 грн.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ПАТ Часівоярський вогнетривкий комбінат з 04 вересня 1996 року по 11 листопада 2004 року, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08 жовтня 1984 року (а.с. 8-10).

24 квітня 2004 року під час виконання трудових обов`язків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав трудове каліцтво.

Згідно з актом № 2 про нещасний випадок від 28 квітня 2004 року за формою Н-1, під час виконання 24 квітня 2004 року трудового обов`язку на підприємстві ПАТ Часівоярський вогнетривкий комбінат ОСОБА_1 було травмовано. Причинами нещасного випадку зазначено: 1) не була зупинена ланцюгова стрічка від самовільного опускання слюсарем ОСОБА_1 - невиконання інструкції з охорони праці слюсаря; 2) неякісне проведення інструктажу ремонтним слюсарем - механіком дільниці ОСОБА_4 , невиконання посадової інструкції механіка цеху № 5 (а.с. 11-12).

Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0877253 від 01 грудня 2016 року та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії АБ № 0041007 від 01 грудня 2016 року ОСОБА_1 повторно встановлено 80% втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом та II групу інвалідності безстроково (а.с. 15-16).

У зв`язку із вказаною виробничою травмою, позивач вимушений до теперішнього часу проходити лікування та медичні огляди, що підтверджується, зокрема, копією виписки № 1307 від 18 жовтня 2016 року із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , згідно з якою він перебував на стаціонарному лікуванні з 03 жовтня 2016 року по 18 жовтня 2016 року у зв`язку із наслідками виробничої травми, копією висновку спіральної та магнітно-резонансної комп`ютерної томографії від 12 травня 2014 року, копією з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 21 жовтня 2014 року (а.с. 111-116).

З оглянутої у судовому засіданні справи № 219/8905/16-ц (провадження № 2/219/4220/2016) за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої втратою здоров`я на виробництві, встановлено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області (ідентифікаційний код 25968984) на користь ОСОБА_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої втратою здоров`я на виробництві, 25 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 551 грн.20 коп. на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України (т.с. 1, а.с. 75-76).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2016 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року залишено без змін (т.с. 1, а.с. 131-132).

Платіжним дорученням № 2641 від 16 грудня 2016 року підтверджено виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області, а саме виплачено ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої втратою здоров`я на виробництві, 25000 грн. (т.с. 1, а.с. 198).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 червня 2017 року касаційну скаргу відділення фонду у м. Артемівську відхилено. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2016 року залишено без змін (т.с. 1, а.с. 142-143).

Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 червня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову (т.с. 1, а.с. 188-192).

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2018 року у задоволенні заяви управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення про поворот виконання рішення в частині повернення грошових коштів в розмірі 25 000 грн. та судового збору в розмірі 551,20 грн. у вищевказаній цивільній справі відмовлено у зв`язку із тим, що даний спір виник з трудових правовідносин. Таким чином, поворот виконання рішення суду у спірних правовідносинах не допускається, оскільки судове рішення не ґрунтувалось на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах (т.с. 1, а.с. 213).

Постановою Донецького апеляційного суду від 05 вересня 2019 року ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2018 року про поворот виконання рішення залишено без змін (т.с. 2, а.с. 10-14).

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою, другою статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Тобто відповідно до вказаної норми за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до підпункту е пункту 1 частини 1 статті 21 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній до 20 березня 2007 року), у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Право позивача у справі на відшкодування моральної шкоди виникло з моменту встановлення йому втрати професійної працездатності.

З досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що постановою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 червня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої втратою здоров`я на виробництві.

Вказана вище постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що позивач звернувся з позовом у справі у вересні 2016 року. Разом з тим, до позовних вимог застосовується частина восьма статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (набрав силу з 01 січня 2015 року), яка передбачає, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Таким чином, Верховний Суд у справі № 219/8905/16-ц ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Артемівську Донецької області про відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 грн., завданої трудовим каліцтвом під час виконання трудових обов`язків внаслідок виробничої травми.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Однією зі складових конституційного принципу верховенства права є право на доступ до правосуддя.

За юридичними позиціями Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003); суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).

Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначено у пункті 28 рішення ЄСПЛ у справі Молдавська проти України (заява № 43464/18), застосований судом закон не повинен містити жодного положення, яке могло б ввести в оману заявника щодо його чинності та релевантності до відповідних правовідносин, а тому обмеження щодо реалізації відповідних прав скаржника було передбачуваним і обґрунтованим.

Таким чином, наявність рішення про відмову у позові ОСОБА_1 у справі з аналогічними вимогами до Фонду поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 22 січня 2020 року у справі № 922/1974/19 (провадження № 12-164гс19), від 28 квітня 2020 року у справі № 182/18/17 (провадження № 14-702цс19), 07 листопада 2018 року у справі № 757/56680/16-ц (провадження № 14-267цс18).

Таким чином, суд вважає, що у зв`язку із формалізмом практики, що склалася у національних судах стосовно вирішення справ у спірних правовідносинах, позивачеві створено перешкоди у реалізації права на судовий захист.

Тому з огляду на наведену вище аргументацію суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі та стягнення відшкодування моральної шкоди з ПАТ Часівоярський вогнетривкий комбінат на користь позивача у розмірі 100 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, під час судового розгляду встановлено факт завдання позивачу моральної шкоди внаслідок отримання травми під час роботи в ПАТ Часівоярський вогнетривкий комбінат та, як наслідок, втрати непрацездатності на 80%.

Згідно з пунктом 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Як видно з позовної заяви, у зв`язку з трудовим каліцтвом, яке позивач зазнав під час роботи на підприємстві, він став інвалідом II групи та втратив 80 % свої працездатності, що призвело до порушення його особистих немайнових прав, а також порушення нормальної життєдіяльності, оскільки він прийшов працювати на підприємство та мав гарний стан здоров`я, а через травму втратив 80 % своєї первісної працездатності та став інвалідом в молодому віці, вимушений з цим жити. Позивач постійно відчуває нестерпний біль, у зв`язку з чим постійно змушений проходити лікування, на що витрачає багато коштів. Крім того, за станом здоров`я його звільнили з роботи, що також спричинило йому моральні страждання. Через фізичні вади (він втратив повністю функцію лівої руки, яка на теперішній час повністю паралізована, в нього спотворене обличчя через чисельні шрами), він немає можливості вести повноцінне сімейне та особисте життя, частково порушені його відносини з оточуючими людьми, близькими, друзями та знайомими, а також були порушені його плани на подальше життя, через що в нього з`явилось почуття тривоги за майбутнє.

Таким чином, ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням позивачем трудових обов`язків, заподіює позивачу фізичні і моральні страждання, обмежує його можливість вести звичний йому спосіб життя, що, зокрема, встановлено висновком МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності.

Зважаючи на те, що сторони перебували у трудових правовідносинах, нещасний випадок стався з позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, тому наявні підстави, передбачені статтями 173, 237-1 КЗпП України, для відшкодування роботодавцем працівнику моральної шкоди, розмір якої позивачем визначено з урахуванням засад розумності та справедливості у розмірі 100 000 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 219/8742/19 (провадження № 61-5064ск20), якою скасовано рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, задоволено вимоги позивача ОСОБА_2 у повному обсязі, стягнуто з роботодавця Публічного акціонерного товариства Часівоярський вогнетривкий комбінат на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми, 50000 грн.

Вищевказані правовідносини, які виникли між сторонами у справі № 219/8742/19 (провадження № 61-5064ск20), є подібними до правовідносин, які виникли у цивільній справі № 219/10696/19 за позовом ОСОБА_1 .

При цьому суд не бере до уваги доводи і заперечення представника відповідача щодо того, що факт заподіяння моральної шкоди позивачеві не встановлений та не доведений. Так, факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди підтверджується наданими позивачем та дослідженими у судовому засіданні доказами: копією трудової книжки, копією акту № 2 про нещасний випадок від 28 квітня 2004 року, копіями довідок МСЕК про встановлення позивачу ступеню втрати професійної працездатності та ІІ групи інвалідності, копією виписки № 1307 від 18 жовтня 2016 року із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , копією висновку спіральної та магнітно-резонансної комп`ютерної томографії від 12 травня 2014 року, копією з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 21 жовтня 2014 року.

Розглядаючи та вирішуючи питання про розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує ступінь втрати позивачем професійної працездатності - 80%, встановлений висновком МСЕК від 01 грудня 2016 року у зв`язку з травмою від 24 квітня 2004 року, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках та можливій подальшій професійній діяльності, неможливість відновити втрачене здоров`я, порушення загальновизнаних життєвих зв`язків позивача та, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частина 6 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. cт. 5, 10, 13, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Часівоярський вогнетривкий комбінат (місцезнаходження: Донецька область, Бахмутський район, м. Часів Яр, вул. Центральна, 1; код ЄДРПОУ 00191773) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми, 100 000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Часівоярський вогнетривкий комбінат (місцезнаходження: Донецька область, Бахмутський район, м. Часів Яр, вул. Центральна, 1; код ЄДРПОУ 00191773) на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Є. Дубовик

14.09.2020

Дата ухвалення рішення14.09.2020
Оприлюднено25.09.2020

Судовий реєстр по справі —219/10696/19

Постанова від 16.12.2020

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Корчиста О. І.

Ухвала від 14.12.2020

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Корчиста О. І.

Ухвала від 21.10.2020

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Корчиста О. І.

Рішення від 14.09.2020

Цивільне

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Дубовик Р. Є.

Ухвала від 09.07.2020

Цивільне

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Дубовик Р. Є.

Ухвала від 08.05.2020

Цивільне

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Дубовик Р. Є.

Ухвала від 02.10.2019

Цивільне

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Дубовик Р. Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні