Ухвала

від 24.09.2020 по справі 709/735/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/702/20 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 191 (84, 86-4) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2020 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзвязку у м. Кропивницькому апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні №12017250280000983від 25.11.2017 ОСОБА_10 на ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 червня 2020 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017250280000983 від 25.11.2017 по обвинуваченню ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України повернуто прокурору,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 червня 2020 року, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017250280000983 від 25.11.2017 по обвинуваченню ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України повернуто прокурору.

Рішення суду мотивовано тим, що в обвинувальному акті вказано, що у відповідності до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті повинно бути викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому формулюючи обвинувачення слід враховувати вимоги ст.91 КПК України, щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив і мета вчинення такого правопорушення.

Вказані вимоги при складанні обвинувального акту дотримані не були, оскільки фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є не конкретними, зокрема не містять обставину, яка підлягає обов`язковому доказуванню, а саме у пред`явленому обвинуваченні відсутні конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, обставини щодо ролі кожного з обвинувачених у привласненні майна, а щодо розтрати майна, то в обвинувальному акті взагалі відсутнє зазначення об`єктивної сторони, а зазначено лише, що у невстановлений слідством день, час та спосіб обвинувачені здійснили розтрату майна, окрім цього які не зазначено які саме нормативні акти чи посадову інструкцію порушили обвинувачені.

Вказані недоліки обвинувального акта унеможливлюють виконання судом вимог ст.348 КПК України, щодо роз`яснення обвинуваченому суті обвинувачення, адже неможливо роз`яснити обвинувачення яке є не зрозумілим, що унеможливлює додержання основних принципів кримінального провадження щодо справедливого судового розгляду та гарантії на реалізацію захисту обвинуваченим.

Аналіз положень ст.ст.91, 291 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дає підстави для висновку про те, що обвинувачений має бути повно і детально поінформований про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, а обвинувальний акт має містити формулювання конкретного і зрозумілого обвинувачення із зазначенням обставин, що відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню.

Позиція суду у даній справі узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Абрамян проти Росії» ЄСПЛ в п.34 свого рішення від 09.10.2008 року зазначив, що за текстом підпункту (а) пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінські проти Австрії» п.79).

Крім того, ЄСПЛ нагадав, що положення підпункту (а) пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п.52).

З врахуванням вищевикладеного, обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, відсутнє чітке формулювання обвинувачення, яке інкримінується обвинуваченим і від якого вони будуть захищатись у суді, що є перешкодою для призначення справи до судового розгляду, а тому суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків обвинувального акта.

В апеляційній скарзі прокурор просив скасувати ухвалу суду першої інстанції через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Свої вимогиобґрунтував тим,що висновки суду першої інстанції про необхідність повернені обвинувального акту прокурору з підстав, наведених в ухвалі, не ґрунтуются на вимогах кримінального процесуального закону, оскільки відомості передбачені п.п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України викладені в обвинувальному акті в повному обсязі.

Аналізуючи підстави, з яких обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 був повернутий прокурору, вважає їх такими, що не є належними та достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення.

Крім того, у зазначеній ухвалі, суд вказує на те, що „ при формулюванні обвинувачення прокурором не дотримані вимоги п. 5 ч. 1 ст. 291, ст. 91 КПК України, оскільки фактичні обставини кримінального правопорушення формулювання обвинувачення не є конкретними, зокрема не містить обставину, яка підлягає обов`язковому доказуванню, а саме відсутні обставини вчинення кримінального правопорушення, ролі кожного з обвинувачених у привласненні майна, а щодо розтрати майна відсутня об`єктивна сторона, не зазначено які нормативні акти чи посадову інструкцію порушено обвинуваченими.

Таке формулювання є неприпустимим такий висновок суду є невмотивованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Отже, обвинувальний акт має бути результатом оцінки прокурором зібраних доказів, при цьому необхідно враховувати, що всі висновки, викладені в обвинувальному акті, будуть перевірені судом в межах судового розгляду.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи, норми КПК України та судову практику ЄСПЛ, просить звернути увагу на те, що на 26-38 аркушах обвинувального акту зазначено в чому ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачується, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Тобто, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 детально проінформовані у вчиненні якого злочину обвинувачується, причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів.

Крім того, статтею 191 КК України не передбачено такої обов`язкової ознаки складу кримінального правопорушення як роль кожного обвинуваченого, порушення нормативних актів та посадових інструкцій та місця вчинення злочину.

Критерії прийнятності обвинувального акту викладені в ст. 291 КПК України, і будь-яких інших застережень зазначена норма закону не містить та вказані судом першої інстанції обставини, зокрема, неповнота, на переконання суду першої інстанції, обвинувального акту, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору. Вказані обставини не позбавляють можливості вирішити питання про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту та дати оцінку доводам сторін кримінального провадження в ході судового розгляду, а висновки суду, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки слідчим викладене неконкретне та ідентичне (однакове за змістом) формулювання обвинувачення кожному з обвинувачених, не зазначено час, місце, спосіб вчинення злочину, роль кожного з обвинувачених, не відповідають фактичним обставинам провадження.

Наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення що дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Спосіб викладення формулювання обвинувачення не можна розцінювати відсутність формулювання обвинувачення.

Ст. 291 КПК України не встановлено будь-яких вимог до формулювання обвинувачення, його форми, об`єму, тощо, вважає, що прокурор вправі викласти формулювання обвинувачення в такий спосіб, який вважає доцільним в кожному конкретному випадку. П. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити формулювання обвинувачення, без зазначення будь-яких вимог щодо змісту такого формулювання.

Як убачається зі змісту обвинувального акта в кримінальному провал № 12017250280000983 відносно ОСОБА_9 ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, він фактично відповідає вимогам ст. 291 КПК України, та містить всі необхідні відомості, передбачені зазначеною нормою закону.

Крім того, з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки суд першої інстанції, навівши перелік даних порушень, які на його думку були допущені прокурором при направленні обвинувального акта до суду, по суті здійснив дослідження фактичних обставин кримінального провадження, чим вийшов за межі обставин, які, з урахуванням положень ст.314 КПК України, можуть з`ясовуватися судом під час підготовчого судового засідання.

Згідно зі ст. 91 КПК України, вказані на думку суду порушення, обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні

Своїми діями суд порушив вимоги ст. 23 КПК України, відповідно до якої, докази надані сторонами кримінального провадження досліджуються судом безпосередньо під час судового розгляду. У зв`язку із чим, наведені судом факти не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу, представника потерпілого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора, обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Так, згідно положень ст. 314 ч. 3 КПК України, суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні має право прийняти рішення, зокрема, про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу.

Такі вимоги щодо обвинувального акту вичерпно регламентовані ст. 291 КПК України.

Положеннями ст. 291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складення обвинувального акту у кримінальному провадженні, ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов`язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту.

Законодавець чітко визначив підстави для повернення обвинувального акта прокурору, що закріплено в положенні ч. 2 ст. 291 КПК України, і зокрема п.5 ч.2 ст.291 КПК України передбачено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається із ухвали суду першої інстанції суд ухвалою з підготовчого судового засідання повернув обвинувальний акт прокурору з тих підстав, що фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є не конкретними, зокрема не містять обставину, яка підлягає обов`язковому доказуванню, а саме у пред`явленому обвинуваченні відсутні конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, обставини щодо ролі кожного з обвинувачених у привласненні майна, а щодо розтрати майна, то в обвинувальному акті взагалі відсутнє зазначення об`єктивної сторони, а зазначено лише, що у невстановлений слідством день, час та спосіб обвинувачені здійснили розтрату майна, окрім цього які не зазначено які саме нормативні акти чи посадову інструкцію порушили обвинувачені.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, даний обвинувальний акт містить усі відомості, що передбачені ч.2 ст. 291 КПК України, у тому числі і ті, що передбачені п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, тобто містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а саме дій ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.3 ст. 191 КК України.

Проте, надати правову оцінку викладеному в обвинувальному акті формулюванню обвинувачення суд вправі лише на стадії судового розгляду при ухваленні вироку, що передбачено вимогами ст. 368 КПК України.

Також, даний обвинувальний акт підписано слідчим, котрий його склав та прокурором, який його затвердив, та до нього додано усі додатки, що передбачені ч.4 ст. 291 КПК України.

Таким чином, колегією суддів не встановлено, що вказаний обвинувальний акт за своєю формою та змістом не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, разом із долученими до нього додатками.

У підготовчому провадженні не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду справи по суті. Завданням цього провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду. На стадії підготовчого провадження виконується функція контролю за досудовим розслідуванням, відповідність вимогам КПК України обвинувального акта та організаційна (підготовча) функція до наступної стадії судового провадження - судового розгляду з метою створення належних умов для успішного виконання завдань кримінального судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , складений у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, а наведені в ухвалі районного суду підстави для його повернення не передбачені вимогами зазначеної статті кримінального процесуального законодавства України, через що повернення обвинувального акту прокурору у даному випадку є безпідставним.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 червня 2020 року підлягає скасуванню, з призначенням нового судового розгляду обвинувального акту в тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 409, 412, 415, 419, 424 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні №12017250280000983 від 25.11.2017 ОСОБА_10 задовольнити.

Ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 червня 2020 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017250280000983 від 25.11.2017 по обвинуваченню ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, повернуто прокурору скасувати та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4