Постанова

від 24.09.2020 по справі 640/9339/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9339/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Кобаля М.І.,

Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року (прийняте за наслідком розгляду справи в порядку письмового провадження, суддя Пащенко К.С.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Політехпрогрес" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Політехпрогрес" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.04.2019 №1145197/42604684, №1145195/42604684, №1145194/42604684, №1145191/42604684, №1145199/42604684;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 25.03.2019, №3 від 27.03.2019, №4 від 27.03.2019, №5 від 27.03.2019, №6 від 28.03.2019 датою їх фактичного надходження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року, з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року про виправлення описки, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Політехпрогрес" задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.04.2019 №1145197/42604684, №1145195/42604684, №1145194/42604684, №1145191/42604684, №1145199/42604684; зобов`язано Державну фіскальну службу України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 25.03.2019, №3 від 27.03.2019, №4 від 27.03.2019, №5 від 27.03.2019, №6 від 28.03.2019 датою їх фактичного надходження; стягнуто з Державної фіскальної служби України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Політехпрогрес" (адреса: 01031, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 20, кв. 9, ідентифікаційний код 42604684) понесені ТОВ "Політехпрогрес" витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 605 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (як правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві) подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві вказує, що позивач у позові лише зазначає про направлення пояснень, детально не зазначаючи, які саме пояснення та копії документів було надано до контролюючого органу.

В той же час, у повідомленні про надання пояснень та копій документів щодо ПН/РК, реєстрацію яких зупинено №2 від 17.04.2019 щодо податкової накладної №3 від 27.03.2019, позивачем зазначено наступне: Наш постачальник товарів ТОВ ТД ВЕРІАС не зміг зареєструвати свою податкову накладну через накладений арешт на суми ПДВ в системі ЕАП. Але Київським апеляційним судом 02.04.2019 ухвалено рішення про зняття арешту. Як тільки рішення суду буде виконано, постачальник зареєструє податкову накладну. Копія Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду додається. Документи, що підтверджують придбання товарів, додаються . Серед наданих документів, ТОВ "Політехпрогрес" було надано договір купівлі-продажу №2003/19 від 20.03.2019 (копія зазначеного договору чомусь до суду надано не була), однак, відповідно до умов договору купівлі-продажу №2003/19 від 20.03.2019 його предметом є купівля-продаж Товару, згідно за специфікаціями Додаток, що є невід`ємною частиною цього Договору. Проте, позивачем надано до контролюючого органу лише специфікацію №5 до договору №2003/19 від 20.03.2019, а інші специфікації, видаткові накладні, документи, що підтверджують зберігання та транспортування товару до контролюючого органу та до суду надано не було.

Додатково апелянт повідомляє, що щодо контрагента позивача TOB Веріас у Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала від 22.01,2019, зі змісту якої вбачається, що слідчим управлінням з особливо важливих справ відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київський області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32018110000000011 від 19.02.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 325, ч. 2 ст. 212 КК України.

Від інших учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2019 між позивачем (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфічний центр "Максіпринт" (надалі - ТОВ "ПЦ "Максіпринт") (Покупцем) було укладено Договір поставки № 21/03-19 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставляти Покупцеві обладнання (далі - товар), а Покупець зобов`язується приймати та вчасно оплачувати товар, що поставляється в терміни та на умовах, визначених даним договором (п. 1.1. Договору).

Оплата товару проводиться Покупцем у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів із дні поставки товару. Підставою для оплати товару є підписана видаткова накладна. Датою виконання зобов`язань покупця по даному Договору з Постачальником вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3 Договору).

Відповідно до п. 4.2., п. 4.3. Договору прийом передача товару за Договором, а також виконання Продавцем зобов`язань з поставки, засвідчується Покупцем та Продавцем шляхом підписання видаткової накладної та/або акту приймання-передачі; обов`язок Продавця вважається виконаним у момент надання товару у володіння Покупця. Датою фактичної передачі товару Покупцю вважати дату, вказану у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов вказаного Договору, позивач здійснив поставку обладнання на адресу ТОВ "ПЦ "Максіпринт", що підтверджується:

- видатковими накладними №РН-0000001 від 25.03.2019; №РН-0000003 від 27.03.2019; №РН-0000004 від 27.03.2019; №РН-0000005 від 27.03.2019; №РН-0000006 від 28.03.2019;

- товарно-транспортними накладними №1 від 25.03.2019; №3 від 27.03.2019; №4 від 27.03.2019; №5 від 27.03.2019; №6 від 28.03.2019.

У відповідності з вимогами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем було складено в електронній формі та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 25.03.2019, № 3, № 4, № 5 від 27.03.2019 та № 6 від 28.03.2019.

15.04.2019 ТОВ "Політехпрогрес" отримано Квитанції №1, відповідно до яких реєстрація податкових накладних зупинена, оскільки вони відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" і запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У свою чергу, позивачем були надані пояснення та документи до ДФС України.

Рішеннями комісії ГУ ДФС від 19.04.2019 №1145197/42604684, №1145195/42604684, №1145194/42604684, №1145191/42604684, №1145199/42604684 в реєстрації податкових накладних в ЄРПН позивачу відмовлено, з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг )з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, та запропоновано оскаржити дане Рішення в адміністративному або судовому порядку.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС.

За результатами розгляду скарг позивача, 06.05.2019 Комісія з питань розгляду скарг прийняла рішення № 27159/42604684/2, №27160/42604684/2, №27161/42604684/2, №27162/42604684/2, № 27163/42604684/2, якими скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Вважаючи рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.04.2019 №1145197/42604684, №1145195/42604684, №1145194/42604684, №1145191/42604684, №1145199/42604684 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктами а , б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час складення податкових накладних) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

За приписами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - в редакції, чинній на час подання позивачем податкових накладних для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

За визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

На виконання вказаних вимог податкового законодавства, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 3 Порядку N 117 Податкові накладні / розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак:

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих на реєстрацію у місяці, іншому ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений в них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно виконуються такі умови:

загальна сума податку на додану вартість (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/ розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 400 тис. гривень;

одночасно значення показників D та P, розрахованих у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,05, P < Pм х 1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування; Рм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування. Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

Відповідно до пункту 5 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно пунктів 6-7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до п. 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно п. 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Зі змісту Квитанцій №1 вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних №№ 1 від 25.03.2019, №3 від 27.03.2019, №4 від 27.03.2019, №5 від 27.09.2019, №6 від 28.03.2019 вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника .

З даного приводу колегія суддів зазначає, що контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у Квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації вказаних вище податкових накладних.

Такий висновок базується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність спірних податкових накладних критерію ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника.

Водночас, контролюючим органом взагалі не вказано у Квитанціях від 15.04.2019 на які саме критерії ризиковості він посилався: визначені листом ДФС від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 чи листом від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18, які використовував на момент виникнення спірних правовідносин.

При цьому, п. 10 Порядку № 117 встановлено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Проте, на день розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції критерії ризиковості платників податків визначені листом від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18 існують виключно у вигляді зазначеного листа ДФС України, не затверджені нормативним актом ДФС України, який має бути погоджений в Міністерстві фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку №117.

ДФС України не доведено, що при прийнятті Критеріїв ризиковості платника податку ДФС України було дотримано регуляторних процедур, зокрема, з урахуванням вимог ст. 25 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11.09.2003 № 1160-IV.

Колегія суддів зауважує, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували затвердження критеріїв ризиковості платників податків у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Отже, незважаючи на вимоги п. 10 Порядку № 117, ДФС України названим листом без дотримання регуляторних процедур затверджено критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій.

Колегією суддів також враховується, що у листі Державної регуляторної служби України від 19.04.2018 № 3890/0/20-18 зазначено, що факт запровадження непрозорого механізму затвердження вищевказаних критеріїв з урахуванням відсутності доступного для ознайомлення громадськості механізму прийняття зазначених проектів актів, у тому числі визначення періодичності затвердження таких критеріїв ДФС України, порушує один із принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , а саме: передбачуваність, тобто послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

Крім того, Верховним Судом 02.04.2019 у справі № 822/1878/18 було прийнято рішення щодо необґрунтованості блокування податкових накладних платника ПДВ на підставі критеріїв, затверджених листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і п. 13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Слід також зазначити, що пп. 1.6 п. 1 Критеріїв від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Також, пп. 1.6 п. 1 Критеріїв від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у Квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників. Разом з тим, контролюючим органом також не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків щодо яких виявлено ознаки ризиковості.

В даному випадку податковим органом порушено законодавство при прийнятті рішення про зупинення реєстрації податкових накладних, що є передумовою прийняття безпідставних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

При цьому, в Квитанціях відсутній конкретний перелік копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, що призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем направлено ГУ ДФС пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних (видаткові накладні №РН-0000001 від 25.03.2019, №РН-0000003 від 27.03.2019, №РН-0000004 від 27.03.2019, №РН-0000005 від 27.03.2019, №РН- 00000006 від 28.03.2019, товарно-транспортні накладні №1 від 25.03.2019, №3 від 27.03.2019, №4 від 27.03.2019, №5 від 27.03.2019, №6 від 28.03.2019).

Натомість, апелянт в апеляційній скарзі вказує, що у повідомленні про надання пояснень та копій документів щодо ПН/РК, реєстрацію яких зупинено, щодо податкової накладної №3 від 27.03.2019, позивачем зазначено наступне: Наш постачальник товарів ТОВ ТД ВЕРІАС не зміг зареєструвати свою податкову накладну через накладений арешт на суми ПДВ в системі ЕАП. Але Київським апеляційним судом 02.04.2019 ухвалено рішення про зняття арешту. Як тільки рішення суду буде виконано, постачальник зареєструє податкову накладну. Копія Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду додається. Документи, що підтверджують придбання товарів, додаються . Серед наданих документів, позивачем було надано договір купівлі-продажу №2003/19 від 20.03.2019 (копія якого до суду надана не була, а тому суд першої інстанції фактично позбавлений можливості дослідити походження товару позивача). Відповідно до умов договору купівлі-продажу №2003/19 від 20.03.2019 його предметом є купівля-продаж Товару, згідно за специфікаціями Додаток, що є невід`ємною частиною цього Договору, проте Позивачем надано до контролюючого органу лише специфікацію №5 до договору №2003/19 від 20.03.2019, а інші специфікації, видаткові накладні, документи, що підтверджують зберігання та транспортування товару до контролюючого органу та до суду надано не було.

Однак, колегія суддів в даному випадку щодо вказаних доводів зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки з оскаржуваних рішень не вбачається, що підставою для їх прийняття слугували зазначені в апеляційній скарзі обставини, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними та відхиляє їх.

Разом з тим, при вирішенні питання про реєстрацію податкових накладних адміністративний суд не досліджує зміст господарських правовідносин.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що контролюючий орган для з`ясування та підтвердження чи спростування обставин щодо реальності/нереальності господарських операцій та правомірності/протиправності отримання учасниками господарської операції податкової вигоди не позбавлений можливості дослідити документи первинного бухгалтерського обліку в аспекті їх належності для цілей підтвердження реальності господарських операцій та встановити належність виконання платниками податків визначених законодавством податкових обов`язків шляхом проведення відповідної перевірки.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зважаючи на не зазначення контролюючим органом конкретного переліку копій документів, необхідних для прийняття ним рішень про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН та на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ Поліграфічний центр Максіпринт ГУ ДФС у м. Києві не мало правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Водночас, з детального аналізу прийнятих Комісією рішень про відмову в реєстрації податкових накладних від 19.04.2019 №1145197/42604684, №1145195/42604684, №1145194/42604684, №1145191/42604684, №1145199/42604684 вбачається, що останні не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити) (При цьому жодного із переліку документів не підкреслено) та розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Отже, контролюючим органом не дотримано вимог п. 21 Порядку № 117 та не наведено конкретної підстави для відмови в реєстрації податкової накладної, поданої позивачем до реєстрації.

В той же час, варто зазначити, що оскаржувані рішення комісії ГУ ДФС м. Києві у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України - є індивідуальними актами.

Так, загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення контролюючого органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, колегія суддів вважає, що для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття таких рішень у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні датами їх фактичного надходження, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Пунктом 20 Порядку № 1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у ДФС України правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРНП податкові накладні датами їх фактичного надходження.

Колегія суддів при цьому зазначає, що в апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві не вказує, в чому ж саме полягає порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, неповне дослідження обставин справи чи невідповідність висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи відзиву на позов, яким суд першої інстанції надав оцінку та вірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, апелянт не вказав жодних доводів, які би могли спростувати висновки суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з`ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді М.І. Кобаль

О.О. Беспалов