Рішення

від 23.09.2020 по справі 924/909/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2020 р. Справа № 924/909/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Ключки Н.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гранитзапчасть" м.Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Таврос Агро" Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ

про стягнення заборгованості у сумі 53960,69 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 06.08.2020р. відкрито провадження у справі №924/909/20, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, позивачу - строк для надання відповіді на відзив.

Позиції учасників справи.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб. Вказує, що позивачем за рахунками на оплату по замовленнях та згідно видаткових накладних у період з 02.08.2019р. по 25.10.2019р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 83960,69 грн., з яких оплачено 30000,00 грн. Таким чином стверджує, що заборгованість ТОВ "Таврос Агро" за поставлений товар становить 53960,69 грн.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала суду від 06.08.2020р. була отримана відповідачем 14.08.2020р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції від 07.08.2020р.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

В період з 02.08.2019р. по 25.10.2019р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 83960,69 грн., що підтверджується видатковими накладними: №932 від 02.08.2019р. на суму 20119,18 грн., №1023 від 12.08.2019р. на суму 6521,76 грн., №1143 від 29.08.2019р. на суму 8114,10 грн., №1395 від 07.10.2019р. на суму 1786,73 грн., №1455 від 16.10.2019р. на суму 4177,20 грн., №1474 від 17.10.2019р. на суму 4781,95 грн., №1601 від 30.10.2019р. на суму 2761,58 грн., №1666 від 08.11.2019р. на суму 3145,34 грн., №928 від 01.08.2019р. на суму 25684,88 грн., №1560 від 25.10.2019р. на суму 6867,97 грн.

Відправлення товару підтверджується експрес-накладними (квитанціями): №59998082167305 від 02.08.2019р., №59998082536596 від 12.08.2019р., №59998083229318 від 29.08.2019р., №59998084896338 від 07.10.2019р., №59998085283214 від 16.10.2019р., №59998085348823 від 17.10.2019р., №59998085896538 від 30.10.2019р., №59998086266150 від 08.11.2019р., №59998082277239 від 06.08.2019р., №59998085698368 від 25.10.2019р.

Позивачем виставлялися рахунки на оплату по замовленню: №1518 від 02.08.2019р. на суму 20119,18 грн., №1668 від 12.08.2019р. на суму 6521,76 грн., №1867 від 29.08.2019р. на суму 8114,10 грн., №2307 від 07.10.2019р. на суму 1786,73 грн., №2421 від 16.10.2019р. на суму 4177,20 грн., №2449 від 17.10.2019р. на суму 4781,95 грн., №2646 від 30.10.2019р. на суму 2761,58 грн., №2761 від 08.11.2019р. на суму 3145,34 грн., №1501 від 01.08.2019р. на суму 25684,88 грн., №2586 від 25.10.2019р. на суму 6867,97 грн.

Відповідачем частково було оплачено рахунок №1501 від 01.08.2019р. в розмірі 25000,00 грн. та рахунок від 25.10.2019р. в розмірі 5000,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №3060 від 18.11.2019р. та № 3213 від 08.04.2020р.

22.06.2020р. позивачем була направлена відповідачу претензія щодо сплати заборгованості в розмірі 53865,05 грн.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, підписаний позивачем, згідно якого станом на 22.06.2020р. заборгованість відповідача за усним договором від 25.07.2012р. становить 53865,05 грн.

Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату поставленого товару, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як убачається з матеріалів справи, сторони досягли згоди щодо здійснення поставки товару. Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що між ТОВ "Гранитзапчасть" та ТОВ "Таврос Агро" укладено договір у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою являється договором поставки.

Відтак правовідносини, які виникли між сторонами підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України та Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 83960,69 грн. підтверджується видатковими накладними: №932 від 02.08.2019р. на суму 20119,18 грн., №1023 від 12.08.2019р. на суму 6521,76 грн., №1143 від 29.08.2019р. на суму 8114,10 грн., № 1395 від 07.10.2019р. на суму 1786,73 грн., №1455 від 16.10.2019р. на суму 4177,20 грн., №1474 від 17.10.2019р. на суму 4781,95 грн., №1601 від 30.10.2019р. на суму 2761,58 грн., №1666 від 08.11.2019р. на суму 3145,34 грн., №928 від 01.08.2019р. на суму 25684,88 грн., №1560 від 25.10.2019р. на суму 6867,97 грн., а також експрес-накладними (квитанціями) про відправку товару: №59998082167305 від 02.08.2019р., №59998082536596 від 12.08.2019р., №59998083229318 від 29.08.2019р., №59998084896338 від 07.10.2019р., №59998085283214 від 16.10.2019р., №59998085348823 від 17.10.2019р., №59998085896538 від 30.10.2019р., №59998086266150 від 08.11.2019р., №59998082277239 від 06.08.2019р., №59998085698368 від 25.10.2019р.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем частково було оплачено рахунок №1501 від 01.08.2019р. в розмірі 25000,00 грн. та рахунок від 25.10.2019р. в розмірі 5000,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №3060 від 18.11.2019р. та № 3213 від 08.04.2020р. Вартість поставленого позивачем товару в розмірі 53865,05 грн. відповідач не оплатив.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

22.06.2020р. позивачем була направлена відповідачу претензія щодо сплати заборгованості в розмірі 53865,05 грн.

Таким чином відповідач зобов`язаний був сплати заборгованість у строк до 30.06.2020р.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позовні вимоги про стягнення 53865,05 грн. заборгованості є обґрунтованими, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Також позивач у позові просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги визначає взаємні права й обов`язки адвоката (адвокатського об`єднання) та клієнта, який звернувся за правовою допомогою, а також обсяг повноважень адвоката (адвокатського об`єднання) при здійсненні представництва інтересів клієнта, в тому числі в судах. Договір про надання правової допомоги, по суті, є договором про надання послуг у розумінні статті 902 Цивільного кодексу України, що узгоджується з нормами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка передбачає, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно зі статтею 30 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність» . Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №910/16223/18.

У додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №922/1163/18 зроблено наступні правові висновки:

„(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.»

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2020р. між ТОВ „Гранитзапчасть» (замовник) та ТОВ „Юридична компанія „Тацій і партнери» (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 27, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає та зобов`язується вчасно та належним чином надавати правову допомогу (послуги), саме, проведення консультацій, підготовка претензії, підготовка проектів процесуальних документів у суді першої інстанції (позовної заяви, тощо), за необхідності участі у господарському суді Хмельницької області та представництво інтересів замовника щодо стягнення заборгованості з ТОВ „Таврос Агро» .

Згідно п. 2.1. договору загальна вартість послуг за цим договором складає 10000,00 грн. Детальна інформація щодо вартості та виду послуг, які надаються, визначаються сторонами та відображаються у відповідних актах прийому-передачі наданих послуг (п. 2.4. договору).

31.08.2020р. між ТОВ „Гранитзапчасть» та ТОВ „Юридична компанія „Тацій і партнери» підписано акт прийому-передачі наданих послуг за договором №27 від 20.06.2020р., в якому міститься перелік та вартість наданих юридичних послуг, а саме: проведення консультацій, підготовка претензії, підготовка проектів процесуальних документів (позовної заяви) у справі №924/909/20 за позовом ТОВ „Гранитзапчасть» до ТОВ „Таврос Агро» . Вартість наданих послуг становить 10000,00 грн.

До матеріалів справи надано: рахунок на оплату №65 від 13.08.2020р. на суму 10000,00 грн., платіжне доручення №2454 від 10.09.2020р. на суму 10000,00 грн. на підтвердження оплати позивачем юридичних послуг за договором №27 від 20.06.2020р., довіреність від 03.01.2020р., видана ТОВ „Гранитзапчасть» Білоусову Р.В. та наказ ТОВ „Юридична компанія „Тацій і партнери» №1-К від 27.06.2017р. про призначення Біловуса Р.В. на посаду директора ТОВ „Юридична компанія „Тацій і партнери» .

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Частиною 4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Судом враховується, що відповідачем не заперечувався орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., про які позивач зазначав у позові.

Таким чином, суд вбачає наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача в розмірі 10000,00 грн.. Даний розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та не заперечувався відповідачем під час розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Таврос Агро" (31200, Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ, вул. Короленка, буд. 5, кв. 9, код ЄДРПОУ 35927148) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гранитзапчасть" (61099, м. Харків, вул. Автогенна, 7-А, код ЄДРПОУ 37364657) 53960,69 грн. (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 69 коп.) заборгованості, 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу, 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням ч. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України.

Повне рішення складено 23.09.2020р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 -позивачу, товариство з обмеженою відповідальністю "Гранитзапчасть" (61099, м.Харків, вул.Автогенна, 7А);

3- відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Таврос Агро"(31200, Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ, вул. Короленка, буд.5, кв.9)

Всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення