Рішення

від 07.09.2020 по справі 160/6981/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Справа № 160/6981/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою виконувача обов`язків керівника Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області в інтересах держави до Червоненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області в інтересах держави до Червоненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Червоненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області щодо не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей;

- зобов`язати Червоненську сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області вчинити дії, спрямовані на створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, в чисельності не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 27.12.2019 року на території Криворізького району Дніпропетровської області відповідно до вимог Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад створено Червоненську об`єднану територіальну громаду. У процесі децентралізації влади та реформування органів місцевого самоврядування відбулися суттєві зміни у системі органів у сфері охорони дитинства, зокрема, повноваження органу опіки та піклування передано саме новоствореним об`єднаним територіальним громадам, які повинні забезпечувати належний захист особистих і майнових прав кожної дитини, яка є членом громади. За інформацією Криворізької райдержадміністрації та Червоненської сільської ради Криворізького району на території вищезазначеної громади проживає 526 дітей, у тому числі 12 дітей, які позбавлені батьківського піклування, 1 дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах та 6 дітей-сиріт. Водночас, відповідно до інформації Червоненської сільської ради Криворізького району, наданої листом від 06.05.2020р. №15/02.08-212, на її території не створено службу у справах дітей, а обов`язки зі здійснення реалізації державної політики у сфері захисту дітей покладено на заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Сінєльнік С.Л . При цьому, позивачем зазначено, що органом, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, є Міністерство соціальної політики України, однак, згідно з покладеними на нього завданнями, воно лише контролює та координує діяльність служб у справах дітей, здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, проте у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії на захист та в інтересах держави. Водночас, вищевказаною бездіяльністю відповідача завдається шкода інтересам держави у сфері охорони дитинства, оскільки держава, як гарант забезпечення особливого піклування про дитину та реалізації її прав здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей, і невиконання відповідачем вимог законодавства щодо утворення служби у справах дітей та здійснення нею своїх повноважень підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини, у тому числі соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Так, чинним законодавством передбачено, що безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема, дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, покладається на служби у справах дітей, зокрема, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад. Таким чином, позивач, вважаючи, що не створення у складі виконавчих органів Червоненською сільською радою Криворізького району служби у справах дітей, може призвести до порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства в частині забезпечення належного захисту гарантованих державою прав дітей, на підставі ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру звернувся до суду з вказаним позовом на захист інтересів держави, яка відповідно до міжнародних норм, вимог статей 46,52 Конституції України та, прийнятих на її основі інших нормативно-правових актів, гарантує, забезпечує та охороняє права і свободи дітей, у тому числі соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року позовна заява виконувача обов`язків керівника Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області в інтересах держави до Червоненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6981/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами з 31.07.2020 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

11 серпня 2020 року до канцелярії суду надійшов відзив Червоненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області на позовну заяву виконувача обов`язків керівника Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області в інтересах держави, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, які заявлені до нього, посилаючись на те, що Червоненська сільська рада не відноситься до переліку органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень, перелік яких наведено у статті 1 Закону України Про органи і служби у справах дітей і спеціальні установи для дітей , оскільки у вказаній нормі закону прямо не визначено сільські ради та їх виконавчі органи як суб`єкти, на яких покладається соціальний захист і профілактика правопорушень серед дітей. Крім того, Закон України Про місцеве самоврядування в Україні не містить прямої вказівки про наявність повноважень на утворення служби у справах дітей у виконавчих органів саме сільських рад. Таким чином, Червоненська сільська рада заперечує проти наявності у неї повноважень та обов`язку щодо створення у складі своїх виконавчих органів служби у справа дітей і просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 262, КАС України, а також з урахуванням того, що з 03.08.2020р. по 04.09.2020р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 27 грудня 2019 року на території Криворізького району Дніпропетровської області створено Червоненську сільську об`єднану територіальну громаду, до складу якої увійшли Червоненська сільська рада (села Червоне, Гомельське, Запорожець, Калинівка, Чабанове, селище Рудничне) та Недайводська сільська рада (села Недайвода, Зоря, Тернуватка).

Відповідно до постанови Центральної виборчої комісії від 18 жовтня 2019 року №1923 Про перші вибори депутатів сільських, селищної, міських рад об`єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищного, міських голів 29 грудня 2019 року були проведені перші вибори депутатів та сільського голови Червоненської сільської об`єднаної територіальної громади.

З метою вивчення стану законності з питань додержання вимог законодавства щодо захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства на території Криворізького району Дніпропетровської області керівник Криворізької місцевої прокуратури № 2 звернувся з листом від 29.04.2020 року за №04/38-4152вих-20 до голови Криворізької райдержадміністрації Дніпропетровської області, в якому просив останнього надати інформацію щодо кількості дітей, у тому числі дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, що проживають на території об`єднаних територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області, а також повідомити ким здійснюються повноваження з питань забезпечення соціального захисту прав дітей на вищезазначеній території.

Листом від 07.05.2020р. за №01-18-631/0/55-20 Криворізька райдержадміністрація Дніпропетровської області повідомила прокурора про те, що на території Криворізького району з грудня 2019 року створено дві об`єднані територіальні громади (далі - ОТГ): Червоненська сільська ОТГ (27 грудня 2019 року) та Глеюватська сільська ОТГ (22 грудня 2019 року). До складу Червоненської сільської ОТГ увійшли Червоненська та Недайводська сільські ради, з загальним населенням ОТГ - 2773 особи, з них 526 дітей, у тому числі 12 дітей позбавлені батьківського піклування, 1 дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах, та 6 дітей-сиріт. Координацією щодо вирішення питань соціального захисту прав та інтересів дітей на території вищезазначеної ОТГ займається голова Тимофієв С.М. та, відповідно до посадових обов`язків, реалізацією державної політики у сфері соціального захисту населення (дітей) здійснює заступник сільського голови - Сінєльнік С.Л . Крім того, зазначено, що служби у справах дітей при ОТГ на теперішній час не створені, оскільки громади не переведені на прямі бюджетні відносини з Державним бюджетом України, проте всі питання, які стосуються захисту прав та інтересів дітей, вирішуються структурними підрозділами Криворізької райдержадміністрації спільно з ОТГ, а після формування бюджету ОТГ та отримання повноважень на здійснення видаткових повноважень на соціальний захист населення (дітей) буде вирішуватись питання про створення служб у справах дітей при ОТГ.

В подальшому, листом від 05.05.2020 року №04/38-4317вих-20 прокурор звернувся до голови Червоненської сільської ради ОТГ з проханням надати інформацію щодо: створення служби у справах дітей на території ОТГ; кількості осіб та дітей, у тому числі дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, що проживають на території ОТГ; на кого покладено обов`язок здійснювати облік дітей, потенційних опікунів/піклувальників та нерухомого майна дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування на території ОТГ; які вжито заходи щодо отримання інформації з служби у справах дітей Криворізької райдержадміністрації та ким здійснюється реалізація державної політики у сфері соціального захисту населення (дітей).

Листом від 06.05.2020р. за №15/02.08-212 Червоненський сільський голова повідомив позивача про те що, на даний час громада ще не переведена на прямі бюджетні відносини з Державним бюджетом України, оскільки бюджети ОТГ формуються до 15 жовтня року, що передує плановому, а Червоненьська ОТГ була об`єднана лише в грудні 2019 року. Таким чином, це не дає підстав сформувати структурні підрозділи та прийняти функції від РДА та саме з цієї причини служба у справах дітей на території ОТГ не створена, але і надалі сільська рада тісно співпрацює зі службою у справах дітей Криворізької РДА. Таким чином, після формування бюджету ОТГ на 2021 рік та отримання повноважень на здійснення видаткових повноважень на соціальний захист населення (дітей), сільська рада планує утворити службу у справах дітей відповідно до ч.7 ст.4 Закону України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей . Крім того, у вищезазначеному листі зазначалось, що населення ОТГ становить 2773 особи, з них 526 дітей, у тому числі 12 дітей позбавлені батьківського піклування, 1 дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах та 6 дітей-сиріт, а також заступником сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Сінєльнік С.Л. виконуються обов`язки щодо здійснення обліку дітей, потенційних опікунів/піклувальників та нерухомого майна дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування на території ОТГ та, безпосередньо, сільська рада здійснює соціальний захист і профілактику правопорушень серед дітей у межах своєї компетенції, згідно з постановою ВРУ від 17.01.2020р. №483-ІХ Про стан соціального захисту дітей та невідкладні заходи, спрямовані на захист прав дитини в Україні .

Оскільки, на думку позивача, зволікання відповідача зі створенням у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей, позивач в інтересах держави звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України Про прокуратуру .

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закон прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 ).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України , який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі №815/724/15.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі Менчинська проти Російської Федерації (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України ).

Так, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу .

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту полягають інтереси держави у сфері охорони дитинства, оскільки держава, як гарант забезпечення особливого піклування про дитину та реалізації її прав здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей, і невиконання відповідачем вимог законодавства щодо утворення служби у справах дітей та здійснення нею своїх повноважень підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини, у тому числі соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням інтересів держави , у зв`язку з наступним.

Так, у Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII , зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Відповідно до статті 1 Закону України Про охорону дитинства забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо, зокрема, й шляхом створення служб у справах дітей.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №822/3692/17.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у даній справі подання прокурором адміністративного позову мало на меті захист інтересів держави .

Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру , для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.

В адміністративному позові прокурор стверджує, що Червоненська сільська рада Криворізького району не виконала покладені на неї повноваження щодо створення у складі виконавчих органів служби у справах дітей, чим порушила інтереси держави у сфері охорони дитинства. При цьому, прокурор зазначає, що підставою для захисту інтересів держави у суді є відсутність органу, до компетенції якого належить здійснення нагляду (контролю) за діяльністю органу місцевого самоврядування.

Так, відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №423, центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері соціальної політики, з питань сім`ї та дітей, усиновлення та захисту прав дітей, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей є Міністерство соціальної політики України.

Разом з тим, відповідно до вищевказаного положення Міністерство соціальної політики України не наділено повноваженнями щодо контролю за створенням в органах місцевого самоврядування служб у справах дітей.

Суд зазначає, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України , є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.

Таким чином, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019р. у справі №810/3894/17 (адміністративне провадження №К/9901/9717/19).

При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона здоров`я, людини (дитини), оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд вважає, що такий підхід відповідає положенням статей 5 , 7 Конституції України , згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

За приписами статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено оскаржуваною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, суд доходить висновку про доведеність прокурором підстав для захисту інтересів держави у суді у даному випадку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в преамбулі Закону України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей (далі - Закон №20/95-ВР), виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини, цей Закон визначає правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку.

Згідно зі статтею 1 Закону №20/95-ВР здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім`ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім`ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону №20/95-ВР штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Частиною першою статті 7 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно з частинами першою та другої статті 12 вищевказаного Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Закон України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону №280/97-ВР).

Згідно зі статтею 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 Закону №280/97-ВР визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, згідно з п.п.3-6 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом; затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.

Таким чином, виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є утворення виконавчих органів ради, затвердження їх структури та чисельності їх апарату.

Підпунктами 6, 8 пункту б статті 32 Закону №280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I - III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям , які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних навчальних закладах та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем).

Відповідно до пунктів 2, 2-1 пункту б частини першої статті 34 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, зокрема, дітей, що залишились без піклування батьків, на виховання в сім`ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім`ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Частиною першою статті 38 Закону №280/97-ВР визначено які повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Пунктом 1 частини другої статті 38 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті б частини першої цієї статті, віднесено утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності.

Крім того, ст.40 Закону №280/97-ВР встановлено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України №333 від 01 квітня 2014 року , формування ефективного місцевого самоврядування повинно стати запорукою створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для громадян, у тому числі дітей, надання високоякісних та доступних послуг на відповідній території.

У зв`язку із розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, постановами Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №877 та від 11 квітня 2018 року №301 внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 ), згідно із якими сільські, селищні, міські ради об`єднаних територіальних громад мають самостійно здійснювати діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, зокрема, передано об`єднаним територіальним громадам повноваження стосовно влаштування під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Так, наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018р. №890 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, згідно з пунктом 1.1. яких передбачено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади рекомендовано за рішенням сесії відповідної громади, зокрема, утворити (ввести до штатного розпису) службу у справах дітей як юридичну особу, підпорядковану голові сільської, селищної, міської ради.

Пунктом 1.4 зазначених Методичних рекомендацій передбачено, що при формуванні штатних розписів служб у справах дітей рекомендовано дотримуватись норм, визначених статтею 4 Закону України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей і статтею 12 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування .

Згідно з пунктом 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008р. №866 (далі - Порядок №866), безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Пунктом 3-1 Порядку №866 передбачено, що з метою створення належних умов для забезпечення реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї, підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, і захисту прав дітей у таких сім`ях органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зокрема служби у справах дітей, забезпечують виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання (перебування), надання їм послуг у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, інформують інших уповноважених суб`єктів у разі потреби здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів таких дітей і надання підтримки їх сім`ям (у разі наявності) відповідно до Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати життю та здоров`ю дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018р. №800 (далі - Порядок №800).

Відповідно до пунктів 3, 7 Порядку №800 суб`єктами виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, є, серед інших, органи місцевого самоврядування (структурні підрозділи виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад з питань освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення тощо), служби у справах дітей. Голови міських, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, а також старости сіл і селищ, визначених за рішенням місцевої ради об`єднаної територіальної громади, несуть персональну відповідальність за забезпечення виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози їх життю або здоров`ю, надання таким дітям допомоги в межах повноважень і своєчасне інформування про них відповідних суб`єктів виявлення та/або організації соціального захисту дітей.

Таким чином, обов`язок виконавчих органів рад об`єднаних територіальних громад щодо організації та забезпечення їх діяльності у сфері, зокрема, захисту прав дітей, та відповідно створення служби у справах дітей визначено багатьма законодавчими актами.

Доводи відповідача про те, що Червоненська сільська рада не відноситься до переліку органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень, перелік яких наведено у статті 1 Закону України Про органи і служби у справах дітей і спеціальні установи для дітей , оскільки у вказаній нормі закону прямо не визначено сільські ради та їх виконавчі органи як суб`єкти, на яких покладається соціальний захист і профілактика правопорушень серед дітей, є безпідставними, оскільки із вищенаведеної норми статті 1 Закону України Про органи і служби у справах дітей і спеціальні установи для дітей слідує, що у здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи місцевого самоврядування, а Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , в свою чергу, передбачено здійснення виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, й інших наданих їм законом повноважень (ст.40 Закону №280/97-ВР), тому відсутність прямої вказівки у цьому Законі (Закон №280/97-ВР) про наявність повноважень на утворення служби у справах дітей у виконавчих органів сільських рад не є підставою для ствердження про відсутність таких повноважень у останнього, натомість, як зазначалося вище, обов`язок виконавчих органів рад об`єднаних територіальних громад щодо організації та забезпечення їх діяльності у сфері, зокрема, захисту прав дітей, та відповідно створення служби у справах дітей визначено багатьма законодавчими актами, в тому числі, і Законом №20/95-ВР, статтею 4 якого прямо передбачено створення служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад, а також алгоритм визначення їх штатної чисельності, та Законом №280/97-ВР, приписами п.п.3-6 ч.1 ст.26 якого до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено утворення виконавчих органів ради, затвердження їх структури та чисельності їх апарату.

При цьому суд зауважує, що, враховуючи приписи статті 4 Закону №20/95-ВР, а також кількість дітей, що проживає на території Червоненської сільської ОТГ (526 дітей), позивач у даному випадку вірно зазначив, що відповідачем мають бути вчинені дії, спрямовані на створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, в чисельності не менше одного працівника на цю об`єднану територіальну громаду.

В порушення вищезазначених норм законодавства Червоненською сільською радою Криворізького району не вчинено жодних дій щодо вирішення питання про створення служби у справах дітей, враховуючи, що на території об`єднаної територіальної громади проживає 526 дітей.

При цьому, суд зауважує, що законодавцем в жодному разі не передбачено здійснення заміни районних, міських, районних у містах служб у справах дітей (в районних адміністраціях) - на служби у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад, а, навпаки - передбачено створення додаткових відповідних органів в органах місцевого самоврядування (об`єднаних територіальних громадах).

Таким чином, організація органів, які створені на відповідному рівні, а саме: служб у справах дітей, які створюються при райдержадміністраціях, та служб у справах дітей у виконавчих органах сільських, селищних рад відповідних територіальних громад передбачає не взаємовиключення, а навпаки - взаємодію між органами, створеними на рівні держадміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування (об`єднаних територіальних громад).

Відтак, з огляду на зазначене, твердження відповідача щодо здійснення повноважень у сфері сім`ї та дітей на території Червоненської сільської ОТГ управлінням праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації не має законодавчого підтвердження, адже вказані служби являються окремими структурними формуваннями.

З матеріалів справи слідує, що заступником сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради здійснюється облік дітей шкільного та дошкільного віку, контроль за станом утримання та виховання дітей в сім`ях, координується діяльність стосовно захисту прав дітей в тому числі дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та дітей, сім`ї, яких опинилися в складних життєвих обставинах (п.2.7 Посадової інструкції заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, затвердженої Червоненським сільським головою 20.01.2020р.).

Також відповідач посилається на те, що сільською радою здійснюється соціальний захист і профілактика правопорушень серед дітей у межах своєї компетенції, згідно з Постановою ВРУ від 17.01.2020р. №483-ІХ Про стан соціального захисту дітей та невідкладні заходи, спрямовані на захист прав дитини в Україні .

З цього приводу суд зазначає, що вирішенням виключно вищезазначених питань повноваження об`єднаних територіальних громад щодо захисту прав дітей не обмежуються, а вищенаведені законодавчі акти вимагають створення саме служби у справах дітей в об`єднаній територіальній громаді, штатна чисельність якої має відповідати вимогам ст.4 Закону України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей .

При цьому, питання створення виконавчих органів, до складу яких входять служби у справах дітей, належить до повноважень органу місцевого самоврядування.

Так, відповідно до пункту 1 статті 1 розділу І Регламенту Червоненської сільської ради (додаток до рішення Червоненської сільської ради від 15 січня 2020 року №5-І/VІІ), Червоненська сільська рада (далі - рада) є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, що складається з депутатів і відповідно до закону представляє Червоненську сільську об`єднану територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

На пленарних засіданнях рада може приймати у межах своєї компетенції та відповідно до вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні нормативні та інші акти у формі рішень (пункт 1 стаття 59 розділу ІІІ Регламенту).

Таким чином, Червоненська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, як орган місцевого самоврядування, допустила у спірних правовідносинах протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 5, 8, 23-1, 25 Закону України Про охорону дитинства , ст. ст. 4, 6, 7, 12 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , ст. ст. 34, 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п. п. 6, 7 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, затвердженого постановою КМУ від 03.10.2018р. №800, п.3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008р. №866, не вчинили відповідних дій щодо створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Отже, Червоненська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, як представник об`єднаної територіальної громади, не виконує належним чином повноваження з забезпечення, дотримання та захисту прав дитини, оскільки не утворила для цього у складі відповідних виконавчих органів службу у справах дітей.

Реалізації державної політики у сфері забезпечення прав дитини є безпосереднім обов`язком об`єднаної територіальної громади. Кожна дитина, яка мешкає у громаді, має право на захист майнових і немайнових прав, який, за законом, надає ОТГ як орган опіки та піклування, що має особливі повноваження виконавчих органів влади об`єднаної громади представляти та відстоювати інтереси своїх громадян.

Щоб об`єднані територіальні громади були ефективними з питаннях захисту прав дитини, вони мають не тільки набути повноважень органу опіки та піклування, а й застосовувати положення законодавства у питаннях вирішення спорів між батьками дитини, обмеження або позбавлення батьківських прав, протидії насильству, у тому числі домашньому, представлення інтересів малолітніх, неповнолітніх дітей у разі відсутності законних представників у дитини та багатьох інших.

При цьому суд зауважує, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування доводів позивача.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень, відповідно до статті 139 КАС України витрати на сплату судового збору покладаються на позивача та не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву виконувача обов`язків керівника Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області (місцезнаходження: 50029, Дніпропетровська області, м. Кривий Ріг, вул. Невська, 3) в інтересах держави до Червоненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339899, юридична адреса: 53010, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Червоне, вул. Гагаріна, буд. 14) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Червоненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339899, юридична адреса: 53010, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Червоне, вул. Гагаріна, буд. 14) щодо не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Зобов`язати Червоненську сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339899, юридична адреса: 53010, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Червоне, вул. Гагаріна, буд. 14) вчинити дії, спрямовані на створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, в чисельності не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 07 вересня 2020 року.

Суддя О.М. Турова