Рішення

від 24.09.2020 по справі 420/5393/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5393/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФЕКОСИСТЕМ (87515, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Грецька, буд. 40/42, кв. 32, ЄДРПОУ 41320956) до Одеської митниці Держмитслужби (Одеська обл., м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип 21-А, 65078, ЕДПРОУ 43333459), про скасування картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАЙФЕКОСИСТЕМ (далі ТОВ ЛАЙФЕКОСИСТЕМ ) з позовом (а.с.1-9, 22-77, 84-94, 95- 99) до Одеської митниці Держмитслужби (далі Одеська митниця) та відповідно до позовних вимог в редакції, за якими відкрито провадження у справі просить: - скасувати картку відмови від 03.06.2020 року №UА500020/2020/00280 про відмову в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; - зобов`язати Одеську митницю здійснити митне оформлення (випуск) товару, визначеного у митній декларації UА500020/2020/215627 від 03.06.2020 на умовах законодавства, що діяло до введення в дію закону від 16.01.2020 №466-ХІ, тобто із звільненням відповідних товарів від оподаткування податком на додану вартість.

Позивач зазначив, що за результатами перевірки митної декларації UA500020/2020.215627 від 03.06.2020 року Одеською митницею ним отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2020 року № UA500020/2020/00280 з підстав порушення ст. 256, 269 МКУ, ст. 185, 193 ПКУ, вимог Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року, в частині заповнення графи 36, 47 в ЕМД, в частині несплати податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України.

18.06.2020 року ним отримано відповідь на адміністративну скаргу від 17.06.2020 року, у якій зазначено, що 22.05.2020 року опублікований Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України, що до вдосконалення адміністрування податків усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві від 16.01.2020 №466-ХІ (далі Закон України №466-ХІ), якій набрав чинності 23.05.2020 року та яким внесені зміни у п.64 розділу ХХ Перехідні положення та код товару УТКЗЕД 8541 40 90 00 виключений з переліку товарів які тимчасово звільнялись від оподаткування, а тому, у зв`язку із вступом вищевказаного Закону в дію, відповідно до ч.1. ст. 3 МКУ, застосування пільги зі сплати податку при розмитненні даний категорії були відсутні.

Позивач не погоджується з вказаними доводами відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на момент підписання зовнішньоекономічного контракту від 31.01.2020 року, за яким поставлений товар та прийнято оскаржувану картку відмови пунктом 64 глави XX Перехідних положень ПКУ було передбачено, що тимчасово, до 31 грудня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції із ввезення на митну територію України та з постачання на митній території України операції із ввезення на митну територію України товарів, зазначених у товарних під категоріях, зокрема, 8541 40 90 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Позивач не заперечує, що вказаний п.64 у редакції Закону від 16.01.2020 року, який вступив в силу 23.05.2020 року, дійсно виключені операції з постачання на митній території України операції із ввезення на митну територію України товарів, зазначених у товарних під категорії 8541 40 90 00 згідно з УКТ ЗЕД з переліку тих, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції.

Проте, договір, на підставі якого було ввезено товари в Україну, було укладено ще до прийняття та вступу в силу Закону, застосування контролюючим органом норми, яка почала діяти лише в травні 2020 року.

Крім того, відповідно до ст. 3 БК України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного період, а тому, норма ПК України, за якою позивач повинен сплатити ПДВ, може бути застосована тільки з наступного, 2021 року.

З урахуванням викладених доводів позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25.06.2020 року позов ТОВ ЛАЙФЕКОСИСТЕМ до Одеської митниці Держмитслужби про скасування картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії було залишено без руху. Ухвалою суду від 09.07.2020 року продовжений строк на усунення недоліків позову (а. с. 15-17).

Ухвалою суду від 07.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено розглядати справу №420/5393/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а. с. 101-103).

Згідно з поштовим повідомленням відповідач отримав копію ухвали суду 19.08.2020 року. Проте у встановленій в ухвалі суду від 07.08.2020 року строк відповідач відзив на позовну не надав.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ ЛАЙФЕКОСИСТЕМ згідно з відомостями Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зареєстроване як юридична особа 05.05.2017 року, номер запису: 12741020000013491; розташоване за адресою: Україна, 87515, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Грецька, будинок 40/42, квартира 32; знаходиться на обліку з 10.05.2017 року у ГУ ДПС У Донецькій області, Маріупольське управління, Центральна ДПІ.

В ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 31.01.2020 року позивачем (покупець) укладений з NINGВО RENELED HEW ENERGY CO.,LTD (продавець) контракт №RDLI120200131 на продажу сонячних модулей. Згідно з п.2 контракту ціна сонячних панелей та обсяг кожної поставки погоджується сторонами та вказується у відповідному інвойсі.

Відповідно до зазначеного контракту в Україну прибула партія товару. Позивач 03.06.2020 року здійснив декларування зазначеного товару, який ввезений в Україну за митну декларацію № UA500020/2020/215627 (а.с.63).

Проте відповідачем прийнято картку відмови від 03.06.2020 року № UА500020/2020/00280 в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якою відповідачем відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з порушенням вимог Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651 в частині заповнення графи 36, 47 в ЕМД, а також порушення вимог ст. 185, 193 ПК України в частині несплати суми податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання до держбюджету. Роз`яснено позивачу, що рішення може бути оскаржено у порядку ст.4 МКУ (а. с. 12-13).

Позивач зазначив, що він оскаржив вказане рішення відповідача, проте 18.06.2020 року отримав відповідь, що товар за кодом УТКЗЕД 8541409000 виключений з переліку товарів, які тимчасово звільняються від оподаткування згідно із законом України №466-ХІ, якій набрав чинності 23.05.2020 року.

Позивач не погодившись з вказаними рішеннями відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 ПКУ Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п.41.1 ст. 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Згідно з п.41.1 ПКУ контролюючими органами є, зокрема, митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

Статтею 4 МКУ визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Також ст.4 МКУ також визначає, що митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митні платежі: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Крім того, відповідно до ст.69 МКУ товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

Статтею 257 МКУ декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частина 8 ст.257 МКУ містить перелік відомості, у тому числі у вигляді кодів,які вносяться декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів в митну декларацію. Такими відомостями є, зокрема: - заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; - відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; відомості про товари (найменування; торговельна марка та виробник товарів; код товару згідно з УКТЗЕД; митна вартість товарів та метод її визначення; відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: ставки митних платежів; застосування пільг зі сплати митних платежів; суми митних платежів та інші).

Згідно зі ст.270 МКУ правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються ПКУ з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Статтею 292 МКУ встановлені випадки, коли митні платежі не сплачуються. Зокрема, митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, ПКУ, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України: щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано.

Відповідно до ст.297 МКУ (строки сплати (виконання обов`язку зі сплати) митних платежів) у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані декларантом (уповноваженою ним особою) або митним органом, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами або випускаються у відповідний митний режим за спрощеною декларацією в межах спеціальних спрощень, наданих підприємству, яке отримало авторизацію АЕО-С

Митне оформлення згідно з ч.1, ч.55 ст.255 завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених ст.ст.257,335 цього Кодексу.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Статтею 256 МКУ визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного ст.255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Позивач просить скасувати картку від 03.06.2020 року № UА500020/2020/00280 про відмову в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У картки відмови у якості причин її прийняття зазначено: ст.256,269 Закону України від 13.03.2012 року Митний кодекс України , згідно з вимогами п.36 ПКМУ від 21.05.2012 року №450 внесення змін до поданої митному органу електронної митної декларації здійснюється шляхом її відкликання. Порушення вимог наказу МФУ від 30.05.2012 року №651 в частині заповнення графи 36,47 в ЕМД. Порушення вимог ст.ст.185,193 ПКУ в частині несплати суми податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України суб`єктами господарювання до держбюджету (а. с. 12-13).

Стаття 256 МКУ визначає поняття відмова у митному оформленні та вимоги до рішення про відмову у митному оформленні. Статтею 269 МКУ встановлені порядок зміни, відкликання та визнання митної декларації недійсною.

Постановою КМУ №450 від 21.05.2012 року затверджено Положення про митні декларації, п.36 якого встановлений порядок внесення змін до митної декларації.

Наказом МФУ від 30.05.2012 року №651 затверджений Порядок заповнення митних декларацій на бланках єдиного адміністративного документа.

Вказаним Порядком астановлено, що графа 36 Преференція заповнюється при декларуванні товарiв, на якi встановлено вивiзне мито.

У графі зазначається відповідно до класифікатора звільнень від сплати вивізного мита тризначний цифровий код пільги в обкладенні товару вивізним митом, передбаченої законодавством щодо товару, описаного в графі 31 МД і класифікованого в графі 33 МД. При відсутності відповідних пільг у графі проставляється "000".

Графа 47 Нарахування платежів заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х МКУ) вивізного мита та/або сплати плати за виконання митних формальностей поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів), за МД.

У графі наводяться відомості про нарахування митних платежів. Відомості про нарахування плати наводяться тільки в ЄАД.

У першій колонці "Вид" зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами.

У другій колонці "Основа нарахування" зазначаються:

при нарахуванні плати - кількість годин роботи посадової особи митного органу, витрачених на виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу, незалежно від кількості оформлених МД;

при нарахуванні вивізного мита:

за адвалорною ставкою - митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД;

за специфічною ставкою - кількість товару у відповідних одиницях вимірювання та обліку.

У третій колонці "Ставка" зазначаються:

при нарахуванні плати - установлений законодавством розмір ставки плати;

при нарахуванні вивізного мита - установлений законодавством розмір ставки вивізного мита.

У четвертій колонці "Сума" зазначається нарахована сума вивізного мита чи плати. Розмір плати визначається залежно від кількості зазначених у колонці "Основа нарахування" годин з урахуванням установленого законодавством розміру плати за одну годину.

У п`ятій колонці "Спосіб платежу" зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку.

Відомості щодо нарахування плати можуть зазначатись у графі посадовою особою митного органу (при електронному декларуванні - в електронній МД, а у МД на паперовому носії - від руки з подальшим унесенням цих відомостей до електронної копії МД). У МД на паперовому носії такий запис візується підписом особи, яка склала МД.

У МД позивача у графі 38 зазначено - 000000181, в гр.47 вид 020 , основа нарахування 642556,09 , ставка 0% , сума - 0,00 .

У вказаній графе також зазначено нарахування платежів посадовою особою митного органу вид 028 , основа нарахування 642556,09 , ставка 20% , сума - 128511,22 .

Таким чином, позивачу нарахований податок на додану вартість за ставкою 20% суми поставки товару.

Статтею 185 ПКУ, на порушення якої вказується у картки відмови, зазначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.

Статтею 193 встановлені розміри ставок податку. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків (наведений перелік операцій за вказаною вставкою).

Таким чином, позивач в МД зазначив, що його товар не оподатковується ПДВ, з чим не погодився митний орган.

Судом встановлено, що в МД позивач зазначив код УКТЗЕД ввезеного товару - графа 33 85414090. Представники митного органу не заперечували правильність визначення коду товару. В картки відмови відсутні підстави відмови щодо визначення коду товару.

Позивач у позові зазначив, що за вказаним кодом відповідно до п.64 глави XX Перехідних положень ПКУ в редакції на момент укладення ним контракту операції із ввезення на митну територію України товари за кодом 8541 40 90 00 тимчасово, до 31 грудня 2022 року були звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Судом встановлено, що підрозділ 2 розділу ХХ доповнений пунктом 64 згідно із Законом №2245-VІІІ від 07.12.2018 року, яким було передбачено тимчасове до 31.12.2018 року звільнення від оподаткування ПДВ операції із ввезення на митну територію України та з постачання на митній території України транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами, що зазначені у товарній підкатегорії 8703 90 10 10 згідно з УКТЗЕД (в тому числі вироблених в Україні).

Вказана норма змінювалась. Так, Законом України №2628-VІІІ від 23.11.2018 року продовжений термін звільнення від оподаткування до 2022 року та в пільгову категорію включені операції із ввезення на митну територію України товарів, зазначених у товарних підкатегоріях 8502 31 00 00, 8541 40 90 00, 8504 23 00 00, 8504 40 88 00 згідно з УКТЗЕД.

Тобто саме вказаним Законом були включені в пільгову категорії операції із ввезення на митну територію України товарів, зазначених у товарних підкатегоріях 8541 40 90 00 згідно з УКТЗЕД.

Законом України №2725-VІІІ від 16.05.2019 року внесені зміни в п.64, а саме цифри "8504 23 00 00" виключені.

Законом України №466-ІХ від 16.01.2020 року п.64 викладений у новій редакції: Тимчасово, до 31 грудня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції із ввезення на митну територію України та з постачання на митній території України транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами (одним чи декількома), що зазначені у товарній підкатегорії 8703 90 10 10 згідно з УКТЗЕД (в тому числі вироблених в Україні)", тобто фактично у первинній редакції з визначенням іншого періоду, на якій товари звільняються від оподаткування ПДВ.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України №466-ІХ від 16.01.2020 року він набирає чинність з дня, наступного за днем його опублікування, за виключенням статей, яким визначені окремі строки для введення їх в дію.

Закон України №466-ІХ від 16.01.2020 року щодо нової редакції п.64 набрав чинності 25.05.2020 року.

Таким чином, пільга щодо звільнення від оподаткування до 2022 року операцій із ввезення на митну територію України товарів, зазначених у товарній підкатегорії 8541 40 90 00 згідно з УКТЗЕД згідно із Законом України від від 16.01.2020 року перестала діяти 25.05.2020 року, тобто на час здійснення митного оформлення товару позивачем - 03.06.2020 року вказана пільга не діяла.

Посилання позивача на те, що вказана пільга діяла на час укладення контракнту щодо поставки товару зазначених у товарній підкатегорії 8541 40 90 00 згідно з УКТЗЕД, не може бути прийнята до уваги, оскільки податки сплачуються на час митного оформлення товару.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача, що оскільки відповідно до ст. 3 БК України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, норма ПК України, за якою ТОВ ЛАЙФЕКОСИСТЕМ повинно сплатити ПДВ, може бути застосована тільки з наступного, 2021 році.

При цьому суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.8 ПКУ в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст..9 ПКУ до загальнодержавних податків належать, зокрема, податок на додану вартість.

Пунктом 12.1 ст.12 ПКУ визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори.

Одним з принципів, на якому ґрунтується податкового законодавства України, є стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПКУ);

ПКУ не містить норм щодо наслідків порушення зі сторони держави вказаного принципу, зокрема, прийняття Закону що стосується боку елементів податків та зборів та набрання ним чинності у період бюджетного року.

Частиною 5 ст. 242 КАС України ( Законність і обґрунтованість судового рішення ) визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним застосувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.05.2019 року по справі №825/1496/17. Висновки Верховного суду полягають у наступному.

Згідно з загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства Закон, який вносить зміни всупереч п.4.1.9 ПКУ вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції, як і іншим нормативно-правовим актам, аналогічно щодо місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування. Норма підпункту 4.1.9 Кодексу встановлює обмеження, не передбачаючи жодних наслідків (зокрема санкцій) у разі його порушення.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) Верховний суд зазначив, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності ( ст..41 Конституції).

Пунктом 21 рішення ЄСПЛ у справі Федоренка проти України від 30 червня 2006 року зазначено, що, відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може виступати у формі не тільки майна, а й "виправданих очікувань" від ефективного використання права власності. У рішенні ЄСПЛ у справі Стретч проти Об`єднаного Королівства від 24 червня 2003 року майном, у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції (встановлює право особи на мирне володіння своїм майном), вважається, зокрема, "законне і обґрунтоване очікування набути майно або майнове право" .

Таким чином, наявність згаданої вище норми ПКУ породжує у платників податків обґрунтовані "законні очікування" щодо майна (податку), який підлягає (або не підлягає) сплаті в наступному податковому періоді, за умови збереження або відчуження власного майна. Виходячи з цього, хоча й платник податків не має права на позов про скасування законодавчих змін, однак може скористатись можливістю захистити на його думку порушене право та інтереси з огляду на доведеність чи реальність такого порушення в іншій спосіб, зокрема, пред`явленням позову про відшкодування шкоди.

ЄСПЛ у справі 41/74 Yvonne Van Duyn vs Home Office зазначає, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи можуть покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть коли вони закріплені в нормативному акті, який взагалі не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом відповідальності держави, котрий полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для уникнення відповідальності. Якщо держава затвердила певну правову концепцію, якою в описаному випадку є стабільність податкового законодавства, то вона чинить протиправно, коли відступає від заявленої поведінки або політики, оскільки погодження такої політики (поведінки) дало підстави для виникнення обґрунтованих очікувань в осіб щодо її дотримання державою чи органом публічної влади.

Отже хоча держава, володіючи податковим суверенітетом, має право встановлювати норми, змінювати і скасовувати раніше встановлені нею норми поведінки, проте у неї відсутні гарантії чи імунітет від вимог щодо відшкодування шкоди (якщо заподіяння таких буде доведене) платникам податків, які виникли у зв`язку з порушенням їхніх законних очікувань через такі дії чи рішення органів державної влади.

Порушення вказаного принципу само по собі не може бути підставою для визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень (контролюючого органу) та для скасування рішень, при винесенні яких відповідачем дотримано приписів ч.2 ст.2 КАС України.

Особливістю фінансових правовідносин є те, що дії їх суб`єктів, зокрема юридичних та фізичних осіб, спрямовуються насамперед на реалізацію публічного інтересу, що зумовлюється як публічними, так і приватними потребами.

Публічний інтерес не можна розуміти лише як інтерес держави, відокремлено від інтересів громадян та суспільства, не всі суспільні інтереси стають публічними, а лише ті, які отримали визнання держави або її адміністративно-територіальних одиниць в особі відповідних органів.

Шляхом сплати юридичними та фізичними особами обов`язкових платежів до бюджетів не лише забезпечується виконання державою, органами місцевого самоврядування завдань і функцій та реалізація повноважень у сфері формування фінансових ресурсів, їх розподілу та використання через відповідні публічні фонди, а також створюються загальні блага для задоволення спільних публічних та особистих (приватних) потреб юридичних та фізичних осіб. Саме таким чином значною мірою задовольняються узагальнені особисті групові інтереси щодо освіти, охорони здоров`я, надання соціальної допомоги тощо.

Таким чином, приймаюси картку від 03.06.2020 року №UА500020/2020/00280 про відмову в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному формленні Одеська митниця ліяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб встановлений МКУ, ПКУ.

При цьому суд вважає, що відсутне порушення балансу між публічним та приватним інтересом, оскільки позивач як платник податків не довів неможливості сплати вказаного податку для випуску товару у вльний обіг з наступним використанням права на відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази надані сторонами з урахуванням встановлених обставин по справі суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФЕКОСИСТЕМ (87515, Донецька обл, місто Маріуполь, вул. Грецька, буд. 40/42, кв. 32, ЄДРПОУ 41320956) до Одеської митниці Держмитслужби (Одеська обл., м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип 21-А, 65078, ЕДПРОУ 43333459) про скасування картки відмови від 03.06.2020 року № UА500020/2020/00280 про відмову в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та зобов`язання здійснити митне оформлення (випуск) товару, визначеного у митній декларації UА500020/2020/215627 від 03.06.2020 на умовах законодавства, що діяло до введення в дію закону від 16.01.2020 №466-ХІ, тобто із звільненням відповідних товарів від оподаткування податком на додану вартість.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст..ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.