Рішення

від 25.09.2020 по справі 420/3895/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3895/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднані медіа мережі до Південного управління у м. Одесі Головного управління ДПС в Одеській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати рішення Південного управління у м. Одесі Головного управління ДПС в Одеській області щодо відмови ТОВ Об`єднані медіа мережі в застосуванні спрощеної системи оподаткування (єдиного податку) з другого кварталу 2020 р. та зобов`язати зареєструвати ТОВ Об`єднані медіа мережі в якості платника єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що основними діяльності Товариства є 60.20 Діяльність у сфері телевізійного мовлення (основний); 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку; 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку; 61.90 інша діяльність у сфері електрозв`язку; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації. Позивач 12.03.2020 подав до Південного управління у м. Одесі Головного управління ДПС в Одеській області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (3 група без сплати ПДВ) з початку ІІ кварталу 2020 р. та анулювання реєстрації платника ПДВ. Однак 24.03.2020 позивачем отримано негативну відповідь, в якій відповідач, пославшись на приписи пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, зазначив про неможливість ТОВ ОММ бути платником єдиної групи податку першої-третьої груп. На думку позивача, висновки контролюючого органу є хибними, оскільки Товариства не займається ні поштовим, ні телефонним зв`язком, ані наданням послуг з технічного обслуговування мереж. В той же час, відповідачем однозначно не встановлено факту дійсного виконання Товариством конкретної діяльності, що виключала б можливість переходу на спрощену систему оподаткування. Отже всі висновки відповідача, покладені в основу оскаржуваної відмови, базувалися на припущеннях.

Ухвалою судді від 12.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

01.06.2020 до суду від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що ТОВ Об`єднані медіа мережі не може бути платником єдиного податку першої-третьої груп на підставі пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, оскільки в реєстраційних даних платника присутня діяльність КВЕД Діяльність у сфері телевізійного мовлення (основний); 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку; 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку.

18.06.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України, з урахуванням п. 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Об`єднані медіа мережі (37680260) зареєстровано 19.05.2011, номер запису: 15561020000041770; з 20.05.2011 Товариство взято на облік у податкових органах за № 129409.

Основними видами діяльності Товариства є: 60.20 Діяльність у сфері телевізійного мовлення (основний); 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку; 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку; 61.90 інша діяльність у сфері електрозв`язку; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

12 березня 2020 року Товариство подало до Південного управління у м. Одесі Головного управління ДПС в Одеській області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (перехід), обравши 3 групу без реєстрації ПДВ та про анулювання реєстрації платником ПДВ.

Листом від 13.03.2020 № 1098/10/15-32-50-04-07 Щодо відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку Південне управління у м. Одесі Головного управління ДПС в Одеській області повідомило Товариству, що останнє не може бути платником єдиного податку першої-третьої груп, оскільки в реєстраційних даних підприємства визначені КВЕДи: Діяльність у сфері телевізійного мовлення (основний); 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку; 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку; 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначену відповідь податкового органу обґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 ПКУ юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 7000000 гривень.

Пунктом 291.5 статті 291 ПКУ визначені суб`єкти господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, в тому числі суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж (підпункт 8 пункту 291.5.1 пункту 291.5 ст. 291 ПКУ).

Повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов`язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами визначає Закон України Про телекомунікації .

За визначенням ст. 2 цього Закону, його метою є забезпечення повсюдного надання телекомунікаційних послуг достатніх асортименту, обсягу та якості шляхом обмеженого регулювання ринкових відносин для сприяння ефективному функціонуванню відкритого і справедливого конкурентного ринку. Закон визначає засади захисту прав споживачів та контролю за ринком телекомунікацій з боку держави.

Відповідно до ст. 5 цього Закону, його дія поширюється на відносини суб`єктів ринку телекомунікацій щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування.

За визначенням, наведеним в ч. 1 ст. 1 Закон України Про телекомунікації :

абонент - це споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі;

оператор телекомунікацій - це суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж;

передавання даних - це передавання інформації у вигляді даних з використанням телекомунікаційних мереж;

провайдер телекомунікацій - це суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку;

телекомунікації (електрозв`язок) - це передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах;

телекомунікаційна мережа - це комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням;

телекомунікаційна послуга (послуга) - це продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій;

Згідно відомостей Державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, який веде Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (https://www.nrada.gov.ua/state-register/tov-obyednani-media-merezhi/), ТОВ ОММ є провайдером програмної послуги та має діючі ліцензії:

Серія № НР № 00204-п.; Переоф. ліц. НР № 1007-п від 14.12.2011; з 14.12.2011 по 14.12.2021; Вид мовлення Провайдер (ППП); № каналу або частота - Мережа/ц; тип аналогова, цифрова, IPTV місцезнаходження м. Южне ; оператор Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН ТЕЛЕКОМ» ;

Серія № НР № 00203-п.; Переоф. ліц. НР № 1006-п від 14.12.2011; з 14.12.2011 по 14.12.2021; Вид мовлення Провайдер (ППП); № каналу або частота Мережа/ц; тип аналогова, цифрова, IPTV; місцезнаходження м. Одеса, м. Теплодар; оператор ТОВ «ВАН ТЕЛЕКОМ» , м. Одеса, ТОВ «КОМФО» , м. Одеса, ТОВ «КЕТНЕТ ТЕЛЕКОМ» , м. Одеса;

Серія № НР № 00202-п. Переоф. ліц. НР № 1055-п від 26.03.2012; з 26.03.2012 по 26.03.2022; Вид мовлення Провайдер (ППП); № каналу або частота Мережа; тип аналогова, цифрова, IPTV; місцезнаходження м. Одеса; оператор Товариство з обмеженою відповідальністю «САНТОША» .

В основу адміністративного позову покладено твердження позивача, що встановлені пп. 8 пп. 291.5.1 п.291.5 ст. 291 ПКУ обмеження для суб`єктів господарювання бути платниками єдиного податку першої-третьої груп зводяться до лише тих підприємств, які здійснюють: поштовий зв`язок; телефонний зв`язок; діяльність з надання іншим особами послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.

У позовній заяві ТОВ ОММ зазначає, що здійснює діяльність провайдера програмної послуги: формує багатоканальний телевізійний сигнал та продає його абонентами телекомунікаційних мереж.

В той же час позивач вказує, що для надання програмної послуги власним абонентам підприємству одночасно необхідно надавати телекомунікаційну послугу.

Аналіз вказаних норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що право платника податків перейти на спрощену систему оподаткування не є безумовним, а містить певні обмеження. Зокрема, таким обмеженням є склад засновників платника податків, їх правовий статус та частка у статутному капіталі платника, а також можливість їх перебування на спрощеній чи загальній системі оподаткування.

В даному випадку, види діяльності позивача виключають право суб`єкта господарювання бути платником єдиного податку першої - третьої груп, оскільки підпадають під виключення, наведене в пп. 291.5.2 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, а саме - діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

При цьому позивачем зазначена обставина фактично не заперечується і навпаки підкреслюється, що Товариству одночасно з продажем абонентам телекомунікаційних мереж багатоканального телевізійного сигналу необхідно надавати також телекомунікаційну послугу.

Тобто позивач підпадає під визначення оператора телекомунікацій - це суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання позивача на відповідь ДПС України від 03.02.2020 № 4256/6/99-00-04-06-03-06, адресовану Інтернет Асоціації України, оскільки вказана відповідь стосується питання Чи має право фізична особа - підприємець бути платником єдиного податку у разі надання провайдерських послуг доступу до мережі Інтернет? та не є релевантною до розглядуваного спору.

В той же час, в зазначеній відповіді підсумовано, що для встановлення виду діяльності, що обрана ФОП, та чи належить вона до видів діяльності, перелік яких наведено у п. 291.5 ст. 291 ПКУ, підприємцю необхідно звернутись до Державної служби статистики України.

Також не заслуговують на увагу доводи сторони позивача про те, що в основу спірного рішення контролюючого органу покладено виключно припущення щодо здійснення Товариством певного виду діяльності. В цьому контексті позивач наголошує, що з боку податкового органу не проводилась жодна з перевірок, яка б дозволяла дійти висновку про здійснення Товариством тієї чи іншої діяльності. Більш того, позивач аналізує приписи норми пп. 291.5.1 п.291.5 ст. 291 ПКУ, підкреслюючи, що за змістом правового припису виключення передбачає закінчений стан дієслова здійснюють , тобто на момент визначення критерію (дозволу застосування спрощеної системи оподаткування) має бути встановлений факт дійсного виконання платником податку конкретної діяльності.

Так, згідно з ст. 298 ПКУ порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів: 1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; 2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;3) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги"; 4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Суб`єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб`єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року (298.1.4).

Перехід на спрощену систему оподаткування суб`єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб`єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою.

У заяві зазначаються такі обов`язкові відомості: 1) найменування суб`єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); 3) податкову адресу суб`єкта господарювання; 4) місце провадження господарської діяльності; 5) обрані суб`єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010; 6) обрані суб`єктом господарювання група та ставка єдиного податку або зміна групи та ставки єдиного податку; 7) кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, та середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи; 8) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

До заяви включаються відомості (за наявності) про: 1) зміну найменування суб`єкта господарювання (для юридичної особи) або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - підприємця, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); 2) зміну податкової адреси суб`єкта господарювання; 3) зміну місця провадження господарської діяльності; 4) зміну видів господарської діяльності;

5) зміну організаційно-правової форми юридичної особи; 6) дату (період) відмови від застосування спрощеної системи у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом; 7) дату (період) припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності; 8) зміну групи та ставки платника єдиного податку.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що при прийнятті відповідного рішення (задоволення або відмову в переході на спрощену систему оподаткування) контролюючим органом досліджується на аналізується виключно інформація, що зазначена в заяві, та додані до неї відомості, і така заява не є підставою для призначення та проведення перевірки з метою виявлення видів діяльності, які впроваджуються суб`єктом господарювання.

При цьому окремої уваги заслуговують пп. 5 п. 298.3 та пп. 4 п. 298.4 ст. 298 ПКУ, згідно з якими вказуються обрані суб`єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010, а також відомості про зміну видів господарської діяльності, як окремий критерій визначення права для переходу на спрощену систему оподаткування 1-3 групи.

Так, за чинними приписами податкового законодавства, вказані суб`єктом певні види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010 є одним з критеріїв для набуття відповідного права, або навпаки є підставою для застосування заборони переходу на спрощену систему оподаткування.

Посилання позивача на те, що за наявністю у платника податків певного виду діяльності за КВЕД ДК 009:2010, яка виключає перехід на спрощену систему оподаткування, останній може фактично не впроваджувати таку діяльність, - позбавлені сенсу, так як поточна регламентація переходу на спрощену систему оподаткування в основу такого права покладає саме наявність в переліку основної діяльності певних її видів. Поряд із цим, платнику надається право додати до заяви відомості про зміну видів господарської діяльності, наприклад виключивши ті з них, що виключають перебування на спрощеній системі оподаткування 1-3 груп та набути в результаті цього право на перехід. Стан одночасної наявності видів діяльності, що виключають перехід на спрощену систему оподаткування, та фактичного не впровадження платником такої діяльності, для процедури переходу на спрощену систему оподаткування чинним законодавством не передбачений та, більш того, таке унормування призводило б до правової невизначеності та ускладненню адміністративної процедури.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, діяльність яку здійснює позивач, віднесена до заборон передбачених пп. 291.5.2 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим рішення Південного управління у м. Одесі Головного управління ДПС в Одеській області, оформлене листом від 13.03.2020 № 1098/10/15-32-50-04-07 Щодо відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку , є правомірним та скасуванню не підлягає.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднані медіа мережі (65020, м. Одеса, вул. Тираспольська, 27/29, офіс 309; ЄДРПОУ 37680260) до Південного управління у м. Одесі Головного управління ДПС в Одеській області (65104, м. Одеса, проспект Ак. Глушко, 1/2; ЄДРПОУ 43142370) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк