Рішення від 25.09.2020 по справі 320/5898/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2020 року м. Київ справа №320/5898/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" та Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить, з урахуванням уточнення позовних вимог:

- визнати дії (діяльність та бездіяльність) адміністрації Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)", а саме - надмірну (понад строк, встановлений законодавством) затримку в направлені документів для проведення обстеження медико-соціально-експертною комісією (МСЕК) щодо ОСОБА_1 , 1975 року народження, а також порушення порядку інформування виправної колонії про наявність у позивача обмежень життєдіяльності та відправку направлення на МСЕК безпосередньо до комісії, а не до керівництва УПВ, протиправними;

- визнати дії (діяльність та бездіяльність) адміністрації Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" щодо несвоєчасного проведення огляду лікарсько-консультативною комісією та несвоєчасного складання висновку про медичний огляд засудженого ОСОБА_1 , 1975 року народження щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання в суди документів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання протиправними;

- визнати бездіяльність адміністрації Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області щодо не підготовки документів для суду для звільнення від подальшого відбуття покарання через стан здоров`я ОСОБА_1 протиправною.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачами порушено вимоги закону при направлені документів для проведення обстеження МСЕК щодо ОСОБА_1 . Також відповідачами несвоєчасно проведено огляд лікарсько-консультативною комісією та не підготовлено документи для суду для звільнення позивача від подальшого відбуття покарання через стан здоров`я.

Київський окружний адміністративний суд 04.11.2019 постановив ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, у якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановив строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали позивачу.

Відповідно до ухвали від 02.12.2019, суд продовжив строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 . Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Згідно з ухвалою від 19.12.2019, суд відкрив провадження в адміністративній справі, визначив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та призначив судове засідання.

Ухвалою від 17.02.2020 суд залучив до участі в адміністративній справі №320/5898/19 в якості співвідповідача Бучанську багатопрофільну лікарню №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області.

Бучанською багатопрофільною лікарнею №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області 12.03.2020 подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що лікарсько-консультативною комісією (ЛКК) було підготовлено передбачені законодавством документи, за результатом розгляду яких Ірпінською МСЕК позивача визнано інвалідом першої Б групи. Також ЛКК 27.12.2019 здійснено медичний огляд позивача та сформовано висновок відповідно до вимог законодавства з направленням у передбачений строк керівництву УВП (т. 1, а.с. 174-175).

У судовому засіданні 05.05.2020 судом постановлено ухвалу про витребування додаткових доказів, а саме - витребувано від Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України":

- відомості про дату оформлення направлення для проходження ОСОБА_1 МСЕК;

- відомості про те, чи було надіслано направлення для проходження ОСОБА_1 МСЕК до Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)"? Якщо так, надати суду докази надіслання;

- відомості про те, чи було надіслано направлення для проходження ОСОБА_1 МСЕК до відповідної Комісії? Якщо так, надати суду докази надіслання;

- висновок ЛКК Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" за наслідками огляду 27.12.2019 щодо ОСОБА_1 .

Також витребувано у Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)":

- відомості про те, чи було надіслано до відповідної Комісії направлення ЛКК Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" для проходження ОСОБА_1 МСЕК? Якщо так, надати суду докази надіслання;

- відомості про те, чи було отримано висновок ЛКК Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" за наслідками огляду 27.12.2019 ОСОБА_1 ? Якщо так, надати суду докази про дату отримання такого висновку;

- відомості про те, чи були підготовлені та направлені до суду документи для звільнення від подальшого відбуття покарання ОСОБА_1 через стан здоров`я, на підставі висновку ЛКК Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" від 27.12.2019? Якщо так, надати суду докази направлення таких документів.

Державною установою "Бучанська виправна колонія (№85)" 09.06.2020 подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що установою 27.12.2019 отримано від багатопрофільної лікарні Висновок ЛКК стосовно позивача. Даний Висновок 28.12.2019 був переданий до спецвідділу установи. Позивач 03.01.2020 був звільнений та отримав всі документи, що знаходились у його справі, але без Висновку ЛКК, який не був своєчасно розглянутий та не попав до особистої справи позивача з причини святкових днів та був повернутий начальнику Багатопрофільної лікарні листом від 09.01.2020. Також зазначено, що будь-яких інших повідомлень по справі установа не має та просить розглядати справу за відсутності її представника (т. 2, а.с. 9-10).

Також до суду від Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" 15.06.2020 надійшов лист згідно якого повідомлено, що витребувані ухвалою суду від 05.05.2020 відомості про те, чи було надіслано до відповідної Комісії направлення ЛКК Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" для проходження ОСОБА_1 МСЕК не є у компетенції установи, тому докази не надано.

Стосовно висновку ЛКК відносно позивача зазначено, що він надійшов до установи від багатопрофільної лікарні 27.12.2019, після чого був переданий до спецвідділу.

Крім того, оскільки такий висновок надійшов до установи лише 27.12.2020, можливість для підготовки та передачі до суду документів для звільнення позивача від відбування покарання була відсутня (т. 2, а.с. 15-16).

Від Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області до суду 16.06.2020 надійшов лист, в якому на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2020 про витребування доказів вказано наступне:

- форма первинної облікової документації від 25.10.2019 №088/о передана до Ірпінської МСЕК,

- направлення про проходження ОСОБА_1 Ірпінської МСЕК до Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" не направлялось,

- надано копію висновку ЛКК за наслідками огляду від 27.12.2019 (т. 2, а.с. 17-20).

Також 26.08.2020 до суду від Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" надійшли додаткові пояснення, в яких зазначається, що у період з 01.01.2019 по 28.12.2019 жодних документів щодо ОСОБА_1 , окрім Висновку ЛКК, який надійшов 27.12.2019, не надходило. Отже, Державна установа "Бучанська виправна колонія (№85)" не мала жодного відношення до передачі документів до МСЕК, оскільки не отримувала їх від Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області. Усі питання медичного забезпечення ОСОБА_1 , оформлення документів для передачі та передача їх до МСЕК були у компетенції лікарні.

У судовому засіданні 22.09.2020 суд прийняв рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних доказів, про що постановив протокольну ухвалу.

Розглянувши позовну заяву, відзиви відповідачів, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. У період з 05.05.2016 по 03.01.2020 відбував покарання у вигляді позбавлення волі у Державній установі "Бучанська виправна колонія (№85)" (далі - Відповідач 1).

Позивач 06.12.2018 був госпіталізований до терапевтичного відділення Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області (далі - Відповідач 2), де перебував на стаціонарному лікуванні.

Під час перебування на лікуванні відносно позивача було підготовлено направлення на МСЕК (т. 1, а.с. 13).

Проте, на думку позивача, відповідачами допущено протиправну бездіяльність при направлені документів для проведення обстеження МСЕК щодо ОСОБА_1 та несвоєчасно проведено огляд лікарсько-консультативною комісією, не підготовлено документи для суду для звільнення позивача від подальшого відбуття покарання через стан здоров`я, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Конституції України, засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань встановлені Кримінально-виконавчим кодексом України від 11.07.2003 №1129-IV (далі - КВК України).

Відповідно до ст. 1 КВК України, кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно з ст. 3 КВК України, до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КВК України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч. 2 ст. 7 КВК України).

Згідно з абз. 6 ч. 1 ст. 8 КВК України, засуджені мають право на охорону здоров`я в обсязі, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров`я, за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров`я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань.

Частинами 1, 2 ст. 116 КВК України визначено, що у місцях позбавлення волі організовуються необхідні лікувально-профілактичні заклади, а для лікування засуджених, які хворіють на активну форму туберкульозу, - заклади на правах лікувальних. Для спостереження та лікування хворих на інфекційні захворювання в медичних частинах колоній створюються інфекційні ізолятори.

Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Адміністрація колоній зобов`язана виконувати необхідні медичні вимоги, що забезпечують охорону здоров`я засуджених. Засуджені до позбавлення волі зобов`язані виконувати правила особистої і загальної гігієни, вимоги санітарії.

Згідно з ст. 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 №2801-XII (далі - Закон №2801-XII), кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; б) безпечне для життя і здоров`я навколишнє природне середовище; в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає; г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; д) кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в сфері охорони здоров`я; ж) участь в управлінні охороною здоров`я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством; з) можливість об`єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров`я; и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов`язаних із станом здоров`я; і) відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди; ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я; й) можливість проведення незалежної медичної експертизи відповідного типу у разі незгоди громадянина з висновком державної медичної експертизи, застосування до нього запобіжного заходу як до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, примусових заходів медичного характеру, примусового лікування, примусової госпіталізації та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров`я порушуються права громадянина України на охорону здоров`я; к) право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім`ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду; л) інформування про доступні медичні послуги із застосуванням телемедицини.

Законами України можуть бути визначені й інші права громадян у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 14-1 Закону №2801-XII, систему стандартів у сфері охорони здоров`я складають державні соціальні нормативи та галузеві стандарти.

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров`я є клінічний протокол - уніфікований документ, який визначає вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних та реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність.

Додержання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення є обов`язковим для всіх закладів охорони здоров`я, а також для фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики.

Судом встановлено, що наказами Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально - виконавчої служби України" від 26.06.2018 №42-ОД та від 11.12.2019 №259-ОД створено лікарсько-консультативні комісії Бучанської багатопрофільної лікарні №85 та затверджено їх персональний склад (т. 1, а.с. 176-177).

Відповідно до п. 1.1. Положення, затвердженого наказом філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області від 18.02.2019 №11-ОД (далі - Положення №11-ОД, т. 1, зворотній бік а.с. 178-179), Бучанська багатопрофільна лікарня №85 філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області (далі - Лікарня) - заклад охорони здоров`я, що забезпечує надання спеціалізованої (вторинної) медичної допомоги, до якої входять кваліфікована і спеціалізована стаціонарна та амбулаторно - консультативна допомога засудженим.

Пунктом 1.2. Положення №11-ОД визначено, що лікарня є лікувально-діагностичним структурним підрозділом філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально - виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області (далі - Філія).

Відповідно до п. 3.4 Положення №11-ОД, лікарня, після проведення діагностичних, лікувальних заходів, за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюванням, наслідками травм чи вродженими вадами, що сприяють обмеженню життєдіяльності, видає направлення на МСЕК. При наявності важкого захворювання у засудженого проводить ЛКК та готує висновок лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного "Переліком захворювань, які є підставою для подання в суд матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбуття покарання", затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 №1348/5/572.

Спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 №1348/5/572, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за №990/25767, затверджено Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає основні засади організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі та взаємодію закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - заклади охорони здоров`я ДКВС) із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги засудженим.

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку, медична частина установи виконання покарань - заклад охорони здоров`я ДКВС, який здійснює діяльність у сфері охорони здоров`я, контроль за станом здоров`я засуджених шляхом проведення медичних оглядів, обстежень, здійснення диспансерного нагляду, надання первинної медичної допомоги, екстреної медичної допомоги, амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги відповідно до Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я".

Згідно з п. 17 розділу І Порядку, у разі потреби в додаткових обстеженнях, які не можуть бути здійснені в закладах охорони здоров`я ДКВС (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), їх проведення здійснюється на базі закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку, де таке обстеження може бути проведено.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення засудженого до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку, медичний працівник закладу охорони здоров`я ДКВС готує медичну довідку про стан здоров`я такого засудженого, в якій визначає строк, протягом якого керівництво УВП має направити засудженого для проведення такого обстеження, та запит до керівництва УВП (п. 18 розд. І Порядку).

Відповідно до п. 1 глави 3 розділу III Порядку, у лікарняних закладах надається спеціалізована (вторинна) медична допомога, до якої входять:

- надання кваліфікованої та спеціалізованої стаціонарної медичної допомоги засудженим;

- визначення ступеня тривалої або постійної втрати працездатності засудженими для встановлення групи інвалідності;

- обстеження та підготовка медичної документації на осіб, які підлягають звільненню від подальшого відбування покарання за хворобою;

- проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів на території лікарняного закладу.

При лікарняному закладі створюється лікарсько-консультативна комісія (п. 2 глави 3 розділу III Порядку).

Пунктом 4 розділу І Порядку передбачено, що медична допомога засудженим у закладах охорони здоров`я ДКВС надається відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.

Розділом V Порядку врегульовано проведення медико-соціальної експертизи засудженим.

Згідно з п. 1. даного розділу, медико-соціальну експертизу (далі - експертиза) (встановлення або переогляд групи інвалідності) проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК) відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, повнолітнім засудженим за направленням УВП після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Зазначені діагностичні, лікувальні і реабілітаційні заходи проводяться у закладах охорони здоров`я ДКВС, а у разі неможливості їх проведення у зазначених закладах вони проводяться у закладах охорони здоров`я у районі розташування УВП, які мають відповідні діагностичну і лікувальну бази.

Під час медичного обстеження засуджених з метою встановлення діагнозу та виявлення обмежень життєдіяльності, за якими може бути встановлено групу інвалідності, лікар використовує анамнез, об`єктивні дані, результати лабораторних, рентгенологічних, функціональних та інших додаткових методів обстеження, результати проведеного лікування, медичну документацію, долучену до особової справи (п. 2 розділу V Порядку).

Відповідно до п. 3 розділу V Порядку, у разі наявності в засудженого обмежень життєдіяльності, за якими може бути встановлено групу інвалідності, начальник медичної частини письмово протягом доби інформує про це керівництво УВП з метою направлення його на МСЕК.

Пунктами 4, 5 розділу V Порядку визначено, що підготовку необхідних документів здійснюють ЛКК закладів охорони здоров`я ДКВС протягом 10 діб.

Після підготовки ЛКК зазначених документів керівництво УВП забезпечує негайну передачу цих документів до МСЕК для проведення експертизи.

Експертиза засудженим проводиться за місцем розташування МСЕК або під час її виїзних засідань в УВП.

З викладеного слідує, що ЛКК закладів охорони здоров`я ДКВС здійснюють підготовку матеріалів, які направляються керівництвом УВП до МСЕК з метою проведення експертизи та встановлення групи інвалідності засудженому. Також ЛКК складає висновок про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

З доказів, наявних в матеріалах справи судом встановлено, що Бучанською багатопрофільною лікарнею №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області було підготовлено Направлення на МСЕК відносно ОСОБА_1 , про що було повідомлено адвоката останнього листом від 08.08.2019 №08/08/19-01 (т. 1, а.с. 12-13).

Судом враховується, що зміст зазначеного Направлення не дозволяє встановити його дату, проте, з огляду на дату вказаного листа від 08.08.2019 №08/08/19-01, суд вважає доведеним той факт, що принаймні 08.08.2019 таке Направлення було підготовлено Відповідачем 2.

При цьому, Відповідачем 2 не надано суду доказів виконання вимог п. 3 розділу V Порядку щодо письмового протягом доби інформування начальником медичної частини керівництва УВП про наявність у засудженого обмежень життєдіяльності, за якими може бути встановлено групу інвалідності, з метою направлення такого засудженого на МСЕК.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що є обгрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області щодо надмірної (понад строк, встановлений законодавством) затримки в направлені документів для проведення обстеження МСЕК щодо ОСОБА_1 , а тому у цій частини позов підлягає задоволенню.

Крім того, з огляду на зміст п. 3 розділу V Порядку, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення Бучанською багатопрофільною лікарнею №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області порядку інформування виправної колонії про наявність у позивача обмежень життєдіяльності та відправку направлення на МСЕК безпосередньо до комісії, а не до керівництва УПВ, а тому у цій частині позов також підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області щодо несвоєчасного проведення огляду позивача лікарсько-консультативною комісією та несвоєчасного складання висновку про медичний огляд позивача, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, Бучанською багатопрофільною лікарнею №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області було підготовлено Направлення на МСЕК відносно ОСОБА_1 , про що було повідомлено адвоката останнього листом від 08.08.2019 №08/08/19-01 (т. 1, а.с. 12-13).

До листа від 08.08.2019 №08/08/19-01 Відповідачем 2 було додано і медичну картку амбулаторного хворого ОСОБА_1 з остаточним діагнозом (т. 1, а.с. 16-19).

Отже, суд вважає доведеним той факт, що принаймні 08.08.2019 таке Направлення було підготовлено Відповідачем 2 та був встановлений остаточний діагноз позивача.

Згідно з п.п. 1, 2 розділу VІ Порядку медичному обстеженню з метою підготовки та подання до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання підлягають засуджені, які захворіли в УВП, а також особи, які захворіли до засудження, але їх хвороби внаслідок прогресування набули характеру, зазначеного в переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, згідно з додатком 12 до цього Порядку.

Медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я ДКВС, а у разі неможливості перенаправлення хворого засудженого до закладу охорони здоров`я ДКВС медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я державної або комунальної форм власності після обов`язкового лікування і обстеження хворого в стаціонарних умовах закладів охорони здоров`я ДКВС або закладів охорони здоров`я державної або комунальної форм власності з урахуванням результатів його медичного обстеження, проведеного лікування та заключного діагнозу.

Пунктами 6, 7, 9, 11, 12 розділу VІ Порядку визначено, що з урахуванням результатів медичного огляду засудженого лікарсько-консультативна комісія негайно складає висновок про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, за формою, наведеною в додатку 13 до цього Порядку.

Після медичного огляду голова комісії доводить висновок засудженому, про що у медичній карті №003/о робиться відмітка та ставиться особистий підпис засудженого.

Висновок комісії негайно передається до УВП, за якою значиться такий хворий засуджений на дату огляду комісією.

На підставі висновку комісії начальник УВП, за якою значиться засуджений, протягом доби після отримання висновку комісії готує подання до суду про вирішення питання для звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою.

До подання додаються особова справа засудженого і висновок комісії.

Так, судом встановлено, що ЛКК Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області було проведено медичний огляд позивача щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання в суд документів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

За наслідками вказаного медичного огляду складено Висновок від 27.12.2019, згідно якого встановлений позивачу діагноз підпадає під Перелік захворювань, які є підставою для подання в суд документів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання (т. 2, а.с. 118-120).

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням обставин даної адміністративної справи суд дійшов висновку, що Відповідачем 2 при проведенні огляду позивача лікарсько-консультативною комісією порушено вказані вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки принаймні 08.08.2019 остаточний діагноз позивача був встановлений, а Висновок медичного огляду ЛКК складено та направлено до Відповідача 1 лише 27.12.2019, тобто більш ніж через чотири календарні місяці.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області щодо несвоєчасного проведення огляду позивача лікарсько-консультативною комісією та несвоєчасного складання висновку про медичний огляд позивача є обґрунтованими, а тому позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Також, з урахуванням того, що 27.12.2019 Висновок медичного огляду позивача ЛКК отримано Відповідачем 1, а позивача звільнено 03.01.2020, суд дійшов висновку, що Відповідачем 1 порушено вимоги п. 11 розділу VІ Порядку, оскільки протягом доби після отримання Висновку не було підготовлено подання до суду про вирішення питання для звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Відповідача 1 щодо несвоєчасної підготовки документів для суду для звільнення від подальшого відбуття покарання через стан здоров`я ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 гарантує, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Також вказана стаття встановлює обов`язок держави гарантувати, з урахуванням практичних вимог режиму позбавлення волі, належний захист стану здоров`я та добробуту осіб, яких позбавлено волі, серед іншого, шляхом забезпечення їх необхідною медичною допомогою.

Тобто, стаття 3 вказаної Конвенції покладає на державу обов`язок дбати про фізичний добробут осіб, яких позбавлено свободи.

Аналогічної позиції у своїх рішеннях дотримується і Європейський суд з прав людини (пп. 72-74 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Ухань проти України", заява №30628/02; п. 77 рішення Європейського суду з прав людини від 13.03.2014 "Андрій Яковенко проти України", заява №63727/11) відповідно до якої надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов`язком держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Стосовно формування позивачем позовних вимог зі змістом визнання дій (діяльності та бездіяльності) протиправними, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд зазначає, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

З урахуванням обставин, які стали підставою для виникнення даного публічно-правового спору за звернення позивачу до суду з адміністративним позовом суд дійшов висновку, що у даному випадку мала місце саме бездіяльність відповідачів.

Отже, належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання бездіяльності відповідачів протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду даної адміністративної справи відповідачами не доведено суду правомірності своїх дії.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність адміністрації Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області, а саме: надмірну (понад строк, встановлений законодавством) затримку в направлені документів для проведення обстеження медико-соціально-експертної комісією (МСЕК) щодо ОСОБА_1 , 1975 року народження.

Визнати протиправними дії адміністрації Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області щодо порушення порядку інформування виправної колонії про наявність у ОСОБА_1 , 1975 року народження обмежень життєдіяльності та відправку направлення на МСЕК безпосередньо до комісії, а не до керівництва УПВ.

Визнати протиправною бездіяльність адміністрації Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області щодо несвоєчасного проведення огляду лікарсько-консультативною комісією та несвоєчасного складання висновку про медичний огляд засудженого ОСОБА_1 , 1975 року народження щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання в суди документів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

Визнати протиправною бездіяльність адміністрації Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" щодо несвоєчасної підготовки документів для суду для звільнення ОСОБА_1 від подальшого відбуття покарання через стан здоров`я.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.