Ухвала

від 25.09.2020 по справі 520/9639/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 вересня 2020 р.Справа № 520/9639/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в письмовому провадженні клопотання Головного управління ДПС в Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року по справі № 520/9639/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС СТРЕТЕДЖИ ДЕВЕЛОПМЕНТ УКРАЇНА"

до Головного управління ДПС в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС СТРЕТЕДЖИ ДЕВЕЛОПМЕНТ УКРАЇНА" до Головного управління ДФС в Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Головним управлінням ДПС в Харківській області, як правонаступником Головного управління ДФС в Харківській області 04.09.2020 року подано до Харківського окружного адміністративного суду апеляційну скаргу на зазначене рішення. Апелянт також просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Судом установлено, що у судовому засіданні 20.11.2019 року судом першої інстанції проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 20.11.2019 року (а.с. 135-141).

В межах процесуального строку, визначеного ч. 1 ст. 295 КАС України, означене судове рішення вперше оскаржено відповідачем в апеляційному порядку (матеріали про повернення а.с. 2-15) .

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2020 року задоволено клопотання Головного управління ДФС в Харківській області про заміну відповідача у справі - Головне управління ДФС в Харківській області на правонаступника Головне управління ДПС в Харківській області.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Харківській області залишено без руху, з наданням скаржнику 10-денного строку для усунення її недоліків: надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги (матеріали про повернення а.с. 20-21 .

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 року частково задоволено клопотання Головного управління ДПС в Харківській області про продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги, продовжено строк усунення недоліків на 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали (матеріали про повернення а.с.38-39)

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 року частково задоволено клопотання Головного управління ДПС в Харківській області про продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги, продовжено строк усунення недоліків на 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Харківській області повернуто скаржнику (матеріали про повернення а.с. 51-52) . Зазначена ухвала разом із апеляційною скаргою отримана відповідачем 16.03.2020 року (матеріали про повернення а.с. 54) .

04.09.2020 року на рішення суду першої інстанції відповідачем повторно подано апеляційну скаргу в якій апелянт просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження.

Приходячи до висновку про відмову у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається із матеріалів справи, єдиною причиною пропуску строку на оскарження відповідачем судового рішення є несплата судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі» , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд зверну увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…» .

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідач, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку контролюючого органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Колегія суддів зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі « Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 02.11.2018 року по справі № 810/3539/17, та від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при вирішенні справи суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважними ті причини, що наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та відмовляє у його задоволенні.

Частинами 2 та 3 статті 298 КАС України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху < > у випадку, якщо вона подана після закінчення строків < >, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Головного управління ДПС в Харківській області відповідно до положень частини 3 статті 298 КАС України підлягає залишенню без руху та скаржнику слід надати строк для визначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження означеного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 121, ст. ст. 299, 321 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Визнати неповажними, наведені у клопотанні Головного управління ДПС в Харківській області підстави поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року у справі №520/9639/19.

Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Калиновський В.А.