Постанова

від 22.09.2020 по справі 160/5526/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5526/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2020р. у справі №160/5526/20 за позовом:Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до: про:Товариства з обмеженою відповідальністю Солонянська шляхова пересувна механізована колона стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

20.05.2020р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів за допомогою поштового зв`язку звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Солонянська шляхова пересувна механізована колона (далі - ТОВ Солонянська шляхова пересувна механізована колона ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій /а.с. 1-3/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2020р. за вищезазначеною позовною заявою відкрито провадження в адміністративній справі №160/5526/20, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи /а.с. 15/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що протягом 2019р. відповідачем не було виконано норматив працевлаштування на підприємстві осіб-інвалідів, оскільки норматив працевлаштування осіб-інвалідів для відповідача у 2019р. становить 1 особа, а протягом 2019р. у відповідача не було працевлаштовано жодної особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, у зв`язку з чим, відповідно до вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 57543,75 грн. за 1 не зайняту особою інвалідом посаду, оскільки адміністративно-господарські санкції відповідачем у встановлені законом строки не було сплачено, просив суд стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 57543,75 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020р. у справі №160/5526/20 у задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено (суддя Луніна О.С. ) /а.с. 42-44/.

Позивач - Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду подав за допомогою поштового зв`язку апеляційну скаргу /а.с. 52-54/ до суду першої інстанції , яка зареєстрована судом першої інстанції 23.07.2020р.

Матеріали адміністративної справи №160/5526/20, разом з вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 05.08.2020р. / а.с. 51/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020р. у справі №160/5526/20 /а.с.59/ та ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.08.2020р. дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 22.09.2020р. /а.с. 60/, про що судом апеляційної інстанції у спосіб визначений чинним процесуальним законодавством було повідомлено учасників справи / а.с. 61,62/.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції було повно з`ясовано усі обставини справи та постановлено обґрунтоване рішення, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 24.06.2020р. у даній справі залишити без змін /а.с. 63-64/.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу здійснення відповідачем свого обов`язку у сфері соціального захисту інвалідів врегульовані Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Так, відповідно до преамбули Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Частиною 1 ст. 19 цього ж закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що протягом 2019р. на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників становила 16 осіб, штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві - не працювало жодної особи; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа, зазначені обставини підтверджуються звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019р. форми №10-ПІ.

Встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2019р. для підприємства відповідача становить 1 робоче місце /а.с. 23/

Стаття 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України до суб`єктів господарювання за порушення ними здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, обов`язковою умовою для застосування санкцій до суб`єкта господарювання є саме порушення та/або не виконання вимог законодавства у сфері господарювання. Само по собі застосування санкцій через визначення їх нормами закону без встановлення факту порушень учасником господарських відносин є неможливим.

Інструкцією заповнення звітності № 3-ПН Звіт про наявність вакансій , затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005р. передбачено, що підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність, вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 03.01.2019р. було подано до районного центру зайнятості звіт про попит на робочу силу за формою 3-ПН /а.с. 21-22/ .

Таким чином, колегія суддів, вважає, що у ТОВ Солонянська шляхова пересувна механізована колона відсутні порушення норм закону, які регулюють питання соціального захисту інвалідів, а навпаки відповідачем виконано усі передбачені законодавством вимоги, щодо працевлаштування інвалідів, оскільки подавалась звітність про наявність, вільних робочих місць (вакансій) до центру зайнятості не свідчить про невиконання нормативу при працевлаштуванні осіб з інвалідністю за весь 2019р.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права під час апеляційного розгляду справи не було встановлено, тому вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 24.06.2020р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020р. у справі №160/5526/20- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Повний текст виготовлено - 22.09.2020р.

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко