Постанова

від 23.09.2020 по справі 420/5079/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5079/19 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

апелянта/позивача ОСОБА_1 та його представника - Клименка С.Ю., представника третьої особи Національного природного парку Тузловські лимани - Попова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року (суддя Марин П.П., м. Одеса, повний текст рішення складений 13 березня 2020 року ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ДП Саратське лісове господарство , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний природний парк Тузловські лимани , про визнання протиправним та скасування припису №109-ДК/0064Пр/03/01-19 від 29.03.2019 року,

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний природний парк Тузловські лимани , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Саратське лісове господарство , в якому просив визнати протиправним та скасувати припис №109-ДК/0064Пр/03/01-19 від 29.03.2019 року про усунення порушення земельного законодавства, винесений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель в Арцизькому, Саратському, Тарутинському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеської області Чебан К.І., на ім`я Саченка С.П.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його адміністративний позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції проігнорований той факт, що земельна ділянка перебуває у тимчасовому користуванні ОСОБА_1 на підставі договору на право тимчасового користування лісами від 01.04.2008 р., укладеного із ДП Саратське лісове господарство . Предметом даного договору є те, що постійний лісокористувач власник лісів виділяє, а тимчасовий лісокористувач приймає в строкове платне користування лісову ділянку для використання корисних властивостей лісів з метою рекреаційного розвитку і створення відповідного обслуговуючого підприємства - наметового туристсько-оздоровчого містечка кемпінгового типу для організації відпочинку населення, сприянню і рекламуванню туризму та проектів оздоровчо-спортивного напрямку в регіоні. Отже, у ОСОБА_1 є всі наявні правові підстави для фактичного користування ділянкою лісового фонду. Таким чином, укладений 01.04.2008 року ОСОБА_1 та ДП Саратське лісове господарство та чинний на даний час договір на право тимчасового користування лісами, предметом якого є користування лісової ділянки, в розумінні цивільного законодавства є правочином щодо такої ділянки, що виключає кваліфікацію дій користувача як самовільне зайняття земельної ділянки. За таких обставин, враховуючи наявність правових підстав для користування ОСОБА_1 ділянкою лісового фонду відповідно до норм Лісового кодексу України, підстав для внесення йому припису про усунення порушень вимог Земельного кодексу України не має.

Також апелянт зазначає, що оскаржуваний припис ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку на території Національного природного парку Тузловські лимани , проте жодних підтверджень віднесення саме цієї ділянки до території парку матеріали перевірки не містять та у приписі доказів цього не має.

Крім того, порядок проведення перевірки, оформлення її результатів та прийняття на підставі висновків перевірки приписів регулюється не лише Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 р. №963-IV, а й Законами Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 р. №877-V та Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 03.11.2016 р. №1728-VIII, проте позивачем не було дотримано зазначених вимог законодавства під час проведення перевірки та внесення припису за її результатом.

Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та пояснення на неї апелянта/позивача ОСОБА_1 та його представника Клименка С.Ю., представника третьої особи Національного природного парку Тузловські лимани Попова М.М., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 22.03.2017 року за №25520000000017243, основний вид діяльності, яким займається позивач є: код КВЕД 55.30 надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів.

Між ПП ОСОБА_1 та ДП Саратське лісове господарство 01.08.2008 року укладено Договір №90 на право тимчасового користування лісами, відповідно до п. 2 якого в тимчасове користування виділяється лісова ділянка загальною площею 28,8 га згідно з картосхемою (Т. 1 а.с. 17-19).

08.01.2019 року в.о. директора Національний природний парк Тузловські лимани І.М. Вихрестюк звернулась з листом від №10/01/29-19 до начальника головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вх.№8-140/0/1-19 від 09.01.2019 року), в якому просила провести перевірку у 6 кварталі лісового урочища Лебедівка на предмет цільового використання земельної ділянки та законності встановлення тимчасових споруд ФОП ОСОБА_1 (Т. 1 а.с. 76-77)

Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області прийнятий наказ №109-ДК від 11.02.2019 року Про здійснення державного контролю за дотримання земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності , відповідно до п. 1 якого наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки, площею 28,8 га, яка розташована на території НПП Тузловські лимани Тузлівської об`єднаної територіальної громади Татарбунарського району Одеської області. (Т. 1 а.с. 83-85).

На виконання наказу №109-ДК від 11.02.2019 року Про здійснення державного контролю за дотримання земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності посадовими особами проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території НПП Тузловські лимани Тузлівської об`єднаної територіальної громади Татарбунарського району Одеської області, про що складений акт обстеження від 20.03.2019 року №109-ДК/214/АО/10/01. (Т. 1 а.с. 86-87).

За результатом здійснення перевірки посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в Одеській області складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.03.2019 року №109-ДК/171/АП/09/01/19 (Т. 1 а.с. 89-94).

На підставі акту перевірки Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.03.2019 року №109-ДК/214/АО/10/01 прийнятий припис про усунення ОСОБА_1 порушень земельного законодавства від 29.03.2019 року №109-ДК/0064Пр/03/01/-19, який надісланий на його адресу засобами поштового зв`язку (Т. 1 а.с. 95-96)

Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення перевірки та вважаючи протиправним прийнятий за її результатом припис про усунення порушень земельного законодавства, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача та припис Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №109-ДК/0064Пр/03/01-19 від 29.03.2019 року є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами статті 188 ЗК України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 року №963-IV (із змінами та доповненнями) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону №963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання; розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об`єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур`янами, чагарниками та дрібноліссям; дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням.

Відповідно до ст. 9 цього ж Закону державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначені ст. 10 Закону.

Так, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Відповідно до п. 1, 7 положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 14.01.2015 року №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, яке затверджено наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308 (в редакції чинній на час здійснення перевірки), Головне управління Держгеокадастру в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

Згідно положень підпункту 30 пункту 4 Положення Головне управління здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Отже, суд першої інстанції вірно виходив з того, що підставою для призначення Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки, площею 28,8 га, яка розташована на території НПП Тузловські лимани Тузловської об`єднаної територіальної громади Татарбунарського району Одеської області, є звернення посадової особи Національного природного парку Тузловські лимани №10/01/29-19 від 08.01.2019 року, що відповідає вимогам ст. 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №109-ДК від 11.02.2019 року прийнятий на підставі Закону та в межах, наданих відповідачу Законом, повноважень.

При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта/позивача щодо порушення відповідачем процедури винесення припису, посилаючись на норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище, Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 року №963-IV (із змінами та доповненнями) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону №963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Разом з тим, Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877 визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 2 Закону №877 дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (визначення терміну відповідно до Господарського кодексу України).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (Податковий кодекс України).

При цьому судом першої інстанції вірно підкреслено, що уповноваженою особою відповідача була здійснена перевірка не суб`єкта господарювання ПП ОСОБА_1 , а об`єкта земельної ділянки, тому норми Закону №877, на які посилається позивач, в даному випадку, не регулюють правовідносини, щодо яких виник спір.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.01.2019 року по справі №823/1154/18.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в Одеській області проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території НПП Тузловські лимани Тузлівської об`єднаної територіальної громади Татарбунарського району Одеської області, про що складений акт обстеження від 20.03.2019 року №109-ДК/214/АО/10/01. В акті зазначено, що обстеження земельної ділянки проведено в зв`язку з необхідністю здійснення державного контролю за використанням земельної ділянки. Площа, на якій вчинено правопорушення (чи яку необхідно обстежити) 28,8 га. Форма власності державна, категорія земель землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до зазначеного акту інспекторами встановлено, що земельна ділянка площею 28,8 га використовується, як наметове містечко (кемпінг), а саме на земельній ділянці розміщенні: спортивний майданчик (волейбол, теніс), душові, туалети, сміттєві баки, ємкості запасу прісної технічної води. Доступ вільний. Ознак зняття та перенесення ґрунтового покриву не виявлено.

В подальшому посадовими особами відповідача складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.03.2019 року №109-ДК/171/АП/09/01/19, в якому зазначено, що ОСОБА_1 повідомив, що він використовує земельну ділянку на підставі договору №90 від 01.04.2008 року на право тимчасового користування лісами, укладеного між ПП ОСОБА_1 та державним підприємством Саратське лісове господарство терміном на 1 рік та додаткових угод.

До Договору №90 від 01.04.2008 року укладено 5 додаткових угод, зокрема:

- Додаток - погодження №193 від 01.09.2009 року, відповідно до якого ДП Саратський лісгосп надає можливість використовувати технічні та матеріальні потужності на базі Тузловського лісництва; ОСОБА_1 споруджує 3 ґрунтові ємності по 10 куб.см запасу прісної води; на ділянці 18 6-го кварталу ОСОБА_1 обладнує спортивні майданчики; на ділянці НОМЕР_2 6-го кварталу площею 0,8 га ОСОБА_1 встановлює тимчасові споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

- Додаткова угода № 1 від 28.03.2012 року про продовження дії Договору.

- Додаткова угода № 2 від 04.09.2012 року про продовження дії Договору.

- Додаткова угода № 3 від 20.11.2013 року про внесення змін до Договору про право тимчасового користування лісами від 01.04.2008 року, відповідно до якої постійний лісокористувач надає в короткострокове користування користувачеві ділянку лісового фонду для здійснення рекреаційного розвитку і організації відпочинку населення в лісокористуванні та для додаткової протипожежної охорони й захисту від незаконних рубок зелених насаджень. На ділянці лісового фонду передбачається розміщення та розвиток тимчасового кемпінгу для відпочинку туристів - наметового містечка, яке обслуговується і знаходиться під охороною тимчасового користувача цілодобово і на протязі року. Також постійним лісокористувачем в порушення статті 77 Лісового кодексу України та статті 256 Податкового кодексу України в односторонньому порядку виключено з Договору щорічну плату за оренду лісової ділянки.

- Додаткова угода №4 від 31.05.2018 року про внесення змін до Договору про право тимчасового користування лісами від 01.04.2008 - продовжено строк дії Договору до 01.06.2019.

В акті перевірки також вказано, що Національний природний парк Тузловські лимани створений відповідно до Указу Президента України від 1 січня 2010 року №1 Про створення Національного природного парку Тузловські лимани . До складу Національного природного парку Тузловські лимани включена без вилучення земельна ділянка площею 28,8 га, що перебуває у постійному користуванні державного підприємства Саратське лісове господарство . Відповідно до проекту організації території Національного природного парку Тузловські лимани , охорони відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів на землях, які передаються Парку без вилучення, може здійснюватися традиційна господарська діяльність. Також, згідно Проекту організації території Національного природного парку Тузловські лимани , охорони відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів вказана земельна ділянка площею 28,8 га, є зоною регульованої рекреації. Пунктом 4.2.2 Положення про Національний природний парк Тузловські лимани , затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 07.09.2011 року №320 забороняється організація масових спортивних та туристичних заходів, розміщення наметових таборів, які не погоджені з Адміністрацією парку на території зони регульованої рекреації. Пунктом 1.8 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 року №502 Про затвердження Правил використання корисних властивостей лісів встановлено, що використання корисних властивостей лісів на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду здійснюється з дотриманням їх режиму відповідно до вимог чинного природоохоронного законодавства та цих Правил.

Враховуючи вищевикладене, інспектори дійшли обґрунтованого висновку, що договір №90 від 01.04.2008 року на право тимчасового користування лісами, укладений між позивачем та Державним підприємством Саратське лісове господарство та додаткові угоди до нього не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки додаткові угоди укладені з порушенням процедури укладення та всупереч чинного законодавства, а саме статті 77 Лісового кодексу України, статті 256 Податкового кодексу України, пункту 4.2.2 Положення про Національний природний парк Тузловські лимани , затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 07.09.2011 року №320, пункту 1.8 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 року №502 Про затвердження Правил використання корисних властивостей лісів .

Разом з тим, інспектори правильно вирішили, що є підстави для звернення до ДП Саратське лісове господарство з клопотанням про приведення договору №90 від 01.04.2008 року у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом укладання нової додаткової угоди до нього, або у разі неможливості, ініціювати розірвання договору №90 від 01.04.2008 року у судовому порядку. Також, є підстави для вручення припису ОСОБА_1 щодо приведення договору №90 від 01.04.2008 року у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом укладання нової додаткової угоди до нього, відповідно до вимог чинного законодавства, або у разі неможливості звільнити земельну ділянку.

На підставі акту перевірки від 22.03.2019 року №109-ДК/171/АП/09/01/19 посадовою особою ГУ Держгеокадастру в Одеській області виданий припис від 29.03.2019 року №109-ДК/0064Пр/03/01/-19, яким зобов`язано ОСОБА_1 усунути порушення земельного законодавства, а саме здійснити вичерпні заходи щодо приведення договору №90 від 01.04.2008 року у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом укладання нової додаткової угоди до нього відповідно до вимог чинного законодавства у 30-денний термін з дня отримання припису.

Копія акту перевірки від 22.03.2019 року №109-ДК/171/АП/09/01/19 та припис від 29.03.2019 року №109-ДК/0064Пр/03/01/-19 направлені на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що Закон України Про природно-заповідний фонд України від 16 червня 1992 року №2456-XII визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до ст. 20 цього Закону №2456-XII національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Згідно зі ст. 21 Закону №2456-XII на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони;

зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні національних природних парків.

Рекреаційна діяльність на території національних природних парків організовується спеціальними підрозділами адміністрації парків, а також іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі угод з адміністрацією парку (стаття 22 цього ж Закону).

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 07.09.2011 року №320 затверджено положення Про національний парк Тузловські лимани .

Відповідно до п. 1.6 Положення загальна площа Парку становить 10000 гектарів земель державної власності, у тому числі 805 гектарів земель державного підприємства Скадовське дослідне лісомисливське господарство , що вилучаються в установленому порядку та надаються Парку в постійне користування, і 6726 гектарів земель державного підприємства Скадовське дослідне лісомисливське господарство та 2469 гектарів акваторії Джарилгацької затоки Чорного моря, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. На землях, які передаються Парку без вилучення, може здійснюватися традиційна господарська діяльність відповідно до вимог Проекту організації території Парку та за погодженням науково-технічної ради Парку.

Згідно з п. 2.1 Положення парк створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів північного Причорномор`я, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Управління Парком здійснюється відповідно до вимог законодавства спеціальною адміністрацією (далі - адміністрація). (п. 3.1 Положення)

Підпунктом 4.2.2 Положення визначено, що в межах зони регульованої рекреації проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць.

На території цієї зони забороняється:

рубки лісу головного користування, прохідні рубки, будівництво промислових, господарських і житлових об`єктів, не пов`язаних з діяльністю Парку, розробка корисних копалин, кар`єрів, порушення ґрунтового покриву, промислове рибальство, мисливство, промислова заготівля лікарських рослин;

проїзд та стоянка стороннього автомобільного та гужового транспорту; організація масових спортивних та туристичних заходів, розміщення наметових таборів, човнових станцій, які не погоджені у встановленому порядку, у тому числі, адміністрацією Парку;

розведення вогнищ поза відведеними для цього місцями, застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами дикорослих рослин і лісу;

порушення режиму прибережних смуг та водоохоронних зон;

використання катерів та двигунових човнів з двигунами, за винятком спеціальних уповноважених на здійснення державного контролю органів державної влади, а також рятувальних служб;

інша діяльність, що може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів або зменшити природну екологічну чи рекреаційну цінність території Парку.

У зоні регульованої рекреації дозволяється в установленому порядку:

проведення санітарних рубок і заходів, пов`язаних із збереженням, відтворенням і ефективним використанням природних комплексів та об`єктів згідно з Проектом організації території; регульований збір грибів, ягід, плодів дикорослих плодових рослин із дотриманням природоохоронного законодавства;

обладнання туристичних та екологічних стежок, організація природоохоронної пропаганди, короткотривалий відпочинок населення;

відлов маток та плідників для відновлення популяцій місцевих видів риб;

здійснення любительського і спортивного рибальства;

використання в установленому порядку природних ресурсів для задоволення потреб працівників Парку та громадян, які постійно проживають на його території у сінокосах, випасах, городах і паливі, відповідно до діючих нормативів на спеціально відведених для цього земельних ділянках.

Відповідно до п. 4.2.4 Положення в межах господарської зони проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на Парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення Парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, що включені до складу Парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників та за погодженням НТР Парку.

Згідно з п. 12.1 Положення, рекреаційна діяльність на території Парку організовується адміністрацією Парку та здійснюється, у тому числі на підставі угод з підприємствами, установами, організаціями, а також фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності.

Підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які розташовані на території Парку, (надалі - суб`єкти господарювання) здійснюють господарську діяльність на території Парку з урахуванням обмежень, визначених законами України Про охорону навколишнього природного середовища (1264-12 ), Про природно-заповідний фонд України (2456-12 ), іншими законами України та нормативними актами, Проектом організації території Парку, а також цим Положенням.

Пунктом 12.3 Положення визначено, з суб`єктами господарювання, які здійснюють свою діяльність на території Парку, адміністрацією можуть укладатися відповідні угоди.

Також відповідно до ст. 29 Закону України Про природно-заповідний фонд України заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Згідно зі ст. 30 цього Закону на території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції враховано, що між ПП ОСОБА_1 та ДП Саратське лісове господарство укладено договір від 01.04.2008 року №90, предметом якого є надання в строкове платне користування лісової ділянки для використання корисних властивостей лісів з метою рекреаційного розвитку і створення відповідного обслуговуючого підприємства наметового туристського оздоровчого містечка кемпінгового типу для організації відпочинку населенню, сприяння і рекламування туризму та проектів оздоровчо-спортивного напрямку в регіоні.

Відповідно до п. 6 договору, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє з дня підписання 1 рік. У цьому випадку після закінчення строку договору тимчасовий лісокористувач має переважне право поновлення його на новий строк. Якщо будь-яка з сторін не повідомить письмово іншу сторону щодо припинення дії договору за 30 (тридцять ) днів до його завершення, договір автоматично пролонгується на 1 рік. У разі дострокового розірвання договору сторони у семиденний термін повинні виконати всі розрахунки за цим договором.

До договору №90 від 01.04.2008 року укладено наступні додаткові угоди:

Додаткова угода №1 від 28.03.2012 року, відповідно до умов якої, сторони дійшли до взаємної згоди з 2012 року внести зміни до договору на право тимчасового користування лісами від 01 квітня 2008 року, надалі загальна річна плата за надання виконавцем обумовлених договором послуг буде складати 3000 (три тисячі) гривень. Даний договір вступає в дію з 28 березня 2012 року та діє до 28 березня 2013 року (Т. 1 а.с. 133)

Додаткова угода №2 від 04.09.2012 року, відповідно до якої сторони дійшли до взаємної згоди з 12.09.2012 року внести зміни до договору на право тимчасового користування лісами від 01 квітня 2008 року, надалі загальна річна плата за надання власником лісів обумовлених договором послуг буде складати 4000 (три тисячі) гривень. (Т. 1 а.с. 134)

Додаткова угода №3 від 20.11.2013 року, відповідно до якої ділянка лісового фонду, яка розташована в чітких і відокремлених межах 6 кварталу урочища Лебедівка відповідно карти-схеми та акту приймання-передачі, передається в користування на термін до 31.12.2014 року, передбачається реєстрація договору у відповідних органах для довгострокового користування (Т. 1 а.с. 135-139).

Додаткова угода №4 від 31.05.2018 року, відповідно до якої строк дії договору від 01.04.2008 року щодо надання користувачу у користування ділянки лісового фонду продовжується та даний договір діє до 01.06.2019 року. (Т. 1 а.с. 140)

Разом з тим, колегія суддів та суд першої інстанції звертають увагу на те, що відповідно до Указу Президента України від 01.01.2010 року №1/2010 Про створення національного природного парку Тузловські лимани на території Татарбунарського району Одеської області створений національний природний парк Тузловські лимани . До території національного природного парку Тузловські лимани погоджено в установленому порядку включення 27865 гектарів земель державної власності, а саме: 2022 гектара земель запасу (у тому числі 316,831 гектара земель Піщаної коси Чорного моря та 1705,169 гектара земель водного фонду (частина озер ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Бурнас), що надаються національному природному парку в постійне користування, і 25843 гектара земель (у тому числі 3233,18 гектара земель запасу, 541 гектара земель, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства Саратське лісове господарство , 21186,03 гектара земель водного фонду (частина озер ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також озера Солоне, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джаншейське) та 882,79 гектара прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу національного природного парку без вилучення.

Згідно з матеріалами проекту створення національного природного парку Тузловські лимани на території Татарбунарського району Одеської області, який розроблений ДП Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , НПП Тузловські лимани розташовано на півдні Тататрбунарського району. Розміри, місце розташування і межі національного парку показані на плані, встановлені і погоджені.

Так, до проекту надані листи погодження, зокрема, і ДП Саратське лісове господарство . А саме, листом від 16.07.2009 року №167 директор ДП Саратське лісове господарство повідомив начальнику Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, що ДП Саратське лісове господарство погоджує включення лісового урочища Лебедівка площею 541 га до НПП Тузловські лимани , без вилучення та зі збереженням умов здійснення господарської діяльності відповідно до загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. (Т. 2 а.с. 21).

В свою чергу, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань, національний природний парк Тузловські лимани (код ЄДРПОУ 37197893) зареєстровано 27.09.2011 року за №15491020000001137. Засновник - Міністерство екології та природних ресурсів України (Т. 2 а.с. 149-151).

Відповідно до акту приймання-передачі територій під охорону проведення першочергових природоохоронних заходів національного природного парку Тузловські лимани від 13.12.2011 року, комісією, в складі якої був присутній і директор ДП Саратське лісове господарство - ОСОБА_7 , проведено прийом-передачу земель Національному природному парку Тузловські лимани загальною площею 27865 га земель державної власності, в т.ч. 541 га земель ДП Саратське лісове господарство (без вилучення) (Т. 2 а.с. 125).

Як вбачається з розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 07.11.2017 року №1053/А-2017 Про погодження включення земельних ділянок, що ввійшли до складу національного природного парку Тузловські лимани , відповідно до пунктів 4, 7 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , Закону України Про природно-заповідний фонд України , статей 6, 13, 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , Указу Президента України від 01 січня 2010 року № 1/2010 Про створення національного природного парку Тузловські лимани , пункту 2.2. Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 06 липня 2005 року №245 (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 21 серпня 2014 року №273), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 2005 року за №831/11111, розглянувши лист Міністерства екології та природних ресурсів України від 08 серпня 2017 року №02/02-31/492, погоджено включення земельних ділянок державної власності, розпорядником яких є Одеська обласна державна адміністрація, що ввійшли до складу національного природного парку Тузловські лимани , до заповідної зони, зон регульованої та стаціонарної рекреації відповідно до схеми функціонального зонування національного природного парку Тузловські лимани , яка додається.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що фактично з 13.12.2011 року 541 га земель лісового фонду, постійним користувачем яких є ДП Саратське лісове господарство , відноситься до земель природно заповідного фонду та входять до складу національного природного парку Тузловські лимани .

Відповідно до карти-схеми, доданої до договору №90 від 01.04.2008 року, карти-схеми, розробленої до проекту організації території національного природного парку Тузловські лимани та схеми функціонального зонування національного природного парку Тузловські лимани , земельна ділянка, яку орендує ОСОБА_1 , є частиною земель лісового фонду та знаходиться в 6 кварталі урочища Лебедівка, розташрована в зоні регульованої рекреації.

Суд 1першої інстанцій також врахував, що відповідно до охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області у квітні 2012 року за №НПП-3-569, ДП Саратське лісове господарство дало зобов`язання, що територія національного природного парку Тузловські лимани , утвореного Указом Президента України від 01.01.2010 року №1/2010, буде охоронятися та утримуватися на площі 541 га в належному стані згідно з нормами Закону України Про природно-заповідний фонд України та відповідно до Положення про національний природний парк Тузловські лимани . Охоронне зобов`язання складено у 3-х примірниках, з яких перший зберігається у національному природному парку Тузловські лимани , другий в Міністерстві екології та природних ресурсів України, третій в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області (Т. 3 а.с. 4).

Таким чином апеляційний суд відхиляє аргумент апелянта/позивача, що земельна ділянка, яка передана йому в оренду та розташована в 6 кварталі лісового урочища Лебедівка , не входить до складу НПП Тузловські лимани , оскільки він є необґрунтованим та спростовується вищенаведеними матеріалами справи.

Разом з тим, відповідно до умов договору №90 від 01.04.2008 року ОСОБА_1 прийняв лісову ділянку для використання корисних властивостей лісів з метою рекреаційного розвитку і створення відповідного обслуговуючого підприємства наметового туристсько-оздоровчого містечка кемпінгового типу для організації відпочинку населенню, сприянню і рекламуванню туризму та проектів оздоровчо-спортивного напрямку в регіоні.

Підпунктом 4.2.2 Положення про національний природний парк Тузловські лимани визначено, що в межах зони регульованої рекреації проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць.

На території цієї зони забороняється:

рубки лісу головного користування, прохідні рубки, будівництво промислових, господарських і житлових об`єктів, не пов`язаних з діяльністю Парку, розробка корисних копалин, кар`єрів, порушення ґрунтового покриву, промислове рибальство, мисливство, промислова заготівля лікарських рослин;

проїзд та стоянка стороннього автомобільного та гужового транспорту; організація масових спортивних та туристичних заходів, розміщення наметових таборів, човнових станцій, які не погоджені у встановленому порядку, у тому числі, адміністрацією Парку;

розведення вогнищ поза відведеними для цього місцями, застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами дикорослих рослин і лісу;

порушення режиму прибережних смуг та водоохоронних зон;

використання катерів та двигунових човнів з двигунами, за винятком спеціальних уповноважених на здійснення державного контролю органів державної влади, а також рятувальних служб;

інша діяльність, що може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів або зменшити природну екологічну чи рекреаційну цінність території Парку.

У зоні регульованої рекреації дозволяється в установленому порядку:

проведення санітарних рубок і заходів, пов`язаних із збереженням, відтворенням і ефективним використанням природних комплексів та об`єктів згідно з Проектом організації території; регульований збір грибів, ягід, плодів дикорослих плодових рослин із дотриманням природоохоронного законодавства;

обладнання туристичних та екологічних стежок, організація природоохоронної пропаганди, короткотривалий відпочинок населення;

відлов маток та плідників для відновлення популяцій місцевих видів риб;

здійснення любительського і спортивного рибальства;

використання в установленому порядку природних ресурсів для задоволення потреб працівників Парку та громадян, які постійно проживають на його території у сінокосах, випасах, городах і паливі, відповідно до діючих нормативів на спеціально відведених для цього земельних ділянках.

Відповідно до п. 4.2.4 Положення в межах господарської зони проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на Парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення Парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, що включені до складу Парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників та за погодженням НТР Парку.

Згідно з п. 12.1 Положення, рекреаційна діяльність на території Парку організовується адміністрацією Парку та здійснюється, у тому числі на підставі угод з підприємствами, установами, організаціями, а також фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності.

Підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які розташовані на території Парку, (надалі - суб`єкти господарювання) здійснюють господарську діяльність на території Парку з урахуванням обмежень, визначених законами України Про охорону навколишнього природного середовища (1264-12 ), Про природно-заповідний фонд України (2456-12 ), іншими законами України та нормативними актами, Проектом організації території Парку, а також цим Положенням.

Пунктом 12.3 Положення визначено, що з суб`єктами господарювання, які здійснюють свою діяльність на території Парку, адміністрацією можуть укладатися відповідні угоди.

Отже, з аналізу зазначених норм, вбачається, що будь-яка діяльність суб`єктів господарювання на землях, що включені до складу Парку, може здійснюватись лише за погодженням з адміністрацією Парку.

Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи додаткових угод до договору №90 від 01.04.2008 року, укладених в березні 2012 року, в вересні 2012 року, в листопаді 2013 року, в травні 2018 року, з адміністрацією національного природного парку Тузловські лимани останні не погоджувались.

Крім того, відповідно до повідомлення ДП Саратське лісове господарство від 31.05.2019 року №96, останнім повідомлено ПП ОСОБА_1 , що строк дії угоди №4 закінчується 01.06.2019 року, а також на виконання клопотання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 02.04.2019 року №109-ДК/0002/КВ/06/01/-19 Щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих рішень з питань регулювання відносин, використання та охорони земель ДП Саратське лісове господарство просить привести в належний стан договір, укладений між ОСОБА_1 та ДП Саратське лісове господарство . До виконання ОСОБА_1 вказаних пунктів договір продовжуватись не буде. У разі неможливості виконання перелічених вище пунктів, буде ініційоване розірвання договору від 01.04.2008 року (Т. 3 а.с. 5).

Таким чином, на підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що припис Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.03.2019 року №109-ДК/0064Пр/03/01-19 винесений відповідачем правомірно, є обґрунтованим, а відтак відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

У зв`язку з цим, за результатом апеляційного розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваний припис №109-ДК/0064Пр/03/01-19 від 29.03.2019 року про усунення порушення земельного законодавства, винесений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель в Арцизькому, Саратському, Тарутинському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеської області Чебан К.І., на ім`я Саченка С.П. ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та прийнятий з урахуванням усіх фактичних обставин, без порушень прав позивача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 ..

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції не мається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя І.П.Косцова

Суддя Ю.В.Осіпов

Повне судове рішення складено 25 вересня 2020 р.