Постанова

від 23.09.2020 по справі 420/6068/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6068/19 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

представника апелянта/відповідача - Маринова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступника Головного управління ДФС в Одеській області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року (суддя Аракелян М.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 17 лютого 2020 року ) по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства МИР до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

15 жовтня 2019 року ФГ МИР звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 року №0026411304, винесене в порушення п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. а підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п. 164.5. ст. 164 Податкового Кодексу України з податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 851330,60 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 року №0026401304, винесене в порушення підпункту 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. а підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п. 164.5. ст. 164 Податкового Кодексу України з військового збору, на загальну суму 61001,49 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 року №0026381304, винесене в порушення п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України з податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 33633,23 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 року №0026391304, винесене в порушення п. 51.1 ст. 51, пп. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу, та застосовано штрафну санкцію на загальну суму 510 грн.;

- рішення №0026431304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.08.2019 року, винесене Головним управлінням ДФС в Одеській області на загальну суму 12265,77 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0026421304 від 02.08.2019 року, винесену Головним управлінням ДФС в Одеській області в сумі 24531,54 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року адміністративний позов ФГ МИР задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.08.2019 року №0026411304 на загальну суму 851330,60 грн., №0026401304 на загальну суму 61001,49 грн., №0026381304 на загальну суму 33633,23 грн., №0026391304 на загальну суму 510 грн, Рішення №0026431304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.08.2019 року на загальну суму 12265,77 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0026421304 від 02.08.2019 року в сумі 24531,54 грн.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ГУ ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ФГ МИР .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що за результатами аналізу господарської діяльності позивача було встановлено, що Фермерське господарство перебувало у фактичних трудових відносинах з директором (керівником) ОСОБА_1 та водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За даним фактом було встановлено відсутність сплати обов`язкових платежів з податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та військового збору, на підставі чого прийнято оскаржувані акти, а також факт реалізації на підприємстві паливно-мастильних ресурсів не відображено документально, з огляду на що кошти, надані на їх придбання, розцінюються як додаткове благо, яке, у відповідності до ПК України, є об`єктом оподаткування.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, викладеним відповідачем у відзиві на позовну заяву (Т. 3, а.с. 74).

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року задоволено клопотання апелянта про заміну сторони у справі №420/6068/19 - замінено сторону по справі Головне управління ДФС в Одеській області на процесуального правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника апелянта/відповідача Маринова Д.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ФГ МИР є суб`єктом господарювання, основними видами діяльності якого, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); Код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (Т. 1 а.с. 12-13).

Керівником підприємства з 25.09.2015 року є ОСОБА_1 (зворотній бік Т. 1 а.с. 12), також ця особа є одним із засновників фермерського господарства.

Фермерське господарство МИР діє на підставі статуту, затвердженого рішенням засновників ФГ МИР 25.09.2015 року (Т. 1 а.с. 14-17).

Згідно п. 2.2 Статуту Головою господарства є ОСОБА_1 , який представляє інтереси господарства перед органами державної влади, суб`єктами господарювання і окремими громадянами. Голова господарства самостійно керує справами господарства.

У період з 19.06.2019 року по 25.06.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі Наказу №4354 від 06.06.2019 року проведено позапланову виїзну документальну перевірки ФГ МИР , за результатами якої складено Акт від 03.07.2019 року №1291/15-32-13-04/22493960 (Т. 1 а.с. 18-32).

Вказаним Актом перевірки встановлені наступні порушення:

- п. 164,1 ст. 164, п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. а підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п. 164.5. ст. 164 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 520 895,63 грн., в тому числі:

- не утримувався та не перераховувався до бюджету податок на доходи фізичних осіб із сум законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати на загальну суму 20071,26 грн., в т.ч. у 2016 р. - на суму 3107,16 грн., у 2017 р. - на суму 6912,00 грн., у 2018 р. - на суму 10052,10 грн.;

- не включено до складу загального місячного оподаткованого доходу працівників підприємства додаткове благо у вигляді сплати за паливо-мастильні матеріали, в результаті чого визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 500 824,37 грн., в тому числі за 2016 р. у сумі 83 277,56 грн., за 2017 р. у сумі 232 144,08 грн., за 2018 р. у сумі 185 402,73 грн.

- підпункт 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168, пп. а підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п. 164.5. ст. 164 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано військовий збір на загальну суму 35909,99 грн., в тому числі:

- не утримувався та не перераховувався до бюджету військовий збір із сум законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати на загальну суму 1672,61 грн., в т.ч. у 2016р. - на суму 258,93 грн., у 2017р. - на суму 576,00 грн., у 2018р. - на суму 837,68 грн.;

- не включено до складу загального місячного оподаткованого доходу працівників підприємства додаткове благо у вигляді сплати за паливо-мастильні матеріали, в результаті чого визначено суму податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 34 237,38 грн., в тому числі за 2016 р. у сумі 5693,02 грн., за 2017 р. у сумі 15 869,84 грн., за 2018 р. у сумі 12 674,51 грн.

- абз. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 6 розд. ІІ, ч. 5 ст. 8 розд. ІІІ Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (із змінами і доповненнями), платником занижено єдиний внесок у розмірі 22% на загальну суму 24531,54 грн., у тому числі: у 2016 р. - на суму 3797,64 грн., у 2017 р. - на суму 8448 грн., у 2018 р.- на суму 12285,90 грн.

- п. 51.1 ст. 51, пп. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу в частині не відображення: - в звітах за І-ІV квартали 2016 р., І-ІV квартали 2017 р., І-ІV квартали 2018 р. сум доходу керівнику ФГ МИР - ОСОБА_1 за ознакою 101 - заробітна плата; - в звітах за ІV квартали 2018 р. сум доходу водіїв ФГ МИР - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознакою 101 - заробітна плата.

- порушення Постанови КМУ від 17.06.2015 року №413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу - ФГ МИР не повідомлено територіальні органи ДФС за місцем обліку про прийняття найманих працівників на роботу: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

- порушення ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року, а саме, не оформлення належним чином трудових відносин з фізичними особами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 32).

У відповідь на вказаний Акт позивачем було подано заперечення на Акт перевірки (Т. 1 а.с. 33-35).

30.07.2019 року за №16083/10/15-32-13-04-07 Головним управлінням надано відповідь на заперечення, де вказано, що висновки Акту перевірки викладаються у наступній редакції:

Порушення п. 164,1 ст. 164, п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. а підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п. 164.5. ст. 164 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 507 572,76 грн., в тому числі:

- не утримувався та не перераховувався до бюджету податок на доходи фізичних осіб із сум законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати на загальну суму 19327,14 грн., в т.ч. у 2016 р. - на суму 2363,04 грн., у 2017 р. - на суму 6912,00 грн., у 2018 р. - на суму 10052,10 грн.;

- не включено до складу загального місячного оподаткованого доходу працівників підприємства додаткове благо у вигляді сплати за паливо-мастильні матеріали, в результаті чого визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 488245,62 грн., в тому числі за 2016 р. у сумі 70698,81 грн., за 2017 р. у сумі 232 144,08 грн., за 2018 р. у сумі 185 402,73 грн.

- порушення підпункту 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. а підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п. 164.5. ст. 164 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано військовий збір на загальну суму 34988,07 грн., в тому числі:

- не утримувався та не перераховувався до бюджету військовий збір із сум законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати на загальну суму 1610,60 грн., в т.ч. у 2016 р. - на суму 196,92 грн., у 2017 р. - на суму 576,00 грн., у 2018 р. - на суму 837,68 грн.;

- не включено до складу загального місячного оподаткованого доходу працівників підприємства додаткове благо у вигляді сплати за паливо-мастильні матеріали, в результаті чого визначено суму податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 33377,47 грн., в тому числі за 2016 р. у сумі 4833,12 грн., за 2017 р. у сумі 15 869,84 грн., за 2018 р. у сумі 12 674,51 грн.

- абз. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 6 розд. ІІ, ч. 5 ст. 8 розд. ІІІ Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (із змінами і доповненнями), платником занижено єдиний внесок у розмірі 22% на загальну суму 24531,54 грн., у тому числі: у 2016 р. - на суму 3797,64 грн., у 2017 р. - на суму 8448 грн., у 2018р.- на суму 12285,90 грн.

- п. 51.1 ст.51, пп. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу в частині не відображення:

- в звітах за І-ІV квартали 2016 р., І-ІV квартали 2017 р., І-ІV квартали 2018 р. сум доходу керівнику ФГ МИР - ОСОБА_1 за ознакою 101 - заробітна плата;

- в звітах за ІV квартали 2018р. сум доходу водіям ФГ МИР - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознакою 101 - заробітна плата.

- порушення Постанови КМУ від 17.06.2015 року №413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу - ФГ МИР не повідомлено територіальні органи ДФС за місцем обліку про прийняття найманих працівників на роботу: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

- порушення ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року, а саме, не оформлення належним чином трудових відносин з фізичними особами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 36-42).

На підставі вказаного Акту в редакції Висновку з розгляду заперечень відповідачем було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 року №0026411304, винесене Головним управлінням ДФС в Одеській області за порушення п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. а підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п. 164.5. ст. 164 Податкового Кодексу України з податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 851330,60 грн. (Т. 1 а.с. 43);

- податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 року №0026401304, винесене Головним управлінням ДФС в Одеській області за порушення підпункту 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. а підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п. 164.5. ст. 164 Податкового Кодексу України з військового збору, на загальну суму 61001,49 грн. (Т. 1 а.с. 44);

- податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 року №0026381304, винесене Головним управлінням ДФС в Одеській області за порушення п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України з податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 33633,23 грн. (Т. 1 а.с. 45);

- податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 року №0026391304, винесене Головним управлінням ДФС в Одеській області за порушення п. 51.1 ст. 51, пп. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу, застосовано штрафну санкцію на загальну суму 510 грн. (Т. 1 а.с. 46);

- Рішення №0026431304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.08.2019 року, винесене Головним управлінням ДФС в Одеській області на загальну суму 12265,77 грн. (Т. 1 а.с. 47);

- Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0026421304 від 02.08.2019 року, винесену Головним управлінням ДФС в Одеській області в сумі 24531,54 грн. (Т. 1 а.с. 48).

Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними ФГ МИР звернулось до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги ФГ МИР суд першої інстанції виходив з того, що в ході перевірки відповідач дійшов необґрунтованого висновку щодо трудових відносин ФГ МИР з його керівником всупереч нормам ст. ст. 3, 27 ЗУ Про фермерське господарство , а також непідтверджених документально суджень про існування трудових відносин з іншими особами, що у сукупності призвело до протиправного донарахування ПДФО, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1.2. ч. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

З матеріалів справи вбачається, що за результатом проведення позапланової документальної виїзної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області було встановлено порушення норм податкового законодавства щодо відображення сум доходу фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з ФГ МИР , та нарахування та сплати пов`язаних із цим доходом обов`язкових податків та зборів.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції при перевірці правомірності прийнятих рішень мав пересвідчитись у тому, що висновки контролюючого органу щодо наявності у ФГ МИР трудових відносин з директором та водіями є обґрунтованими та чи є кошти, видані відповідальним особам ФГ МИР на придбання паливно-мастильних ресурсів, дійсно є додатковим благом, а відображені в Акті суми цих коштів є документально підтвердженими.

По даним аспектам суд першої інстанції дійшов наступних обґрунтованих висновків, з якими погоджується і апеляційний суд.

Так, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що дані щодо нарахування керівнику ФГ МИР ОСОБА_1 та водіям ФГ МИР ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сум доходу за 2016-2018 рік не відображені у звітності та за них не сплачено обов`язкові платежі, та, з урахуванням встановленого мінімуму заробітної плати на працездатну особу у відповідному періоді та ставки податку на доходи фізичних осіб, контролюючим органом встановлено несплату ПДФО та військового збору.

Колегія суддів погоджується, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими з урахуванням наступного.

Так, згідно ст. 162 ПК України 162.1. Платниками податку (на доходи фізичних осіб) є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Статтею 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно ч. 164.6 ст. 164 ПК України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Згідно ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Разом з тим, згідно ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (пп. 14.1.47);

заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48);

працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (пп. 14.1.195);

роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими (пп. 14.1.222).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що сплата податковим агентом податку на доходи фізичних осіб є можливим лише за умови фактичного або документально підтвердженого існування між агентом та працівником трудових відносин.

Водночас, законом, який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України, є Закон України Про фермерські господарства .

За приписами ст. 1 Закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Як вже зазначалося вище, керівником та членом ФГ МИР з 25.09.2015 року є ОСОБА_1 (зворотній бік Т. 1 а.с. 12).

Таким чином з урахуванням вищезазначених норм права суд першої інстанції правильно виходив з того, що статус особи як члена фермерського господарства та факт перебування з ним у трудових відносинах є взаємовиключними.

Проте, за висновками контролюючого органу, що викладені у Акті перевірки, нарахування сум доходу та податку на дохід фізичних осіб здійснено саме на підставі встановлення фактичних трудових відносин між позивачем та його директором. Однак, як вже зазначалося вище, вказане є неможливим в силу прямого припису Закону України Про фермерське господарство .

За приписами ст. 27 ЗУ Про фермерське господарство трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю. Трудові спори у фермерському господарстві вирішуються у встановленому законом порядку. З особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо). Видача трудових книжок членам фермерського господарства і громадянам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), та їх ведення здійснюються відповідно до законодавства України про працю. Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором (контрактом), не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і передбачену законом тривалість щорічної відпустки. Голова фермерського господарства створює безпечні умови праці для членів господарства і громадян, які уклали трудовий договір (контракт), забезпечує дотримання вимог техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, пожежної безпеки.

Таким чином, оскільки положення КЗпП України не регулюють трудові відносини членів ФГ МИР , з ними не укладаються трудові договори.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час перевірки Головне управління не надало належної оцінки особливостям проведення господарської діяльності позивача та дійшло необґрунтованого висновку про існування між ФГ МИР та його керівником трудових відносин, а тому безпідставно здійснило нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору з цих підстав.

Окрім того, під час перевірки податковим органом встановлено, що за даними митних органів в грудні 2018 року особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у трудових відносинах з ФГ МИР на посаді водіїв, що підтверджується даними митних декларацій, що відображені у п. 3.1. Акту перевірки (Т. 1 а.с. 20).

При наданні заперечень на Акт перевірки позивач пояснив, що фактичних трудових правовідносин з вказаними особами у ФГ МИР не було. За результатами проведеного внутрішнього розслідування встановлено, що транспортний засіб за реєстраційним номером НОМЕР_1 було безпідставно передано водієм ОСОБА_4 вказаним особам (Т. 1 а.с. 34). За даним фактом ОСОБА_4 надав пояснювальну записку, де зазначив про факт передачі транспортного засобу третім особам для проведення робіт (Т. 1 а.с. 51), а Наказом №4 від 16.05.2019 року про припинення трудового договору ОСОБА_4 було звільнено з підстави п. 2 ст. 41 КЗпП України (у зв`язку із втратою довіри) (Т. 1 а.с. 50).

У листі від 30.07.2019 року Головне управління зазначило, що наявне фактичне існування трудових відносин між позивачем та вказаними особами, а його невідображення у встановленому законом порядку мало наслідком визначення порушення в Акті перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду Заперечень на Акт перевірки Головне управління не надало належної оцінки обставинам, що виникли у зв`язку із проведенням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діяльності на транспорті Господарства. Податковим органом також не проаналізовано письмових доказів, наданих на підтвердження обставин, та не відображено відповідних висновків за вказаними доказами у Акті перевірки та Листі від 30.07.2019 року.

Вказане свідчить про необґрунтованість та передчасність висновків контролюючого органу щодо наявності трудових відносин у позивача із вказаними особами. При цьому, об`єктивна відсутність відповідного факту може бути підтверджена лише відсутністю документального підтвердження його існування. З огляду на надані позивачем письмові докази щодо транспортних засобів, що перебувають у підприємстві на обліку (Т. 3 а.с. 100), та довідку про наявність працівників (Т. 3 а.с. 99) у період 2016-2018 роки судами 1-ї та 2-ї інстанцій встановлено відсутність трудових відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ФГ МИР .

Стосовно висновку податкового органу про надання додаткового блага особам, колегія суддів, як і суд першої інстанції, виходить з наступного.

Згідно пп. 164.2.17 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Як вказано в Акті перевірки, за результатом проведеного аналізу первинної документації контролюючим органом не встановлено використання паливно-мастильних ресурсів, які були надані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за 2016-2018 роки, а тому їх віднесено до додаткового блага, наданого цим особам.

Підставою для встановлення факту нереалізації паливно-мастильних матеріалів стала відсутність подорожніх листів, що визначають обсяги використання матеріалів.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, до матеріалів справи надані Договори поставки, Договори купівлі-продажу сільськогосподарських товарів, продавцем та постачальником у яких є позивач - Фермерське господарство МИР . Згідно довідки про наявність транспортних засобів у позивача (Т. 3 а.с. 100) позивач має матеріальні можливості та здійснює поставку товару власним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними (Т. 3 а.с. 195-246).

Окрім того, позивачем до суду надані Облікові листи тракториста-машиніста, Акти списання матеріальних цінностей, Лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей, які підтверджують факт отримання та реалізації паливно-мастильних ресурсів в закритому циклі проведення господарської діяльності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Згідно з пп. 2.1, пп. 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Слід також зазначити, що у 2013 році було скасовано типову форму подорожнього листа вантажного автомобіля. Про це вказує позивач у позовній заяві, а також відображено податковим органом у Акті перевірки. Так, на аркуші 27 Акту перевірки податковий орган визначив, що ведення подорожніх листів не є обов`язковим, однак, як правило, здійснюється (а.с. 31).

Тобто, в основу висновків контролюючого органу покладено факт непідтвердження вартості та обсягу використаних паливно-мастильних ресурсів подорожними листами, які сам суб`єкт владних повноважень визнає не обов`язковими.

Проте, колегія суддів наголошує, що суб`єкт владних повноважень при вирішенні питання має керуватись фактами та законодавчо встановленими нормами, а не оціночними поняттями щодо пріоритетності наданих первинних документів. З огляду на зазначене суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, що в даному випадку віднесення податковим органом коштів на придбання паливно-мастильних ресурсів до додаткового блага є безпідставним.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 року №0026411304, винесене Головним управлінням ДФС в Одеській області за порушення п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. а підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п. 164.5. ст. 164 Податкового Кодексу України з податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 851330,60 грн. та податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 року №0026381304, винесене Головним управлінням ДФС в Одеській області за порушення п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України з податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 33633,23 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, суд першої інстанції правильно виходив з того, що за приписами п. 16-1 Інших перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Оскільки суд першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, з аналогічних підстав податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 року №0026401304, винесене Головним управлінням ДФС в Одеській області за порушення підпункту 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. а підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п. 164.5. ст. 164 Податкового Кодексу України з військового збору, на загальну суму 61001,49 грн. також є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, за встановленим висновком судів 1-ї та 2-ї інстанцій щодо відсутності між позивачем та директором (керівником) ОСОБА_1 та водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трудових відносин у Фермерського господарства МИР не виникає зобов`язання щодо відображення в звітах сум заробітних плат, а тому, податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 року №0026391304, винесене відповідачем за порушення п. 51.1 ст. 51, пп. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу, яким застосовано штрафну санкцію на загальну суму 510 грн. також підлягає скасуванню як протиправне.

Що стосується сум сплаченого ЄСВ, то колегія суддів погоджується з наступним висновком суду першої інстанції.

Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частинами 2-4 статті 6 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Як встановлено судами 1-ї та 2-ї інстанцій, трудові відносини між позивачем та директором (керівником) Табунщиком П.Г. та водіями Хроменковим О.І. та Архангородським Ю.М. - відсутні. Крім того, у матеріалах справи наявна довідка Управління Пенсійного фонду України в Арцизьскому районі про те, що керівник позивача - Табунщик П.Г. - є пенсіонером за віком з 28.05.2011 року (Т. 1 а.с. 49).

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується, що Рішення №0026431304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.08.2019 року, винесена Головним управлінням ДФС в Одеській області на загальну суму 12265,77 грн. та Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0026421304 від 02.08.2019 року, винесена Головним управлінням ДФС в Одеській області в сумі 24531,54 грн., є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.

Відповідачем не доведена обґрунтованість та законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відзив на позовну заяву та апеляційна скарга відтворюють законодавчі норми та зміст документів перевірки, не містять будь-яких змістовних аргументів на противагу доводам позивача.

Так, в ході перевірки ГУДФС в Одеській області виходило з помилкових висновків щодо трудових відносин ФГ МИР з його керівником всупереч нормам ст. ст. 3, 27 ЗУ Про фермерське господарство , а також непідтверджених документально суджень про існування трудових відносин з іншими особами, що у сукупності призвело до протиправного донарахування ПДФО, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій.

До того ж, як вже зазначалося вище, доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, викладеним відповідачем у відзиві на позовну заяву, акті перевірки та не конкретизують, які саме порушення допущені судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повного задоволення позову ФГ МИР .

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя І.П.Косцова

Суддя Ю.В.Осіпов

Повне судове рішення складено 25 вересня 2020 року.