Постанова

від 23.09.2020 по справі 910/11603/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р. Справа№ 910/11603/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Попікової О.В.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,

представників сторін:

позивача: Марченко В.А.,

відповідача: не з`явились,

третьої особи: Дяк Ю.М.,

розглянувши апеляційну скаргу

Міністерства охорони здоров`я України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 (повний текст складено 26.12.2019)

у справі № 910/11603/19 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж"

до Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України",

третя особа: Міністерство охорони здоров`я України,

про визнання недійсним рішення засідання тендерного комітету та про визнання дійсними договорів,

та за зустрічним

позовом Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж",

третя особа: Міністерство охорони здоров`я України,

про визнання договорів недійсними,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі №910/11603/19 первісний позов ТОВ "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" задоволено частково: визнано дійсним з моменту укладення договір підряду №ДП-31/05-2019 від 31.05.2019, укладений між Державним підприємством "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж"; визнано дійсним з моменту укладення договір підряду №ДП-31/05-01-2019 від 31.05.2019, укладений між Державним підприємством "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж". В частині задоволення позовних вимог первісного позову про визнання недійсним рішення засідання тендерного комітету Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України", оформленого протоколом №Т-08 від 13.08.2019, відмовлено.

У зустрічному позові про: визнання недійсним з моменту укладення договору підряду №ДП-31/05-2019 від 31.05.2019, укладеного між Державним підприємством "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж"; визнання недійсним з моменту укладення договору підряду №ДП-31/05-01-2019 від 31.05.2019, укладеного між Державним підприємством "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж", відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що договори підряду від 31.05.2019 №ДП-31/05-2019 та №ДП-31/05-2019 укладені з боку Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" уповноваженою особою, а тому є дійсними з моменту укладення і підстави для визнання їх недійсними, відповідно, відсутні. Також місцевий суд виходив з того, рішення засідання тендерного комітету Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України", оформлене протоколом №Т-08 від 13.08.2019, жодним чином не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача та у випадку визнання його недійсним це не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та прийняти нове рішення яким первісний позов в цій частині задовольнити, а рішення місцевого суду частині відмови у задоволенні зустрічного позову - залишити без змін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство охорони здоров`я України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" задовольнити повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2020 та витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 10.02.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді: Попікова О.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 поновлено Міністерству охорони здоров`я України пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства охорони здоров`я України, об`єднано розгляд апеляційних скарг Міністерства охорони здоров`я України та ТОВ "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" в одному апеляційному провадженні, розгляд справи призначити на 23.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 повідомлено учасників справи № 910/11603/19, що розгляд апеляційних скарг Міністерства охорони здоров`я України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 не відбудеться 23.03.2020; розгляд справи, з урахуванням встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" карантину з 12.03.2020 до 03.04.2020, призначено на 22.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 повідомлено учасників справи № 910/11603/19, що розгляд апеляційних скарг Міністерства охорони здоров`я України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 не відбудеться 22.04.2020; розгляд справи призначено на 13.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 відкладено судове засідання на 01.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 відкладено судове засідання на 06.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 відкладено судове засідання на 20.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 відкладено судове засідання на 12.08.2020.

У судовому засідання 12.08.2020 оголошувалась перерва до 19.08.2020.

У судовому засідання 19.08.2020 оголошувалась перерва до 14.09.2020.

У судовому засідання 14.09.2020 оголошувалась перерва до 23.09.2020.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що відповідач за первісним позовом без правових підстав, в односторонньому порядку, безпідставно та незаконно прийняв рішення, оформлене протоколом № Т-08 від 13.08.2019, чим порушив права позивача за первісним позовом. Таким чином, обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту є ефективним, вимога на захист цивільного права відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечує реальне поновлення порушеного права позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечила, просила рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги третьої особи зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що Іванець А.І., який підписав спірні договори, станом на 31.05.2019 не мав права підпису будь-яких документів від імені ДП Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги третьої заперечив та просив рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та прийняти нове рішення яким первісний позов в цій частині задовольнити, а рішення місцевого суду частині відмови у задоволенні зустрічного позову - залишити без змін.

У судових засіданнях 19.08.2020, 14.09.2020, 23.09.2020 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити свою апеляційну скаргу та відмовити у задоволенні апеляційної скарги третьої особи.

У судових засіданнях 19.08.2020, 14.09.2020, 23.09.2020 представник третьої особи надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити свою апеляційну скаргу та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Представники ДП Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України в судові засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. При цьому суд весь час розгляду справи направляв відповідачеві за первісним позовом ухвали та повідомлення на офіційну адресу, підтвердженою даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та Міністерством охорони здоров`я, до сфери управління якого входить Державне підприємство, однак такі повідомлення весь час повертались органом поштового зв`язку через відсутність адресата.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на неодноразові повідомлення відповідача, правила ч. 7 ст. 120 ГПК України і усталену судову практику з цього питання, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності вказаних представників.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга третьої особи підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача - залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 05.04.2019 Державне підприємство "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" (відповідач за первісним позовом) на сайті prozorro.gov.ua/tender/ оприлюднило оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлі будівельних робіт з реконструкції та капітального ремонту.

20.05.2019 відбулись відповідні аукціони закупівлі будівельних робіт з реконструкції та капітального ремонту.

Відповідно до протоколів засідання тендерного комітету Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" (відповідача за первісним позовом) №27 та №28 від 20.05.2019 переможцем процедури відкритих торгів згідно з предметом закупівлі (реконструкція та капітальний ремонт) визначене Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" (позивач за первісним позовом) та прийняте рішення про намір укласти з ним відповідні договори підряду.

На підставі вказаних вище рішень тендерного комітету Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" (відповідача за первісним позовом) №27 та №28 від 20.05.2019 31.05.2019 між Державним підприємством "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" (підрядник) був укладений договір підряду № ДП-31/05-2019. Відповідно до п. 1.2 договору предметом цього договору є роботи, пов`язані з будівництвом об`єкта будівництва, обов`язок щодо виконання яких покладається на підрядника.

Відповідно до п. 2.1 договору підряду № ДП-31/05-2019 сторони дійшли згоди, що початком будівельних робіт з реконструкції та капітального ремонту є травень 2019 року, але не раніше оприлюднення відповідачем звіту про результати проведення закупівлі. Запланований термін закінчення будівельних робіт - 31.12.2020.

31.05.2019 між Державним підприємством "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" (підрядник) був укладений договір підряду № ДП-31/05-01-2019. Відповідно до п. 1.2 договору предметом цього договору є роботи, пов`язані з розробкою проектно-кошторисної документації та будівництвом об`єкта будівництва, обов`язок щодо виконання яких покладається на підрядника.

Відповідно до п. 2.1 договору підряду № ДП-31/05-01-2019 сторони дійшли згоди, що початком будівельних робіт з реконструкції та капітального ремонту є травень 2019 року, але не раніше оприлюднення відповідачем звіту про результати проведення закупівлі. Запланований термін закінчення будівельних робіт - 31.12.2020.

03.06.2019 між Державним підприємством "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" (підрядник) була укладена додаткова угода №1 до договору підряду № ДП-31/05-2019.

03.06.2019 між Державним підприємством "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" (підрядник) була укладена додаткова угода №1 до договору підряду № ДП-31/05-01-2019.

24.06.2019 Державна аудиторська служба України склала висновок про результати моніторингу вказаних вище закупівель, в якому вказано:

- за результатами аналізу розгляду тендерної пропозиції установлено порушення Державним підприємством "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" (замовником) вимог п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про публічні закупівлі";

- за результатами аналізу питання дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані (додатку), оприлюднення інформації щодо закупівлі, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, внесення змін до договору - порушень не встановлено;

- за результатами аналізу питання щодо визначення предмета закупівлі установлено порушення замовником вимог розділу III Порядку;

- за результатами аналізу питання розгляду тендерної пропозиції установлено порушення замовником норм п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про публічні закупівлі;

- за результатами аналізу питання дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель щодо відображення закупівлі у річному плані (додатку), оприлюднення інформації щодо закупівлі, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, внесення змін до договору - порушень не встановлено;

- зобов`язано замовника (відповідача за первісним позовом) здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушень законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.

02.07.2019 замовник (ДП Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України , відповідач за первісним позовом) опублікував звіти про усунення порушень, виявлених ДАС України під час моніторингу закупівель з реконструкції та капітального ремонту, що оформлені протоколами тендерного комітету Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" №Т-01 від 02.07.2019 та № Т-02 від 02.07.2019.

Відповідно до звітів ДП Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України взяло до уваги викладені у висновку Державної аудиторської служби України порушення законодавства у сфері публічних закупівель та проінформувало ДАС України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж", що укладені договори підряду № ДП-31/05-2019 від 31.05.2019 та № ДП-31/05-01-2019 від 31.05.2019 є нікчемними.

22.07.2019 замовник надіслав на адресу підрядника лист №69, в якому міститься повідомлення про нікчемність договорів підряду № ДП-31/05-2019 від 31.05.2019 та № ДП-31/05-01-2019 від 31.05.2019, оскільки вказані договори від імені замовника були підписані неуповноваженою особою.

13.08.2019 рішенням тендерного комітету Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України", оформленим протоколом № Т-08 (т. 1, а. с. 125-129 (130-134)), вирішено повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" про те, що договори підряду № ДП-31/05-2019 від 31.05.2019 та № ДП-31/05-01-2019 від 31.05.2019 є нікчемними на підставі статей 215, 236 ЦК України.

Щодо первісних позовних вимог в частині визнання рішення тендерного комітету Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" (відповідача за первісним позовом), оформленого протоколом № Т-08 від 13.08.2019, місцевий суд дійшов висновку, що таке рішення жодним чином не порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача та визнання його недійсним не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Щодо решти первісних позовних вимог місцевий суд встановив таке.

Оспорювані договори підряду №ДП-31/05-01-2019 від 31.05.2019 та №ДП-31/05-2019 від 31.05.2019 зі сторони ДП "ДБЦ МОЗ України" (позивача за зустрічним позовом) були підписані тимчасово виконуючим обов`язки директора Іванцем А.В., який діяв на підставі Статуту та наказу № 13/1 ОД від 15.01.2019.

Відповідно до наказу № 13/1 ОД ДП "ДБЦ" від 15.01.2019 на час відсутності в. о. директора Єлєнєва Дениса Ігоровича (відпустка, лікарняний, відрядження) виконання обов`язків було покладено на виконуючого обов`язки заступника директора з виробничих питань - Іванця Андрія Васильовича з правом підпису фінансових документів, бухгалтерських документів та договорів, та правом вчиняти інші дії від імені ДП "ДБЦ" (копія наказу міститься в матеріалах справи).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 31.05.2019 у записі про керівника та підписанта ДП "ДБЦ" зазначено - "Єлєнєв Денис Ігорович (в. о. директора до 30.05.2019) - керівник, Іванець Андрій Васильович - підписант".

Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов висновку про те, що оспорювані договори підряду №ДП-31/05-01-2019 від 31.05.2019 та №ДП-31/05-2019 від 31.05.2019 зі сторони ДП "ДБЦ МОЗ України" були підписані уповноваженою особою, відомості щодо якої були внесені до Єдиного державного реєстру станом на дату укладення договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Беручи до уваги положення ст. 92 ЦК України, місцевий суд відзначив, що доказів обмеження повноважень ОСОБА_1 на момент укладання спірних угод та доказів того, що відповідач за зустрічним позовом знав чи не міг не знати про такі обмеження в розумінні ст. 92 ЦК України позивач за зустрічним позовом суду не надав.

Відтак місцевий суд дійшов висновку, що договори підряду від 31.05.2019 №ДП-31/05-2019 та №ДП-31/05-2019 укладені з боку Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" уповноваженою особою, а тому є дійсними з моменту укладення і підстави для визнання їх недійсними, відповідно, відсутні.

Колегія суддів не погоджується із наведеним висновком місцевого суду з огляду на таке.

Як зазначалось вище, оспорювані договори №ДП-31/05-01-2019 та №ДП-31/05-2019 від 31.05.2019 були підписані тимчасово виконуючим обов`язки директора Іванцем А.І. та розміщені площадці смарт-тендер (сайт http:///prozorro.gov.ua).

У договорах підряд вказано, що Іванець А.І. діє на підставі статуту та наказу Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" №13/1 ОД від 15.01.2019.

Наказом МОЗ України від 17.04.2019 №864 затверджено статут Державного підприємства Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України (далі - Статут).

Пунктом 1 розділу 7 Статуту визначено, що управління Підприємством здійснюється відповідно до цього Статуту.

Пунктами 2 та 3 розділу 7 Статуту визначено, що управління Підприємством здійснюється його директором (далі - Керівник), який підзвітний Уповноваженому органу управління. Керівник Підприємства призначається на посаду та звільняється з посади Уповноваженим органом управління.

Відповідно до пункту 7 розділу 7 Статуту керівник Підприємства самостійно вирішує питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що віднесені Статутом до компетенції Уповноваженого органу управління.

Пунктом 1 розділу 8 Статуту визначено, що саме Уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань: погоджує призначення та звільнення заступників Керівника Підприємства, головного бухгалтера Підприємства, керівника юридичної служби (юрисконсульта) Підприємства та керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції Підприємства за поданням Керівника Підприємства; погоджує Керівнику Підприємства відпустки, закордонні відрядження, відрядження в Україні, дні відпочинку, призначає в.о. Керівника Підприємства у разі звільнення або відсторонення Керівника Підприємства та має право на вирішення питання щодо покладання обов`язків в.о. Керівника Підприємства у разі його тимчасової відсутності.

Наказом МОЗ України від 26.06.2018 № 28-О Про виконання обов`язків за підписом Державного секретаря МОЗ України А. Янчук (т. 1 а. с. 136 (141)) Єлєнєва Д.І. призначено виконуючим обов`язки директора Державного підприємства державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України на період з 26 червня 2018 року до 29 жовтня 2018 року включно.

Наказом МОЗ України від 29.10.2018 № 52-О за підписом Державного секретаря МОЗ України А. Янчук (т. 1 а. с. 139 (144)) до наказу МОЗ України від 26.06.2018 № 28-О Про виконання обов`язків внесено такі зміни: слова та цифри до 29 жовтня 2018 року замінити словами та цифрами до 30 квітня 2019 року .

Наказом МОЗ України від 26.04.2019 № 29-О за підписом Державного секретаря МОЗ України А. Янчук (т. 1 а. с. 140 (145)) до наказу МОЗ України від 26.06.2018 № 28-О Про виконання обов`язків внесено такі зміни: слова та цифри до 30 квітня 2019 року замінити словами та цифрами до 30 травня 2019 року .

Відповідно до пункту 1 наказу ДП ДБЦ МОЗ України №13/1 ОД від 15.01.2019, підписаного в. о. директора Єлєнєвим Д.І. (т. 1 а. с. 138 (143)), на час відсутності в. о. директора Єлєнєва Д.І. (відпустка, лікарняний, відрядження) виконання обов`язків директора покладено на виконуючого обов`язки директора з виробничих питань - ОСОБА_1 з правом підпису фінансових документів, бухгалтерських документів та договорів та правом вчиняти інші дії від імені підприємства.

Колегія суддів відзначає, що копії вказаних вище наказів були долучені до матеріалів позовної заяви позивачем, проте ані ДП ДБЦ МОЗ України , ані безпосередньо МОЗ України не заперечують як саме існування таких документів, так і їх форму та зміст.

Аналізуючи зазначені документи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Зі змісту наказу ДП ДБЦ МОЗ України №13/1 ОД від 15.01.2019 вбачається, що ОСОБА_1 надано право підпису на час відсутності в. о. директора Єлєнєва Д.І. (з чітким виключним переліком відповідних випадків - відпустка, лікарняний, відрядження), однак протягом часу перебування ОСОБА_2 на посаді в. о. директора ДП ДБЦ МОЗ України .

Як вже зазначалось вище, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 31.05.2019 (т. 1 а. с. 130 (135)) у записі про керівника та підписанта ДП "ДБЦ" зазначено - " ОСОБА_2 (в. о. директора до 30.05.2019 ) - керівник, ОСОБА_1 - підписант".

Таким чином на час підписання спірних договорів 31.05.2019, з урахуванням змісту наказу ДП ДБЦ МОЗ України №13/1 ОД від 15.01.2019 та Статуту ДП ДБЦ МОЗ України , на які міститься посилання в спірних договорах (а отже цей зміст мав бути відомий ТОВ АБК Будмонтаж ), позивач за первісним позовом мав всі підстави пересвідчитись, що 31.05.2019 (тобто, після 30.05.2019) ОСОБА_2 продовжує обіймати посаду директора Державного підприємства, але відсутній через відпустку, лікарняний, відрядження, а ОСОБА_1 , відповідно, має право підписувати договори. У разі ж виявлення відсутності у ОСОБА_1 таких повноважень позивач мав всі підстави відмовитись від чи перенести підписання спірних договорів, однак цього він не зробив.

Як вбачається зі змісту зустрічного позову та матеріалів, що були надані суду першої інстанції як додатки до нього, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.05.2019 № 42-0 Про виконання обов`язків 30.05.2019 ОСОБА_2 було звільнено з посади виконуючого обов`язки директора Державного підприємства Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України . Цим же наказом ОСОБА_3 призначено виконуючою обов`язки директора Державного підприємства Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України на період з 31.05.2019 до 31.08.2019 включно.

Разом з тим, як свідчать Акти від 31.05.2019 (т. 1 а. с. 240-244), новий керівник комісійно з представниками МОЗ України встановив факт неможливості ознайомити працівників ДП ДБЦ МОЗ України з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.05.2019 № 42-0 Про виконання обов`язків та представити нового виконуючого обов`язки керівника через відсутність без поважних причин працівників підприємства на робочому місці в приміщенні, де тимчасово розміщене підприєство.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_4 станом на 31.05.2019 не мав права підпису будь-яких документів від імені ДП Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України , скільки МОЗ України не уповноважувало будь-яких інших осіб, крім ОСОБА_3 , виконувати обов`язки керівника з 31.05.2019.

Крім того апеляційний суд відзначає, що 03.06.2019 були укладені додаткові угоди до оскаржуваних договорів (додаткову угоду №1 до підряду №ДП-31/05-2019 та додаткову угоду №1 до підряду №ДП-31/05-01-2019), від імені Державного підприємства також підписані ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 7 розділу 7 Статуту Керівник Підприємства самостійно вирішує питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що віднесені Статутом до компетенції Уповноваженого органу управління.

Відповідно до пункту 9 вказаного розділу Керівник Підприємства під час реалізації своїх прав і виконання обов`язків повинен діяти в інтересах Підприємства; він діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, інших організаціях, а також у відносинах з юридичними та фізичними особами: призначає та звільняє за погодженням з Уповноваженим органом управління заступників Керівника Підприємства, головного бухгалтера Підприємства, керівника юридичної служби (юрисконсульта) Підприємства та керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції Підприємства з дотриманням вимог чинного законодавства.

Оскільки з 31.05.2019 ОСОБА_3 виконувала обов`язки керівника, відповідно до наказу МОЗ України від 30.05.2019 № 42-0 Про виконання обов`язків , колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не мав повноважень для укладання договорів та додаткових угод від імені Державного підприємства.

Враховуючи викладене, оспорювані договори №ДП-31/05-01-2019 та №ДП-31/05-2019 від 31.05.2019, а також додаткові угоди до них підписані неуповноваженою особою.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з п. 3.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину

Відповідно до частин 1, 2 пункту 1 статті 43 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства та контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями.

Орган Казначейства здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань, бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників і одержувачів бюджетних коштів відповідно до Бюджетного кодексу України та з урахуванням вимог Закону України "Про міжнародні договори України", законодавства у сфері закупівель, інших актів законодавства України, що не суперечать бюджетному законодавству, та цього Порядку (пункт 1.1 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 №419/20732 (далі - Порядок № 309).

Розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів) (частина 1 статті 48 Бюджетного кодексу України та пункт 2.1 Порядку № 309).

Розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання (пункт 2.2 Порядку №309).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано учасниками справи, Державне підприємство "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" не взяло на себе зобов`язання за договорами №ДП-31/05-01-2019 та №ДП-31/05-2019 від 31.05.2019 відповідно до вимог Порядку № 309, що свідчить про те, що оспорювані договори не погоджувались уповноваженими особами державного підприємства.

За приписом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦЬОМУ кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин. який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та за письмовою домовленістю сторін скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як встановлено апеляційним судом вище, від імені ДП ДБЦ МОЗ України спірні договори були укладені особою, яка не мала на це повноважень та діяла без отримання згоди вищого органу управління.

Колегія суддів також відзначає, що місцевий суд не надав належної оцінки висновкам Державної аудиторської служби України при здійсненні державного фінансового контролю щодо неможливості укладення спірних договорів внаслідок встановлених порушень процедур закупівель.

Згідно зі статтею 7-1 Закону України Про публічні закупівлі моніторинг закупівель проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його органи на місцях.

Відповідно до статті 2 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За змістом пунктів 1, 7, 8. 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як зазначено в Положенні про Державну аудиторську службу України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, перевірки державних закупівель.

Зокрема, згідно з п. 4 цього Положення Держаудитслужба здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Крім того Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використання коштів державного бюджету, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17).

Як зазначалось апеляційним судом вище, 24.06.2019 Державна аудиторська служба України склала висновок про результати моніторингу закупівель, котрі є предметом дослідження в даній справі, яким установлено порушення Державним підприємством "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" (замовником) вимог п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, щодо визначення предмета закупівлі (по одному з тендерів) та в частині розгляду та/або відхилення (не відхилення) замовником тендерної пропозиції (по обох тендерах).

ДП ДБЦ МОЗ України виконало вимоги Державної аудиторської служби: розмістило на сайті протоколи Тендерного комітету № Т-02 від 02.07.2019 та № Т-08 від 13.08.2019, подало зустрічну позовну заяву до суду про визнання договорів недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України Про публічні закупівлі , замовник відміняє торги в разі: відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт і послуг; неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель; порушення порядку оприлюднення оголошення про проведення процедури закупівлі, повідомлення про намір укласти договір, передбаченого цим Законом; подання для участі в них менше двох тендерних пропозицій, а в разі здійснення закупівлі за рамковими угодами з кількома учасниками - менше трьох пропозицій; допущення до оцінки менше двох тендерних пропозицій, а в разі здійснення закупівлі за рамковими угодами з кількома учасниками - менше трьох пропозицій; відхилення всіх тендерних пропозицій згідно з цим Законом.

Таким чином, у разі відміни торгів договір про закупівлю укладанню не підлягає.

Крім того частина 3 статті 48 Бюджетного кодексу України визначає, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Відповідно до частини 4 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

З наведеного вбачається, що виконання зобов`язань за договорами, укладеними з порушенням бюджетного законодавства та законодавства у сфері публічних закупівель, має наслідком нецільове використання державних коштів, що порушує як державний, так і суспільний інтерес.

Беручи до уваги усе вище наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги про визнання недійсними договорів підряду від 31.05.2019 №ДП-31/05-2019 та №ДП-31/05-2019.

Відповідно, первісні позовні вимоги про визнання цих договорів дійсними, а також вимога при визнання недійсним рішення тендерного комітету ДП "ДБЦ МОЗ України", оформленого протоколом від 13.08.2019 № Т-08 (яким повідомлено ТОВ "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" про те, що договори підряду № ДП-31/05-2019 від 31.05.2019 та № ДП-31/05-01-2019 від 31.05.2019 є нікчемними на підставі статей 215, 236 ЦК України), задоволенню не підлягають.

Колегія суддів також відзначає, що третя особа у письмових поясненнях від 19.08.2020 звернулась до апеляційного суду з клопотанням, у якому просила приєднати до матеріалів справи додаткові докази та врахувати їх при розгляді апеляційної скарги, а саме: копію наказу МОЗ України від 30.05.2019 № 42-о Про виконання обов`язків , копію акта від 31.05.2019, копію рішення Постійнодіючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 13.05.2019 № 5832-р/пк-пз, копію рішення Постійнодіючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 13.05.2019 № 5831-р/пк-пз, копію рішення Постійнодіючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 19.06.2019 № 8012-р/пк-пз.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак у поданому клопотанні третя особа належним чином не обґрунтувала та не надала доказів неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї.

З наведених підстав колегія суддів залишає клопотання третьої особи від 19.08.2020 без задоволення.

Водночас колегія суддів відзначає, що згідно з ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, позивач за первісним позовом не надав суду апеляційної інстанції.

Водночас доводи апеляційної скарги третьої особи є обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи, встановленим апеляційним судом.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі третьої особи, спростовують висновки місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки колегія суддів встановила відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог про визнання недійсним рішення та визнання дійсними договорів, а також наявність підстав для визнання недійсними договорів за зустрічним позовом, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з позивача на користь третьої особи підлягають стягненню 11.526,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

У зв`язку з повною відмовою у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову витрати зі сплаті судового збору за розгляд справи місцевим судом покладаються на позивача за первісним позовом.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі № 910/11603/19 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі №910/11603/19 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі №910/11603/19 скасувати.

4. Прийняти нове рішення.

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення договір підряду №ДП-31/05-2019 від 31.05.2019, укладений між Державним підприємством "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж".

Визнати недійсним з моменту укладення договір підряду №ДП-31/05-01-2019 від 31.05.2019, укладений між Державним підприємством "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" (01042, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 8-Б, кв. 1, ідент. код 42766056) на користь Державного підприємства "Державний будівельний центр Міністерства охорони здоров`я України" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7, ідент. код 40702451) 3.842,00 грн судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Будмонтаж" (01042, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 8-Б, кв. 1, ідент код 42766056) на користь Міністерства охорони здоров`я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, ідент. код 00012925) 11.526,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11603/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 25.09.2020.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Попікова

В.А. Корсак