Рішення

від 23.09.2020 по справі 904/454/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020м. ДніпроСправа № 904/454/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Чернявської Е.О.

та представників:

від позивача: Підяш Н.О.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (м. Пологи, Пологівського району, Запорізької області)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колор" (с. Михайлівка, Апостолівського району, Дніпропетровської області);

відповідача-2: ОСОБА_1 (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № КГ-301 від 18.04.2018 у загальному розмірі 4 526 010 грн. 55 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колор" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) заборгованість за договором поставки № КГ-301 від 18.04.2018 у загальному розмірі 4 526 010 грн. 55 коп. Також позивач просить суд зазначити в резолютивній частині рішення таке: "Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів".

Ціна позову складається з наступних сум:

- 2 423 415 грн. 46 коп. - основний борг;

- 155 098 грн. 59 коп. - інфляційні втрати;

- 484 683 грн. 09 коп. - штраф;

- 1 462 813 грн. 41 коп. - 48% річних.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 67 890 грн. 16 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 зобов`язань за договором поставки № КГ-301 від 18.04.2018 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 18.04.2018 по 26.09.2018 товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 2 423 415 грн. 46 коп. За прострочення виконання зобов`язання понад 40 календарних днів на підставі підпункту 7.1.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання в сумі 484 683 грн. 09 коп. На підставі підпункту 7.2.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 48% річних від простроченої суми за загальний період прострочення з 21.10.2018 по 22.01.2020 у сумі 1 462 813 грн. 41 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з листопада 2018 року по грудень 2019 року у сумі 155 098 грн. 59 коп.

Ухвалою суду від 11.02.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду , відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 10.03.2020 .

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 8311/20 від 19.02.2020), в якому він просив суд забезпечити проведення судового засідання, що призначене на 10.03.2020, в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 19.02.2020 вказане клопотання позивача було задоволено та доручено Господарському суду Запорізької області організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції представнику позивача.

Від відповідача-1 надійшло клопотання (вх. суду № 11648/20 від 10.03.2020), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, оскільки відповідачу про час та дату розгляду вказаної справи стало відомо лише 10.03.2020 з сайту Господарського суду Дніпропетровської області, ухвала про призначення справи до розгляду ним не отримана, а директор відповідача з 10.03.2020 перебуває у відрядженні.

У підготовче засідання 10.03.2020 з`явився представник позивача.

Представники відповідачів-1,2 у вказане судове засідання не з`явилися, при цьому судом враховано наявність клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

Судом також було зауважено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача-2 про дату, час та місце судового засідання, оскільки поштове повідомлення про отримання ним ухвали суду від 11.02.2020, як і сам конверт, до суду не повернулося. З метою встановлення належності повідомлення відповідача-2 судом здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача-2, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялась копія реєстру № 184 на відправку рекомендованої пошти по Дніпропетровській області з повідомленням від 12.02.2020, які долучені до матеріалів справи. З вказаних доказів вбачається, що станом на 10.03.2020 відправлення з ухвалою суду від 11.02.2020 для відповідача-2 перебуває у точці видачі/доставки з 14.02.2020 (а.с. 132-133).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 10.03.2020 підготовче засідання було відкладено на 23.03.2020.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 11870/20 від 10.03.2020), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх. суду № 12444/20 від 12.03.2020), в якому він просив суд забезпечити проведення судового засідання, що призначене на 23.03.2020, в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 11.03.2020 вказане клопотання позивача було задоволено та доручено Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції представнику позивача.

Від відповідача-1 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №14349/20 від 20.03.2020), в якому він просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із запровадженням карантину у місті Дніпрі з 12.03.2020 по 03.04.2020.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 14415/20 від 23.03.2020), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх. суду № 15111/20 від 25.03.2020), в якому він просив суд проводити підготовче засідання без участі представника позивача, закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляді по суті, посилаючись на те, що неявка позивача не перешкоджає проведенню підготовчого засідання; позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представники позивача та відповідачів-1,2 у підготовче засідання 23.03.2020 не з`явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотання позивача про проведення підготовчого засідання без участі його представника, а також клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 13.04.2020, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду відзиву на позовну заяву, додаткових доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 23.03.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 13.05.2020 включно та відкладено підготовче засідання на 29.04.2020.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 15111/20 від 25.03.2020), в якому він просив суд проводити підготовче засідання без участі представника позивача, закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляді по суті, посилаючись на те, що неявка позивача не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшли пояснення (вх. суду № 16094/20 від 01.04.2020) щодо додаткових підстав для задоволення клопотання позивача про застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, в яких він посилався на обґрунтованість та правомірність клопотання позивача, що підтверджується судовою практикою апеляційних судів у справах за участю позивача, а саме: № 906/869/19 та №915/2188/19.

Від відповідача-1 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №18745/20 від 24.04.2020), в якому він просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із запровадження карантину у місті Дніпрі.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 18830/20 від 27.04.2020), в якому він просив суд проводити підготовче засідання без участі представника позивача, закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляді по суті, посилаючись на те, що неявка позивача не перешкоджає проведенню підготовчого засідання. Також позивач просив суд не відкладати розгляд справи у випадку подачі відповідачем клопотання чи заяви про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву. У клопотанні позивач надав відомості, з`ясування яких підлягає у підготовчому провадженні, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представники позивача та відповідачів-1,2 у підготовче засідання 29.04.2020 не з`явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотання позивача про проведення підготовчого засідання без участі його представника, а також клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи запроваджені на території України карантинні заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань, суд визнав причини неявки у підготовче засідання 29.04.2020 представників учасників справи поважними.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 29.04.2020 підготовче засідання було відкладено на 26.05.2020.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 20059/20 від 08.05.2020), в якому він просив суд дозволити позивачу взяти участь у наступному судовому засіданні 26.05.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 12.05.2020 вказане клопотання позивача було задоволено судом та доручено Запорізькому апеляційному суду організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції представнику позивача.

Від відповідача-1 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №22284/20 від 25.05.2020), в якому він просив суд відкласти розгляд на іншу дату, у зв`язку з запровадженням карантину у місті Дніпрі з 12.03.2020 по 22.06.2020 через спалах у світі короновірусу.

У підготовче засідання 26.05.2020 з`явився представник позивача.

Представники відповідачів-1,2 у вказане судове засідання не з`явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Отже, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, господарський суд вважав за необхідне відкласти підготовче засідання у справі.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 26.05.2020 підготовче засідання було відкладено на 24.06.2020.

Від відповідача-1 засобами електронної пошти надійшло клопотання (вх. суду №27641/20 від 23.06.2020), в якому він просив суд відкласти розгляд на іншу дату, у зв`язку з запровадженням карантину у місті Дніпрі з 12.03.2020 по 31.07.2020 через спалах у світі короновірусу.

У підготовче засідання 24.06.2020 з`явився представник позивача

Представники відповідачів-1,2 у вказане судове засідання не з`явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом. Судом було зауважено, що станом на 23.06.2020 в матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву, а враховуючи положення пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, строк для надання відзиву на позовну заяву відповідачами станом на 24.06.2020 не закінчився.

Отже, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, господарський суд вважав за необхідне відкласти підготовче засідання у справі.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.06.2020 підготовче засідання було відкладено на 22.07.2020.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 27964/20 від 24.06.2020), в якому він просив суд дозволити позивачу взяти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 25.06.2020 вказане клопотання позивача було задоволено судом та доручено Запорізькому апеляційному суду організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні 22.07.2020 в режимі відеоконференції представнику позивача.

Від відповідача-1 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №32964/20 від 21.07.2020), в якому він просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із запровадженням карантину у місті Дніпрі.

У підготовче засідання 22.07.2020 з`явився представник позивача.

Представники відповідачів-1,2 у вказане судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили; про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Судом було зауважено, що станом на 22.07.2020 в матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву та враховуючи положення пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, строк для надання відзиву на позовну заяву відповідачами станом на 22.07.2020 не закінчився.

Так, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, господарський суд вважав за необхідне відкласти підготовче засідання у справі.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 22.07.2020 підготовче засідання було відкладено на 06.08.2020.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 33313/20 від 22.07.2020), у якому він просив суд дозволити позивачу взяти участь у наступному судовому засіданні, що призначене на 06.08.2020, в режимі відеоконференції та доручити Господарському суду Запорізької області, а у разі відсутності можливості - Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя або Запорізькому апеляційному суду, забезпечити її проведення.

Ухвалою суду від 23.07.2020 вказане клопотання позивача було задоволено судом та доручено Господарському суду Запорізької області організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні 06.08.2020 в режимі відеоконференції представнику позивача.

Від відповідача-1 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №34265/20 від 28.07.2020), у якому він просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з запровадженням карантину у місті Дніпрі з 12.03.2020 по 31.08.2020 через спалах у світі короновірусу.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 35728/20 від 06.08.2020), яка в подальшому надійшла в оригіналі (вх. суду № 36292/20 від 07.08.2020), в якій він просив вважати предметом позову Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колор" та ОСОБА_1 2 102 595 грн. 09 коп., що складається з наступних сум:

- 155 098 грн. 59 коп. - інфляційних втрат;

- 484 683 грн. 09 коп. - штраф;

- 1 462 813 грн. 41 коп. 48% річних та 31 538 грн. 93 коп. судового збору, посилаючись на те, що грошове зобов`язання відповідача-1 зі сплати суми основного боргу за договором на суму 2 423 415 грн. 46 коп. було припинено 01.07.2020, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується укладеною між позивачем і відповідачем-1 угодою від 01.07.2020. У зв`язку з припиненням грошових зобов`язань відповідача-1 зарахуванням зустрічних однорідних вимог 01.07.2020 зі сплати суми основного боргу в розмірі 2 423 415 грн. 46 коп., провадження в частині вимог про стягнення основного боргу підлягає закриттю відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору. Крім того, позивач просив суд постановити ухвалу про повернення частини судового збору в сумі 36 351 грн. 23 коп.

Від відповідача-1 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №35821/20 від 06.08.2020), в якому він просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з запровадженням карантину у місті Дніпрі через спалах у світі короновірусу.

У підготовче засідання 06.08.2020 з`явився представник позивача.

Представники відповідача-1,2 у судове засідання не з`явилися, причин неявки суду відповідач-2 не повідомив; про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи; щодо відповідача-2 - поштове відправлення про отримання ухвали суду від 22.07.2020 відповідачем-2.

Розглянувши подане відповідачем-1 чергове клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважав за необхідне відмовити у його задоволенні, з огляду на обставини, викладені в ухвалі суду за наслідками підготовчого засідання.

Суд вважав, що відповідачі не скористалися своїм правом на участь у підготовчому засіданні їх представників та вважав можливим провести вказане засідання за відсутності їх представників, оскільки підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 06.08.2020, визначені статтями 183 та 202 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Однак, станом на 06.08.2020 строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився. Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідачів не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 06.08.2020 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 06.08.2020 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті, вирішено розпочати її розгляд по суті у судовому засіданні 09.09.2020.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 36612/20 від 11.08.2020), в якому він просив суд дозволити позивачу взяти участь у наступному судовому засіданні, що призначене на 09.09.2020, в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 11.08.2020 вказане клопотання позивача було задоволено судом та доручено Господарському суду Запорізької області організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні 09.09.2020 в режимі відеоконференції представнику позивача.

У судове засідання 09.09.2020 з`явилися представники позивача та відповідача-1.

Представник відповідача-2 у вказане засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив; про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання ним ухвали суду від 06.08.2020 - 15.08.2020.

У судовому засіданні 09.09.2020 представником відповідача-1 було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання можливості відповідачу-1 вирішити спір мирним шляхом, посилаючись на те, що на даний момент між сторонами ведуться перемовини щодо врегулювання залишку спірної заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні 09.09.2020 проти задоволення вказаного клопотання заперечував, посилаючись на те, що між сторонами не ведуться будь-які перемовини на теперішній час, а наслідком попередніх перемовин стало погашення заявленого до стягнення у даній справі основного боргу; також представник позивача зазначав про надмірну тривалість розгляду даної справи, яка була пов`язана із запровадженням карантину та поведінкою відповідача-1; просив суд розглянути справу у даному судовому засіданні.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, з метою надання можливості відповідачу скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, господарський суд вважав за необхідне оголосити перерву у судовому засіданні.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.09.2020 у судовому засіданні було оголошено перерву до 23.09.2020.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 42570/20 від 15.09.2020), в якому він просив суд дозволити позивачу взяти участь у наступному судовому засіданні, що призначене на 23.09.2020, в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 15.09.2020 вказане клопотання позивача було задоволено судом та доручено Господарському суду Запорізької області організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні 23.09.2020 в режимі відеоконференції представнику позивача.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 44342/20 від 23.09.2020), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, оскільки представник відповідача-1 не має можливості з`явитися у судове засідання, у зв`язку з підвищеною температурою та поганим самопочуттям.

У судове засідання 23.09.2020 з`явився представник позивача, представники відповідачів-1,2 у вказане судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується:

- щодо відповідача-1 - протоколом судового засідання від 09.09.2020, в якому приймав участь його представник (а.с.83) та розпискою (а.с.89);

- щодо відповідача-2 - оголошенням на сайті суду (а.с.147 у томі 1), отриманими телефонограмами (а.с.149, 215, 232, 242 у томі 1), поштовими повідомленнями №4930011950860 (а.с. 4 в томі 2), № 4930011955373 (а.с. 8 в томі 2), № 4930010945722 (а.с. 50 в томі 2), № 4930012444038 (а.с. 78 в томі 2), № 4930012433214 (а.с. 79 в томі 2), з яких вбачається, що відповідач-2 обізнаний про наявність даного судового провадження (постанова Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 911/572/19), але у жодне з 9-ти проведених засідань до суду не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомляв. При цьому, суд зазначає, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України". Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/5187/19, від 24.03.2020 у справі 904/1975/19.

Отже, в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 183 та 202 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Розглянувши подане відповідачем-1 клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, з огляду на таке :

- до клопотання відповідачем-1 не надано жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин (хвороби представника);

- відповідачем-1 не наведено аргументів щодо неможливості заміни вказаного представника іншим;

- представник позивача категорично заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на його необґрунтованість, а також надмірну тривалість розгляду даної справи судом;

- з матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи їх запровадженням Кабінетом Міністрів України на території України карантинних заходів. Так, відповідачем сім разів заявлялися клопотання з причин дії карантину , а саме: вперше - 10.03.2020 (а.с.130 у томі 1), вдруге - 10.03.2020 (а.с.165 у томі 1), втретє - 24.04.2020 (а.с.203 у томі 1), вчетверте - 25.05.2020 (а.с.224 у томі 1), вп`яте - 23.06.2020 (а.с.234 у томі 1), вшосте - 21.07.2020 (а.с.14 у томі 2), всьоме - 28.07.2020 та 06.08.2020 (а.с.49 у томі 2), вказане клопотання про відкладення розгляду справи є вже восьмим, крім того, враховуючи, що з інших причин, але не підтверджене, як було вказано, вище жодним доказом;

- судом задовольнялися раніше подані клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи та відкладався розгляд справи, з огляду на запровадження карантину, а також те, що від відповідачів не надходили відзиви на позовну заяву, та враховуючи положення Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, строк для їх подачі станом на момент розгляду таких клопотань - не закінчився;

- статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини;

- разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів;

- за приписами статті 129 Конституція України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якої кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом;

- відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з урахуванням змін і доповнень) судочинство в Україні здійснюється і в умовах карантину;

- окрім цього, згідно з частиною 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ) під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України;

- на виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду;

- тобто, відповідач-1, бажаючи взяти участь у судовому засіданні, проте позбавлений такої можливості у зв`язку з карантинними заходами, відповідно до приписів статті 197 Господарського процесуального кодексу України мав право взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів . Проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду може бути здійснено за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon";

- проте відповідного клопотання відповідачем-1 заявлено не було;

- матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання. Участь представників учасників у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, виходячи зі змісту статей 202, 216 Господарського процесуального кодексу України;

- судом враховано, що в клопотанні відповідача-1 не наведено обставин, існування яких об`єктивно могло перешкодити чи унеможливити проведення підготовчого засідання за наявними матеріалами справи без участі його представника, розгляд справи вже шість разів відкладався, в тому числі, за клопотанням відповідача-1;

- відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

- а тому, враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та пом`якшення карантинних заходів, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя , господарський суд, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом , з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на відсутність клопотань відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів тощо, крім того, розгляд справи вже неодноразово відкладався за клопотанням відповідача-1, господарський суд вважає можливим провести судове засідання без участі представників відповідачів-1,2.

З огляду на все вищевикладене, а також те, що провадження у даній справі відкрито 11.02.2020 (понад сім місяців назад), що свідчить про те, що задоволення вже ввосьме поданого відповідачем-1 клопотання про відкладення розгляду справи призведе до порушення розумних строків вирішення даного спору.

Аналогічні висновки щодо розгляду клопотань учасників справи про відкладення розгляду справи через запровадження карантину наведені у постановах Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 15.05.2020 у справі № 17/32Є, від 26.05.2020 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817, від 27.05.2020 у справі № 5011-74/9393-2012, від 28.05.2020 у справі № 910/2231/17.

Більше того, права відповідача-1, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд вважає, що відповідачі-1,2 не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні їх представників та вважає можливим провести судове засідання за відсутності їх представників.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 183 та 202 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідачів було достатньо часу (сім місяців замість передбачених ГПК України - 60-90 днів) для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення заборгованості за спірними договором, у разі їх наявності, чого відповідачами зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачами суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

З приводу строку вирішення даного спору суд вважає за необхідне вказати таке.

Провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 11.02.2020.

При цьому, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 продовжено період карантину до 31.10.2020.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020 ) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020 , та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, строк на вирішення даної справи господарським судом не є порушеним.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 23.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати; обставини, пов`язані з кладенням договору поруки, строк дії договору, умови надання поруки та відповідальності поручителя.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 18.04.2018 між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колор" (далі - покупець, відповідач-1) було укладено договір поставки №КГ-301, відповідно до умов пункту 1.1. якого у порядку, строки та на умовах, визначених договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби, пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива, а покупець зобов`язався приймати цей товар й оплачувати його (пункт 1.1. договору.

У пункті 8.1. договору сторони дійшли згоди, що договір є укладеним з моменту його підписання сторонами й діє до кінця року, в якому він був укладений.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, у пункті 2.1. договору сторони передбачили, що погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в Специфікаціях до договору, що є невідємними його частинами.

Відповідно до умов пункту 4.3. договору строк (термін) поставки товару вказується в Специфікаціях.

Згідно з умовами пункту 2.2. договору сторонами договору може бути укладено як одну, так і більшу кількість Специфікацій до договору. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках договору й не скасовує та не змінює попередні специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

У відповідно до вказаних умов договору, позивачем та відповідачем-1 було підписано такі Специфікації до договору:

- Специфікацію № 1 від 18.04.2018, в якій сторони погодили умови поставки товару на загальну суму 1 422 979 грн. 86 коп. (а.с.24 в томі 1);

- Специфікацію № 2 від 18.04.2018, в якій сторони погодили умови поставки товару на загальну суму 111 736 грн. 80 коп. (а.с.25 в томі 1);

- Специфікацію № 3 від 24.04.2018, в якій сторони погодили умови поставки товару на загальну суму 3 997 грн. 14 коп. (а.с.26 в томі 1);

- Специфікацію № 4 від 25.04.2018, в якій сторони погодили умови поставки товару на загальну суму 17 206 грн. 92 коп. (а.с.27 в томі 1);

- Специфікацію № 5 від 11.05.2018, в якій сторони погодили умови поставки товару на загальну суму 174 720 грн. 42 коп. (а.с.28 в томі 1);

- Специфікацію № 6 від 17.05.2018, в якій сторони погодили умови поставки товару на загальну суму 286 497 грн. 96 коп. (а.с.29 в томі 1);

- Специфікацію № 7 від 13.06.2018, в якій сторони погодили умови поставки товару на загальну суму 330 133 грн. 68 коп. (а.с.30 в томі 1);

- Специфікацію № 8 від 18.09.2018, в якій сторони погодили умови поставки товару на загальну суму 79 552 грн. 56 коп. (а.с.31 в томі 1);

- Специфікацію № 9 від 18.09.2018, в якій сторони погодили умови поставки товару на загальну суму 12 930 грн. 12 коп. (а.с.32 в томі 1);

- Специфікацію № 10 від 26.09.2018, в якій сторони погодили умови поставки товару на загальну суму 33 660 грн. 00 коп. (а.с.33 в томі 1).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У кожній з вказаних вище специфікацій сторони погодили і дату поставки товару за кожною з них.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу-1 товар на загальну суму 2 473 415 грн. 46 коп., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видатковою накладною № ЗП9144 від 18.04.2018 на суму 416 634 грн. 60 коп. (а.с.34 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП9967 від 19.04.2018 на суму 335 437 грн. 20 коп. (а.с.35 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП10230 від 20.04.2018 на суму 158 949 грн. 00 коп. (а.с.36 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП10543 від 21.04.2018 на суму 127 239 грн. 00 коп. (а.с.37 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП11220 від 24.04.2018 на суму 31 946 грн. 40 коп. (а.с.38 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП12471 від 26.04.2018 на суму 16 151 грн. 52 коп. (а.с.39 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП12481 від 26.04.2018 на суму 336 622 грн. 14 коп. (а.с.40 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП9148 від 18.04.2018 на суму 111 736 грн. 80 коп. (а.с.41 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП11240 від 24.04.2018 на суму 3 997 грн. 14 коп. (а.с.42 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП11760 від 25.04.2018 на суму 17 206 грн. 92 коп. (а.с.43 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП16092 від 11.05.2018 на суму 174 720 грн. 42 коп. (а.с.44 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП17436 від 21.05.2018 на суму 286 497 грн. 96 коп. (а.с.45 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП21924 від 13.06.2018 на суму 330 133 грн. 68 коп. (а.с.46 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП30199 від 18.09.2018 на суму 16 546 грн. 32 коп. (а.с.47 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП30328 від 19.09.2018 на суму 63 006 грн. 24 коп. (а.с.48 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП30212 від 18.09.2018 на суму 12 930 грн. 12 коп. (а.с.49 у томі 1);

- видатковою накладною № ЗП31104 від 26.09.2018 на суму 33 660 грн. 00 коп. (а.с.50 у томі 1).

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Спірні видаткові накладні підписані, зокрема, представником відповідача-1 та скріплені його печаткою.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що товар, зазначений у вище вказаних видаткових накладних, є прийнятим у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Крім того, до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості, як це передбачено пунктом 4.6. договору, а отже товар вважається прийнятим покупцем.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Так, згідно з пунктом 5.2. договору оплата товару здійснюється покупцем у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Підставою для платежу є договір.

Згідно з пунктом 5.1. та підпунктом 6.1.1. договору покупець зобов`язався оплатити постачальнику товар у строк, що вказаний у Специфікації.

Так, порядок і строк оплати поставленого за вказаними видатковими накладними товару було погоджено сторонами у пункті 3 відповідних специфікацій, а саме:

- поставлений за Специфікацією № 1 від 18.04.2018 товар на загальну суму 1 422 979 грн. 86 коп. підлягав оплаті - не пізніше 15.10.2018;

- поставлений за Специфікацією № 2 від 18.04.2018 товар на загальну суму 111 736 грн. 80 коп. підлягав оплаті - не пізніше 15.10.2018;

- поставлений за Специфікацією № 3 від 24.04.2018 товар на загальну суму 3 997 грн. 14 коп. підлягав оплаті - не пізніше 15.10.2018;

- поставлений за Специфікацією № 4 від 25.04.2018 товар на загальну суму 17 206 грн. 92 коп. підлягав оплаті - не пізніше 15.10.2018;

- поставлений за Специфікацією № 5 від 11.05.2018 товар на загальну суму 174 720 грн. 42 коп. підлягав оплаті - не пізніше 15.10.2018;

- поставлений за Специфікацією № 6 від 17.05.2018 товар на загальну суму 286 497 грн. 96 коп. підлягав оплаті - не пізніше 15.10.2018;

- поставлений за Специфікацією № 7 від 13.06.2018 товар на загальну суму 330 133 грн. 68 коп. підлягав оплаті - не пізніше 15.10.2018;

- поставлений за Специфікацією № 8 від 18.09.2018 товар на загальну суму 79 552 грн. 56 коп. підлягав оплаті - не пізніше 20.10.2018;

- поставлений за Специфікацією № 9 від 18.09.2018 товар на загальну суму 12 930 грн. 12 коп. підлягав оплаті - не пізніше 20.10.2018;

- поставлений за Специфікацією № 10 від 26.09.2018 товар на загальну суму 33 660 грн. 00 коп. підлягав оплаті - не пізніше 15.10.2018.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що поставлений у спірний період товар було оплачено відповідачем-1 01.11.2018 лише частково - в сумі 50 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с.51 у томі 1).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що поставлений у період з 18.04.2018 по 26.09.2018 товар на загальну суму 2 473 415 грн. 46 коп. не був у повному обсязі оплачений відповідачем у встановлені договором строки, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2 423 415 грн. 46 коп. Наявність заборгованості відповідачем-1 не спростована.

Наявність вказаного розміру заборгованості станом на момент звернення із позовом до суду підтверджується, крім іншого, актом звірки взаєморозрахунків від 15.02.2019 (а.с.52).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач-1 свої зобов`язання за договором щодо своєчасного розрахунку за переданий йому у період з 18.04.2018 по 26.09.2018 товар у повному обсязі не виконав, оплату в установлені в договорі (специфікаціях) строки у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 2 423 415 грн. 46 коп., що і є причиною спору.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідачів грошових коштів, які становлять вартість поставленого позивачем за договором поставки № КГ-301 від 18.04.2018 товару, який відповідач-1 відмовився оплатити у повному обсязі у добровільному порядку, а відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання вказаних зобов`язань відповідачем-1.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи встановлений у специфікаціях строк оплати поставленого товару (15.10.2018 та 20.10.2018), приймаючи до уваги отримання покупцем товару у період з 18.04.2018 по 26.09.2018 за спірними видатковими накладними, судом встановлено, що строк оплати поставленого за ними товару настав.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем у період з 18.04.2018 по 26.09.2018 товару відповідач-1 не надав, доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 2 423 415 грн. 46 коп. (станом на момент звернення із позовом до суду), шляхом надання належних доказів, не спростував.

Більше того, відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.

Таким чином, факт прострочення відповідачем-1 оплати поставленого у період з 18.04.2018 по 26.09.2018 товару на залишкову суму 2 423 415 грн. 46 коп. судом встановлений, відповідачем-1 не спростований.

В той же час, після звернення позивача із позовом до суду, а саме: 01.07.2020 між первісним боржником - Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" та новим боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колор" було укладено договір про переведення боргу № 1/33-20 (а.с.41- у томі 2), відповідно до умов пунктів 1 та 2 якого:

- сторони підтверджують, що в результаті поставки кредитором первісному боржникові товару за укладеним між ними договором поставки № 33-20 від 27.03.2020, грошове зобов`язання (заборгованість) первісного боржника перед кредитором становить 3 521 868 грн. 48 коп.;

- цим договором первісний боржник частково перевів на нового боржника борг, що вказаний в пункті 1 договору, а саме: у 2 575 035 грн. 70 коп., а новий боржник прийняв на себе обов`язок зі сплати частини боргу первісного боржника за основним договором і став у сумі 2 575 035 грн. 70 коп. зобов`язаним перед кредитором на тих же умовах, що і первісний боржник;

- також первісний боржник передав, а новий боржник прийняв на себе зобов`язання (обов`язок) первісного боржника за основним договором по сплаті кредитору суми індексації ціни товару з суми основного боргу, що передана новому боржнику по сплаті кредитору процентів, неустойки, збитків за порушення первісним боржником зобов`язань за основним договором, якщо такі мали місце, із суми основного боргу, що переданий новому боржнику;

- кредитор підтверджує, що переведення боргу за договором з первісного боржника на нового боржнику здійснена за його угодою (пункт 3 договору про переведення боргу).

Крім того, 01.07.2020 між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колор" було укладено угоду про припинення грошових зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (а.с.42 у томі 2), відповідно до умов якої:

- грошове зобов`язання ПП "Бізон-Тех 2006" (як первісного боржника) перед ТОВ СП "Колор" (як новим боржником) за договором № 1/33-20 від 01.07.2020 про переведення частини боргу за договором поставки № 33-20 від 27.03.2020, строк виконання якого визначений моментом пред`явлення вимоги, становить 2 575 035 грн. 70 коп.;

- грошове зобов`язання ТОВ СП "Колор" (як покупця) перед ПП "Бізон-Тех 2006" (як постачальником) зі сплати суми основного непроіндексованого боргу за договором поставки № КГ-301 від 18.04.2018, строк виконання якого настав, становить 2 423 415 грн. 46 коп.;

- грошове зобов`язання ТОВ СП "Колор" (як покупця) перед ПП "Бізон-Тех 2006" (як постачальником) зі сплати суми основного непроіндексованого боргу за договором поставки № КГ-27 від 04.10.2018, строк виконання якого настав, становить 151 620 грн. 24 коп.;

- сторони цієї угоди мають один до одного вимоги з виконання зобов`язань, вказаних у пунктах 1 та 2, 3 цієї угоди, а враховуючи те, що вимоги є зустрічними та однорідними (грошовими, в одній і тій самій валюті), сторони керуючись статтею 203 Господарського кодексу України та статтею 601 Цивільного кодексу України, з метою припинення взаємних вимог і зобов`язань, цієї угодою зараховують їх на суму 2 575 035 грн. 70 коп.;

- у результаті зарахування:

- грошове зобов`язання ПП "Бізон-Тех 2006" перед ТОВ СП "Колор" за договором №1/23-20 від 24.04.2020 про переведення частини боргу за договором поставки № 33-20 від 27.03.2018 є припиненим повністю;

- грошове зобов`язання ТОВ СП "Колор" перед ПП "Бізон-Тех 2006" зі сплати суми основного непроіндексованого боргу за договором № КГ-301 від 18.04.2018 є припиненим повністю в сумі 2 423 415 грн. 46 коп.;

- грошове зобов`язання ТОВ СП "Колор" перед ПП "Бізон-Тех 2006" зі сплати суми основного непроіндексованого боргу за договором № КГ-27 від 04.10.2018 є припиненим повністю в сумі 151 620 грн. 24 коп.;

- заборгованість вказаних осіб у сумі 2 575 035 грн. 70 коп. одна перед одною є погашеною, і їх грошові зобов`язання на вказані вище суми є припиненими в день укладення цієї угоди;

- сума інших вимог ПП "Бізон-Тех 2006" за договором поставки № КГ-301 від 18.04.2018 в цій не вказується, оскільки зарахування по ним не проводиться (а.с.42 у томі 2).

Таким чином, грошове зобов`язання відповідача-1 зі сплати суми основного боргу за договором на суму 2 423 415 грн. 46 коп. було припинено 01.07.2020, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується укладеною між позивачем і відповідачем-1 угодою від 01.07.2020.

При цьому, відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати суми боргу боржником (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом до суду за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 2 423 415 грн. 46 коп., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, у пункті 7.1.3. договору сторони передбачили, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за договором понад 20 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, простроченого понад 40 календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення грошового зобов`язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.

За прострочення виконання зобов`язання понад 40 календарних днів на підставі підпункту 7.1.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання в сумі 484 683 грн. 09 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку штрафу, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено вірно. Детальний розрахунок штрафу наявний в матеріалах справи.

Отже, розрахунок штрафу, наведений у позовній заяві визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 484 683 грн. 09 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у пункті 7.2.4. договору сторони передбачили, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за договором покупець замість трьох процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, покупець зобов`язується сплатити постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються покупцем постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.

На підставі підпункту 7.2.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 48% річних від простроченої суми за загальний період прострочення з 21.10.2018 по 22.01.2020 у сумі 1 462 813 грн. 41 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 48% річних, зробленого позивачем (а.с.17), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено вірно. Детальний розрахунок 48% річних наявний в матеріалах справи (а.с.17).

Отже, розрахунок 48% річних визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 48% річних в сумі 1 462 813 грн. 41 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з листопада 2018 року по грудень 2019 року у сумі 155 098 грн. 59 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.16), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено вірно. Детальний розрахунок інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (а.с.16).

Отже, розрахунок інфляційних втрат визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 155 098 грн. 59 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Господарським судом також встановлено, що 18.04.2018 між ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) та Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (далі - кредитор, позивач) було укладено договір поруки (далі - договір поруки, а.с.57-58 у томі 1), відповідно до умов якого:

- основний договір: договір поставки КГ-301 від 18.04.2018, який укладений між кредитором (у вказаних договорах пойменований як постачальник) та боржником (у вказаних договорах пойменований як покупець), включаючи усі додаткові угоди та специфікації до них, у тому числі ті, які можуть бути підписані його сторонами у майбутньому;

- обов`язки боржника за основним договором, що забезпечується порукою за договором - грошові зобов`язання боржника перед кредитором за основним договором з оплати товару, сплати суми індексації ціни товару, які існують на цей час, а також ті, що можуть виникнути у майбутньому, а також обов`язки боржника перед кредитором зі сплати процентів, неустойки, інших штрафних санкцій, втрат від інфляції, відшкодування збитків (підпункт 1.1.2. договору поруки);

- за договором поручитель поручається перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником основного договору і зобов`язався відповідати перед кредитором за порушення боржником основного договору. Порукою поручителя забезпечується виконання основного договору у повному обсязі (пункт 2.1. договору поруки);

- поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за основним договором, у тому числі включаючи сплату основного боргу із сумою індексації ціни товару, процентів, неустойки, інших штрафних санкцій, втрат від інфляції, відшкодування збитків (пункт 2.2. договору поруки);

- боржник і кредитор мають право змінювати основний договір, укладати нові специфікації, без погодження їх поручителем. Порука діє на всі зміни та доповнення до основного договору. Поручитель заздалегідь погоджується із майбутніми змінами (доповненнями, специфікаціями) до основного договору, у т.ч. і з такими, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, що додатково не потребує укладання сторонами договору додаткових угод до нього (підпункт 2.2.1. договору поруки);

- у разі порушення боржником основного договору поручитель зобов`язується сплатити кредитору при будь-яких обставин протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання першої вимоги кредитора від боржника за основним договором, на тих же умовах як і боржник, або на умовах вказаних кредитором у вимозі. Кредитор не зобов`язаний підтверджувати будь-яким чином факт невиконання боржником основного договору. Вимога боржника буде достатньою для поручителя підставою виконати обов`язок боржника в сумі, вказані у такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів (пункт 3.1. договору поруки)

- поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. При цьому, кредитор має право вимагати виконання обов`язку боржника частково або в повному обсязі як від усіх поручителів разом, так і від будь-кого з них окремо, від поручителя разом із боржником, так і від будь-кого з них окремо (пункт 3.3. договору поруки)

- порука (дія договору) припиняється з припиненням всіх обов`язків (зобов`язань) боржника за основним договором, а також, якщо кредитор протягом 3 років від дня настання строку виконання обов`язку боржника за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо основних договорів два і більше, то припинення поруки за одним основним договором, не припиняє поруку за іншим основним договором, який не був виконаний боржником або поручителем (пункт 4.8. договору поруки).

- відповідач-2, підписуючи договір поруки, підтвердив, що ознайомлений зі змістом договору поставки, та його додатками (специфікаціями) у повному обсязі, розуміє всі умови договору поруки, договору поставки, правові наслідки невиконання відповідачем-1 договору поставки, свої права та обов`язки, і погоджується з ними (підпункт 2.4.1. договору поруки), а також розуміє та зобов`язується відповідати за відповідача-1 перед позивачем всім своїм майном та коштами, на яке згідно з чинним законодавством може бути звернено стягнення (підпункт 2.4.3. договору поруки);

- у разі порушення відповідачем-1 договору поставки відповідач-2 зобов`язався за будь-яких обставин протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання вимоги позивача сплатити йому наявну заборгованість та всі суми. належні позивачу від відповідача-1 за договором поставки на тих же умовах, що і відповідач-1 (пункт 3.1. договору поруки);

- причини невиконання відповідачем-1 договору поставки ніяким чином не можуть впливати на виконання відповідачем-2 зобов`язань за відповідача-1 (пункт 3.2. договору поруки);

- договір поруки складений його сторонами при повному розумінні ними їхнього змісту, перед підписанням прочитаний ними повністю, відповідає їх волі, у ньому враховано пропозиції обох сторін і він містить усі істотні умови, з яких сторони бажали домовитися. Підписуючи договір поруки, поручитель (відповідач-2) підтвердив, що з його сторони не існує ніяких обставин, у зв`язку з якими цей договір може бути визнано недійсними або може бути не виконаний ним (пункт 4.5. договору поруки).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2019 відповідачу-1 була надіслана претензія-вимога (вих. № 41/19-юр від 21.01.2019) про виконання простроченого грошового зобов`язання з оплати товару за договором, що була отримана ним 25.01.2019 (доказами її надіслання й отримання відповідачем-1 є фіскальний чек та роздруківка сторінки веб-сайту ПАТ "Укрпошта" з відомостями про відстеження пересилання поштових відправлень, а.с.55-56 у томі 1).

Крім того, 16.09.2019 відповідачу-2 була надіслана вимога за вих. № 349/19-юр від 11.09.2019 про виконання поручителем грошових зобов`язань відповідача-1 за договором поставки(а.с.59-63 у томі 1).

Проте, відповідачі вимоги позивача залишили без відповіді та задоволення.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на пред`явлення позову про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.

Статтею 553 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як було вказано вище, відповідно до пункту 3.1. договору поруки у разі порушення боржником основного договору поручитель зобов`язується сплатити кредитору при будь-яких обставинах усі суми, належні кредитору від боржника за основним договором, на тих же умовах, що і боржник.

З огляду на викладене слідує, що оскільки зобов`язання відповідача-1 перед позивачем у повному обсязі та своєчасно не були виконані, отже поручитель - відповідач-2 як солідарний боржник відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, штрафу та процентів річних.

Таким чином, вимога позивача про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів є обґрунтованою.

Розглядаючи питання про можливість зменшити розмір штрафних санкцій, а також 48% річних (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 902/417/18), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Між тим, суд звертає увагу, що:

- матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідачів. Господарський суд враховує також обставини того, що сторони знаходяться у рівних економічних умовах, та штрафні санкції є спірозмірними порівняно з основною заборгованістю та допущеним відповідачем-1 простроченням, яке тривало майже 2 роки;

- ступінь виконання сторонами своїх зобов`язань за договором: позивач належним чином виконав свої зобов`язання, поставивши відповідачеві товар на умовах відстрочення його оплати на строк понад 6 місяців, починаючи з дати першої поставки, а відповідач порушив строки оплати платежів і не розрахувався з позивачем повністю. Сума основного боргу становила 98 % від ціни всього поставленого товару. Крім того, відстрочка надавалась на безпроцентній основі;

- значний строк прострочення, допущений відповідачем - понад 20 місяців, а також те, що відповідачем-1 не було здійснено жодного платежу позивачу;

- відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем-1 протягом такого строку грошових зобов`язань за договором;

- інфляційні процеси в Україні: загальне зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення;

- поведінку відповідача-1 протягом всього періоду розгляду справи господарським судом, а також те, що надмірна тривалість розгляду справи була наслідком поведінки саме відповідача-1, який у кожне судове засідання подавав клопотання про відкладення розгляду справи, та використовував продовження законодавцем строків на час карантину з метою затягування судового процесу, оскільки у підсумку так відзиві на позовну заяву і не подав;

- а також те, що в пункті 8.11. договору сторони визначили, що умови договору є розумними й справедливими, суми штрафу та процентів є розумними і справедливими, і підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та 48% річних.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року складає 2 102 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн. 00 коп.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (735 700 грн. 00 коп.);

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем під час звернення із позовом до суду було заявлено одну вимогу майнового характеру на суму 4 526 010 грн. 55 коп., отже, було сплачено судовий збір в сумі 67 890 грн. 16 коп. (1,5 відсотка ціни позову) відповідно до платіжного доручення № 6413 від 22.01.2020.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Як було вказано вище, у заяві про закриття провадження у справі позивачем було заявлено клопотання про повернення з бюджету судового збору в сумі 36 351 грн. 23 коп.

Враховуючи викладене, а також наявність клопотання позивача щодо повернення судового збору, сплаченого при поданні позову, суд вважає за доцільне в порядку, визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу сплачену ним при поданні позову частину судового збору в сумі 36 351 грн. 23 коп., оскільки провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 2 423 415 грн. 46 коп. закривається з підстави, яка не віднесена до виключень, зазначених в пункті 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", що, відповідно, є причиною для повернення судового збору позивачу в цій частині.

В іншій частині витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідачів у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів-1,2, що встановлено судом та не заперечувалося останніми під час розгляду справи, а саме: стягненню з відповідача-1 підлягає частина судового збору в сумі 15 769 грн. 47 коп.; з відповідача-2 - частина судового збору в сумі 15 769 грн. 46 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колор" та до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки № КГ-301 від 18.04.2018 у загальному розмірі 4 526 010 грн. 55 коп. - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 2 423 415 грн. 46 коп.

В решті позовні вимоги - задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колор" (53820, Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Михайлівка, вулиця Центральна, будинок 1А; ідентифікаційний код 36725022) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вулиця Леся Українки, будинок 162, квартира 11; ідентифікаційний код 34216986) 484 683 грн. 09 коп. - штрафу, 155 098 грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 1 462 813 грн. 41 коп. - 48% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колор" (53820, Дніпропетровська область, Апостолівський район, с.Михайлівка, вулиця Центральна, будинок 1А; ідентифікаційний код 36725022) на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вулиця Леся Українки, будинок 162, квартира 11; ідентифікаційний код 34216986) 15 769 грн. 47 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Лепескіна Ігоря Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вулиця Леся Українки, будинок 162, квартира 11; ідентифікаційний код 34216986) 15 769 грн. 46 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вулиця Леся Українки, будинок 162, квартира 11; ідентифікаційний код 34216986) частину сплаченого судового збору у сумі 36 351 грн. 23 коп. , перерахованого згідно з платіжним дорученням №6413 від 22.01.2020.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.09.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко