Рішення

від 15.09.2020 по справі 908/955/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 7327/62/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 Справа № 908/955/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізьке обласне управління акціонерного товариства Державний ощадний банк України" (69063 м. Запоріжжя пр. Соборний, 48, ідентифікаційний код юридичної особи 02760363)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургкомплект Автоматизація" (69037 м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 18-В, кімната 316, ідентифікаційний код юридичної особи 37526594)

до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до відповідача 3: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення 160 602 грн. 80 коп.

за участю

представника позивача: не з`явився

представник відповідача-1: не з`явився

представник відповідача-2: не з`явився

представник відповідача-3: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізьке обласне управління акціонерного товариства Державний ощадний банк України" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургкомплект Автоматизація", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 94 846 грн. 43 коп. заборгованості за кредитом, 10 801 грн. 360 коп. заборгованості за відсотками, 1 784 грн. 74 коп. пені за прострочення відсотків, 47 311 грн. 29 коп. пені за прострочення кредиту, 4 256 грн. 33 коп. 3 % річних від прострочених сум заборгованості за кредитом, 1 602 грн. 71 коп. втрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2020 р. позовні матеріали № 908/955/20 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.04.2020, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/955/20, присвоєно справі номер провадження 27/62/20 та призначено підготовче судове засідання на 12.05.2020.

Ухвалою суду від 12.05.2020 підготовче засіданні на підставі ст. 183 ПК України було відкладено на 03.06.2020.

Ухвалою суду від 03.06.2020, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/955/20 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 25.06.2020.

Ухвалою суду від 25.06.2020 строк розгляду справи справі № 908/955/20 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, продовжено, на підставі ст. 216 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.08.2020.

Ухвалою суду від 18.08.2020 на підставі ст. 216 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.09.2020.

У судовому засіданні 15.09.2020 справу розглянуто, винесено вступну та резолютивну частини рішення.

Представники сторін в судове засідання 15.09.2020 не з`явились.

15.09.2020 представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представники відповідачів 1, 2, 3 в жодне судове засідання не з`являлись, про поважні причини неявки суду не повідомляли, про час та місце проведення судових засідань повідомлялись належним чином, шляхом надсилання на їх адреси ухвал суду. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідачів на адресу суду не надходило. Про визнання позовних вимог не заявлено. Письмового відзиву не надано.

Відповідач 1 ухвали суду від 14.04.2020, 12.05.2020 отримував нарочно, про що свідчать розписки про вручення процесуальних документів, які містяться в матеріалах справи, ухвали суду від 03.06.2020, 25.06.2020 повернулись до суду з позначкою пошти: за закінченням терміну зберігання .

Ухвали суду надіслані на адреси відповідачів 2, 3 повернулись до суду з позначками пошти: за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідачів.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

27 липня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України (в подальшому перейменовано в Акціонерне товариство Державний ощадний банк України ) (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Металургкомплект Автоматизація (Позичальник) був укладений Договір кредитної лінії № 506 (Кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а Позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом.

Пунктом 2.2 Кредитного договору встановлено, що кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 26 липня 2019 року.

Згідно п. 2.3.2 Кредитного договору, сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, а саме: по 20.05.2019 - 500 000,00 грн.; з 21.05.2019 по 20.06.2019р. - 334 000.00 грн.; з 21.06.2019 по 26.07.2019 - 168 000,00 грн.

З метою дотримання діючого ліміту кредитування. Позичальник зобов`язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий період.

Відповідно до п. 2.7 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) у розмірі 23,5 % процентів річних. У випадку порушення Позичальником зобов`язань за Кредитним договором застосовується процентна ставка у розмірі 28,5 % процентів річних.

Згідно п.п. 5.3.1, 5.3.2 Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови договору та взяті на себе договором зобов`язання також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з Банком. Точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та своєчасно у визначені строки сплачувати (плату) проценти за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим Договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено Договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодовувати завдані збитки.

Також в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 27 липня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України (в подальшому перейменовано в Акціонерне товариство Державний ощадний банк України ) (Банк), Товариством з обмеженою відповідальністю Металургкомплект Автоматизація (Боржник) та ОСОБА_1 (Поручитель 1), та ОСОБА_2 (Поручитель 2) були укладені Договори поруки № 1 та № 2 відповідно (Договори поруки 1, 2).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.4 Договорів поруки 1, 2, поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Банком відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникає у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору. Поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і Поручитель, в порядку, визначеному Кредитним договором. Обсяг зобов`язань Поручителів за цими договорами не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання Боржником та/або Поручителем зобов`язання за Кредитним договором, а також черговості направлення Кредитором отриманих грошових коштів погашення зобов`язання.

Пунктом 2.5 Договорів поруки 1, 2 передбачено, що Поручителі відповідають перед Кредитором за повернення Боржником грошових коштів (включаючи комісійні винагороди та проценти, нараховані на суму грошових коштів в порядку, визначеному Кредитним договором та Законодавством за користування чужими грошовими коштами), отриманих за Кредитним договором, у разі визнання Кредитного договору відповідно до Законодавства недійсним повністю чи частково із застосуванням наслідків двосторонньої реституції (повернення всього отриманого за Кредитним договором).

Згідно з п. 3.2.2 Договорів поруки 1, 2 встановлено, що у випадку повного або часткового невиконання Боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушення зобов`язання, а Поручитель і Боржник з моменту порушення Боржником Зобов`язання відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідачі свої зобов`язання по Договорам не виконали належним чином та у повному обсязі, не повернули отримані кошти для погашення заборгованості, в результат чого заборгованість за кредитом склала 94 846 грн. 43 коп., 10 801 грн. 360 коп. заборгованості за відсотками, 1 784 грн. 74 коп. пені за прострочення відсотків, 47 311 грн. 29 коп. пені за прострочення кредиту, 4 256 грн. 33 коп. 3 % річних від прострочених сум заборгованості за кредитом, 1 602 грн. 71 коп. втрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту.

Позивачем було надіслано відповідачам про дострокове повернення кредиту від 08.07.2019 року за № 107.20/2-1093, 107.20/2-1094, 107.20/2-1095, 107.20/2- 1096 Банк повідомив відповідачів про заборгованість, яка утворилась та необхідність її сплатити. Однак, заборгованість за Кредитним договором Відповідачами не була сплачена.

Відповідь на вказані вимоги або доказів виконання своїх зобов`язань від відповідачів матеріали справи не містять.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем 1 неналежно виконувалися прийняті на себе зобов`язання за Кредитним договором в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості.

В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи слідує, що свої зобов`язання позивач виконав належним чином, надавши позивачу грошові кошти, що підтверджується розрахунком заборгованості за Кредитним договором та є підтвердженням отримання кредиту Позичальником.

Проте, відповідач 1 свої зобов`язання по поверненню кредиту не виконав, в зв`язку з чим сума заборгованості за тілом кредиту склала 94846 грн. 43 коп. та 10 801 грн. 360 коп. заборгованості за відсотками.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Частиною 1 ст. 546 Цивільного України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватис, зокрема, порукою.

Як вже було встановлено вище, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 27 липня 2016 року були укладені Договори поруки № 1 та № 2.

Статтями 553, 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителями, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

За таких обставин, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2, 3 суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 94846 грн. 43 коп. та 10 801 грн. 360 коп. заборгованості за відсотками є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 4256 грн. 33 коп., з яких: за прострочення щомісячного платежу за загальний період з 06.09.2017 по 17.02.2020 (по кожному платежу окремо) 4085 грн. 51 коп. та за прострочення оплати процентів за користування кредитом загальний період з 11.04.2017 по 17.02.2020 (по кожному платежу окремо) 170 грн. 82 коп. Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 1602 грн. 71 коп. втрат від інфляції грошових коштів, з яких: за прострочення щомісячного платежу за загальний період з травня 2019 по лютий 2020 (по кожному платежу окремо) 1328 грн. 05 коп. та за прострочення оплати процентів за користування кредитом за загальний період з квітня 2019 по лютий 2020 (по кожному платежу окремо) 274 грн. 66 коп.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунки 3% та втрат від інфляції виконані вірно.

За таких обставин, загальна сума до стягнення 3 % річних складає 4256 грн. 33 коп. та 1602 грн. 71 коп. втрат від інфляції.

Також позивачем заявлено суму пені за прострочення кредиту в розмірі 47311 грн. 29 коп. за загальний період з 06.09.2017 по 17.02.2020 (по кожному платежу окремо) та 1784 грн. 74 коп. за прострочення сплати відсотків по кредиту за загальний період з 13.03.2018 по 17.02.2020 (по кожному платежу окремо).

Відповідно до п. 7.2 Кредитного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань, передбачених Кредитним договором, Банк має право застосувати до Позичальника штрафні санкції, з яких, за порушення Позичальником строків виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та процентів, Позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення платежу, за кожен день прострочення.

Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до вимог ст . 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що нарахування позивачем пені, у зв`язку з порушенням умов Кредитного договору не суперечать нормам діючого законодавства України, розрахунок є вірним, тому задовольняється судом сума пені за прострочення кредиту в розмірі 47311 грн. 29 коп. за загальний період з 06.09.2017 по 17.02.2020 (по кожному платежу окремо) та 1784 грн. 74 коп. за прострочення сплати відсотків по кредиту за загальний період з 13.03.2018 по 17.02.2020 (по кожному платежу окремо).

Як встановлено судом, відповідачі не скористалися наданими їм ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у них обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надали.

З огляду на те, що Позичальником допущено істотне порушення умов Кредитного договору та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідачі доводів позивача не спростували, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України" підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2409 грн. 04 коп. покладаються на відповідачів солідарно.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургкомплект Автоматизація", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургкомплект Автоматизація" (69037 м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 18-В, кімната 316, ідентифікаційний код юридичної особи 37526594), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізьке обласне управління акціонерного товариства Державний ощадний банк України" (69063 м. Запоріжжя пр. Соборний, 48, ідентифікаційний код юридичної особи 02760363) 94846 (дев`яносто чотири тисячі вісімсот сорок шість) грн. 43 коп. заборгованість за кредитом, 10801 (десять тисяч вісімсот одну) грн. 30 коп. заборгованість за відсотками, 47311 (сорок сім тисяч триста одинадцять) грн. 29 коп. пені за прострочення кредиту, 1784 (одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) грн. 74 коп. пені за прострочення відсотків, 4256 (чотири тисячі двісті п`ятдесят шість) грн. 33 коп. 3 % річних від прострочених сум заборгованості за кредитом, 1602 (одну тисячу шістсот дві) грн. 71 коп. втрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, 2409 (дві тисячі чотириста дев`ять) грн. 04 коп. судового збору. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 25.09.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова