Рішення

від 25.09.2020 по справі 909/655/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/655/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТАСК",

до відповідача: Приватного підприємства "Стар Трейд",

про стягнення заборгованості в сумі 31 658 грн 81 к., з них: 25 200 грн 00 к. - основний борг та 6458 грн 81 грн. - пеня за несвоєчасну оплату

без виклику представників сторін

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТАСК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Стар Трейд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 31 658 грн 81 к., з них: 25 200 грн 00 к. - основний борг та 6458 грн 81 грн. - пеня за несвоєчасну оплату.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань згідно Договору-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг №ДГ 455 від 24.09.2019 року в частині здійснення розрахунків за надані транспортно-експедиційні послуги, внаслідок чого неоплаченою залишилась їх вартість в сумі 25 200 грн 00 к.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 28.07.2020 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Ухвалою суду від 28.07.20 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на зворотньому боці вказаної ухвали. Проте ухвала суду, направлена позивачу за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута суду органом поштового зв`язку із відмітками "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому позивач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою, не є об`єктивною причиною, а є суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

За змістом п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Повідомлень від позивача про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання до суду не надходило.

Ухвалою суду від 28.07.2020 року відповідач також повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на зворотньому боці вказаної ухвали та поштове повідомленням про вручення (вх №11364/20 від 05.08.2020 року). Вказаною ухвалою суду відповідачу надано строк (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) подачі суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Відповідач відзив на позов та будь-яких клопотань по справі суду не надав.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України виановлено , що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

24 вересня 2019 року між товариством з обмежежною відповідальністю "Інтаск" (по договору - експедитор/по справі - позивач) та приватним підприємством "Стар Трейд" (по договору - замовник/по справі - відповідач) укладено Договір-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг № ДГ 455 (надалі - Договір).

За умовами п.1.2.2 та 2.1, 2.2 Договору та транспортного заказу №2-19 від 24.09.2019 року позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги з міжнародного перевезення, що підтверджується підписаним відповідачем Актом виконаних робіт №89 від 07.10.2019 року.

Відповідно до складеного та підписаного сторонами договору Акту виконаних робіт №89 від 07.10.2019 року, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з міжнародного перевезення та експедирування з залученням автомобіля № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на загальну суму в розмірі 50 200 грн 00к.

Пунктами 4.2,4.3 договору унормовано , що оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту прибуття автомобіля під розвантаження , якщо в заявці умови оплати інші, то оплата має бути на умовах вказаних в заявці.

Відповідно до підписаної заявки, вказані умови оплати: 3 банківських дні після отримання оригіналів документів.

За відомостями кур`єрської служби, документи були вручені відповідачу 12.10.2019 року. Тобто, повна оплата в розмірі 50 200 грн 00 к. мала бути до 16.10.2019 року. включно.

Претензійним листом №130120-1 від 13.01.2020 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про погашення заборгованості в сумі 50 200 грн 00к.

06 лютого 2020 року відповідач частково погасив заборгованість, в сумі 25 000 грн 00к.

Решта суми заборгованості на суму 25 200 грн 00к. залишилась не погашеною, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.

Зі змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність": транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) - це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;

перевізник - це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - це клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (стаття 2 Закону).

За змістом ст.316 Господарського кодексу та ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Аналіз матеріалів справи та вищенаведених норм закону дає підстави для висновку суду про те, що укладений між сторонами у справі договір є договором транспортного експедирування, відтак до нього застосовуються відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України, а також Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (ст.931 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

В силу положень ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту договору, замовник здійснює оплату наданих виконавцем послуг протягом 10 банківських днів з моменту прибуття автомобіля під розвантаження. Однак, якщо в заявці умови оплати інші, то оплата має бути на умовах вказаних в заявці.

Відповідно до підписаної заяви, вказані умови оплати: 3 банківських дні після отримання оригіналів документів.

Відповідно до даних кур`єрської служби, документи були вручені відповідачу 12.10.2019 року. Тобто, повна оплата в розмірі 50 200 грн 00 к. мала бути до 16.10.2019 року. включно.

Розділами 3.1.13 спірного договору сторони визначили права та обов`язки замовника та виконавця, зокрема, обов`язок замовника своєчасно оплачувати послуги, надані за цим договором (п.4.11 договору).

Судом встановлено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, відтак позовні вимоги в частині стягнення 25 200 грн 00к. - вартості наданих послуг транспортно-експедиторського обслуговування є обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.6. Договору cторонами передбачена пеня за несвоєчасну оплату наданих послуг, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період заборгованості, за кожний день прострочення.

З урахуванням вказаних вище умов договору позивач заявив до стягнення пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг , що відповідно до поданого позивачем розрахунку її сума складає - 6 458 грн 81 к.

Судом перевірено розрахунок пені, поданий позивачем та встановлено, про арифметично вірне її нарахування та такої, що підлягає задоволенню.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідач своїми правами, наданими йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав, доводи позивача не спростував.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судовий збір по справі слід відкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 546, 599, 611, 614, 625-629, 929, 931, 934 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 216, 230, 231, 316 Господарського кодексу України, ст.ст. 73-79, 86, 123, 127, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТАСК" до Приватного підприємства "Стар Трейд" про стягнення заборгованості в сумі 31 658 грн 81 к., з них: 25 200 грн 00 к. - основний борг та 6458 грн 81 грн. - пеня за несвоєчасну оплату - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Стар Трейд" (вул. Молодіжна, буд. 9, кв. 72, м. Калуш, Івано-Франківська область, код 36112803) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТАСК" (вул. Митрополита В. Липківського, 34, кв. 15, м. Київ, код 37243792) - 31 658 грн 81 к. (тридцять одна тисяча шістсот п`ятдесят вісім гривень вісімдесят одна копійка) - заборгованості, з них: 25 200 грн 00 к. (двадцять п`ять тисяч двісті гривень) - основний борг, 6458 грн 81 грн. (шість тисяч чотириста п`ятдесят вісім гривень вісімдесят одна копійка) - пеня за несвоєчасну оплату та 2102 грн 00 к. (дві тисячі сто дві гривні) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.